4.Лабораторна діагностика.

Діагноз підтверджують таки­ми методами:

• серологічним. Виявляють маркери збудника (антигени і антитіла) у сироватці крові за допомогою імуноферментного ме­тоду. Для дослідження з ліктьової вени беруть 2-3 мл крові в чисту пробірку;

• молекулярно-біологічним. Виявляють ДНК чи РНК вірусів у сироватці крові методом полімеразної ланцюгової реакції;

• біохімічним. У сироватці крові визначають концентрацію білірубіну і його фракцій, активність АлАТ й інших печінкових ферментів, вміст білків плазми та їх фракцій, тимолову пробу тощо;

із сечею проводять реакцію на білірубін і уробілін, з калом - реакцію на стеркобілін;

Для біохімічних досліджень потрібна прозора, негемолізована сироватка крові. Тому кров з ліктьо­вої вени (5-7 мл) беруть натще за допомогою товстої голки без шприца і вносять у суху, хімічно чисту пробірку.

• інструментальними дослідженнями печінки: УЗД, комп'ю­терна томографія, сцинтиграфія та ін.;

• гістологічним дослідженням біоптату печінки.

5.Догляд і лікування хворих

Хворі повинні лікуватись переважно в інфекційних стаціонарах. При вірусних гепатитах з легким і середньотяжким перебігом показаний напівліжковий режим, з тяжким - ліжковий.

Призначають дієтичне харчування: при легкому ступені хво­роби дієту № 5, при середній тяжкості та тяжкому ступені - дієту № 5а. Дієта № 5 містить 90-100 г білка, 80-100 г жирів, 350-400 г вуглеводів, її калорійність 2 800-3 000 ккал. Дозволяють теплі варені та тушковані страви. їжу доцільно приймати 4-5 разів на добу, тому що регулярне дробне харчування сприяє нормалі­зації жовчовиділення та усуненню застою в жовчовивідних шля­хах. Щоб посилити дезінтоксикацію організму, добовий об'єм випитої рідини збільшують до 2-2,5 л (солодкий чай, компот, свіжі фруктові соки).

У дієті № 5а страви подають у протертому вигляді, кількість жирів зменшена до 50-70 г, кухонної солі — до 10-15 г. На дієту № 5 переводять після згасання жовтяниці та суттєвого поліпшен­ня загального стану. У реконвалесценції показана дієта до пов­ного одужання, не менше ніж 3-6 міс. після виписки з лікарні.

Більшість білків раціону вводять з молочно-рослинними про­дуктами (свіжий сир), решту - у вигляді м'яса (кріль, телятина, риба). З жирів показані тільки рослинні та вершкове масло. Вуг­леводів багато в білому хлібі, цукрі, вівсяній, гречаній та манній кашах, картоплі, меді, фруктах, варенні, компоті. Дуже корисні про­дукти з великим вмістом вітамінів А, С, К, групи В.

Харчування реконвалесцентів має бути різноманітним і кількісно наближатись до фізіологічної норми. Однак треба всіля­ко запобігати переїданню, бо вживання надмірної кількості їжі, навіть дієтичної, є частою причиною загострення вірусного гепа­титу та рецидиву.

Категорично заборонено споживати бульйони, рибну юшку, смажені та жирні страви, консерви, м'я­со водоплавної птиці, баранину, свинину, маринади, прянощі, шо­колад, будь-які алкогольні напої.

Медична сестра інфекційного стаціонару повинна уважно оглянути всі продукти, які приносять хворому з дому, щоб не допустити споживання неякісних і недозволених страв.

Важливе місце в комплексній терапії належить противірус­ним препаратам із групи альфа-інтерферонів (лаферон, інтрон А, роферон, реаферон). Вони показані при гострих гепатитах В і D із затяжним перебігом і при будь-якій формі гепатиту С у зв'яз­ку з їх схильністю до хронізації. Оптимальна схема лікування передбачає призначення препарату альфа-інтерферону по 3-5 млн МО 3 рази на тиждень підшкірно або внутрішньом'язово протя­гом 1-3 міс. Завдяки такому лікуванню частота переходу гострих гепатитів В і С у хронічні зменшується в 3-5 разів. При хроніч­них гепатитах препарати альфа-інтерферонів призначаються по 3-10 млн. МО тричі на тиждень протягом 3-6 міс. і довше, залеж­но від виду збудника. Але ефект від лікування спостерігається тільки у третини хворих.

Інтерферонотерапія часом тяжко переноситься хворими. У перші дні лікування часто виникає грипоподібний синдром (га­рячка, біль голови, ломота в м'язах і суглобах), рідше - нудота, пронос, сверблячка. Тому треба слідкувати за станом хворого. У випадку значного підвищення температури тіла призначають жарознижувальні засоби (парацетамол).

Крім препаратів інтерферону, можна застосовувати засоби, які стимулюють вироблення організмом власного інтерферону -аміксин, циклоферон, мефенамінову кислоту, продигіозан, ібупрофен та ін. При затяжній реконвалесценції заслуговують на увагу такі імуностимулятори, як тималін, Т-активін, ізопринозин тощо.

У разі значної інтоксикації вводять внутрішньовенно 5-10 % розчин глюкози з додаванням аскорбінової кислоти, со­льові розчини (трисіль, квартасіль, хлосіль), 5-10 % розчин альбуміну. Із ентеросорбентів найчастіше застосовують препарати вуглецю (різні марки СКН, СВГС, карбосфер) і кремнійорганічно го ряду (ентеросгель, силлард П) або комбінованого типу (полікарайя, карбосилан). ^:

Добре зарекомендували себе ферментні препарати (ензистал, мезим-форте, сомілаза), які заміщують дефіцит власних фер­ментів, усувають метеоризм, розлади випорожнення.

У тяжкохворих може розвинутись геморагічний синдром внаслідок зниження згортання крові та підвищення ламкості кро­воносних судин. Тому ін'єкції їм треба робити обережно і в різні вени.

Хворого може дуже непокоїти свербіння шкіри, яке супро­воджується втратою сну. З метою його зменшення медсестра змазує тіло ментоловим або камфорним спиртом, бороментолом, меновазином, згідно з призначенням лікаря вводить 5-10 % роз­чин кальцію хлориду (внутрішньовенно), дає димедрол, супрастин, метилтестостерон. Тимчасове полегшення приносить тепла ван­на (з дозволу лікаря і під наглядом медичної сестри).

У випадку загрози розвитку печінкової коми хворого пере­водять у палату інтенсивної терапії. Посилюють дезінтоксикаційну терапію, розчин глюкози вводять у складі поляризуючої суміші (на 1 л 5 % розчину глюкози 3,7 г калію хлориду і 12 ОД інсуліну). Призначають преднізолон по 300-500 мг на добу, дици-нон, 5 % розчин амінокапронової кислоти, сечогінні, антибіотики, очисні клізми, а також повторні сеанси гіпербаричної оксигенації, плазмаферез. Для постійних інфузій роблять катетеризацію підключичної вени.