5. Викладацький склад.

К.е.н., доц. Поплавська О.М., к.т.н, доц. Рудакова С.Г., асистент Фіненко О.Ю.

6. Основна література:

1. Мунипов В.М., Зинченко В.П. Эргономика: человекоориентированое проектирование техники, программных средств и среды: Учебник. - М.: Логос, 2001, 356с.

2. Поплавська О.М. Ергономіка: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2006, 320 с.

3. Іваськевич І.О. Ергономіка: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2002.

Анотація дисципліни “конфліктологія”

1. Мета опанування дисципліни в контексті підготовки фахівців певної спеціальності. Її взаємозв’язок з іншими дисциплінами навчального плану.

Мета опанування дисципліни - формування у студентів стійких знань з теорії управління конфліктами; набуття навичок та умінь самостійно вирішувати найбільш типові конфліктні ситуації та конфлікти в організації; ознайомлення з основними методами вирішення конфліктів різного виду та рівня; вивчення методів попередження конфліктів; оволодіння навичками міжособового спілкування та самоконтролю в умовах конфлікту; засвоєння техніки аналізу конфліктів.

Дисципліна “Управління конфліктами” має структурно-логічний зв’язок з такими дисциплінами як “Менеджмент”, “Менеджмент персоналу”.

2. Перелік знань і умінь, яких набуде студент після опанування даної дисципліни.

Після опанування даного курсу студенти будуть знати:

• механізм виникнення конфлікту;

• техніку асертивної поведінки при вирішенні конфліктів;

• можливості для антистресового керівництва в трудовому колективі;

• характеристику основних елементів системи управління конфліктами;

• природу стресу та його вплив на людину;

• доцільність та способи управління емоціями в процесі управління конфліктами;

• технологію та інструменти профілактики та попередження конфліктів;

• роль керівника організації в процесі управління конфліктами;

• сутність процесу управління конфліктами в організації;

• послідовність та методологічний інструментарій діагностики конфлікту на конкретному прикладі;

• правила безконфліктного спілкування;

• форми, умови та критерії продуктивного завершення конфлікту;

• особливості застосування прийомів виходу із стресової ситуації;

• доцільність стимулювання та регулювання конфліктів;

• взаємозв’язок між процедурами в процесі управління конфліктами;

• особливості формування культури проведення безконфліктних професійних переговорів та нарад;

• сутність та можливості для ескалації і реверсії конфлікту;

• особливості конфліктної поведінки на основі виявлення змісту стратегічних стилів та тактичних прийомів;

• динаміку конфлікту з урахуванням деформації взаємин його учасників;

• технологію формування стратегії розв’язання конфлікту;

• рушійні сили конфлікту;

• сутність, умови та помилки при розв’язанні конфліктів;

• конструктивний інструментарій для розв’язання конфліктів.

За підсумками вивчення цієї навчальної дисципліни студенти будуть вміти:

• виявляти обмеження та пріоритети особистості для забезпечення безконфліктного спілкування;

• знижувати рівень конфліктності суб’єктів соціальної взаємодії;

• долати бар’єри в процесі міжособистісного спілкування;

• виявляти передумови виникнення соціальних протиріч для формулювання правил безконфліктної взаємодії;

• досягати емоційного балансу в процесі соціальних протиріч;

• застосувати прийоми конструктивної критики для оптимізації взаємостосунків учасників конфліктів;

• безконфліктно спілкуватися у процесі проведення ділових переговорів і нарад;

• безконфліктно взаємодіяти з опонентами в процесі дискусій та спорів професійного характеру;

• управляти стресами в конфліктних ситуаціях;

• вибирати інструментарій профілактики та попередження конфліктів;

• проводити діагностику конфлікту та здійснювати корегування поведінки його учасників;

• прогнозувати розвиток конфліктів та визначати ступінь безпеки його наслідків для продуктивної трудової поведінки;

• виявляти та застосовувати важелі ефективного розв’язання конфліктів.