Тема 2. Основні об’єкти ставкового рибництва, їх характеристика

Мета заняття. Вивчити біологічні особливості різних видів ставової риби, її розмноження, живлення.

Наочні приладдя та матеріали. Муляжі риби, вологі препарати, жива риба, таблиці, роздаточний матеріал.

Зміст теми і методика виконання завдань.

У ставових господарствах вирощують та розводять таких найбільш розповсюджених риб, як короп, карась, лин, рослиноїдних риб (білий та строкатий товстолобики), а також в окремих випадках судака, щуку, форель, сома, бестера, сига та ін.

Перспективними рибами для вирощування у ставках можуть бути: лящ, пелінгас, веслоніс, буфало, канальний сом та ін.

Короп (Сургіпus сагріо L.) – найбільш розповсюджена цінна промислова риба, яка швидко росте та дуже плодюча. М’ясо коропа має добрі смакові якості, містить близько 16 % білків та 15 % жиру. Високу калорійність, засвоєння та приємний вигляд мають і страви, виготовлені із цієї риби.

Короп не дуже вимогливий до умов середовища. Для нього важливо, щоб була тепла вода – 22 – 27°С, та 5 – 7 мг/л кисню. За таких умов приріст його може досягати не менше 5 – 7 грамів за добу.

Їжа коропа різноманітна – від дрібних рачків (дафнії, циклопи та їх личинки) до личинок комарів, інших комах, черв’яків та інших організмів. Крім природної їжі, добре засвоює такі штучно виготовлені корми, як комбікорм, зерновідходи, макуха тощо, особливо якщо у ставку сприятливий кисневий режим та температура води.

Статева зрілість самки коропа настає в 4 – 5 - літньому віці, самця – на рік раніше. Ікру відкладає на траву серед мілководдя. Тому для розведення необхідно мати спеціальні нерестові ставки з м’якою рослинністю. Нерест коропа проходить звичайно при температурі води не нижче + 17 – 18°С, при тихій сонячній та безвітряній погоді. На 1 кг своєї маси самка відкладає близько 180 тис. ікринок.

Розвиток ікри продовжується за нормальних умов від 3 до 5 діб. Личинка через 3 – 5 днів перетворюється у малька.

Від однієї самки може вийти кілька сотень тисяч мальків, що залежить від умов середовища. Через 5 – 10 днів мальків виловлюють із нерестових ставків і пересаджують у вирощувальні, де вони живуть до осені. Стандартна маса їх до осені повинна бути не менше 20 – 30 г. Такі риби називаються цьоголітками.

Важливо, щоб вони були добре вгодованими, що гарантує нормальну їхню зимівлю. Після зимівлі в спеціальних ставках цьоголіток (тепер річняки) пересаджують у нагульні ставки для вирощування товарної риби. Восени річняків (тепер дволітки) масою не нижче 450 – 500 г виловлюють і реалізують.

По лускатому покриву коропів розрізняють лускатих, дзеркальних, голих, рамкових, яких було виведено як нову породу в 50-их роках минулого століття науковими співробітниками Українського науково-дослідного інституту рибного господарства (рис.1, 2, 3, 4, 5).

Рис. 1. Лускатий короп

Рис. 2. Дзеркальний короп (розкиданий)

Рис. 3. Дзеркальний короп (лінійний)

Рис. 4. Голий короп

Рис. 5. Рамковий короп

Український рамковий короп відрізняється від інших коропів наявністю на тілі здвоєних лусок по краях тіла у вигляді рамки, тіло його високе, голова порівняно має малий розмір. Цей короп більш ефективно використовує підгодівлю різними кормами та дає приріст у віці 3-х років до 3 кг.

Продуктивність ставків при вирощуванні рамкового коропа підвищується на 25 %. Вихід личинок від одного гнізда плідників становить 200 – 600 тис. шт., а річняків із зимувальних ставків – понад 90 %.

Український лускатий короп також створений Українським науково-дослідним інститутом рибного господарства під керівництвом селекціонера О. І. Кузьоми. Цей короп досить ефективно використовує природні корми. Маса дволіток на 17 % більша контрольних коропів. Вихід личинок з одного гнізда 300 – 600 тис. шт., а із зимівлі – 90 – 95 %. Статева зрілість самки настає в трирічному віці, а самця навіть у дворічному віці. Трилітки досягають маси 3, а чотирилітки – 5 – 6 кг (рис.6).

Зустрічаються також гібридні форми коропа – курський, білоруський, казахстанський, російський та ін. Вони виведені в результаті схрещування коропа місцевого з амурським сазаном. Ці форми добре ростуть, більш витривалі під час зимівлі, а також стійкі проти інфекційних хвороб (рис. 7).

Рис. 6. Лускатий короп

Рис. 7.Гібрид сазана і коропа

Карась (Саrаssіиs саrаssius L.) – типово ставова риба. Бокова лінія має 32 – 35 лусок. Тичинок 23 – 33, D III – IV 14 – 21, А II – III 6 – 8 , зуби однорядні – 4 – 4. В непроточних ставках переважають форми золотого карася, у проточних – срібного. Ці види дуже схожі: тіло високе, сплюснуте з боків, без вусиків. Відрізняються вони лише зовнішнім забарвленням та деякими морфологічними ознаками (рис. 8, 9).

Звичайно карасі малорухливі та ліниві. Краще вони почуваються в заростях водної рослинності. Основна їжа золотого карася зоопланктон та бентичні організми (нижчі ракоподібні, личинки комарів, олігохети, м’якуни, детрит сріблястий, водна рослинність, личинки комах, черв’яки).

Рис. 8. Золотий карась

Рис. 9. Срібний карась

Ріст цих риб залежить від наявності поживи у ставках, при достатній її кількості золотий карась досягає – 1 – 1,5 кг у віці 8 років, а срібний 1 кг у віці 5 – 6 років.

