6.Відносини з Київською Руссю та занепад Каганату

Новий супротивник з'явився у хозар з формуванням Київської Русі. Недостатньо зрозумілим є питання про так званий Руський каганат, який вперше згаданий в джерелах під 839. Титул кагана пізніше носили київські князі, а його існування в IX столітті зазвичай розцінюється як претензія на рівність з хозарами. Як би там не було, варязькі дружини, що проникли до Східної Європи, почали успішно оспорювати гегемонію хозар над слов'янськими племенами. Від хозар звільнилися поляни (864), сіверяни (884) і радимичі (885).

Відповідаючи на виниклі виклики, хозари за допомогою Візантії спорудили серію фортець на північно-східних кордонах. У 834 каган і бек звернулися до імператора Феофілу з проханням допомогти в будівництві фортеці Саркел. Фортеця розташувалася на лівому березі Дону і стала головним оплотом хозар в регіоні. Окрім Саркелу, як свідчать археологічні дані, була створена мережа аналогічних замків по притоках Дону.

У кінці IX-1-й половині X ст. Хозарський каганат ослабнув, але ще продовжував залишатися впливовою державою, завдяки навченій армії і майстерній дипломатії. Правителі проводили політику лавірування між трьома великими силами: Візантією (що втратила інтерес в союзних відносинах), кочівниками і Руссю. У кінці IX ст. у правління царя Веніаміну проти Хозарії виступила організована Візантією коаліція, що складалась з печенігів, чорних булгар, і декілька інших кочових племен. Хозари розбили її за підтримці алан. При наступному царі — Аароні Візантія зуміла зруйнувати хазаро-аланський союз, і тепер хазари здолали алан за допомогою одного з кочових вождів. Аланського царя полонили, але прийняли з шаною. Він віддав свою дочку за сина Аарона — Йосифа.

Агресія руських дружин до певного часу успішно перенаправлялася хазарами в Закавказзя. У 912/913 за частку здобичі хозари пропустили флот русів в Каспійське море, а коли поріділе військо повернулося, напали на нього і перебили. У 30-і рр. один з руських вождів Хельгу (можливо князь Олег або Ігор) через підбурювання Візантією напав на хозарську заставу Самкерць на Таманському півострові. Хозарське військо під командуванням іудея Песаха розбило русів і розграбувало Візантійські володіння в Криму. Після цієї поразки руси повернули зброю на Візантію (941). А потім знову зробили рейд в Закавказзя (944). На відміну від минулого набігу, що супроводжувався простим грабунком, цього разу руси перешли до планомірного завоювання території, але закріпитися надовго не змогли.

Вирішальну роль в загибелі Хозарії зіграло Київське князівство. У 964 році князь Святослав звільнив останнє залежне слов'янське плем'я в'ятичів і в наступному 965 розбив військо хозар з каганом на чолі і захопив Саркел. Потім, в 965 або, за іншими даними, в 968—969 року руси, діючи в союзі з огузами, розгромили Ітіль і Семендер. Цей момент вважається кінцем незалежної Хозарської держави.

Якийсь час руси, мабуть, панували в пониззі Волги. Царський двір в цей час ховався десь на островах Каспійського моря. Після відходу русів, в 970-ті рр. хозарський правитель отримав допомогу з Хорезму (за іншими даними Ширвану) і повернувся в Ітіль. У обмін за підтримку велика частина хозар перейшла в іслам, пізніше (після чергової допомоги) це зробив і сам цар. У 985 князь Володимир зробив новий похід на Хозарію і наклав на неї дань.

Подальша історія Хозарії простежується невиразно і розвивається ізольовано в центрі і колишніх провінціях. Хозари Поволжжя були остаточно зметені, мабуть, в середині XI в ході нашестя нової кочової хвилі — торків і половців. На місці Ітіля в пониззі Волги в XI—XII сторічь існувало місто Саксин, населений огузами. У Дагестані про скільки-небудь значущу роль хозар джерела не згадують. У 1064 році декілька сотень сімей хозарів були за ініціативою місцевих правителів переселені за Дербент. Хозари Дону (Саркелу) і Причорномор'я потрапили під владу руського Тмутораканського князівства.Загони хазар входили у військо Мстислава Володимировича, під час його битви з братом Ярославом в 1024 році. Останній раз в руському літописі хозари згадані під 1079 роком у зв'язку з діями князя Олега Святославича, якого вони полонили і видали Візантії.

Частина хозар асимілювана тюркськими племенами, що входили в склад Волзької Булгарії. Відомі окремі свідоцтва про міграцію хозар-юдеїв в країни Центральної Європи, де вони влилися до складу євреїв ашкеназі. Решта юдеїв хозарії відомі як гірські євреї або тати на Кавказі й у Центральній Азії.

Після падіння каганату південно-руські степи потрапили в неподільне панування кочівників. У Поволжжі домінуюча роль перейшла до Волзької Булгарії, а на Північному Кавказі — до Аланії. Знов під однією владою ці території опинилася об'єднані в складі Золотої Орди.