- •§1. Предмет курсу "основи економічної теорії"
- •§ 2. Цілі і функції економічної теорії
- •§ 3. Зародження економічної теорії та її розвитку
- •§ 1. Суспільне виробництво. Матеріальне і нематеріальне виробництво
- •§ 2. Основні фактори суспільного виробництва та їхня взаємодія
- •§ 3. Суспільний продукт
- •§ 4. Ефективність суспільного виробництва
- •§ 1. Поняття власності. Типи, форми і види власності
- •§ 2. Відносини власності у змішаній економічній системі
- •§ 3. Трансформація форм власності в україні
- •4. Основні напрями приватизації державних підприємств в україні
- •§ 1. Необхідний продукт і принципи його розподілу
- •§ 2. Форми розподілу необхідного продукту
- •§ 3. Сімейні доходи. Мінімальний і оптимальний споживчий бюджет
- •§ 4. Розподіл і перерозподіл чистого доходу і продукту
- •§ 1. Основні форми виробництва. Товарне виробництво та його характерні риси
- •§ 2. Товар і праця, що його створює
- •§ 3. Походження, суть і функції грошей
- •§ 4. Історичний досвід україни в творенні національної грошової одиниці
- •§ 5. Закон вартості та його дія
- •§ 6. Грошовий обіг, його закони та методи регулювання
- •§ 7. Сучасна інфляція: суть, причини та особливості
- •§ 1. Ринок, його економічна суть, суб'єкти та види
- •§ 2. Ринковий механізм, його функції і межі дії
- •§1. Фінанси в системі економічних відносин
- •§ 2. Кредитна система та кредитні гроші
- •§ 3. Цінні папери й формування фондової біржі
- •§ 1. Економічні, соціально-політичні та фінансові мотиви й методи стабілізації валют
- •§ 2. Грошові реформи, їхня суть та спрямування
- •§ 3. Конвертованість валют
- •§ 1. Історія виникнення бірж і формування сучасних біржових структур
- •§ 2. Типи і види бірж та їхні функції
- •§ 3. Основи сучасного механізму біржових угод
- •§ 1. Суть і функції підприємництва
- •§ 2 Економічні основи розвитку підприємництва в україні
- •§1. Загальні основи індивідуального дрібного підприємництва
- •§ 2. Малі підприємства: суть, система організації та принципи діяльності
- •§ 1. Кооперативний сектор економіки в україні
- •§ 2. Акціонерні підприємства
- •§ 3. Орендні підприємства
- •1. Суть, структура, функції та принципи діяльності
- •§ 2. Затрати і доходи підприємства
- •§ 3. Фонди підприємства. Організація їх відтворення
- •§1. Особливості та розвиток підприємництва в сільському господарстві
- •§ 2. Становлення акціонерних форм підприємництва
- •§ 1. Економічні передумови виникнення маркетингу та його суть
- •§ 2. Організаційна структура підприємства, орієнтованого на маркетинг
- •§ 1. Дослідження ринку
- •1) Дослідження ринку;
- •§2. Планування асортименту товарів і послуг
- •§ 3. Управління рекламною діяльністю
- •§ 4. Збут і розподіл продукції в умовах маркетингу
- •§ 5. Особливості міжнародного маркетингу
- •§ 1. Суть менеджменту та основні напрями його розвитку
- •§ 2. Основи теорії і практики традиційного і сучасного менеджменту
- •§ 3. Управління виробництвом як система
- •§ 1. Формування організаційної структури управління
- •§ 2. Теорія і практика прийняття управлінських рішень
- •§ 1. Передумови формування висококваліфікованого керівника
- •§ 2. Світовий досвід підготовки управлінських кадрів
- •§ 1. Планування на підприємствах в умовах ринкової економіки
- •§ 2. Організаційна структура управління підприємством, орієнтованим на ринок
- •§ 3. Управління персоналом на підприємствах ринкового типу
- •§ 1. Суть і багатогранність процесу відтворення
- •§ 2. Інтенсивний тип відтворення
- •§ 3. Нагромадження, його ефективність і напрями розвитку
- •§ 4. Відтворювальна структура суспільного виробництва
- •§ 5. Структурні зрушення в пропорціях суспільного відтворення
- •§ 1. Суть світового господарства й основні етапи його розвитку
- •§ 2. Інтернаціоналізація господарського життя в сучасних умовах
- •§ 3. Вивіз капіталу і міжнародний кредит
