16) Петро мідянка

Немає нічого дивного, що тексти Петра Мідянки – це рельєф його свідомості, притаманний кожному справжньому майстру слова, з карпатською стрімкістю та неприступністю мовних засобів зовні. Поезія Мідянки має й інші виміри, для врахування яких може підійти хіба що теоретична механіка. Це єдиний розділ фізики, який передбачає чотири і більше вимірів, що перебувають у лінійних та кутових взаємовідношеннях. Другою характерною ознакою Мідянчиної синтагматики є слабка дейктичність. Тобто —у тексті рідко коли згадується той самий об’єкт. Як правило, увага поета концентрується на все нових об’єктах і рідко коли він повертається до вже названих, навіть дейктично на них вказуючи займенниками чи парафразою. Сколоздрики, стрінкашка апрільова, Мій любий відек. Чекана весна. І саламандра перша, перша полова – Зросте трава і тучна, і кісна. З погляду синтаксису – це різного роду синоніми, які згуртовані ув окремі речення. Такий прийом часто трапляється. З погляду поетики всі ці синоніми – однорідні на семантичному рівні, бо для поета і сколоздрики і любий відек – це скоріше поняття, ніж уречевлені об’єкти, і він рідко кладе наголос на котромусь із них. Вони радше рівноправні.

Для початку потрібно визначити хоча би схематичні межі світу Мідянчиних текстів. Тому перший вимір – географічний.

У соціальному аспекті Мідянка запрошує у свої тексти, як правило, героїв рідкісних, напівмістичних професій –  травників, свічкарів тощо. Часто героями стають також художники, митці, поети (Адальберт Ерделі, Енді Воргол, Юліан Надь та ін.). Окрім них, нерідко з’являються маловідомі персоналії, чий статус у суспільстві визначити важко, бо він не випливає з контексту: „Юзефів Штефко, Бодьо, Йван”, „Кларіка Чілог-Нейні” та ін. В інтерв’ю з Іваном Андрусяком Мідянка зізнався, що всі його персонажі – реальні, вигаданих мало.

17) «Червона Фіра» — літературна корпорація харківських поетів Сергія Жадана, Р. Мельникова та І. Пилипчука, створена у 1991 р. Літературною концепцією «Червоної Фіри» згідно із заявами її членів став неофутуризм. Провокативно-епатажні твори червонофірівців стали своєрідним східноукраїнським аналогом літературного карнавалу Бу-Ба-Бу. Поєднання пародій на публіцистичні штампи з естетикою побутової перверзизації створило своєрідний стиль «Червоної Фіри», у котрому гротеск здебільшего перемагає професійну роботу з текстом.

18)Полеміка (грец. πολεμικά від πολέμιον, «ворожнеча») — стан суперечки, диспут при обговоренні або вирішенні проблем. Разом з цим поняттям використовуються: дебати і дискусія.

Різновид суперечки, що відрізняється тим, що основні зусилля сторін, що сперечаються, направлені на затвердження своєї точки зору з обговорюваного питання. Разом з дискусією полеміка є однією з найбільш поширених форм суперечки. З дискусією її зближує наявність достатньо певної тези, виступаючої предметом розбіжностей, відома змістовна зв'язність, що припускає увагу до аргументів осоружної сторони, черговість виступів що сперечаються, деяка обмеженість прийомів, за допомогою яких спростовується осоружна сторона і обґрунтовується власна точка зору.

Разом з тим полеміка істотно відрізняється від дискусії. Якщо метою дискусії є перш за все пошуки загальної згоди, того, що об'єднує різні точки зору, то основне завдання полеміки— затвердження однієї з протистоячих позицій.Полеміст— той, хто вправно володіє мистецтвом полеміки або любить полемізувати; головний учасник полеміки.Полемічна література(від грец. Πολεμιχός — войовничий)— літературна творчість церковно-теологічного і художньо-публіцистичного характеру.

Ідея утворення Асоціації українських письменників (АУП) виникла під час роботи III-го з'їзду Спілки письменників України. Утворена 6 — 8 березня 1997 р. на установчих зборах АУП (118 учасників). До складу АУП увійшли, зокрема:Юрій Андрухович, Наталка Білоцерківець, Юрій Винничук, Василь Герасим'юк, Павло Гірник, Василь Голобородько, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Анатолій Кичинський, Дмитро Кремінь,Олександр Кривенко, Мирослав Лазарук, Іван Лучук, Іван Малкович, В'ячеслав Медвідь, Петро Мідянка,Володимир Моренець, Костянтин Москалець, Віктор Неборак, Борис Нечерда, Юрко Покальчук, Василь Портяк,Ігор Римарук, Микола Рябчук, Дмитро Стус, Людмила Таран, Тарас Федюк та інші.

Організація АУП має за мету подолання структурно-ідеологічного змертвіння в письменницькому середовищіУкраїни, що виникло через неспроможність керівництва СПУ реформувати структуру та концептуальні засади Спілки письменників до рівня відповідності вимогам сучасної ситуації (як соціальної, так і світоглядної).

Ставши в опозицію до СПУ, АУП проголосила своїми критеріями фаховість, подолання колоніального синдрому вукраїнській літературі, відкритість світовим світоглядним та стильовим надбанням 20 ст.

Першим президентом АУП було обрано Юрія Покальчука, віце-президентами Володимира Моренця, Юрія Андруховича, Ігоря Римарука.

Протягом перших двох років Асоціація провела низку широких презентаційних заходів: у Львові — «Наші в місті», «Вогні великого міста», в Одесі — фестиваль сучасного українського мистецтва «Південний хрест», АУПівські фестивалі відбулись в Києві, Харкові, Чернівцях, Кіровограді.

4 — 5 лютого 2000 року відбувся II конгрес АУП (68 учасників), на якому президентом АУП було обрано Тараса Федюка, віце-президентами І. Римарука, В. Моренця, С. Жадана і О. Кривенка. З'їзд констатував наявність в Асоціації організаційної кризи, викликаної відсутністю працівників офісного апарату і професійних менеджерів.

Наступним президентом АУП став Ігор Римарук. Після його трагічної загибелі (2008) президентом знову обраноТараса Федюка 

Протягом 4 років АУПівці тричі ставали лауреатами Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.З 1998 року за сприяння фонду «Відродження» виходить літературна газета Асоціації «Література плюс».

З 2000 року Асоціація широко розпочала здійснення власної видавничої програми. Чільним партнером АУП сталовидавництво «Кальварія», співпрацює Асоціація і з іншими видавництвами, зокрема, «Лілея-НВ» (Івано-Франківськ), «Астро-принт» (Одеса).

Організаційними зусиллями Асоціації з 2000 року здійснено понад 30 книжкових проектів. Назагал члени АУП протягом 2000 — 2001 років видали близько 200 книжок.

У рейтингових акціях «Книга року 2000» та «Книга року 2001» саме книги письменників Асоціації посідали практично всі лауреатські місця у номінаціях сучасної поезії та сучасної прози.