Статева зрілість самок карася настає у віці 2 – 3 років. Карась дуже плодючий. Так, самка масою 200 – 300 г може викинути до 300 тис. ікринок.

Нерест порційний, через 10 днів, проходить при температурі 18 – 20°С і вище, у другій половині травня – червні. Ікра прилипає до рослинності і розвивається кілька днів.

Цікава особливість срібного карася, який знаходиться у Європейській зоні СНД у формі самок. Ікру запліднюють самці золотого карася, коропа, лина, інших риб. Але на розвиток зародка вони не впливають, а із ікринок виходять тільки самки (процес гіногенезу). Карась – одна із найбільш цінних риб, які можуть жити в не спускних та заморних ставках, бо він маловимогливий до кисневого режиму. Але, щоб не допускати перенаселення та здрібнення його маси, чисельність карася необхідно постійно регулювати шляхом вилову.

Золотий карась сильний конкурент коропа у живленні, тому вирощувати його разом з коропом не рекомендується.

У малопродуктивних та заболочених ставках зустрічається повільноростуча великоголова карликова форма карася.

На зиму карась заривається в мул на глибину до 70 см.

Лин (Тіnса tіnса L.) – тіло товсте і досить високе (рис. 10). Луска дуже дрібна, бічна лінія налічує 87 – 120 лусок. Плавці темні. D III – IV 8, А ІІІ 6 – 8. Зуби однорядні 4 – 5. Мешкає лин в заростях ставків, озер, річок. М’ясо його відрізняється ніжністю і добрим смаком та значною кількістю білків (18 %). Маловимогливий до кисневого режиму. Мальки живляться дрібними рачками, коловертками, а дорослі – личинками хірономід, м’якунами. Вважають, що коропу вони не створюють конкуренції тому, що знаходять поживу глибоко в мулі, куди короп не проникає. Росте лин дуже повільно, досягаючи маси 100 – 250 г тільки на третьому році життя. В природних умовах зустрічаються лини живою масою 6 – 8 кг. Звичайно таким особам не менше 8 – 10 років.

Статева зрілість самки наступає у віці 3 – 4 років. Викидає ікру з проміжком 14 днів протягом усього літа при температурі води не нижче + 22°С. Кількість ікри залежить від розміру самки і коливається від 300 до 400 тис. штук. Ікра дрібна – діаметром 1 – 1,5 мм. Нерест проходить серед заростей рослинності. Розвиток ікри продовжується 5 – 7 діб.

Рис. 10. Лин

Краще місце для розведення лина – неспускні та зарослі ставки. При вилові слід враховувати, що лин дуже боязка риба, боїться шуму і тому дуже швидко заривається у мул. На зиму також заривається у мул.

Білий амур (Сtеnорhаryngаtоn іdеllа Vаl.) – типова рослиноїдна риба, швидкоростуча, досягає маси 40 – 50 кг і довжини понад 1 метр. Має валькувате тіло, яке покрито великою лускою, а також дворядні пилкоподібні зуби. Рот напівнижній. У бічній лінії 43 – 45 лусок. D III 7, А III 8 (рис. 11).

Рис. 11. Білий амур

Живиться рослинністю, починаючи її споживати при довжині 3 см. Добрий приріст спостерігається, якщо в раціоні близько 30 % тваринної їжі (коловертки, ракоподібні та хірономіди). Проте основу їжі становлять водні рослини та наземна рослинність. Найбільш використовуються білим амуром рдести, елодея, ряска, роголисник, уруть Особливо охоче поїдають ці риби молоду рослинність. Можна давати клевер, люцерну, злакові та іншу.

Добовий раціон, темп росту та швидкість статевого дозрівання білого амура залежить від температури та якості води. Добовий раціон при температурі води + 25 – 30°С може перевищувати масу риби. При температурі води + 10°С і нижче білий амур припиняє живлення. Проте в південних районах він може живитись цілий рік. Кормовий коефіцієнт може коливатися від 25 до 70 кг на 1 кг приросту. Таким чином, білий амур вважається біологічним меліоратором водойм. Потенційна можливість росту у білого амура значна. Так, у південних районах білий амур у віці два роки в ставках досягає 800 – 1000 г і більше. Статевої зрілості в умовах р. Амур самці досягають у 7 – 8 років, самки – у 8 – 9 років. У Краснодарському краї дозрівають у віці 4 – 5 років, у Середній Азії – 3 – 4 років. У субтропіках – 2 – 2,5 року.

Абсолютна плодючість білого амура досягає 1 млн. ікринок (у середньому від 100 до 800 тис. ікринок). Ікра відкладається безпосередньо у воду (пелагічна). Нерест відбувається у природних умовах у річках, на швидкій течії при швидкості води 0,8 – 3 м/с, коли температура води досягає + 18,5°С. Звичайний нерест відбувається при + 23 – 28°С. Інкубаційний період залежно від температури продовжується від 18 – 20 годин (при температурі + 28 – 30°С) до 3 діб при температурі + 18°С. Ікра дуже чутлива до кисню.

В умовах ставкових господарств України молодь білого амура одержують в інкубаційних апаратах.

М’ясо білого амура містить 5,6 – 6,7 % жиру.

Товстолобик білий (Нурорhtаlmісhthus mоlіtrіх) – рослиноїдна риба. Завезена до України для акліматизації кілька десятків років тому, добре прижилась у наших ставках і водосховищах (рис. 12).

Досягає маси 16 кг і більше, а довжини 1 метр. Луска на тілі риби дрібна, у бічній лінії 110 – 124 лусочки, зуби однорядні 4 – 4, D III 7, А II – III 12 – 14. У самців на променях грудних плавців з внутрішнього боку рогові зубчики на 2-му та 3-му променях. На черевці, від горла до анального отвору, тягнеться гострий кіль. Характерна ознака – очі розташовані дуже низько. Тичинки в зябрах утворюють своєрідну сітку, якою риба виціджує мікроскопічні водорості, якими вона живиться. Кишечник пристосований до перетравлювання малокалорійної їжі – водоростей, його довжина у 10 – 13 разів більша довжини тіла.

