Методи регулювання банківської діяльності

Адміністративні Економічні

Допуск на ринок Облікова (дисконтна)

(ліцензування) політика

Кількісні обмеження Регулювання норм

обов’язкових резервів

Фіксація маржі Регулювання ліквідності

комерційного банку

Операції на відкритому ринку

Рис. 3. Методи регулювання діяльності банківської установи

Метою застосування цих методів є підтримка стабільності національної гро­шової одиниці, регулювання ліквідності банківської системи в межах грошово­-кредитної політики, яку проводить НБУ.

Адміністративні (прямі) методи передбачають обмеження, заборони, що вста­новлює центральний банк для кількісних та якісних параметрів діяльності банків. Вони обов'язкові для виконання усіма діючими банківськими установами.

Допуск на ринок передбачає регулювання відкриття нових банків, їх філій, відділень, а також надання дозволу на проведення банківських операцій. Це реалізується за допомогою ліцензування або реєстрації й означає: допустити чи не допустити той чи інший банк на ринок.

Сьогодні, відповідно до інструкції "Про порядок регулювання діяльності банківських установ", затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. №368, щоб бути зареєстрованим НБУ в Державно­му реєстрі банків (бути допущеним на ринок), комерційний банк повинен сфор­мувати статутний капітал у сумі не меншій 75 млн. грн.

Кількісні обмеження - це адміністративні або законодавчі заходи, які здійснюються міністерством фінансів і НБУ для обмеження обсягів кредитів, грошової емісії, окремих видів банківських операцій, розвиток яких держава намагається призупинити. Ці методи називаються ще вибірковими або селек­тивними.

До кількісних обмежень належать:

1. Кредитні стелі. НБУ через встановлення нормативів кредитного ризику вводить обмеження:

- щодо "великих кредитів", наданих комерційним банком одному контр­агенту (загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника перед банком не має перевищувати 25 % капіталу банку - норматив Н₇);

- максимальної суми всіх наданих комерційним банком кредитів (макси­мальне значення нормативу "великих" кредитних ризиків Н₈ не має переви­щувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку);

- максимального обсягу кредитів, гарантій, поручительств, наданих одно­му інсайдеру та стосовно всіх інсайдерів (максимальне значення цих нормативів не більше 5 % та 30 % капіталу банку - нормативи Н₉, Н₁₀);

2. Обмеження окремих видів банківських операцій застосовується щодо тих операцій, розвиток яких держава намагається стримувати.

3. Селективний кредитний контроль - це регулювання конкретних видів кредитів з метою стимулювання чи стримування розвитку окремих галузей (на­дання пільг при кредитуванні вугледобувної промисловості, підприємств агро­промислового комплексу і т. ін.).

4. Фіксація маржі - встановлення обов'язкової маржі (різниці між курса­ми цінних паперів, валют, відсотковими ставками) при проведенні різних фі­нансово-кредитних операцій.

Економічні (непрямі) методи не передбачають прямих заборон або лімітів, їх дія має непрямий характер і ґрунтується на економічній зацікавленості бан­ківської установи діяти відповідно до цих методів.

Методи регулювання діяльності банківських установ, які використовує НБУ на сучасному етапі, перебувають у процесі становлення. Можливість застосу­вання багатьох непрямих методів через нерозвиненість ринкових відносин до­сить обмежена. Тому в своїй діяльності НБУ надає перевагу адміністративним методам регулювання, хоча позитивними зрушеннями слід вважати поступове впровадження загальноприйнятих у світовій практиці економічних методів.

Література:

1. ЗУ «Про банки та банківську діяльність»

2. Дзюблюк О.В. «Банківські операції» стор. 49-58

3. Міщенко В.І. «Банківські операції» стор. 63-69, 78-82

4. Мороз А.М. «Банківські операції» стор. 31-39