2. Етапи процесу контролювання

Процес здійснення контролю – це діяльність об’єднаних у певну структуру суб’єктів контролю (органи контролю, керівники, контролери, громадські організації), спрямована на досягнення поставлених цілей підприємства шляхом реалізації певних завдань із застосуванням відповідних принципів, видів, методів, технічних засобів і технологій контролю.

Суть процесу контролю виражають здійснювані ним заходи: організаційні, змістовно-технічні, узагальнюючо-коригуючі.

Організаційні заходи включають обрання об’єкта контролю та організаційно-методичну підготовку до проведення контролю.

Змістовно-технологічні заходи включають розробку плану проведення контролю, обрання методу щодо вивчення контрольованого об’єкта й відповідальних осіб за його проведення.

Узагальнюючо-коригуючі заходи передбачають узагальнення, а при необхідності – обговорення в колективі результатів контролю, розробку рішень й оцінку щодо їх виконання.

Процес контролю реалізовується у певній послідовності через такі етапи:

1) Визначення завдань контролю. Найпоширенішими завданнями контролю є:

• виявлення дотримання трудової дисципліни на робочих місцях;

• виявлення можливих зловживань та крадіжок в організації;

• визначення відповідності оформлення документації вимогам нормативно-правових актів;

• перевірка якості та кількості виготовленої продукції (наданих послуг);

• визначення рівня технічної підготовки тощо.

2) Підбір критеріїв та стандартів. Необхідно зазначити, що стандарти та критерії визначаються та розробляються на попередніх етапах технології менеджменту: у процесі планування, організування, мотивування. А у процесі контролювання здійснюється їхній підбір відповідно до установлених завдань контролю.

Критерій - це підстава, мірило для оцінювання, визначення або групування чогось (наприклад, критерії вибору матеріалів, сировині бору кадрів тощо).

Стандарт — сукупність прийнятих норм і нормативів. У свою чергу, норми — це максимально припустима величина абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, праці і т.п. для виготовлення одиниці продукції установленої якості в обумовлений термін (наприклад: розцінка за виготовлення одиниці виробу, норми запасів деталей на складі тощо); нормативи — це показники, що характеризують відносну величину (рівень, ступінь) використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу (наприклад, рівень капіталовіддачі, фондомісткість, трудомісткість тощо).

3. Оцінювання виконання. Полягає у виявленні фактичних, реальних даних щодо стану, властивостей та характеристик підконтрольних об'єктів. При цьому доцільно використовувати спеціальні контрольні засоби та прилади, ресурси.

3. Зіставлення реальних результатів з прийнятими критеріями та стандартами. Полягає у здійсненні процедури порівняння фактичних даних, що стосуються підконтрольних об'єктів, та установлених відносно цих об'єктів стандартів та критеріїв. На цьому етапі відбувається встановлення масштабу допустимих відхилень; формування, передача та розповсюдження інформації про результати контролювання; оцінювання отриманої інформації.

3. Визначення потреби у корективах. На засадах результатів, отриманих на попередньому етапі визначається потреба у корективах. Здійснення коректив (усунення недоліків, корегування стандартів тощо) реалізується завдяки функції регулювання.