6.3. Ф’ючерсні валютні операції

В 70-х роках 20 ст. на деяких біржах з’явились ф’ючерсні і опціонні валютні операції – нова спеціальна форма спекулятивних угод і хеджування валютних ризиків.

Ф’ючерсні валютні операції — це строкові біржові угоди купівлі-продажу валюти, золота, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (більше трьох днів і до двох-трьох років).

Валютні ф’ючерси, як і форвардні контракти, передбачають майбутній обмін валютами. Однак строки, а головне, умови обміну відрізняються від умов форвардних контрактів, що дозволяє більш гнучко уникати валютних ризиків.

Відмінність полягає насамперед в тому, що валютні ф’ючерси ліквідні – їх можуть купити чи продати більшість суб’єктів бізнесу на біржовому ринку. Крім того, ф’ючерсні контракти можна перепродати на ф’ючерсному ринку в будь-який час до строку їх виконання. Ф’ючерсні контракти стандартизовані ї їх виконання гарантоване за рахунок гарантійного внеску (депозит, що вноситься клієнтами готівкою (спот-ринок)).

Порівняно з форвардами основний недолік ф’ючерсів полягає в тому, що якщо стандартна форма ф’ючерсного контракту не дорівнює сумі, яку необхідно проходжувати, або вона не збігається з датою хеджування, то оператор валютного ринку все-таки має валютний ризик (його валютна позиція залишається не повністю закритою). В табл. 1 наведені основні відмінності ф’ючерсних валютних контрактів від форвардних.

Табл. 1

Основні відмінності ф’ючерсних валютних контрактів від форвардних

Особливості ф’ючерсних угод:

• будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише зі згоди іншої сторони контракту;

• покупець ф’ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту;

• стандартизована форма валютних контрактів зі специфічно обумовленою сумою валюти та стандартизованими датами валютування;

• торгівля ними здійснюється тільки на біржовому ринку.

6.4. Опціонні валютні контракти

Угоди з опціонами принципово відрізняються від форвардних та ф’ючерсних операцій. Основною характеристикою опціонів є те, що його власнику надається можливість вибору – реалізувати опціон за заздалегідь обумовленою ціною або відмовитися від його виконання. Одже, власник опціону має право, а не обов’язок купити чи продати валюту в майбутньому. Якщо угода є вигідною, то операція здійснюється, якщо збитковою – то власник опціону відмовляється від угоди.

Валютний опціон — угода, що дає право (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом у визначений момент у майбутньому.

Таким чином, всі ризики за опціоном несе його продавець. Оскільки ризик втрат продавця опціону, що пов’язаний зі зміною валютного курсу, значно вищий, ніж у його покупця, то як плату за ризик покупець опціону в момент укладання угоди сплачує продавцю премію, яка не повертається покупцеві в жодному разі, навіть якщо від відмовиться від реалізації опціону.

Таким чином, опціонна премія — грошова сума, яку покупець опціону сплачує за його придбання. Фактори, що впливають на премію: внутрішня цінність опціону, строк опціону, рухомість валют, процентні витрати.

Основні типи опціонів:

• Опціон-пут — дає право продати валюту в майбутньому за ціною, зафіксованою в даний момент;

• Опціон-кол — дає право купити валюту в майбутньому за ціною, зафіксованою в нинішній момент;

Стилі опціонів:

• європейський — опціони можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

• американський — опціони дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Валютні опціони дають можливість обмежити ризик, пов’яза­ний з коливанням курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на отримання прибутку.

Опціон на купівлю дає власнику право придбати валюту, високо оцінену ринком, за нижчим курсом і отримати прибуток.

Цей прибуток визначається за такою формулою:

П_к = (Р₁ – Р₀)n – Ц_п

або

П_к = (Р₁ – Р₀ – Ц)n,

де П_к — прибуток від опціону на купівлю;

Р₁ — курс валюти на ринку на момент виконання опціону (курс спот);

Р_о — ціна страйк, опціонний курс;

n — кількість валюти, яка купується за опціоном;

Ц_п — премія опціону, ціна опціону.

Опціон на продаж дає право власнику продати валюту, низько оцінену ринком, за вищим курсом та отримати прибуток.

Цей варіант визначається за такою формулою:

П_пр = (Р₀ – Р₁ – Ц)n,

де П_пр — прибуток від опціону на продаж;

Р_о — страйк-ціна (опціонний курс на продаж валюти).

Інституціональна класифікація опціонів:

• позабіржові опціони;

• біржові опціони.

Позабіржові опціони — виписуються клієнту банком або брокерською фірмою, пристосовані до вимог клієнта як за сумою, ціною (тобто обмінним курсом), розміром премії, так і за строком дії опціонного контракту, який може бути подовжений за згоди сторін (контракти не мають стандартних умов, а все залежить від взаємної згоди сторін).

Біржові опціони — це стандартні контракти, у яких зазначено вид опціону (кол або пут), ціну страйк (опціонний курс), дату виконання, обсяги контракту, розмір премії.

Опціон як одна з форм строкових угод надає інвесторам великі можливості. Використовуючи комбінації з опціонів різних видів з неоднаковими цінами страйк і датами виконання, інвестор може побудувати цікаві стратегії та отримати додатковий прибуток.

Стратегії проведення опціонних угод:

• стратегія «спред» (вертикальні та горизонтальні спреди): «кол-спред ведмедя»; «кол-спред бика»; «пут-спред бика»; «пут-спред ведмедя»; «спред метелика»;

• комбінації: «короткий стредл»; «довгий стредл»; «короткий стринг»; «довгий стринг».

Що стосується особливостей механізмів реалізації валютних опціонів, принципів ціноутворення на ринку та інших параметрів цих деривативів, можна сказати, що це є чи не найскладніші з існуючих сьогодні валютних інструментів. Торгівля валютними опціонами проходить на валютній ф’ючерсній біржі, тому між правилами торгівлі цими цінними паперами є багато спільного.