21. Мета і завдання контролю навчання у вузі.

Вирішення проблеми підвищення якості підготовки спеціалістів з вищою освітою на сучасному етапі передбачає значне поліпшення контролю навчальної роботи студентів як важливого засобу управління процесом навчання. Необхідність контролю навчальної роботи й оцінки знань студен-тів має об'єктивний характер. Тут діє закономірний зв'язок у ланцюгу: мета навчання - процес - результат - наступна мета. Але для того, щоб педагогічне грамотно визначити мету, необхідно точно знати, що вже досягнуто унаслідок навчання. У подальшому викладі ми будемо кори-стуватися такими поняттями: «контроль» - родове поняття; «перевір-ка» - процес контролю; «оцінка» - кількісна фіксація виявленого рівня знань у балах; «облік» - документальна фіксація (екзаменаційні відомості, залікові книжки студентів, журнали та ін.)

Поточний контроль здійснюється під час проведення практична > лабораторних та семінарських занять та має на меті перевірку Р1В підготовленості студента до виконання конкретної роботи.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому-кваліфікаційному рівні або на окремих його етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль і державну атестацію студента.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку з конкретної дисципліни в терміни, встановлені навчальним планом.

До основних завдань системи контролю якості підго-

товки фахівців відносять:

· визначення рівня виявлення та розвитку системи

компетенцій особистості студентів;

· виявлення, перевірку та оцінювання рівня здобутих

знань, умінь та навичок студентів і якості засвоєн-

ня ними навчального матеріалу з конкретної дис-

ципліни на всіх етапах навчання;

· порівняння фактичних результатів навчально-піз-

навальної діяльності із запланованими;

· оцінювання відповідності змісту, форм, методів і

засобів навчання до мети та завдань підготовки

фахівців відносно галузевої компоненти державних

стандартів освіти з певного напряму підготовки

або спеціальності;

· стимулювання систематичної самостійної роботи

та пізнавальної активності студентів;

· виявлення і розвиток творчих здібностей, підви-

щення зацікавленості у вивченні навчального мате-

ріалу;

· оцінювання ефективності самостійної, індиві-

дуальної роботи студентів, їхнього вміння працю-

вати з навчальною, довідковою, методичною літе-

ратурою;

· виявлення кращого досвіду та розроблення заходів

для підвищення якості навчання шляхом впровад-

ження у навчальний процес інноваційних техноло-

гій, у тому числі використання нових інформацій-

них можливостей, зокрема комп’ютера, Інтернету

[1, 4—6].

21. Методика організації та проведення консультації.

Консультація (лат. соnsultatio — звертання за порадою) — форма навчального заняття, що передбачає надання студентам потрібної допомоги у засвоєнні теоретичних знань і виробленні практичних навичок і вмінь через відповіді науково-педагогічного працівника на конкретні запитання або пояснення окремих теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

За спрямованістю консультація скерована на допомогу студентам в оволодінні методологією теми чи розділу, а також методами самостійної навчальної роботи. Кількість годин на консультації визначають, як правило, робочими навчальними планами на рік й індивідуальними планами науково-педагогічного працівника.

Консультації проводять викладачі, які читають відповідний навчальний курс, за графіком, що його встановлює кафедра за погодженням із деканатами. Науково-педагогічні працівники можуть надавати консультації групам студентів або окремим студентам.