Рис. 12. Білий товстолобик

Статевої зрілості на Амурі товстолобики досягають у віці 5 років. Плодючість самок 5 – 7-річного віку досягає 500 тис. ікринок, а в особливо крупних самок 1 – 2 млн. ікринок. У Туркменії статева зрілість наступає у 3-річному віці, а в Краснодарському краї – у віці 3 – 4 років, самці дозрівають на рік раніше.

Нерест проходить у річках влітку на бистрині. Ікра дрібна – 1 – 1,2 мм, а після набухання збільшується до 5 мм. Розвиток ікри при температурі води + 21 – 25°С становить 23 – 33 години, при температурі + 27 – 29°С – 17 – 19 годин.

В умовах України молодь товстолобика одержують в інкубаційних апаратах. У ставках товстолобик росте швидко. Цьоголітки досягають маси 15 – 30 г, дволітки – 200 – 700 г, трилітки – 1500 – 2000 г, чотирилітки – 3 кг, п’ятирічки – 4 кг.

Перспективний об’єкт для вирощування у водосховищах Дніпровського каскаду та інших регіонів.

У ставових господарствах одержані гібриди між білим і строкатим товстолобиками, які мають цінні господарські якості.

Товстолобик строкатий (Аrіstісhthуs mоbilis Rісh.) – відрізняється від свого родича білого товстолобика більш темним забарвленням і темними плямами на боках, більшою головою, невеликим кілем на черевці. Тичинки на зябрах довгі, густі, але не зрощені між собою, їх кількість 200 – 270, по 8 – 10 на 1 мм дужки. Грудні плавці довгі, їх край заходить за основу черевних плавців. Відносна довжина кишечнику менша, ніж у білого товстолобика (рис. 13).

Рис. 13. Строкатий товстолобик

Статевої зрілості у Китаї досягає у віці 3 – 4 років, на півдні України – на 5 – 6 році, у водоймах Дагестану – в 5 – 6 років, Краснодарського краю – 5 – 7 років. Самці дозрівають на рік раніше самок. Плодючість досягає до 2 млн. ікринок, а в середньому 500 тис. ікринок. Ікринки жовтувато-зелені, діаметр 1,7 мм, після набухання – 4,7 мм. Інкубаційний період близько 40 годин при температурі + 20°С, 18 годин при температурі + 28°С. Личинки живляться дрібним зоопланктоном. Росте швидше від білого товстолобика, досягає 1,5 кг у дворічному віці, а 2,5 кг у трирічному віці. У водоймах-охолоджувачах електростанцій досягає маси до 45 кг і більше, щорічний приріст – 2 – 3 кг.

В умовах України молодь строкатого товстолобика також одержують в інкубаційних апаратах. Нерест у природних умовах не відбувається.

Чорний амур (Му1орhаrуngodоn рісlus Rісh.) – має темне забарвлення, луска велика, плавці темні. Сильно розвинені глоткові зуби, розташовані у два ряди (1.4 – 4.1). D III 7 – 8, А III 8. В бічній лінії 39 – 42 луски. Ця риба досягає довжини 1,2 метра і маси 36 кг. Окремі екземпляри досягають 55 кг. М’ясо смачне (рис. 14).

Живиться головним чином м’якунами, роздавлюючи черепашки глотковими зубами. Крім того, до його раціону входять креветки та водяні комахи. Нерест відбувається у червні – липні, в річках ікра пелагічна крупна, прозора, з великим перівітеліновим простором. Статевої зрілості досягає у віці 7 – 10 років при довжині тіла 70 см і більше. Плодючість молодих самок 300 – 500 тис. ікринок.

Рис. 14. Чорний амур

В умовах України молодь одержують в інкубаційних апаратах. Чорний амур є біологічним меліоратором від молюсків. При посадці річняків по 30 – 50 екз./га середньою масою 25 – 30 г повністю знищать у ставку молюсків.

Рід буфало (риби-буйволи) — (Ісtіоbus). Завезені з Америки три види: великоротий, малоротий і чорний. Вони близькі між собою і схожі на коропа. Ареал буфало в Північній Америці простягається від Канади до Мексики. За харчовими ознаками ціниться вище коропа.

Великоротий буфало (Ісtіоbus сурrіnеllит) – досягає маси 45 кг, за темпами росту перевищує коропа. Рот верхній, великий. Густі та довгі тичинки у зябрах (8 – 12 мм), на них багато виростів, що створює складний фільтр (рис. 15).

Спинний плавник довгий, виїмчастий. D II 27 – 31, Р 14 – 15. Кишечник довгий, містить чотири петлі. Луска велика, в бічній лінії їх нараховується 39 – 41 штука.

Статевої зрілості досягає на 4-му році, на Північному Кавказі – на 3-му році при масі 2 – 2,5 кг, а самці у 2-річному віці. Характерне для них “шлюбне вбрання” у вигляді білих горбиків на голові і тілі.

Нерест відбувається у травні при температурі + 19°С. Ікру викидають на рослинність. Діаметр її 1,2 мм, після набухання – 1,45 – 1,55 мм. Робоча плодючість трилітніх самок 170 – 250 тис. ікринок. Розвиток ікри триває 5 діб.

Вага цьоголіток становить до 40 г, максимальна – 400 – 500 г, дволіток – до 800 – 1500 г, триліток – 2000 – 2500 г, чотириліток – до 3500 г (рибгосп “Гарячий Ключ” Краснодарського краю). В умовах Підмосков’я річняки досягають маси 70 г, дволітки – 480 г. Добре засвоюють штучні корми (комбікорм, зерновідходи тощо).

Рис. 15. Великоротий буфало

Великоротий буфало тримається в товщі води, тому легко виловлюється тягловими знаряддями лову (невід).

