Методика розрахунків плати за спеціальне використання природних ресурсів.

Економічні збитки від забруднення атмосфери розраховується емпіричним методом. Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків визначається за формулою:

,

де — питомі збитки, завдані здоров’ю населення, грн на 1 особу; R — кількість населення в зоні впливу підприємства; — питомі збитки комунальному господарству, грн; — питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн; S — площа сільськогосподарських і лісових угідь, га; — питомі збитки промисловості, грн на 1 млн грн фондів; Ф — вартість основних промислово-виробничих фондів, млн грн.

Економічні збитки від забруднення води визначаються за формулою:

де l — коефіцієнт, який враховує розташування джерела викиду та водозабезпеченість регіону; — питомі збитки від скиду 1 т забруднювальної речовини у воду; М_с — маса викиду у воду, т/рік.

Осяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів визначається формулою:

(8)

де q — коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів; — питомі збитки від викиду 1 т забруднювальних речовин на ґрунт; М_в—маса викиду на ґрунт; α — коефіцієнт, що враховує зону розміщення відходів; γ — коефіцієнт, який враховує характер місця розміщення відходів.

Структура системи державних цільових фондів охорони навколишнього природного середовища.

В Україні, як і в багатьох державах перехідної економіки, на фоні різкого скорочення природоохоронних витрат із державного і місцевих бюджетів відбувається формування альтернативних джерел, до яких в першу чергу слід віднести екологічні фонди. Вони відіграють важливу роль у фінансуванні природоохоронної діяльності в країнах Центральної і Східної Європи. Сьогодні і Україні створені і діють ряд державних цільових екологічних фондів.

Законодавчою основою для формування і функціонування фондів охорони навколишнього природного середовища став Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.

Зазначені фонди формуються за рахунок:

• збору за забруднення н/п/с:

• грошових стягнень за порушення норм і правил охорони н/п/с та шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону н/п/с в результаті господарської та іншої діяльності.

Практично головним джерелом формування фондів охорони н/п/с є збір за забруднення довкілля.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що кошти від збору за забруднення навколишнього середовища розподіляються між державними, обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також місцевими (сільськими, селищними, міськими) фондами охорони н/п/с в співвідношенні відповідно 30, 50 і 20 %.

Питома вага надходжень від збору за забруднення н/п/с до Державного фонду склала в загальних доходах 2000 р. 83,5%

В 1998 році Державний фонд було включено до складу Держаного бюджету України, а місцеві фонди – до складу відповідних бюджетів.

Порядок формування доходів Державного фонду, їх розподіл та контроль за використанням коштів, згідно з цільовим призначенням, встановлено положенням про Державний фонд, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 181 від 15 лютого 2002 р. відповідно до цього Положення головним розпорядником коштів Держаного фонду є Міністерство екології та природних ресурсів України (далі – Мінекоресурсів) в особі його міністра.

Забороняється використання коштів Державного фонду на заходи, не передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року №1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» та від 17 листопада 2001 року № 1519 «Про внесення змін до Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів».

Кошти Державного фонду використовуються повністю в якості безповоротних грантів, оскільки в чинному законодавстві не передбачена можливість фінансування за поворотною схемою (позики, кредити тощо).

Відповідно до Положення про Державний фонд розроблено порядок планування та фінансування природоохоронних заходів з Державного фонду, який затверджено наказом Мінекоресурсів від 21 травня 2002 року № 189.