3.Основні клінічні прояви хвороби, ускладнення

Клінічні прояви. Інкубаційний період вірусних гепатитів коливається від 3-6 тиж. до 3-6 міс.

Варіантів клінічного перебігу хвороби багато. Найчастіше патологічні зміни в печінці не супроводжуються жодними клінічни­ми проявами. Це так звана субклінічна форма вірусного гепа­титу. Рідше виявляється безжовтянична форма, при якій хворі скаржаться на стан здоров'я, у них виявляють збільшення печін­ки і порушення її функції, але немає жовтяниці. Ще рідше гепа­тит перебігає з жовтяницею. Але саме хворі з жовтяничною формою найчастіше потрапляють у поле зору лікаря, тому що жовтий колір склер і шкіри привертають загальну увагу. Вона може бути різної тяжкості: легка, середньої тяжкості, тяжка і дуже тяжка. Безжовтянична форма вірусного гепатиту, як пра­вило, перебігає легко.

У перебігу гострого вірусного гепатиту розрізняють три пе­ріоди:

► початковий, або продромальний;

• розпалу, або жовтяничний;

• видужання, чи реконвалесценції.

Частіше захворювання розпочинається поступово або підгостро. Початковий період триває в середньому 7-10 діб. Хворі можуть скаржитись на загальне нездужання, швидку втому, біль голови, зниження апетиту, порушення сну. Часто приєднуються нудота, блювання, пронос або закреп. Іноді підвищується темпе­ратура тіла, з'являються незначний нежить і почервоніння кон'юнктив та ротоглотки, болі в суглобах без місцевих запаль­них змін. Уже з перших днів сеча червоного кольору, у сироватці крові підвищується активність АлАТ.

Жовтяниця наростає поступово. Спочатку жовтіють склери і слизова твердого піднебіння, згодом - шкіра обличчя, тулуба і кін­цівок (мал. 5, вкл.). Більшість з наведених вище скарг зникає, але посилюються загальна слабість, може приєднуватись сверблячка.

У період розпалу пульс сповільнений, артеріальний тиск крові знижений, тони серця ослаблені. Язик покритий нальо­том. Живіт дещо здутий. Печінка збільшена, її край закруглений, чутливий при пальпації. У кожного третього хворого збільшена селезінка. Сеча темно-коричневого кольору (мал. 6, вкл.), кал знебарвлений (мал. 7, вкл.).

У загальному аналізі крові відзначаються лейкопенія, лімфоцитоз і сповільнення ШОЕ. Біохімічне дослідження крові вияв­ляє збільшення концентрації білірубіну, переважно його прямої фракції, високу активність АлАТ, збільшення вмісту гаммаглобулінів, позитивні осадові проби (зокрема, тимолову). У сечі виявляють білірубін, у калі стеркобіліну може не бути.

Середня тривалість жовтяничного періоду становить 2-4 тиж., з коливанням від декількох днів до кількох місяців.

Період реконвалесценції характеризується повільним покра­щанням стану хворого: з'являється апетит, зникає жовтяниця, світліє сеча, темніє кал, нормалізуються розміри печінки і селезін­ки. Але часто зберігаються астенія і відчуття тяжкості в право­му підребер'ї, що посилюється після їди. Реконвалесценція про­довжується від 1-2 міс. до року і більше. За такий тривалий час настає видужання або формуються несприятливі наслідки.

Можливі такі ускладнення гострого вірусного гепатиту: гостра печінкова енцефалопатія (печінкова кома), дискінезія та запалення жовчних шляхів і міхура, загострення і рецидиви (по­вернення хвороби).

Особливої уваги заслуговує гостра печінкова енцефалопа­тія, яка виникає на тлі тяжкого або дуже тяжкого перебігу гепа­титу і в більшості випадків закінчується смертю. Розвитку цього грізного ускладнення сприяють» грубе порушення дієти і ліжко­вого режиму, психічна травма, тяжкі супровідні захворювання, вагітність.

Постійний догляд за хворими дає змогу запримітити ознаки можливої печінкової коми та своєчасно вжити додаткових за­ходів, щоб попередити подальше прогресування хвороби

Передвісники печінкової коми

• стрімке наростання інтенсивності жовтяниці

• часте блювання

• біль голови

• провали в пам'яті

• сонливість вдень і безсоння вночі

• поява неспокою, болю в ділянці печінки (іноді настільки сильного, що дає підставу запідозрити гостру хірургічну патологію живота), психомоторне збудження

• печінковий запах з рота

• підвищення температури тіла

• носові кровотечі та геморагії на шкірі

• тахікардія

• скорочення розмірів печінки

• лейкоцитоз

У подальшому хворий втрачає свідомість, лікування стає ма­лоефективним, летальність досягає 80 % і більше.

У хронічну форму можуть перейти гострі гепатити В, С, D і G, частіше безжовтянична і субклінічна форми або жовтянична форма легкого ступеня. Цьому сприяють алкоголізм, наркоманія, тривале вживання токсичних для печінки ліків, неякісне харчу­вання. Хронічний гепатит може трансформуватися у цироз печінки і рак.