Малоротий буфало (Ісtіоbиs bиbаlиs Rаf.) відрізняється від великоротого невеликим ротом. Живе в невеликих непроточних глибоких водоймах (рис. 16). Живиться бентосом і зоопланктоном. Тичинки на зябрах короткі, висота їх 6,7 – 7 мм. На першій зябровій дужці 29 – 35 тичинок. Тіло риби високе, 25 – 30 % від довжини. Розмноження в усіх видів буфало проходить однаково. Зрілість малоротого буфало проходить пізніше на 1 – 2 роки – самці в 3-річному, а самки в 4 – 5-літньому віці. Цьоголітки живляться в основному зоопланктоном, дволітки та трилітки переходять на бентос (80 %) та детрит. Добре поїдають також і комбікорм.

Рис. 16. Малоротий буфало

Чорний буфало (Ісtіоbиs піgеr) – займає проміжне місце між великоротим і малоротим буфало. Рот нижній, невеликий. Тичинки короткі, їх розмір 7 – 10 мм. На першій дужці зябер знаходиться 29 тичинок висотою 4,5 – 5 мм.

За біологією подібний з раніше описаними видами. Живиться зоопланктоном у молодому віці, а потім переходить на бентос. Росте швидко – дволітки досягають 700 – 2100 г, трилітки – 2100 – 3000.

Нерест відбувається у травні при температурі води + 19,5°С із застосуванням гіпофізарних ін’єкцій. Ікра відкладається на рослинність.

Лящ (Аbrаmіs brаmа L.) – одна з основних промислових риб, перспективна для вирощування у малих водосховищах (рис. 17).

Рис. 17. Лящ

Ознаки морфології риби: тіло високе, сильно стиснуте з боків, найбільша висота його в 2,5 – 3 рази менше його довжини. Рот напівнижній, маленький. Позаду черевних плавців є кіль. Глоткові зуби однорядні 5 – 5. У статевозрілих самців тіло і плавці вкриваються горбиками. Бічна лінія (49) 50 11 – 14/6 – 8 56(59), звичайно 50 – 55. Зябрових тичинок 19 – 24, в середньому 22 – 23. D III (8)9 – 10, А III (22)23 – 28(29).

Нерест проходить з кінця квітня до червня на мілких прибережних ділянках, вкритих рослинністю, при температурі води + 12 – 13°С. Плодючість від 92 до 338 тис. ікринок, у середньому 100 – 150 тис. ікринок. Ікра клейка, діаметром 1 – 1,5 мм, розвиток її при температурі води + 20°С – 6 діб, при + 23°С – 4 доби. Личинки мають розміри 4,2 – 4,4 мм.

Лящ росте в довжину до 75 см і досягає маси 6 кг і більше. Живе до 13 років. Промислова довжина 25 – 45 см. Статевозрілим стає у віці 3 – 4 років.

Живиться ракоподібними, мотилем і молюсками, а також водоростями, черв’яками, личинками комах. Молодь поїдає планктон і личинки, мотиля. Найбільш інтенсивне живлення спостерігається після нересту в червні – липні.

М’ясо ляща має близько 4,9 – 8,7% жиру. Лящ користується попитом як в’ялений, так і копчений, а також у консервах.

Райдужна форель (Sаlmо gаrdnеrі Rісh.) – риба холодних швидкоплинних річок, з піщаним або кам’яним дном (рис. 18). Бічна лінія має 135 – 150 лусок. D IV 9 – 10, А 10. Може жити при температурі від 0°С до + 30°С. Оптимальна температура води + 10 – 15°С.

Еврифаг. Живиться бокоплавами, м’якунами, личинками бабок, водними жуками, пуголовками тощо. Молодь у нормальних умовах – мирна риба, крупна – хижак. Статева зрілість настає у віці 3 – 4 років.

Рис.18. Райдужна форель

За типом ікрометання форель – поліциклічна риба, а за способом відкладання ікри – літофіл. Плодючість становить 1500 – 2000 ікринок на 1 кг маси самки. В нормальних умовах добре росте, у віці 10 років досягає маси 2 – 3 кг.

Тривалість ембріонального періоду розвитку при температурі води + 1,5°С – 95 – 100 діб, при + 4 – 8°С – 70 – 60 діб, при + 7 – 9°С – 38 – 40 діб, при + 14°С – 26 діб.

Тривалість розсмоктування жовткового міхура – 1від 7 до 30 діб.

Райдужна форель добре росте і в тепловодних ставках. Цьоголітки досягають 15 – 20 г, дволітки – 150 – 250 г.

У ставках не розмножується. Ікру і сперму одержують штучно.

Струмкова форель (Sаlmо trutta fаrіо L.) – річкова форма кумжі, постійно живе в прісних водах (рис. 19).

Живиться личинками комах, бокоплавами, дрібною рибою.

Статева зрілість настає у віці 3 – 4 років. Плодючість самки 2 – 4 тис. ікринок, діаметр ікринки 5 мм. Нерест у жовтні – листопаді при температурі води + 6 – 8°С. Самки відкладають ікру на крупний пісок і гальку.

Рис. 19. Струмкова форель

Інкубаційний період продовжується 130 діб при температурі + 13°С. Цьоголітки досягають маси 15 – 20 г, двохлітки 125 – 170 г, трилітки 250 – 300 г. У ставках нересту не відбувається.

Пелядь (Соrеgоnus реlеd, Ymеlіn) – озерно-річкова риба (рис. 20). Розповсюджена від річки Мезені на заході до Колими на сході. Акліматизована у водоймах багатьох областей Росії, у Харківській області. Живиться в основному зоопланктоном. Озерна пелядь має довжину 40 – 50 см і масу 1,5 – 2 кг.

Зяберних тичинок 49 – 68, А 12 – 16, в бічній лінії – 74 – 98 лусок. Рот кінцевий, тіло високе, забарвлення темне.

