4. Мито в системі непрямих податків. Платники мита. Обєкт оподаткування

Розширене суспільне відтворення є наслідком оптимального використання і взаємодії ряду прямих та непрямих факторів ефективного зростання. Виділяють велику кількість прямих факторів (технологічний розвиток, якісне та кількісне поліпшення основного капіталу, інноваційність п/д) та факторів непрямого впливу: державну систему податкового регулювання, регулювання ціноутворення на виробничі ресурси, норми позичкового капіталу, ступеню монополізації ринку та ін.

Система податкового регулювання охоплює ряд інструментів - прямих та непрямих податків. Саме до числа останніх відноситься мито. Тому, питання виявлення місця мита як фіскального інструменту в механізмі ЗЕД та ціноутворення на експортно-імпортну продукцію носить концептуальні підвалини для здійснення митно-тарифної політики загалом.

Мито відноситься до непрямих податків, якими оподатковується зовнішньо-торгівельний оборот. Залежно від державної політики ставки мита можуть диференційовано підвищувати вартість товарів та впливати на їх конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішніх ринках. Це дозволяє використовувати мито як дієвий інструмент податкового регулювання ЗЕД.

Фіскальна й соціально-економічна функції мита проявляється у:

1. мито, як непрямий податок характеризуються високою швидкістю надходження до бюджету, оскільки його перерахування відбувається до або відразу після подання митної декларації до митного оформлення;

2. мито застраховане від ризику несплати у разі нерентабельної діяльності, оскільки не залежить від прибутку підприємства. Наявний факт значних обсягів фактичної несплати мита більше зумовлений свідомим порушенням митних правил та фактичним заниженням митної вартості експортованих (імпортованих) товарів;

3. миту властива постійність надходжень, зважаючи на наявність сталої потреби населення у споживанні товарів та послуг. Певні структурні зрушення у джерелах надходження мита можуть виникати лише з причин, що формують структуру індивідуального та групового споживання (зміна рівня платоспроможності населення, цінові деформації під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників і т.ін.);

4. мито характеризується незалежністю надходжень у територіальному розрізі, адже товари переміщені через митний кордон України, можуть доставити у будь-яку точку митної території України, а платежі повною мірою направити до ДБ України, хоча основна кількість розмитнень здійснюється в крупних митних органах (близько 30% імпортопотоку та відповідних сум митних платежів надходить лише від однієї митниці, зоною діяльності якої є м. Київ - Київської регіональної митниці);

5. використовуючи мито, держава отримує можливість регулювати рівень споживання населенням певних груп товарів, що імпортуються (експортуються) з (на) митну територію України, здійснювати функцію захисту (протекціонізму) окремих галузей народного господарства, що виробляють ці товари;

6. мито, як непрямий податок не формує у кінцевого споживача імпортованого товару так званого "фіскального" синдрому, тобто є для нього менш помітним, оскільки сплачується не як податок, а шляхом включення до ціни товару, що купується. На суб'єкта ж ЗЕД визначений синдром поширюється практично повною мірою, адже сплата мита відбувається до або на момент подання ВМД до митного оформлення, і чинить прямий тиск на фінансовий стан платника-суб'єкта ЗЕД, особливо, якщо мито має заборонний та протекціоністський характер.

ЗУ „Про Єдиний митний тариф” визначає, що мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Основними законодавчими актами, які визначають механізм справляння та сплати мита в Україні, є Митний кодекс України, ЗУ "Про Єдиний митний тариф", а також ЗУ "Про митний тариф України".

Застосування мита дозволяє підтримувати раціональне співвідношення ввозу та вивозу товарів, валютних надходжень та витрат, забезпечує умови інтеграції національної економіки у світову. Митне оподаткування імпорту обумовлено, окрім фіскальних завдань, проведенням політики помірного протекціонізму щодо вітчизняного товаровиробника та необхідністю регулювання ввозу продукції, що не має вітчизняних аналогів чи виробляється у недостатній кількості на внутрішньому ринку.

Сплата мита передбачає перетинання митного кордону. Митний кордон передбачає обмеженість митної території - території держави, стосовно якої держава має виключні права в регулюванні митних платежів. Різні цілі, механізм і особливості переміщення товарів і транспортних засобів передбачають їх різний митний режим, що охоплює умови віднесення товарів до певного режиму; застосування чи звільнення від сплати митних платежів; особливості митного контролю.

МКУ: Розділ VIII. Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, Ст 185. Види митного режиму. Запроваджуються такі види митного режиму:

1) імпорт; 2) реімпорт;

3) експорт; 4) реекспорт;

5) транзит; 6) тимчасове ввезення (вивезення);

7) митний склад; 8) спеціальна митна зона;

9) магазин безмитної торгівлі; 10) переробка на митній території України;

11) переробка за межами митної території України;

12) знищення або руйнування; 13) відмова на користь держави.

Митна служба в Україні включає в себе 3 рівні:

• Державний митний комітет України;

• регіональні митниці;

• митниці.

Переміщення товарів через митницю України підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, яке передбачає обов'язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів. Декларування здійснюється шляхом заповнення ВМД або валютних декларацій.

Платником мита є будь-які юр або фіз особи, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню.

ОО митом є операції, пов’язані з перетином товарів (робіт, послуг) митного кордону країни. БО залежно від виду ставки, є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни, чи кількість товарів.

Митна вартість товарів - заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Першоосновою для митної оцінки є вартість угоди (контрактна вартість).