Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Реферат Юлька.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
18.08.2019
Размер:
121.86 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Реферат на тему:

Шкідливий вплив вживання алкоголю на організм людини

Виконала: Козіцька Ю. Г.

Перевірила: Гриневич М. Й.

с. Балин

План:

Вступ…………………………………………………………………………………….3

1 Етанол, як хімічний реагент на організм людини………………………………….5

2 Дія етанолу на органи і системи органів людини…………………………………..7

2.1 Серцево-судинна система………………………………………………………7

2.2 Мозок і нервова система………………………………………………………..8

2.3 Шлунок, підшлункова залоза…………………………………………………12

2.4 Печінка…………………………………………………………………………14

3 Наркотична дія алкоголю…………………………………………………………..15

4 Спеціальні наслідки алкоголізму…………………………………………………..17

Використана література…………………………………………...………………….25

Вступ

Етанол. Етанол (інші назви: етиловий спирт, винний спирт, алкоголь), С2Н5ОН, - безбарвна рідина. Кипить при 78,3 ºС, замерзає при -114°С. Горить слабо світловим пломенем.

Археологічні розкопки свідчать, що в епоху стародавніх цивілізацій уміли виготовляти вино і пиво. Схоже, що алкоголь був першою речовиною, синтезованою людиною. Перша літературна згадка про власне етиловий спирт, як «горючу воду», отриману перегонкою вина, відноситься до VIII в. А елементний склад етанолу був визначений на початку XIX в.

Вихідним матеріалом у виробництві спирту служать природні продукти, багаті крохмалем: картопля, хлібні злаки то що. У цей час етиловий спирт отримують не тільки з харчових продуктів. Широко розвинене отримання його з відходів деревини: вона перетворюється в глюкозу, а остання в спирт. Найбільш сучасний спосіб отримання етилового спирту заснований на реакції гідратації етилену, що отримується у великих кількостях при крекінгу нафти:

СН2=СН2 + Н2О → СН3–СН2ОН

Реакція протікає при температурі 260-300 ºС, тиску 7,5-10 МПа і в присутності кислотних каталізаторів. Заводи по прямий гідратації етилену в спирт є як в СНД, так і за рубежем.

Етиловий спирт дуже важливий для потреб народного господарства продукт. У великих кількостях він витрачається для отримання синтетичного каучуку і у виробництві пластмас. Етанол використовується як розчинник при виготовленні одеколонів, духи, ліків, лаків, а також для консервування анатомічних препаратів. Він застосовується для отримання багатьох органічних речовин: диетилового ефіру, барвників, оцтової кислоти, бездимного пороху то що. Етиловий спирт в суміші з бензином може використовуватися як пальне для двигунів внутрішнього згоряння. Часто його денатурують, тобто до спирту додають інші речовини і барвники, щоб зробити його непридатним для вживання всередину.

Для медичної практики спирт етиловий являє обмежену цікавість,- його використовують головним чином, як антисептик, значно більшої уваги він заслуговує у соціальному аспекті, так, як він являється причиною гострих та хронічних отруєнь.

  1. Етанол, як хімічний реагент на організм людини

З поміж багатьох хімічних сполук, що зумовлюють ейфорію, а в разі регулярного вживання — пристрасть і токсичний ефект, етанол посідає особливе місце. Це пояснюється тим, що він не є повною мірою ксенобіотиком — чужорідною для організму речовиною. В нормі у крові людини завжди міститься невелика кількість етанолу (0,001–0,015 г/л). Етиловий спирт (етанол) — утворюється та розкладається нашими клітинами, беручи участь у життєво важливих біохімічних реакціях організму. Це так званий ендогенний етанол.

Екзогенний етанол, що входить до складу спиртних напоїв, швидко всмоктується в шлунку (20%) і тонкому кишечнику (80%) та потрапляє у кров уже за 5 хвилин. Разом з кровотоком він розноситься по всіх органах і тканинах, збагачених водою, заміщуючи її. Дія етанолу на організм призводить до змін у багатьох системах та органах, оскільки він залучається до найважливіших процесів життєдіяльності. Одна з його провідних метаболічних функцій полягає у тому, що етанол є джерелом хімічно дуже активного та функціонально важливого метаболіту — ацетальдегіду. Саме завдяки цьому він легко взаємодіє з нейрохімічними медіаторами, гормонами, вітамінами, білками, опіоїдними рецепторами, імунокомпетентними молекулами, посилюючи їхню біологічну активність.

Дія етанолу та ацетальдегіду спричинює різноманітні розлади внутрішньоклітинного обміну. Найважливіші з них такі: ушкодження мембран, диспропорція окисно-відновних процесів, порушення енергоутворення, нестача поживних речовин, накопичення токсичного ацетальдегіду, зниження синтезу білків, посилення синтезу ліпідів, зміни обміну нейромедіаторів і нейромодуляторів, порушення гормональної та імунної систем організму.

Доведено, що як за разового, так і хронічного введення етанолу послаблюється активність дихального ланцюга мітохондрій. Знижується вміст цитохромів а, b, с, наслідком чого є зменшення швидкості тканинного дихання. Припускають, що ці порушення окисного фосфорилювання за одноразового та хронічного введення етанолу пов’язані з безпосередньою дією ацетальдегіду, який у 50 разів активніше етанолу пригнічує тканинне дихання. Зниження швидкості дихання та ефективності окисного фосфорилювання під впливом ацетальдегіду — один з механізмів токсичної дії алкоголю на організм. Навіть у разі епізодичного вживання алкоголю етанол починає доволі успішно конкурувати з вуглеводами, ліпідами та деякими амінокислотами за ферменти основного обміну речовин. Відповідно зростає активність ферментів, що реагують на етанол. У результаті підвищується неспецифічна стійкість організму до дії стресових факторів середовища, а етанол виступає у ролі адаптогена, антистресора.

Отже, збільшення частоти й об’єму вживання етанолу призводить до виникнення метаболічної залежності від нього, що передбачає стійку активацію ферментів, які залучають його до основного обміну речовин, а також підвищення толерантності організму власне до етанолу з формуванням особливого «алкогольного» типу гомеостазу. Етанол, потрапляючи в організм, спочатку стимулює, а згодом — пригнічує його функції. Він виявляє різнобічний вплив на всі органи, особливо на центральну нервову систему (ЦНС), печінку та серцевий м’яз.