Статева зрілість річкової форми пеляді досягає на 4 – 5 році життя, озерної на 3 – 4 році. Абсолютна плодючість 25 – 105 тис. ікринок. Робоча плодючість становить 5 – 25 тис. ікринок.

Нереститься осінню, з кінця листопада по грудень при температурі води + 0,4 – 2,0°С. Ікру відкладає на пісок і гальку. Тривалість розвитку ікри при температурі + 0,2 – 6°С становить 63 – 128 діб. Личинковий період продовжується 8 – 10 діб при температурі + 10 – 12°С.

При вирощуванні у ставках цьоголітки пеляді досягають маси 44 – 120 г, дволітки – 400 – 500 г. Рибопродуктивність цьоголіток пеляді становить 125 – 190 кг/га, дволіток – 100 кг/га.

Рис. 20. Пелядь

Чудський сиг (Соrеgоnus lаvаrеtus mаrаenоіdes, Роlyаkоv) – розповсюджений в Чудському озері (рис. 21). Зяберних тичинок 35 – 45, в бічній лінії 84 – 105 лусок, D IV 9 – 13, А III – IV 10 – 14. Акліматизований у багатьох областях Росії, України, Білорусії, Азербайджану. Живиться бентосом. Статева зрілість настає на 5 – 6 році життя, на Уралі на четвертому, у ставках України – у віці двох років.

Середня маса на 4 – 5 році життя у самок досягає 1 – 3 кг, у самців 1 кг. Риба є літофітом. Абсолютна плодовитість 16 – 82 тис. ікринок. Робоча плодючість 9 – 82 тис. ікринок. Ікра донна.

Нерест відбувається восени, у жовтні – листопаді при температурі води + 0,2 – 4°С. Інкубаційний період розвитку при температурі + 0,2 – 6°С становить 63 – 128 діб.

Рис. 21. Чудський сиг

При вирощуванні в ставках цьоголітки досягають маси 70 – 90 г, дволітки – 300 – 400 г. Продуктивність вирощувальних ставків – 250 кг/га при середній масі цьоголіток 15 – 20 г, продуктивність нагульних ставків дволіток – 50 кг/га.

Щука звичайна (Еsох lucius L.) – населяє озера і річки (рис. 22). D VI – X 13 – 16, А III – VIII 11 – 14, у бічній лінії 121 – 124 лусочки.

Тримається в заростях підводної рослинності. Щука – 1прибережний хижак. Молодь живиться дрібним планктоном і мотилем, дорослі риби – дрібною рибою, комахами, п’явками, пуголовками, жабами тощо. Росте швидко, особливо в перші роки життя – до статевої зрілості. Статева зрілість настає на 3 – 4-му році життя. Самці дозрівають раніше самок. У ставках України щука дозріває у віці 1 року. Абсолютна плодовитість самок щуки коливається від 100 – 1000 тис. ікринок. Нерест з березня до травня в південних районах, у північних – до липня при температурі води + 4 – 15°С. Звичайно при + 7 – 10°С.

Рис. 22. Щука

Жовтковий міхур у передличинки розсмоктується протягом 12 – 15 діб. Росте щука швидко. Цьоголітки досягають маси 450 – 900 г, дволітки 1000 – 1600 г, трилітки – 2500 г. Промислова маса щуки 3 – 5 кг. Максимальний розмір 1,5 метра. Оптимальна температура для інтенсивного живлення + 18 – 20°С.

Рибопродуктивність становить 30 – 60 кг/га. Для щуки характерний канібалізм.

Сом звичайний (Silurus glanis L.) – живе у річках та озерах (рис. 23). D 3 – 5, А 77 – 92, Р І 14 – 17. Риба великих розмірів, нерідко досягає довжини 5 метрів і маси 300 кг. Хижак, який живиться смітною рибою, жабами, пуголовками. Зимою не живиться. Статевої зрілості досягає на 4 – 5 році життя. Плодючість 11 – 480 тис. ікринок. Нерест відбувається навесні при температурі + 18 – 22,5°С. Самці охороняють ікру, яку самки відкладають на залишки рослин. Діаметр ікринок 2 – 3 мм. Інкубаційний період близько 2,5 – 3 діб. Доцільно вирощувати з коропом, тому що він знищує смітну рибу. Дволітки сома при вирощуванні в ставках досягають маси 900 – 1100 г.

Рис. 23. Сом звичайний

Кошачий (канальний) сом (Ictalurus punktatus, Rabl.) – живе в прісноводних водоймах Північної Америки (рис. 24). D II 7, Р І 9, тичинок 15 – 18. Завезений до нас приблизно в 1972 році. Це велика риба, яка досягає довжини 150 см і маси 45 кг. Риба всеїдна. В поживі переважають комахи, раки, дрібна риба. Його можна вирощувати в прісній та солоній воді (до 12 ⁰/₀₀). Оптимальна температура для живлення і росту + 25 – 30°С. Нерест відбувається влітку. Ікру відкладають у гнізда, які охороняють самці. Цьоголітки досягають маси 30 – 70 г, дволітки – 400 – 600 г.

Рис. 24. Кошачий (канальний) сом

Судак звичайний (Stizostedion lucioperka L.) – живе в річках і чистих озерах, на півдні – у солонуватій воді (рис. 25). І D ХІІІ – XIV, II D І – III 19 – 24, А II – III 11 – 13. Хижак, у віці один місяць переходить на живлення рибою.

Статева зрілість настає у віці 3 – 4 років, плодовитість 200 – 1000 тис. ікринок. Нерест – березень – квітень при температурі + 10 – 16°С. Діаметр ікри 1 – 1,5 мм, відкладає її на піщано-корневий ґрунт, кореневища рослин тощо. Гніздо з відкладеною на ньому ікрою охороняє самець. Інкубаційний період при температурі води + 15°С тягнеться до 10 діб. Річняки досягають маси 35 г, дволітки 300 г, трилітки 640 г.

