Цінні папери як об’єкти цивільних прав. Поняття і види.
Відповідно до ст. 194 ЦК України цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила (видала), і власником та передбачають виконання зобов´язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
На підставі вказаного визначення можна виділити такі ознаки цінних паперів:
1) цінним папером визнається документ, який посвідчує майнове право переважно грошового характеру;
2) документ повинен відповідати вимогам щодо форми і мати усі необхідні реквізити;
3) порядок здійснення прав, закріплених у цінних паперах, визначається при їх випуску (емісії);
4) цінні папери є обороноздатними документами, тобто можуть переходити від однієї особи до іншої.
У кожному цінному папері закріплюється певне майнове право. Зазвичай цінні папери закріплюють за їх власником право на отримання певної грошової суми (акції, векселі, чеки, грошові облігації та інші). Крім грошових цінних паперів, випускаються також товарні цінні папери, які закріплюють право на отримання певного товару (коносаменти, складські свідоцтва, цільові облігації).
Цінним папером визнається не будь-який документ майнового характеру, а лише той, в якому існує тісний зв’язок між документом і правами, закріпленими в ньому. Тобто, без володінням документом не можна реалізувати ті майнові права, які закріплені в ньому. Завдяки вказаній ознаці цінні папери відрізняються від інших документів майнового характеру. Зокрема для легітимаційних знаків чи боргових розписок не є обов’язковим їх пред’явлення для здійснення відповідного права. Такі документи є лише доказом (підтвердженням) існування права.
Деякі цінні папери, зокрема акції, поряд з майновими правами закріплюють право, яке має особистий характер. Зміст такого права полягає у можливості акціонера (власника акції) брати участь в управлінні справами акціонерного товариства, яке випустило відповідні акції. Також до особистих прав акціонерів належить право на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства. Таким чином, цінні папери можуть закріплювати не тільки майнові, а й немайнові права.
Повноваження власника цінного паперу можуть безпосередньо визначатись у тексті цінного паперу або закріплюватись у законодавстві без відповідної фіксації в цінному папері. Зокрема, обов’язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються. У тексті акції не закріплюються такі права її власника, як право на участь в управлінні акціонерним товариством і право на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Важливе значення для дійсності цінного паперу мають реквізити, перелік яких визначений у законодавстві стосовно кожного виду цінних паперів. Відповідно до п. 2 ст. 196 ЦК України документ, який не містить обов’язкових реквізитів для цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.
У ст. 194 ЦК України положення про необхідність пред’явлення цінного паперу для здійснення закріплених у ньому прав було замінено на положення про те, що цінні папери передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх випуску. Це можна пояснити тим, що законодавець намагався узагальнити вказане визначення і поширити його на без документарні цінні папери. Ґрунтуючись на тому, що без документарні цінні папери не мають форми документа, для здійснення прав, у них закріплених, не потрібно пред’являти цінний папір.
Однак виключення зі змісту вказаної статті положення про необхідність пред’явлення цінного паперу для реалізації закріплених у ньому прав не свідчить про те, що вказане правило не розповсюджується на цінні папери. Зазначений припис ст. 194 ЦК варто розглядати, як такий, що передбачає різні можливості для реалізації прав, закріплених у цінних паперах. Для усіх видів документарних цінних паперів необхідною умовою здійснення права з цінного паперу є його пред’явлення, а порядок реалізації прав, закріплених в без документарних паперах, визначається спеціальним законодавством.
Ще однією ознакою цінного паперу є оборотоздатність, тобто можливість вільної передачі документа від однієї особи до іншої. При передачі цінного паперу до нового власника переходять усі права, які закріплюються у цінному папері в сукупності. Слід зауважити, що чинне законодавство України містить положення, які встановлюють обмеження для передачі деяких видів цінних паперів. Причому, відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом. У ЦК України вказана ознака цінних паперів, закріплена у п. 2 ст. 198, відповідно до якої відмова від виконання зобов´язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов´язання або на його недійсність не допускається.
ЦК України передбачено, що в Україні встановлений закритий перелік цінних паперів, які можуть знаходитись у торговому обігу. Так, відповідно до п. 2 ст. 195 ЦК України види цінних паперів, порядок їх обігу встановлюються законом. Тобто визначається необхідність віднесення документів чи інших об´єктів до цієї категорії законами чи у встановленому ними порядку.
