Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lektsia__6_polit_ekonom.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
19.08.2019
Размер:
2.92 Mб
Скачать

8

Лекция № 6

Тема лекции Рынок: сущность, функции и условия формирования. Классификация рынков

Время : 2 часа

Основные вопросы:

  1. Сущность рынка. Структура и принципы классификации рынков

  2. Функции рынка , условия его формирования и развития

  3. Закон спроса и предложений. Рыночное равновесие. Рыночная цена

  4. Конкуренция и ее сущность. Функции и формы конкуренции

  1. Сущность рынка. Структура и принципы классификации рынков

Ринок — досягнення всього людства. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою" в рамках і за допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва. Саме вони і є тим «робочим одягом», в якому діють економічні закони товарного суспільного виробництва.

З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного вироб­ництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структу­ра ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.

У сучасній науковій літературі, в політичних та законодав­чих документах поняття "ринкове господарство" нерідко ото­тожнюється з такими поняттями, як "ринок", "ринкова еко­номіка", "ринкова організація виробництва". Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких грунтується на конку­ренції.

Ринкова економіка передбачає свої відповіді на основні економічні запитання: "Що і в якому обсязі виробляти"? "Як виробляти"? "Для кого призначена вироблена продукція"? "Який життєвий цикл виробленого товару"? На більшість цих запитань ринкові відносини відповідають таким чином:

— виробляється те, на що є попит;

— виробляється стільки, яка величина попиту;

— виробляється продукція для того, у кого є гроші;

- виробляється на основі технології, яка зумовлює змен­шення витрат, і т. д.

Ринкова економіка грунтується на могутньому фундаменті матеріальних економічних інтересів.

Конкурентно-ринкове середовище визначає найбільш жит­тєздатні структури. Ринок спонукає до раціонального госпо­дарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. Ринок сти­мулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих резуль­татів господарської діяльності.

Суб'єкти ринкових економічних відносин - ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує: практично кожна фізична особа, яка не обмежена законом у правоздатності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності, держава.

Носії ринкових відносин - це, ті, хто займається індивіду­ально-трудовою діяльністю; державні підприємства; кооперати­ви; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асо­ціації і консорціуми; спільні (змішані) підприємства, міжнародні економічні організації тощо.

Одночасно суб'єктів ринкових відносин поділяють на ви­робників (продавців) та споживачів (покупців). Окрім того ви­діляють посередників, які "зводять" покупців та продавців. Такими посередниками є приватні комерсанти, банки, біржі, торгові філії, торгово-промислові палати, страхові компанії. Найкрупніший посередник - держава. Прийнято виділяти чоти­ри крупні суб'єкти ринкового господарювання: домогосподар-ства, фірми, банки та державу (уряд).

Об'єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують: насамперед, це товари та послуги (предмети споживання та за­соби виробництва), капітал, праця, земля та інша нерухомість, цінні папери, інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття то що), інформація (у тому числі реклама). Тобто об'єктами ринкових відносин є все те, що продається і купується.

Є декілька визначень ринку. Серед них:

1) це сфера обміну, в якій здійснюються угоди купівлі-про-дажу товарів і послуг; тобто це торгівля;

2) це сфера обігу, тобто форма товарно-грошового обігу, який включає не лише товарний обмін, а й грошовий обіг, обіг цінних паперів тощо;

3) це місце, де зустрічаються покупці та продавці;

4) це форма організації і функціонування економічних суб'єктів, що грунтуються на основі купівлі-продажу.

У цілому ринок як економічну категорію визначають: - як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами вироб­ництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов вироб­ництва (виробничих факторів);

— як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів еко­номіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія;

- як форму об'єктивного і саморегульованого функціонуван­ня товарного виробництва.

Пізнати ринок як економічну категорію неможливо без гли­бокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він скла­дається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обирати критерії, за якими можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є багатоманітним явищем економічного життя.

Структура ринку — це внугрішня будова, розміщення, поря­док окремих елементів ринку, їх питома вага в загальному обсязі ринку. Ознаки будь-якої структури такі: тісний зв'язок між її елементами; певна стійкість цих зв'язків; цілісність, сукупність відповідних елементів тощо. Структура ринку визначається за такими критеріями: за об'єктами, за суб'єктами, у територіаль­ному аспекті, за формами контактів, за рівнем насиченості, за ступенем зрілості, за ступенем обмеженості конкуренції, з по­зиції відповідності законодавству, за асортиментом товарів тощо.

За об'єктами загальна структура ринку подана на мал .1.

Споживчий ринок включає ринки продовольчих і непро­довольчих товарів, побутових, комунальних, транспортних послуг, послуг освіти, охорони здоров'я, культури.

Ринок засобів виробництва — охоплює ринки засобів праці (техніки, обладнання тощо), предметів праці (сировини, мате­ріалів, палива, енергії тощо).

Ринок інновацій — охоплює ринки науково-технічних розробок, нововведень, винаходів, раціоналізаторських пропо-зицій, патентів, ліцензій. Сюди ж можна віднести ринок інфор­мації, хоча він є особливим ринком.

Ринок праці — це ринок робочої сили, де продається і ку­пується особливий ресурс — праця.

Ринок інвестицій включає в себе ринок грошей і валют, кредитний ринок, ринок цінних паперів. З цим ринком пов'я­заний і фінансовий ринок, що складається з фондового, фінансо­вого, валютного ринків, ринку капіталу та інші.

За суб'єктами виділяють ринки: покупця, продавця, дер­жавних установ, посередницький ринок. На ринку покупця пропозиція перевищує попит, виникає конкуренція між про­давцями; більшість сучасних ринків — це ринки покупця. На ринку продавця попит значно перевищує пропозицію; існує конкуренція між покупцями, дефіцит товару. Такі ринки ха­рактерні для тоталітарних та перехідних економік. Ринок дер­жавних установ включає сукупність актів купівлі-продажу то­варів і послуг державних організацій, установ, уряду, адмініст-рацій областей, місцевих органів тощо. Посередницький ринок— сукупність економічних відносин осіб і організацій, що купують товари і послуги для перепродажу.

У територіальному аспекті виділяють місцеві, регіональні, націо­нальний та світовий ринки, також внутрішні і зовнішні ринки.

За формами контакту розрізняють ринки на особистому контакті і безособові ринки. За рівнем насиченості виділяють рівноважний ринок, дефіцитний ринок, надлишковий ринок. За ступенем обмеженості конкуренції розрізняють ринок вільної конкуренції, монополістичний ринок, олігополістич-ний ринок, ринок монополістичної конкуренції.

З позиції відповідності чинному законодавству існують ле-гальний і нелегальний ринки.

З урахуванням асортименту товарів розрізняють замкнутий ринок, насичений ринок, ринок широкого асортименту, зміша­ний ринок.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]