Рис. 25. Судак звичайний

Лобан (Mugil cephalus L.) (рис. 26), сингіль (Lizа аurаtа, Risso) (рис. 27), гостроніс (Lizа sаlіеns, Rissо) (рис. 28), пелінгас (М. sоіnу, Ваsilеwskу) (рис. 29) – перспективні риби для вирощування в солонуватих водах разом з коропом. Лобан і сингіль живуть у Чорному морі, пелінгас – в Японському. Акліматизовані в Каспійському та Азовському морях.

Теплолюбиві риби, живуть при температурі від + 3 – 4°С до + 35°С. Евригалінні риби. Харчуються детритом, перифітоном, водоростями, черв’яками, ракоподібними. Молодь споживає зоопланктон. Нагул у лиманах, затоках. а зимують у відкритому морі. Зимою живляться.

Статева зрілість у лобана настає у 6 – років при довжині тіла 30 – 34 см, у сингіля – у 3 – 6 років, гостроноса – у 3 роки при довжині тіла 22 см. Розмножуються у морі з травня до вересня при температурі води + 16 – 25°С. Плодовитість лобана 3 – 7 млн ікринок, сингіля – до 1,3 млн, гостроноса – до 2,5 млн ікринок. Ікра пелагічна з великою жировою краплею, у прісній воді вона опускається на дно. Діаметр ікринки 0,7 – 0,78 мм. Інкубаційний період при температурі води + 22 – 28°С продовжується 38 – 40 годин. Жовтковий міхур розсмоктується через 4 доби при температурі + 21 – 25°С.

При вирощуванні у солонуватих ставках разом з коропом дволітки сингіля досягають маси 20 – 80 г, гостроноса – 47 – 100 г, пелінгаса – 193 – 430 г, лобана – 313 – 595 г, трилітки гостроноса мають масу 260 – 380 г, пелінгаса – 590 – 1167 г, лобана – 1715 г.

У ставках нерест не відбувається. Молодь кефалі для вирощування виловлюють у береговій зоні моря, затоках і лиманах.

Рис. 26. Лобан

Рис. 27. Сингіль

Рис. 28. Гостроніс

Рис. 29. Пелінгас

Стерлядь (Асіреnsеr ruthеnus L.) – прісноводна риба (рис. 30). Розповсюджена у басейнах Каспійського, Чорного і менше Балтійського морів, у річках Північної Двіни, в сибірських річках – Обі, Єнісеї, Іртиші. Статевої зрілості самці досягають у віці 3 – 7 років, самки – 5 – 12 років. Абсолютна плодючість становить від 3,9 до 137,6 тис. ікринок, робоча – 30 тис. ікринок.

Нерест відбувається весною – з кінця квітня до червня при температурі води від + 7 – 10°С до + 20°С. Літофіт. Ікра липка діаметром 1,9 – 2 мм. Інкубаційний період тягнеться 4 – 5 діб .Жовток у передличинок розсмоктується протягом 6 – 10 діб залежно від температури.

Пожива стерляді – водні личинки комах.

У ставках не нереститься. Ікру одержують штучним методом У ставках досягає маси 15 г і більше (цьоголітки), дволітки – 250 – 300 г. Можна вирощувати у ставках разом з рослиноїдними рибами і коропом.

Рис. 30. Стерлядь

Бестер (гібрид білуги та стерляді) – перспективний для розведення і вирощування в умовах ставкового рибництва (рис. 31). Росте за перше літо до 50 – 100 г, дволітки досягають 800 г і більше. Стандартна маса цьоголіток 25 – 30 г, дволіток – 450 – 500 г. Добре росте у прісних водоймах і солонуватій воді, виносливий. Інтенсивний ріст його спостерігається при температурі води + 20 – 25°С.

Живиться планктоном і бентосом, особливо тендипедидами, а в старшому віці – рибою.

Статева зрілість настає рано – самців у віці 3 – 4 років, самок – у 6 – 8 років. Робоча плодовитість – 200 – 800 тис. ікринок. Зрілих плідників одержують шляхом гіпофізарних ін’єкцій навесні при температурі + 9 – 10°С. Інкубаційний період розвитку ембріонів продовжується 9 діб при температурі води + 10 – 12°С, повне розсмоктування жовткового міхура проходить за 6 – 10 діб.

Рис. 31. Бестер

Веслоніс (Роlуоdоn sраthulа, Walb.) – крупна, швидкоростуча риба, завезена в СРСР в 1974 р. із США (рис. 32). Природний ареал – басейни рік Міссісіпі і Міссурі, озера і річки, які впадають у Мексиканську затоку.

Рис. 32. Веслоніс

Планктонофаг, живиться зоопланктоном, фітопланктоном, детритом. Статевої зрілості досягає у віці 7 – 14 років (самці), самки – у 6 років. У ставках Краснодарського краю цьоголітки досягали маси 670 г, дволітки – 3 – 4 кг, п’ятилітки – 7 – 8 кг, У Московській області дволітки мали масу 0,9 кг, семилітки – 6,5 кг. Плодючість коливається від 82 тис. до 200 тис. ікринок. Нерест вивчений недостатньо. Максимальний ріст до 2 м довжини і маси 50 – 75 кг. Ікру відкладає на кам’яний ґрунт. Міграція до місць нересту спостерігається при температурі води + 10 – 11 °С. Нерест у квітні – травні на ділянках ріки з сильною течією і гальковим ґрунтом на глибині 2 – 12 м при температурі + 13 – 16°С. Тривалість ембріонального розвитку при температурі води + 14 – 14°С становить 170 – 260 годин, або в середньому 9 днів.

Вугор (Аnguіllа nguіlla, L.) – одна із цінних промислових риб, перспективна для вирощування в деяких водоймах України рис. 33).

