1.2 Виховні ситуації як ефективний метод у процесі політичного виховання учнів птнз

Метод виховання - спосіб спільної діяльності вихователя і вихованців, який використовується для вироб­лення у них якостей, завданих метою виховання.

Взаємодію людей завжди супроводжують: глибинні психічні процеси, які при вирішенні завдань впливають певною мірою на внутрішній світ учнів. Вихователь не може їх не враховувати. Тому він шукає нові шляхи, що максимально відповідають конкретним умовам взаємодії, дозволяють швидше і з меншими зусиллями домогтися накресленого результату. Так, в одному випадку він може актуалізувати такий внутрішній механізм, як переконання (коли за допомогою логічних побудов здійснюється вплив на свідомість), в другому_;— навіювання (коли вплив здійснюється на підсвідомому рівні), третьому — ефект наслідування і т. д. Часткові зміни, доповнення, удосконалення методів виховання в конкретних умовах виховного процесу називають прийомами виховання. Прийом виховання - це частина загального методу, зокрема, (вплив) конкретне поліпшення. Знання методів і прийомів виховання, уміння правильно їх обирати і застосовувати є ознакою високої майстерності педагога.

Від методів і прийомів виховання слід відрізняти за­соби виховання.

Засобами виховання є книга, слово, гра пізнання, праця. Універсальними засобами завжди є діяльність і спілкування. Якщо під прийомом розуміють одиничний вплив, то під засобом — сукупність прийомів. Наприклад, праця є засобом виховання, але показ, оцінка праці, вказівка на помилку є прийомом виховання. Спілку­вання — засіб виховання, а репліка, порівняння — прийоми. У зв'язку з цим інколи в посібниках метод виховання найчастіше зустрічається як сукупність засобів і прийомів формування умінь тих чи інших якостей, бо структура методу обов'язково пе­редбачає наявність прийомів і засобів.

До групи методів організації діяльності належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситу­ацій вільного вибору. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців. Управляти цією діяльністю педаго­ги можуть завдяки поділу її на складові частини — конкре­тні дії і вчинки, а інколи на ще менші частини — операції. Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від управління операціями до управління діями, а потім — до управління діяльністю вихованців (П.О. Сластьонін).

Виховна ситуація - метод виховання, що мо­делює момент реального життя, в якому виявляється і під­лягає випробуванню на стійкість система вже сформованих позитивних дій, вчинків, ставлень. Ситуації вільного вибору бувають за своїм інструме­нтарієм природними і штучними (реальними і вербальни­ми). Природні ситуації вільного вибору час від часу спон­танно виникають у житті. Педагог використовує їх для того, щоб учні зробили самостійний вибір. Напри­клад, вирішити: грати чи не грати з ворогуючим одноліт­ком в одній команді, що виступає за честь виховного закладу; їхати разом зі всіма на відпочинок чи залишатися з хворим това­ришем; поступитися місцем незнайомій літній людині чи продовжувати сидіти; сказати правду чи промовчати і подібні.

Однак вчитель не завжди може чекати такого при­родного збігу обставин. Йому доводиться самому створю­вати зовнішню обстановку, яка викликає в учня необхід­ний психічний стан, уявлення, почуття, мотиви, вчинки. Такі спеціально організовані педагогічні умови називають штучними ситуаціями вільного вибору. Наприклад, викладач вніс пропозицію провести акцію милосердя, в якій кожен учень опиниться в ситуації, що потребує прояву уваги до людей, співчуття, доброти тощо. Ситуації вільного вибору спонукають учня при­гадати свій досвід поведінки в аналогічних ситуаціях, про­аналізувати його наслідки і одночасно прогнозувати нас­лідки вибору, який необхідно здійснити. Прийняття оста­точного рішення викликає сильне емоційне переживання, оскільки він бере на себе відповідальність за вибір. У зв'язку з цим ситуації вільного вибору можуть довго і ста­більно визначати спрямованість поведінки й діяльності учня.

Форма взаємодії в ситуації:

співпраця - це така взаємодія у навчально-виховній ситуації, при якому одна людина здатна вловити стан іншого і, перебудувавши негативне до нього відношення, прийняти його дії, розвинути їх далі з метою успішного вирішення ситуації. В основі співробітництва лежить сприяння партнеру, турбота про його добробут незалежно від свого настрою.

конфронтація, відкрите (приховане) неприйняття позицій протилежних сторін з причин об'єктивно-суб'єктивного характеру, посилює позитивне вирішення ситуації. (Див. додатковий ілюстративний матеріал.)

Характер прийнятих рішень у навчально-виховних ситуаціях: (Див. додатковий ілюстративний матеріал.)

а) перший клас ситуацій вимагає прийняття оперативних, невідкладних рішень і пов'язаний безпосередньо з повсякденною навчально-виховною діяльністю педагогів. Сюди слід включити: [10, С.25-27]

визначення мети і завдань тієї чи іншої дії учня, передбачення його негайного та відстроченого наслідки;

врахування особливостей особистості учня (учнів), який брав участь в ситуації і з яким вихователі, педагоги вступають в контакт для її вирішення;

вибір найбільш ефективного методу, кошти, прийому досягнення мети

У ситуаціях подібного типу прийняте рішення не повинне бути вольовим або імпульсивним, інтелектуальним або емоційним. Тут необхідно поєднати воєдино мотивацію, життєвий досвід, пам'ять особи, яка приймає рішення, і співвіднести з об'єктивною дійсністю, яка розкриває ситуацію. Найбільшою мірою ці вимоги представлені в принципах виконання завдання, сформульованих ще Рене Декартом:

