Лекция № 6
Тема лекции Рынок: сущность, функции и условия формирования. Классификация рынков
Время : 2 часа
Основные вопросы:
Сущность рынка. Структура и принципы классификации рынков
Функции рынка , условия его формирования и развития
Закон спроса и предложений. Рыночное равновесие. Рыночная цена
Конкуренция и ее сущность. Функции и формы конкуренции
Сущность рынка. Структура и принципы классификации рынков
Ринок — досягнення всього людства. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою" в рамках і за допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва. Саме вони і є тим «робочим одягом», в якому діють економічні закони товарного суспільного виробництва.
З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.
У сучасній науковій літературі, в політичних та законодавчих документах поняття "ринкове господарство" нерідко ототожнюється з такими поняттями, як "ринок", "ринкова економіка", "ринкова організація виробництва". Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких грунтується на конкуренції.
Ринкова економіка передбачає свої відповіді на основні економічні запитання: "Що і в якому обсязі виробляти"? "Як виробляти"? "Для кого призначена вироблена продукція"? "Який життєвий цикл виробленого товару"? На більшість цих запитань ринкові відносини відповідають таким чином:
— виробляється те, на що є попит;
— виробляється стільки, яка величина попиту;
— виробляється продукція для того, у кого є гроші;
- виробляється на основі технології, яка зумовлює зменшення витрат, і т. д.
Ринкова економіка грунтується на могутньому фундаменті матеріальних економічних інтересів.
Конкурентно-ринкове середовище визначає найбільш життєздатні структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. Ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.
Суб'єкти ринкових економічних відносин - ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує: практично кожна фізична особа, яка не обмежена законом у правоздатності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності, держава.
Носії ринкових відносин - це, ті, хто займається індивідуально-трудовою діяльністю; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асоціації і консорціуми; спільні (змішані) підприємства, міжнародні економічні організації тощо.
Одночасно суб'єктів ринкових відносин поділяють на виробників (продавців) та споживачів (покупців). Окрім того виділяють посередників, які "зводять" покупців та продавців. Такими посередниками є приватні комерсанти, банки, біржі, торгові філії, торгово-промислові палати, страхові компанії. Найкрупніший посередник - держава. Прийнято виділяти чотири крупні суб'єкти ринкового господарювання: домогосподар-ства, фірми, банки та державу (уряд).
Об'єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують: насамперед, це товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва), капітал, праця, земля та інша нерухомість, цінні папери, інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття то що), інформація (у тому числі реклама). Тобто об'єктами ринкових відносин є все те, що продається і купується.
Є декілька визначень ринку. Серед них:
1) це сфера обміну, в якій здійснюються угоди купівлі-про-дажу товарів і послуг; тобто це торгівля;
2) це сфера обігу, тобто форма товарно-грошового обігу, який включає не лише товарний обмін, а й грошовий обіг, обіг цінних паперів тощо;
3) це місце, де зустрічаються покупці та продавці;
4) це форма організації і функціонування економічних суб'єктів, що грунтуються на основі купівлі-продажу.
У цілому ринок як економічну категорію визначають: - як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов виробництва (виробничих факторів);
— як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів економіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія;
- як форму об'єктивного і саморегульованого функціонування товарного виробництва.
Пізнати ринок як економічну категорію неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обирати критерії, за якими можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є багатоманітним явищем економічного життя.
Структура ринку — це внугрішня будова, розміщення, порядок окремих елементів ринку, їх питома вага в загальному обсязі ринку. Ознаки будь-якої структури такі: тісний зв'язок між її елементами; певна стійкість цих зв'язків; цілісність, сукупність відповідних елементів тощо. Структура ринку визначається за такими критеріями: за об'єктами, за суб'єктами, у територіальному аспекті, за формами контактів, за рівнем насиченості, за ступенем зрілості, за ступенем обмеженості конкуренції, з позиції відповідності законодавству, за асортиментом товарів тощо.
За об'єктами загальна структура ринку подана на мал .1.
Споживчий ринок включає ринки продовольчих і непродовольчих товарів, побутових, комунальних, транспортних послуг, послуг освіти, охорони здоров'я, культури.
Ринок засобів виробництва — охоплює ринки засобів праці (техніки, обладнання тощо), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії тощо).
Ринок інновацій — охоплює ринки науково-технічних розробок, нововведень, винаходів, раціоналізаторських пропо-зицій, патентів, ліцензій. Сюди ж можна віднести ринок інформації, хоча він є особливим ринком.
Ринок праці — це ринок робочої сили, де продається і купується особливий ресурс — праця.
Ринок інвестицій включає в себе ринок грошей і валют, кредитний ринок, ринок цінних паперів. З цим ринком пов'язаний і фінансовий ринок, що складається з фондового, фінансового, валютного ринків, ринку капіталу та інші.
За суб'єктами виділяють ринки: покупця, продавця, державних установ, посередницький ринок. На ринку покупця пропозиція перевищує попит, виникає конкуренція між продавцями; більшість сучасних ринків — це ринки покупця. На ринку продавця попит значно перевищує пропозицію; існує конкуренція між покупцями, дефіцит товару. Такі ринки характерні для тоталітарних та перехідних економік. Ринок державних установ включає сукупність актів купівлі-продажу товарів і послуг державних організацій, установ, уряду, адмініст-рацій областей, місцевих органів тощо. Посередницький ринок— сукупність економічних відносин осіб і організацій, що купують товари і послуги для перепродажу.
У територіальному аспекті виділяють місцеві, регіональні, національний та світовий ринки, також внутрішні і зовнішні ринки.
За формами контакту розрізняють ринки на особистому контакті і безособові ринки. За рівнем насиченості виділяють рівноважний ринок, дефіцитний ринок, надлишковий ринок. За ступенем обмеженості конкуренції розрізняють ринок вільної конкуренції, монополістичний ринок, олігополістич-ний ринок, ринок монополістичної конкуренції.
З позиції відповідності чинному законодавству існують ле-гальний і нелегальний ринки.
З урахуванням асортименту товарів розрізняють замкнутий ринок, насичений ринок, ринок широкого асортименту, змішаний ринок.