Поширення норм речового права на цінні папери стає можливим за рахунок наявності матеріального об´єкта - документа. Таким чином, документ і права, що в ньому інкорпоровані,мають настільки тісний зв´язок, що передача прав на документ призводить до передачі прав з документа.
Додатковою перевагою визнання цінних паперів речами є можливість захищати права власників цінних паперів за допомогою юридичних засобів речового права. Зокрема у випадку порушення права володіння цінним папером, що є складовою права власності, для його власника існує забезпечена законом можливість подати віндикаційний позов з метою захисту своїх прав.
Однак можна сказати, що цінні папери є специфічними речами, адже їх власник не має усіх повноважень, які характерні для права власності на інші речі. Відповідно до п. 1 ст. 317 ЦК України зміст права власності складається з трьох повноважень: володіння, користування і розпорядження. Натомість власник цінних паперів не має змоги самостійно користуватись цінними паперами.
Повноваження користування передбачають можливість отримання від речі певних благ. Вартість документа, в якому втілюються майнові права, є мінімальною. Цінність документа повністю залежить від цінності прав, закріплених у ньому. Отже, користування цінним папером повинно передбачати здійснення прав, які закріплені в цінному папері. Однак для отримання благ, які закріплені в цінному папері, його власнику необхідно звернутися до боржника, що є елементом не речових, а зобов’язальних правовідносин. Таким чином, обмежується абсолютний характер права власності держателя цінного паперу.
Класифікація цінних паперів
У статті 195 ЦК України цінні папери поділені на групи та види. Вони поділяють на групи за різними класифікаційними ознаками з метою ефективнішого врегулювання порядку їх випуску та обігу.
Класифікація за формою існування цінних паперів
Відповідно до вказаного критерію цінні папери поділяються на документарні (класичні) і без документарні.
Класичні цінні папери випускаються у формі документу. Для них притаманні ознаки цінних паперів, які були розглянуті вище.
Варто зазначити, що у випадку з без документарними цінними паперами уся інформація про власників таких паперів і їх повноваження закріплюється у спеціальному електронному реєстрі. Тобто у без документарних цінних паперів відсутній матеріальний об’єкт (документ). На цій підставі прихильники класичної теорії про цінні папери зазначають, що без документарні цінні папери не відносяться до інституту цінних паперів, а складають окрему і самостійну групу об’єктів цивільного права, при чому не речового, а зобов’язального права2.
Інші фахівці стверджують, що без документарні цінні папери відносяться до інституту цінних паперів і повинні мати однаковий правовий режим із документарними цінними паперами, адже виконують однакові функції. Саме такої позиції дотримується законодавець, закріпивши у ЦК України поділ цінних паперів на документарні і без документарні. Крім того, законодавець розповсюджує на без документарні цінні папери режим речового права, якщо це не суперечить природі таких паперів.
Зазначене вирішення виявляється правильним і таким, що сприяє створенню стабільності і чіткості функціонування інституту цінних паперів. Запровадження цілком нових правових конструкцій для без документарних цінних паперів могло б призвести лише до зменшення надійності як обігу цінних паперів, так і захисту учасників правовідносин, об´єктами яких є цінні папери.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» без документарною формою цінного паперу є здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.
Порядок випуску та обігу без документарних цінних паперів регламентований переважно актами Держаної комісії з цінних паперів і фондового ринку.
Іменним цінним папером є такий цінний папір, який легітимує свого держателя в якості закріплених у цінному папері прав, якщо його ім´я зафіксоване в тексті документа, а також у реєстрі власників іменних цінних паперів, який веде відповідна особа.
Відповідно до п. 4 ст. 197 ЦК України передача іменних цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому для выступления права вимоги (цесії). Причому, вказаний припис суперечить п. З ст. 163 ГК України, відповідно до якого іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту.
Слід відмітити, що процедура обігу іменних цінних паперів деталізовано визначена нормативними актами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України (далі - ДКЦПФРУ), зокрема у Положенні про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФРУ 26 травня 1998 р. № 60.
Внесення змін до вказаного реєстру відбувається на підставі передавального розпорядження, яке відчужував передає реєстратору з метою перереєстрації відповідних цінних паперів. Новий власник іменного цінного паперу може здійснити права, що у ньому закріплені лише з моменту внесення змін у реєстр.
Наведена вище процедура обігу іменних цінних паперів у цивілістичній літературі має назву «трансфер».