не поспішати в судженнях;

позбавлятися від упереджених думок;

робити по можливості більш повні огляди того, що зроблено попередниками;

кожне питання необхідно розкласти на простіші;

починати рішення з найпростішого, переходячи потім до більш складного;

б) другий клас ситуацій передбачає вирішення навчально-виховних завдань, пов'язаних з розробкою щодо довгострокової стратегії педагогічної діяльності. До таких завдань можна віднести:

визначення цілей навчально-педагогічного процесу в певний період навчання та навчальний рік у цілому;

визначення форм та методів конкретних виховних заходів в освітній установі для різних вікових груп учнів і т.д. (Див. додатковий ілюстративний матеріал.) [10, С.25-27]

Характер дій учнів у різних ситуаціях:

ситуації необхідного й обов'язкового вибору. Соціально-психологічні умови навчальної діяльності вимагають, щоб учень, студент поводився не відповідно до своїх бажань, а відповідно до певних вимог, що регламентують процес навчання. Розуміючи необхідність виконання цих норм, яких навчають свідомо регулюють свою поведінку, формують у себе культуру поведінки і відносин з оточуючими в рамках навчальної діяльності;

ситуації вільного вибору. Наприклад, будучи членом класу, навчальної групи учень має можливість вибирати собі друзів, на свій розсуд проводити свій особистий час, визначати своє ставлення до поведінки поза стінами навчального закладу;

ситуації випадкового характеру. Сюди належать випадки, коли навчають надається можливість проявити свої найкращі якості: прийти на виручку товаришеві, рішуче виступити проти хуліганів, проявити витримку, сміливість, спритність у екстремальній ситуації і т.п.

Головна ідея методу практичних ситуацій - дії вчителя, базуючись на цілі, цінності і закономірності навчально-виховного процесу, повинні виходити з конкретної, реально існуючої ситуації, враховувати її найважливіші параметри та його зміни.

У проектуванні практичних ситуацій реальний навчально-виховний процес відображається у формі конкретної ситуації. Навчально-виховна ситуація-це імітація, ідеальне відображення реальної ситуації з життя класу або ж штучно створена ситуація, відтворює типові проблеми, що виникають в процесі навчання.

Проектування практичної ситуації виражається у формі конкретного набору параметрів, змінних, що надають вирішальний вплив на навчально-виховний процес в даний час. Іншими словами, ситуація являє собою перелік істотних вирішення проблеми даних про навчально-виховному процесі, особливості дійових осіб і конкретних завданнях і проблемах, які необхідно вирішити.

Опис ситуації включає інформацію:

- Про суб'єкта - особистості, групі, що займає центральне місце в ситуації. Опис суб'єкта може проводитися в різних формах: у вигляді цілей суб'єкта або ж у формі фактичної інформації про його діяльність;

- Про інші діючі осіб, з якими взаємодіє суб'єкт ситуації;

- Про умови, в рамках яких існує і змінюється ситуація. [8, С.33-39]

Навчально-виховна ситуація повинна бути близька до реальності, оскільки без цього не можна домогтися природності дій учнів. Зміст навчально-виховної ситуації може передаватися різними способами: письмово (наприклад, у формі опису), усно, а також у формі інформаційного повідомлення - за допомогою відеофільму або магнітофонного запису. Як і реальний навчально-виховний процес, ситуація динамічна, що вимагає від учня нових рішень і дій.

Існує кілька типів конкретних ситуацій. З точки зору результату гри вони діляться на проблемні і проектні. У проблемних ситуаціях результатом дій є визначення та формулювання основну проблему (іноді проблемного поля) і. головне, оцінка складності її вирішення.

За джерела інформації навчально-виховні ситуації поділяються на:

1) описують реальні ситуації, почерпнуті з практичної роботи чи літератури;

2) штучно сконструйовані в навчальних цілях або для опрацювання гіпотетичних проблем, які можуть виникнути перед учителем.

За допомогою рішення навчально-виховних ситуацій виробляються уміння і навички індивідуальною вирішення поставлених завдань. Такого роду здатності вкрай необхідні вчителю в реальній роботі, оскільки йому безперервно доводиться приймати нестандартні, викликані зміною стану справ рішення. Рішення навчально-виховних ситуацій розвиває у студентів або вже відбулися вчителів широту і гнучкість мислення, допомагає навчити їх вмінню раціонально використовувати інформацію, самостійно аналізувати факти, відчувати ситуацію і оцінювати її, критично розглядати різні точки зору, обговорювати їх і захищати власну позицію, бути готовими до застосування різних засобів і методів, знаходити оптимальні рішення в умовах невизначеності.

Перевагами цього методу є висока наближеність до реального життя, порівняно невеликі фінансові та часові витрати, швидкість проведення гри, багатоваріантність (можливі різні варіанти ситуації і їх легко змінювати) і багатоцільовий характер використання (гра може переслідувати декілька цілей, крім того, змінюючи параметри ситуації, можна ставити перед учасниками різні ланцюги). [8, С.33-39]

Найбільш доцільне використання навчально-виховної ситуації для досягнення наступних навчальних цілей:

- Активізації процесу навчання і тим самим підвищення його результативності; '

- З'ясування і вирішення проблем певного типу;

- Розробки комплексних рішень;

- Підвищення готовності та вміння приймати рішення;

- Поєднання колективної та індивідуальної форм роботи.