Основні блоки психокорекційного комплексу.
Цілеспрямована психокоректувальна дія на дитини і підлітка з проблемами в розвитку здійснюється через психокоректувальний комплекс, який складається з чотирьох взаємозв'язаних блоків:
• діагностичний;
• коректувальний;
• оцінний;
• прогностичний.
У діагностичний блок входять діагностика психічного розвитку дитини і діагноста соціального середовища. Діагностика психічного розвитку дитини включає:
• всестороннє клініко-психологічне вивчення особи дитини і його батьків, системи їх стосунків;
• аналіз мотиваційної сфери дитини і членів його сім'ї;
• визначення рівня розвитку сенсорно-перцептивних і інтелектуальних процесів і функцій;
• діагностику соціального середовища дитини (аналіз несприятливих чинників соціального середовища, що травмують дитини, порушують його психічний розвиток, формування характеру особи і соціальну адаптацію).
Коректувальний блок включає наступні завдання:
• корекція неадекватних методів виховання дитини з метою подолання його мікросоціальної занедбаності;
• допомога дитині або підліткові в дозволі психотравмуючих ситуацій;
• формування продуктивних видів взаємин дитини з тими, що оточують (у сім'ї, в класі);
• підвищення соціального статусу дитини в колективі;
• розвиток у дитини або підлітка компетентності в питаннях нормативної поведінки;
• формування і стимуляція сенсорно-перцептивних, мнемічних і інтелектуальних процесів у дітей;
• розвиток і вдосконалення комунікативних функцій, емоційно-вольової поведінки;
• створення в дитячому колективі, де навчається дитина, атмосфери прийняття, доброзичливості, відвертості, взаєморозуміння.
У досягненні цієї мети на перший план виступає робота психолога не лише з близьким соціальним оточенням дитини (сім'єю), але і з педагогами, які навчають дитину, і з його однокласниками, друзями, знайомими. Це одне з важливих завдань, оскільки соціальна інтеграція дитини з проблемами в розвитку в суспільстві є важливим чинником всестороннього виховання особи.
Оцінний блок, або блок оцінки ефективності психокоректувальних дій, направлений на аналіз змін пізнавальних процесів, психічних станів, особових реакцій у дитини в результаті дій. Критерії оцінки ефективності вимагають обліку структури дефекту, механізмів його прояву, аналізу цілей і використовуваних методів психологічної дії.
Результати психокоректувальної роботи можуть виявлятися у дитини в процесі роботи з ним, до моменту завершення процесу і впродовж довгого часу після закінчення заняття.
Ефективність роботи залежить як від об'єктивних, так і суб'єктивних чинників. До об'єктивних чинників відносяться:
• міра тягаря дефекту у дитини;
• чіткість поставлених завдань;
• чіткість організації процесу;
• час початку процесу;
• професійний і особовий досвід психолога. До суб'єктивних чинників можна віднести:
• установки дитини і батьків на психологічну корекцію;
• відношення їх до корекції і до психолога.
При оцінці ефективності психокоректувальних дій необхідно використовувати всілякі методи, залежно від поставлених завдань. Наприклад, при аналізі ефективності емоційних порушень у дітей доцільно використовувати звіти батьків про поведінку дітей до і після занять. При оцінці поведінкових і емоційних реакцій дитини доцільно поєднувати метод спостереження з проектними методами дослідження особи. При оцінці ефективності пізнавальних процесів у дітей можна використовувати функціональні проби, направлені на аналіз процесів діагностик, результати педагогічних спостережень. Оцінку ефективності психологічної корекції може провести і незалежна експертна комісія, що включає не лише психологів, а також лікарів, педагогів і соціальних працівників.