3. Завдання кримінального процесу.

Кримінально-процесуальний закон (ст. 2 КПК України) вказує на те, що "завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викрит­тя винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідаль­ності і жоден невинний не був покараний".

• Під розкриттям злочину потрібно розуміти встановлення події злочину й винних осіб.

• Вимога швидкого розкриття злочину означає, що строки порушення кримінальної справи, встановлення події злочину та винних осіб повинні бути максимально наближеними до моменту вчинення злочину.

• Вимога повного розкриття злочину означає, що мають бути встановлені всі обставини, які належать до предмета доказування в кримінальний справі. Злочин варто вважати розкритим повністю тільки після набрання обвинувальним вироком законної сили.

• Правильне застосування закону означає суворе дотримання норм Конституції України, кримінального, кримінально-процесуаль­ного та іншого законодавства при провадженні в кримінальній справі.

• Викриття винних полягає у виявленні всіх осіб, котрі вчинили злочин, і встановленні ступеня винності кожного з них.

Кримінальне судочинство повинно бути засобом захисту прав і свобод громадян.

3. Поняття, значення кримінально-процесуальної форми.

Процесуальна діяльність державних органів, посадових осіб і громадян відрізняється від інших видів діяльності тим, що порядок її детально врегульований законом.

Процесуальна форма - це передбачений кримінально-процесуальним законом порядок усієї кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, а також громадян та юридичних осіб, залучених до сфери цієї діяльності. Зокрема й порядок вчинення та оформлення певних процесуальних дій, прийняття, оформлення і звернення до виконан­ня процесуальних рішень.

Процесуальна форма створює врегульований, обов'язковий режим судочинства у кримінальних справах. Вона є сукупністю встановлених законом умов, за яких ця діяльність проводиться як загалом, так і кожна процесуальна дія окремо, а також прий­маються рішення у справі, визначається зв'язок і послідовність дій, які проводились для прийняття відповідних рішень.

Кримінально-процесуальний закон визначає порядок процесу загалом і кожної його стадії зокрема.

Є такі основні риси процесуальної форми:

а) точне встановлення в законі порядку діяльності державних органів;

б) надання зацікавленим особам права безпосередньо брати участь у процесуальній діяльності з метою охорони власних прав і законних інтересів;

в) створення спеціальних гарантій дотримання прав та законних інтересів осіб, котрі беруть участь у справі;

г) забезпечення прийняття рішен ня відповідно до закону та на підставі фактів, які встановлені в законі.

Особливості кримінально-процесуальної форми:

• перевага принципу публічності над диспозитивністю при вирішенні питання щодо вибору учасниками процесу способу поведінки;

• забезпечення належної поведінки учасників процесу мірами державного примусу;

• залежність характеру примусу від суспільної небезпечності вчиненого злочину;

• наявність інституту досудового розслідування та протоколь­ ної форми досудової підготовки матеріалів;

• правосуддя як єдиний спосіб покладання кримінальної відпо­ відальності та призначення винному справедливого покарання чи виправдання невинуватого;

• існування інституту захисту прав і законних інтересів обвину­ ваченого;

• перевага обов'язкових форм прокурорського нагляду над виборчими.

До процесуальної форми належать найбільш важливі види процесуальної діяльності. Ступінь правової врегульованості залежить від значущості цих видів діяльності для досягнення результату- встановлення об'єктивної істини.

Наприклад, умовою проведення досудового розслідування є акт порушення кримінальноїсправи; особа, що притягується як обвину­вачений у кримінальній справі, повинна бути допитана негайно після пред'явлення обвинувачення. Хід і результати деяких процесуаль­них дій закріплюються в протоколах.

Порушення процесуальної форми, у деяких випадках, при­зводить до недійсності тих або тих процесуальних актів.