- •§ 4. Світова торгівля
- •§ 5. Міграція робочої сили
- •§ 6. Міжнародні валютні відносини
- •§ 1. Сучасна трансформація міжнародного поділу праці та перспективи участі україни у світогосподарських процесах
- •§ 2. Зовнішньоекономічний механізм україни: суть та принципи формування
- •§ 3. Основні форми міжнародного співробітництва україни
4. Основні напрями приватизації державних підприємств в україні
Вирішальне значення для різних форм власності має приватизація державних підприємств. Законодавство України передбачає, що першочерговій приватизації підлягають об'єкти, які найбільше впливають на розвиток споживчого ринку, а також ті, що нині стримують стабілізацію державного бюджету, гальмують економічний розвиток України, формування її ринкової економіки. Це - підприємства оптової і роздрібної торгівлі, житлово-комунального господарства, з переробки сільськогосподарської продукції, деревообробної, легкої промисловості, збиткові підприємства всіх галузей, законсервовані об'єкти й об'єкти незавершеного будівництва, строки введення яких вже минули, підприємства матеріально-технічного постачання.
Оцінка вартості підприємств, що приватизуються, здійснюється за відновною вартістю наявних основних фондів та оборотних коштів. При цьому ціна може встановлюватися з урахуванням потенційної рентабельності підприємства або ринкових цін на майно.
Водночас значна частина державної власності приватизації не підлягає. Вона включає: майно органів державної влади, управління, Збройних Сил; золотий і валютний фонди; державні матеріальні резерви; комплекси з виготовлення цінних паперів і грошових знаків; засоби урядового, фельд'єгерського та спеціального зв'язку; об'єкти державної метрологічної служби; національні культурні та історичні цінності; об'єкти освіти, науки, культури, Що фінансуються з бюджету (ті, що належать підприємствам, можуть приватизуватися за умови збереження освітянського призначення); майнові комплекси підприємств з виготовлення зброї, наркотиків та радіоактивних речовин; атомні електростанції.
У проведенні приватизації беруть участь окремі органи, фізичні та юридичні особи. Це - суб'єкти приватизації. До них належать державні органи приватизації, а також різного роду продавці, покупці державного майна та посередники.
Державні органи приватизації включають Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва. Значений Фонд розробляє програму приватизації на поточний рік і прогноз на перспективу та здійснює організацію і контроль за приватизацією. Він підзвітний Верховній Раді України. Вперше в Україні така програма була розроблена на 1992 р. і дано прогноз до 1995 р. Про передбачені тут масштаби приватизації свідчать дані про розподіл основних виробничих фондів за формами власності (1992р. -фактично, 1993, 1994,1995рр. -прогноз, %):
у державній власності - 96 - 85 - 66 - 54
у недержавній власності - 4 - 15 - 34 - 46
Наведені дані характеризують глобальні зміни у відносинах власності, що відбуваються за сучасних умов.
Покупцями державного майна можуть бути: а) громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства; б) юридичні особи, зареєстровані на території України; в) юридичні особи інших держав. Можуть також створюватися товариства покупців шляхом укладання угоди про сумісну діяльність, або членами трудового колективу підприємства на основі рішення загальних зборів, на яких мають бути присутні більш як 50% працівників.
Не мають права бути покупцями органи державної влади й управління, працівники Фонду державного майна України та його регіональних відділень, а також юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%, та інші суб'єкти, перелік яких визначається державою.
Ініціатива щодо приватизації державного майна може виходити від Фонду державного майна України, місцевих органів приватизації та членів трудового колективу.