Морфологічні ознаки: тіло змієподібне, всі три непарних плавці зрослись в один цілий плавець, черевних плавників немає. Зуби багаточисленні і гострі. Усі ці ознаки добре відрізняють вугра від інших риб. Молоді вугри мають темну зеленувату або буру спину, жовте або біле черевце, іноді світло-жовті боки; дорослі вугри темніють, стають майже чорні, а черевце і боки набувають сріблястометалевого блиску. Самці вузькоголові, а самки широкоголові, з наближенням статевої зрілості перетворюються на вузькоголових.

Хребців 111 – 119, звичайно 114 – 116. D 245 – 275, А 176 – 249, С 7 – 12, Р 15 – 21. Риба прохідна. Живе в річках і озерах, може перелазити по землі і в інші водойми. Розмножується в океані при розвитку зазнає складних перетворень.

Рис. 33. Вугор

Нерест відбувається у південно-західній області північної частини Атлантичного океану, між Бермудськими і Багамськими островами (Саргасове море) при температурі води не менше + 7°С і солоності не менше 3,5 ⁰/₀₀ на глибині до 1000 м. Після нересту гинуть.

Розвиток ікри проходить повільно. Личинки довжиною 5 – 6 мм прозорі з великим ротом і довгими зубами, зовсім не схожі на дорослих вугрів. Вони поступово піднімаються у поверхневі шари води, ростуть і змінюють свою форму. Ця стадія називається лептоцефалом. Личинки мають дуже сплюснуте з боків тіло, прозорі, з маленькою головою, невеликими очами та ротом. Тепла течія Гольфстрім за два роки переносить личинок до берегів Західної Європи, вони виростають за цей час до 7,5 см.

У європейських водах протягом третього року життя личинки втрачають плоску форму і стають циліндричними, поступово перетворюються на маленьких прозорих вугорків, скорочуючись до 6,6 см. У такому стані вони входять у річки, поступово виростаючи в молодих вугрів, які досягають 2 м довжини і маси 4 – 6 кг.

Статевозрілими самці стають не раніше 5,5 року, а самки – 7,5 року. Проте в прісних водах вони не досягають повного розвитку.

Живляться вугри дрібною рибою, жабами, дрібними ракоподібними, молюсками та ікрою риб. Лептоцефали живляться зоопланктоном і фітопланктоном.

Для вугрів характерні міграції – із океану в річки і навпаки.

Вугор – цінна риба, вміст жиру у м’ясі 22 – 23%, дуже смачна в копченому вигляді та консервах.

Група малоцінних риб

До групи малоцінних, або смітних риб, відносяться окунь (дрібний), верхівка, плітка, червоноперка, верховодка (уклея), пічкур, йорж, в’юн та інші, які живуть у ставках.

Недоліки цих риб: незначний розмір та маса, конкуренти в живленні з цінними рибами.

Окунь (Рerса fluvіаtilіs, L.) – дуже поширена риба (рис. 34). Тіло вкрите дрібною лускою (типу ктеноїдної). Має два спинних плавці, з яких перший складається з колючих променів, на кінці якого видно чорну пляму. Черевні плавці щільно зближені. D XIII – XVII, І – ІІІ 12 – 16, А II 8 – 9. В бічній лінії 57 – 77 лусок. Тіло зелено-жовте, по боках 5 – 9 чорних поперечних смуг. Плавці: перший спинний – сірий, другий – зеленувато-жовтий; грудні – жовті; черевні, хвостовий та анальний – червоні.

Нерест відбувається ранньою весною в березні – травні при температурі води + 7 – 8°С. Статевої зрілості досягає на 3 – 5-му році життя. Кладка ікри у вигляді трубки або стрічки з чарунками, розмір яких 6 мм, вони побудовані із драглистої речовини. Ембріональний розвиток ікри при температурі + 16 – 20°С продовжується близько 5 діб, при + 10 – 12°С – до 18 – 20 діб. Діаметр ікринок – 2 – 2,5 мм. Плодючість – від 12 тис. до 300 тис. ікринок. Жовтковий міхур у передличинок розсмоктується на 3 – 4 день після вилуплення. Личинки живляться зоопланктоном. Хижак, який поїдає ікру та молодь риб. Дорослий окунь живиться зоопланктоном, личинками хірономід та іншими безхребетними тваринами. У ставках вважається смітною рибою.

Рис. 34. Окунь

Йорж (Асеrіnа сеrnuа, L.) – широко розповсюджений у прісних водах (рис. 35). Спинні плавці сполучені разом, утворюючи один довгий плавець. D XI – XVI 10 – 15; А II 5 – 6.

Рот напівнижній, голова гола, без луски. Луска ктеноїдна. У бічній лінії 35 – 40 лусок, зябрових тичинок 8 – 13. Забарвлення сіро-зелене з бурими плямами. Невеликі риби, довжиною 15 – 20 см, іноді 20 – 30 см і масою до 200 г. Нерест відбувається у квітні – червні при температурі води + 4,5 – 18°С на невеликій глибині та кам’янисто-піщаному ґрунті, іноді на залитих луках.

Рис. 35. Йорж

Статева зрілість настає у дворічному віці. Нерест порційний. Плодючість від 4 тис. до 100 тис. ікринок. Ікра донна, з жировою краплею, діаметром близько 1 мм. Розвиток ікри продовжується 5 діб при температурі + 15,7°С.

Риба дуже ненажерлива, поїдаючи бентос, ракоподібних, ікру і личинок інших риб, наносить збитки рибному господарству. Для одержання однакового приросту йоржу необхідно в 6 разів більше їжі, ніж лящу. Росте повільно.

Плітка (Rutilus rutіlus, L.) – широко розповсюджена риба (рис. 36). Розміри невеликі – до 25 – 30 см і масою 150 – 200 г (максимальна 2 кг) з великою лускою. Зяброві тичинки короткі і рідкі. Глоткові зуби однорядні (6 – 6). У бічній лінії 41 – 46 лусок, D III 9 – 11, А III 10 – 11. Плітка відрізняється від інших риб оранжевим забарвленням очей та червоною плямою у верхній їх частині.

