- •Тема 1 : Поняття, значення і сутність нового кпк.
- •2. Основні напрями реформування кримінального судочинства
- •3. Структура кримінального процесуального кодексу.
- •Нова термінологія кримінального процесуального кодексу.
- •5. Дія в часі в просторі та за колом осіб.
- •8) Генерального прокурора України, його заступника.
Тема 1 : Поняття, значення і сутність нового кпк.
Історія прийняття та необхідність нового КПК
Основні напрями реформування кримінального судочинства
Структура побудови кримінального процесуального кодексу
Нова термінологія кримінального процесуального кодексу.
Дія в часі в просторі та за колом осіб.
Література та нормативні акти:
П о с т а н о в а Верховної Ради України Про Концепцію судово-правової реформи в Україні Постанова від 28.04.1992 № 2296-XII http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2296-12
У к а з Президента україни про рішення ради національної безпеки і оборони україни від 15 лютого 2008 року "про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів" Концепція від 08.04.2008 № 311/2008 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/311/2008
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 04.11.1950, { Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 } http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004
Кримінальний процесуальний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI, http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
1. Історія прийняття та прийняття нового КПК
Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України, який відповідав би стандартам Ради Європи, є умовою виконання зобов'язань, взятих нашою державою перед цією міжнародною організацією. З метою підготовки акту, який відповідав би таким стандартам та, відповідно, принципово відрізнявся від запропонованих раніше проектів кримінально-процесуальних кодексів, у Національній комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (консультативно-дорадчий орган при Президентові України) у грудні 2005 року розпочато таку роботу.
Історія створення проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК) починає свій відлік з моменту прийняття Верховною Радою України в 1992 році постанови про схвалення "Концепції судово-правової реформи в Україні" та створення того ж року першої робочої групи з напрацювання нового КПК.
Кримінальний процесуальний кодекс - був прийнятий – 13 квітня 2012 року, опубліковано в Голосі України 19 травня 2012 року, згідно до перехідних положень вступає в силу через 6 місяців опублікування, тобто 19 листопада 2012 року.
Положення КПК України повністю ґрунтуються на Концепції реформування кримінальної юстиції України, схваленій Радою національної безпеки і оборони України та затвердженій Указом Президента України від 8 квітня 2008 року №311.
Під час підготовки проекту КПК України були враховані положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідні вимоги Європейського Суду з прав людини, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, досвід країн західної Європи (ФРН, Італія, Франція), східної Європи (Польща, Болгарія, Сербія, Молдова, Естонія, Литва, Латвія) і країн англо-американської правової системи (США, Велика Британія).
Стимули до реформування
Радою Європи було констатовано наступні основні недоліки чинного КПК:
надмірну авторитарність та забюрократизованість процесу, в якому, власне, судове засідання відіграє дуже обмежену роль;
практично повну відсутність змагальності та усунення сторони захисту від участі у збиранні та фіксації доказів;
надмірність та неврегульованість повноважень прокуратури, яка головним чином відповідає за забезпечення законності, а не за проведення розслідування;
відсутність судового контролю за діяльністю слідчих органів та міліції;
сильний інституційний тиск щодо винесення обвинувального вироку.
Відповідно до цієї конепції:
Головною метою судово-правової реформи і формування незалежної судової влади є перебудова судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення форм судочинства. В ході реформи необхідно:
- шляхом ефективного розмежування повноважень гарантувати самостійність і незалежність судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади;
- реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою;
- створити систему законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади;
- поступово здійснити спеціалізацію судів;
- максимально наблизити суди до населення;
- чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи;
- гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом.
Основними принципами судово-правової реформи є:
- створення такого судочинства, яке максимально гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, створило б умови для дійсної змагальності і реалізації презумпції невинності;
- відповідність нормативних актів з питань діяльності судів і органів юстиції вимогам міжнародних угод, ратифікованих Україною;
- радикальне реформування матеріального і процесуального законодавства, деідеологізування і наповнення його гуманістичним змістом;
- виключення з кримінального закону діянь, які в сучасних умовах не можуть визнаватись злочинами;
- реформування системи кримінальних покарань;
- диференціювання форм судочинства, зокрема в залежності від ступеня тяжкості злочину;
- розгляд окремих категорій судових справ суддями одноособово, а також колегіями професійних суддів та суддями з розширеною колегією судових засідателів;
- чітке визначення умов допустимості доказів;
- встановлення судового контролю за законністю і обгрунтованістю процесуальних рішень слідчих органів, які обмежують права громадян;
- перевірка законності і обгрунтованості судових рішень в апеляційному і касаційному порядку та за нововиявленими обставинами.