До іменних цінних паперів належать акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати та приватизаційні папери.
Ордерним цінним папером є такий документ, держатель якого визначений в якості зазначеного в ньому права, якщо на ньому зупиняється безперервний ряд передавальних написів. Ордерні цінні папери передаються шляхом вчинення на них передавального напису - індосаменту, який може бути іменним або бланковим. При вчиненні іменного індосаменту вказується ім´я особи, яка передає цей документ, а також ім´я набувача. Належним чином легітимованим суб´єктом прав, що закріплюються в цінних паперах на пред´явника, буде особа, яка є держателем цінного паперу.
Дещо складнішою є ситуація з розмежуванням ордерних та іменних цінних паперів. Враховуючи те, що у ордерних, як і в документарних іменних цінних паперах, може бути зафіксоване ім´я уповноваженої особи. Однак на відміну від іменних цінних паперів, обов´язковим реквізитом яких є ім´я уповноваженої особи, ордерні можуть передаватися шляхом бланкового індосаменту, тобто шляхом здійснення передавального напису без зазначення ім´я набувача.
Класифікація цінних паперів за змістом
За змістом цінні папери можна класифікувати на товарні, грошові та пайові.
Товарні цінні папери дають право на цінності, виражені в реальних речах (товарі). Товарні цінні папери ще називають то-варорозпорядчими документами, оскільки при передачі такого паперу іншій особі володар розпоряджається належним йому майном. До товарних цінних паперів відносяться коносамент, деякі приватизаційні папери, закладні та складські свідоцтва.
Грошові (боргові) цінні папери закріплюють право на цінність, що виражається в певній сумі грошей. Держатель грошового цінного паперу має право на отримання грошової суми, що визначена в ньому. До грошових паперів належать векселі, чеки, ощадні сертифікати та ін.
Пайові цінні папери надають можливість їх власникам брати участь (майнову та особисту) у акціонерних товариствах. До пайових цінних паперів належать акції.
Подібна класифікація закріплена у ст. 195 ЦК України з тим лише доповненням, що містить четверту групу - похідні цінні папери, якими визнаються такі цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов´язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів. У доктрині цивільного права похідні цінні папери визнаються суміжними з цінними паперами інститутом цивільного права. Адже, по-перше, похідні цінні папери призначені для оформлення передачі цінних паперів чи інших об´єктів, а, по-друге, вони передбачають наявність прав та обов´язків у кожної зі сторін правовідносин, пов´язаних з похідними цінними паперами - як у емітента, так і в держателя похідного цінного паперу, що не притаманне класичним цінним паперам.
Класифікація цінних паперів за особою боржника
За особою боржника, а саме особою, яка їх випустила і, як правило, зобов´язана здійснити виконання за ними, цінні папери поділяються на державні, комунальні та приватні.
Державні цінні папери випускаються державою та гарантовані усіма її активами (приватизаційні папери, облігації внутрішніх позик, казначейські зобов´язання республіки).
Комунальні цінні папери випускаються відповідними місцевими радами (облігації місцевих позик).
До приватних цінних паперів відносяться ті папери, що випускаються приватними особами, як фізичними, так і юридичними (акції акціонерних товариств, облігації підприємств тощо). Цінні папери, що випускаються в обіг приватними особами, гарантовані виключно майном цих осіб.
Класифікація цінних паперів за порядком розміщення
За порядком розміщення цінні папери поділяють на емісійні та неемісійні.
Емісійними цінними паперами визнаються такі цінні папери, які розміщуються випусками, мають рівні обсяг і терміни здійснення прав усередині одного випуску незалежно від часу придбання цінного паперу. Випуск емісійних цінних паперів вимагає обов´язкової державної реєстрації, без якої визнається недійсним. Таким чином, емісійні цінні папери є об´єктом масового випуску і при їх випуску, як правило, невідомі перші набувачі емісійних цінних паперів. До емісійних цінних паперів належать акції, облігації, казначейські зобов´язання республіки та ін.
Неемісійні цінні папери характеризуються тим, що видаються емітентом конкретному набувачу. При випуску неемісійних цінних паперів не вимагається здійснювати реєстрацію емісії. Неемісійні цінні папери називають комерційними цінними паперами, адже зазвичай вони є наслідком укладення комерційних правочинів. На відміну від емісійних цінних паперів, у яких існує один боржник і значна кількість кредиторів - осіб, які придбали емісійні цінні папери одного випуску, комерційні цінні папери передбачають одного боржника і, як правило, одного кредитора. До комерційних цінних паперів належать вексель, коносамент, закладна та ін.