Рис. 36. Плітка

Статевої зрілості досягає у 3 – 4-річному віці, нерест ранньо-весняний стадний на залитій минулорічній рослинності при температурі води вище + 3 – 4°С. У самців з’являється “шлюбне вбрання” у вигляді білих епітеліальних горбиків на голові і лусці. Плодючість досягає 85 тис. ікринок.

Молодь живиться зоопланктоном, доросла риба – водоростями, м’якунами, донними ракоподібними, личинками комах, вищою рослинністю.

Плітка разом із окунем, карасем, йоржем та плоскиркою в промислі вважається як “дрібний часник”. Багато плітки виловлюють рибалки-аматори.

Червоноперка (Scandinius сrуthорhtаlmus, L.) – другорядна прісноводна риба, яка розповсюджена в усіх водоймах, але переважно живе в озерах (рис. 37). Морфологічні ознаки: черевце за плавниками стиснуте й утворює кіль. Рот кінцевий, спрямований вгору. Спинний плавець починається позаду вертикалі заднього краю основи черевних плавців. Плавці, крім спинного, червоні. Голова і тіло статевозрілих самців у період нересту вкриваються горбиками. Глоткові зуби пилкоподібні, зазубрені, дворядні – 3.5—5.3. Бічна лінія (37)38 7 – 8/4 – 3 42(43). D III 8 – 9(10), А III (9)10 – 11(12).

Рис. 37. Червоноперка

Статевої зрілості досягає на третьому році життя. Нерест відбувається при температурі води +18°С. Ікра відкладається на водну рослинність. Плодючість 96 – 2 2 тис, в середньому 158 тис. ікринок. Ікра клейка, діаметр 1,5 мм. Розвивається при температурі + 20 – 22°С три доби.

Росте червоноперка в середньому до 100 – 300 г, проте інколи досягає маси 1,5 – 2 кг. Живлення змішане, особливе значення маг фітопланктон, м’яка водна рослинність, молоді паростки очерету. Із тваринної їжі поїдає черв’яків, бокоплавів, водяних осликів, дафній та мотиля, личинок інших комах, м’якунів, а також ікру і мальків риб.

Верховодка, або уклейка (Аrburnus аrburnus, L.) – населяє біль шість водойм басейнів Балтійського, Білого та Чорного морів (рис. 38-2). Довжина тіла 12 – 15 см (до 17 см). У боковій лінії 45 – 55 лусок. У спинному плавнику променів ІІІ – IV (7)8(9), в анальному – III 14 – 20. Рот кінцевий, спрямований вгору, зябрових тичинок 17 – 22. Глоткові зуби 2,5 – 5,2, зазубрені. Спинка із зеленуватим відтінком, боки сріблясті.

Верхівка, або вівсянка (Lеuсаsріus dеlіnеаtus, Несk.) – маленька рибка довжиною 6 – 9,2 см та масою 20 – 30 г (рис. 38-1). Населяє майже всі водойми з повільною течією. Статева зрілість настає на 2-му році життя. У самців на голові з’являється “шлюбне вбрання” у вигляді епітеліальних горбиків – “перлиста пошерхлість”. Нерест відбувається при температурі води + 15°С, порційний протягом 2-х місяців.

У ставках верхівка є конкурентом у живленні молоді цінних риб. Боротьбу з цією рибою ведуть, вирощуючи цінних хижаків: щуку, судака, райдужну форель.

Пічкур (Соbіо cоbіо, L.) населяє різні водойми (рис. 38-9, 38-10). Тіло видовжене, на боках 6 – 12 округлих плям. Рот нижній, два вусики, глоткові зуби дворядні (3,5 – 5,3) у вигляді гачка. D III 7, А II – III 6. У бічній лінії 40 – 45 лусок, які відносно великі. Спина бура, боки жовтуваті, на D і С ряди чорних плям. Розміри пічкурів до 22 см, звичайно до 10 – 15 см.

Риба стайна. Нерест відбувається в травні – червні на кам’янисто-піщаних ґрунтах. Нерест порційний, продовжується 1,5 – 2 місяці. Плодючість 1 – 3 тис. ікринок. Ікра донна, клейка, діаметр до 2 мм.

Живиться зоопланктоном і бентосом, а на нерестилищах поїдає ікру риб і навіть свою власну.

Можна використовувати як наживу для ловлі хижих риб, а також в якості біологічного індикатора для контролю за якістю води.

В’юн (Мisgurnus fоssilis, L.) – 1малоцінна риба, яка живе в багатьох водоймах, особливо глухих протоках, заливних озерах, ставках (рис. 38-5). При дефіциті кисню в’юн хапає повітря і дихає через кишечник. Ознаки: тіло видовжене, низьке, сплюснуте з боків. Луска дрібна, бічна лінія непомітна, біля рота є десять вусиків, із них чотири на верхній щелепі, два біля рота, чотири на нижній щелепі. Глоткові зуби однорядні, 11 – 14, D III – IV 5 – 7, А III – V 5(6), С 16, VII 5 – 6. Нереститься навесні. Плодючість 100 – 150 тис. ікринок. Ікринки приклеєні до рослинності. Діаметр ікринок 1,5 мм. Розвиваються при температурі води + 15°С – 7 – 8 днів. У личинок розвиваються зовнішні зябра. Росте в’юн до 32 см, а в середньому 18 – 25 см. Живиться дрібними м’якунами, черв’яками, личинками комах, тощо.

До групи смітних риб відносяться також гольян, щиповка, голець, бистрянка, бірючок та ін. (рис. 38-3, 38-4, 38-6, 38-7, 38-8).

Рис. 38. Смітні риби:

1 – вівсянка; 2 – верховодка; 3 – гольян; 4 – шипова; 5 – в’юн;

6 – голець; 7 – бистрянка; 8 – бірючок; 9 – пічкур;

10 – довговусий пічкур; 11 – йорж.