До посередників приватизації належать: а) фінансові посередники - здійснюють продаж придбаних акцій на ринку цінних паперів; б) довірчі товариства - від імені, за дорученням і за рахунок власників приватизаційних паперів здійснюють представницьку діяльність з приватизаційними паперами; в) холдинги та інвестиційні фонди - акумулюють приватизаційні кошти громадян та вклади інших покупців в обмін на акції власного випуску. Крім того, холдинги від свого імені купують з урахуванням антимонопольного законодавства контрольні пакети акцій підприємств, що приватизуються. Інвестиційні фонди здійснюють обмін приватизаційних паперів на обмежені за розміром пакети акцій підприємств (не більше 10% акцій), що приватизуються.
Законодавчими актами визначаються також основні принципи приватизації державного майна. Це - законність, надання пільг членам трудових колективів підприємств, що приватизуються, рівність прав громадян у процесі приватизації, пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна, безоплатна передача частини державного майна кожному громадянинові України, приватизація державного майна на платній основі із застосуванням приватизаційних паперів, додержання антимонопольного законодавства.
Відповідно пропонуються кілька способів приватизації різних груп об'єктів:
викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів. Такий спосіб приватизації не передбачає конкуренції покупців;
викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації. Це - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта (або його частини) стає товариство покупців, створене його працівниками згідно з розробленим власним планом, альтернативним планові, запропонованому комісією з приватизації;
викуп державного майна, зданого в оренду. За даного способу приватизації власником об'єкта стає його орендар;
продаж на аукціоні - спосіб приватизації, коли власником об'єкта стає покупець, який запропонував у ході аукціону максимальну ціну;
продаж, за некомерційним конкурсом. У даному випадку власником об'єкта стає покупець, котрий запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну;
продаж за комерційним конкурсом. Тут власником об'єкта стає покупець, який запропонував найвищу ціну;
продаж з відстрочкою платежу. Власником стає покупець, котрий на конкурсних засадах здобув право оплати за придбаний об'єкт з відстрочкою платежу на три роки за умови попереднього внесення 30% його вартості;
продаж акцій відкритих акціонерних товариств (на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі). Власниками державних підприємств тут стають покупці, які на конкурсних засадах запропонували найвищу ціну за найбільшу кількість акцій.
Викупу підлягають здебільшого невеликі державні підприємства. Крупні ж підприємства приватизуються шляхом перетворення їх в акціонерні товариства. Поряд з цим значна частина державного майна приватизується безоплатно. Законом передбачається, що його питома вага не може бути менша за 40% вартості всього майна, що підтягає приватизації.
Працівники підприємств, що приватизуються, мають пільги:
а) право на першочергове придбання акцій за їх номінальною вартістю на загальну суму виданого працівнику приватизаційного сертифіката; б) право на першочергове придбання за рахунок власних коштів акцій за їх номінальною вартістю на половину суми виданого працівнику приватизаційного майнового сертифіката; в) товариства покупців, створені працівниками підприємств, що приватизуються, мають пріоритетні права на придбання підприємства за конкурсом і в розстрочку платежу.
Місцеві органи влади відповідно до своєї компетенції можуть надавати додаткові пільги працівникам окремих підприємств аж до безоплатної передачі їм частки або всього майна, що приватизується.
Дані свідчать про те, що сьогодні відбуваються істотні перетворення в Україні у відносинах власності. В 1995 р. кількість приватизованих підприємств збільшилася порівняно з 1993 р. у 4,6 рази і становила 16 401. Найбільш численними є ті підприємства, приватизація яких відбувається шляхом викупу товариством покупців або викупу державного майна, зданого в оренду з викупом. Проте найвищими темпами здійснювалося роздержавлення шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств. Так, 1995 р. їх чисельність, порівняно з 1993 р., зросла в 13,6 рази. Отже, ця форма приватизації в сьогоднішніх умовах стає основною.