Крім вказаних вище у ч. 5 ст. З Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» як окремі групи цінних паперів виділені приватизаційні та іпотечні папери.
Згідно з вказаною нормою приватизаційними паперами є цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Іпотечні цінні папери визначаються як цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.
Окремі види цінних паперів, які випускаються в Україні, визначаються у Розділі 2 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок». Варто зазначити, що вказаний розділ містить не виключний перелік цінних паперів, що можуть обертатись на українському ринку. Зокрема, відповідно до ст. 15 вказаного закону особливості емісії (видачі), обігу та обліку заставних іпотечних облігацій, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих цінних паперів визначаються законодавством.
Крім того, відповідно до п. 2 ст. 195 ЦК України види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом. Таким чином, можна стверджувати, що в Україні в обігу можуть знаходитись цінні папери:
а) передбачені Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок»;
б) щодо яких міститься відсилання у вказаному законі до спеціального законодавства;
в) цінні папери, що не охоплюються пп. а і б, порядок порядок розміщення і обігу яких визначений законом.
Акція
Акцією визнається цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Як цінний папір акція має містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера — "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства. До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, що повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, за якою виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства та рік виплати дивідендів.
Акції поділяються на види, юридична суть яких полягає в тому, що акції одного виду (класу) дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі в акціонерному товаристві. За ознакою класу акції поділяються на привілейовані і прості. Залежно від передбачених статутами товариств обмежень прав відчуження розрізняють також іменні акції і акції на пред'явника.
Простими іменними визнаються акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни, які вільно розпоряджаються ними (продають, передають, дарують, обмінюють, відчужують іншим способом), але з додержанням спеціальних правил.
Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке зобов'язане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає ведення реєстру шляхом укладення відповідного договору (п. 1 ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні").
Реєстр власників іменних цінних паперів, зокрема, містить інформацію про емітента, реєстратора, власника іменних цінних паперів (фізичну чи юридичну особу), номінального
Реєстрації підлягає і передача (трансферт) акцій іншим особам, тобто перехід прав участі. Права на участь в управлінні, одержання дивідендів тощо, які випливають з іменних акцій, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів
Акції на пред'явника обертаються вільно, тобто без індосаментних процедур. Акціонерне товариство у книзі реєстрації акцій фіксує лише загальну кількість акцій на пред'явника.
Привілейовані акції — це акції з пільговими правами майнової участі. Власники таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть менший ризик порівняно з простими акціонерами. Привілеями є перш за все переважне право на одержання дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується у відсотках до номінальної вартості акції і виплачується у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. Якщо прибутку відповідного року недостатньо, дивіденди з привілейованих акцій виплачують за рахунок резервного фонду. Разом з тим якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, з простих акцій перевищує розмір дивідендів з привілейованих акцій, власникам останніх може проводитися доплата до розміру дивідендів, виплачених простим акціонерам.
Привілейовані акції дають їх власникові також переважне право на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.
Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.
Дивіденди з акцій виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та відсотків за банківський кредит.
Облігація
Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску.
Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Громадяни придбавають облігації лише за рахунок їх особистих коштів, а підприємства — за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" в Україні випускаються облігації таких видів:
а) облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик;
б) облігації підприємств.
Облігації можуть випускатися іменними та на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими)1, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.
Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника. Рішення про їх випуск приймає відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві ради. У рішенні мають визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій. Кошти, одержані від реалізації зазначених облігацій, спрямовуються відповідно до державного і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної ощадної позики 1997 року" від 5 лютого 1997 p. затверджено Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної ощадної позики 1997 p., відповідно до яких зазначені облігації випускаються на пред'явника окремими випусками номінальною вартістю 50 грн. з терміном погашення шість місяців, один та два роки, з виплатою доходу відповідно до індексу споживних цін, збільшеного на 1 відсоток річних. Власниками цих облігацій можуть бути фізичні та юридичні особи, як резиденти, так і нерезиденти.
Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим оборотом.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України, приймає Кабінет Міністрів України щодо кожного випуску.
Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України.
Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх форм власності і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом, який має містити відомості, зазначені в ст. 11 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".
Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного папера — "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати відсотків (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента. Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків.
Доходи з облігацій підприємств виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.