Тема 5. Мотивування як загальна функція менеджменту

Мотивація – це робити працю

радісною

Вернер Зігерт

План

1. Поняття мотивування та його роль в досягненні мети організації

2. Сучасні теорії і моделі процесів мотивування

Ключові терміни і поняття: мотивація, стимул, потреба, мотив, винагорода, змістовні і процесійні теорії, премії, надбавки, доплати, форми оплати праці

1. Поняття мотивування та його роль в досягненні мети організації

Термін «мотивація» (фран. motiv, від лат. moveo – спонукаюча, рухаю) означає: усвідомлена причина, підстава для якоїсь дії чи вчинків людини.

Мотивування — це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на досягнення особистих цілей та цілей організації.

В процесі історичного розвитку мотивування як економічна категорія пройшло два етапи: застосування політики „батога та пряника" (теорія базується на примусовому досягненні бажаних результатів з обіцянками відповідної вигоди); використання методів психології та психофізіології (згідно з доктринами Фрейда, Мейо та ін.).

Ключовим елементом моделі мотивування є потреби — відчуття фізіологічного, психологічного чи соціального дискомфорту, нестача чого-небудь або необхідність у чомусь. Усвідомлення людиною власних потреб різнопланового характеру зумовлює виникнення інтересу, як форми пізнання та вивчення можливостей задоволення потреб, що виникли в індивіда на конкретному етапі життя та розвитку. На основі вивчення інтересів працівників щодо можливостей задоволення їх потреб відбувається застосування стимулів, тобто зовнішніх спонукань до формування певної поведінки, досягнення конкретних результатів тощо. Стимули є потенційною винагородою за виконання конкретних робіт, завдань, досягнення певних результатів. Стимули можуть бути матеріальними (заробітна плата, надбавки, доплати, цінні подарунки, участь у прибутках тощо) та моральними (грамоти, медалі, похвала, підвищення за посадою та ін.) За висловлюванням Форда-старшого, тільки два стимули заставляють працювати людей: жага заробітної плати і побоювання її втратити. Залежно від того, наскільки вдало підібрані стимули і наскільки точно вони відповідають інтересам працівників, у свідомості людей вони формують мотиви - внутрішньо усвідомлене спонукання до певних дій. При цьому залежно від задіяних стимулів поведінка працівників реалізовуватиметься таким чином, щоб отримати бажану винагороду задля задоволення власних потреб. Винагорода – усе те, що людина вважає цінним для себе та отримує за затрачені зусилля, певну поведінку, виконану роботу та інше. При цьому винагороди можуть бути внутрішніми (дає сама робота, зміст трудового процесу, самоповага тощо) і зовнішніми (заробітна плата, премії, кабінет, додаткова відпустка тощо). Результатом такого процесу є досягнення (недосягнення) особистих цілей, що зумовлює задоволення потреб працівника, часткове задоволення чи незадоволення

Мотиваційні теорії розвивались протягом усієї історії економічної науки. Мабуть, важко знайти економіста, який би у своїх дослідженнях не торкався мотиваційних проблем. Істотний внесок у розвиток теорій мотивування зробили українські вчені. Так, Михайло Вольський (1834-1876 рр.) вважав необхідним поліпшувати фізичні, моральні та інтелектуальні умови існування людини. Він підкреслював, що політекономія є наукою про діяльність людини, спрямовану на задоволення матеріальних і духовних потреб. Григорій Цехановецький (1833-1889 рр.) виступав проти узагальнень Адама Сміта про людську поведінку. Він зробив висновок, що багато людей намагається поліпшити своє становище не тільки завдяки власній праці, а й за рахунок інших. Михайло Туган-Барановський (1865-1919 рр.) одним із перших у світі розробив чітку класифікацію потреб.