1.1 Народжуваність як основний показник демографічної ситуації

До 60—70х років ХІХ століття українські землі характеризувалися традиційним типом народжуваності, яка була надзвичайно високою. У 1859—1863 вона складала приблизно 5.0% (50 народжень на 1000 осіб). В цей же час народжуваність у Європейський державах була значно меншою — 40 в Австрії та Прусії, 35—36 в Італії та Великобританії, 32—33 в Швеції та Норвегії і тільки 27 у Франції.

Економічне зростання та швидка урбанізація наприкінці XIX ст призводили до поступового зменшення народжуваності, хоча абсолютна кількість народжень постійно зростала. З 1860 по 1913 кількість народжень збільшилась більше ніж вдвічі. У 1906 році на українських землях народилося приблизно 1.460 тис. дітей. А)

Кількість народжень

Таблиця 3 В)

Рік	1913	1925		1950	1960	1970	1980	1990	1995	2000	2005	2010
Народжених, тис	~1500.0	~1400.0		841.4	870.6	716.3	740.6	657.2	492.9	385.1	428.3	512.5

З 2001 року народжуваність почала збільшуватися, через збільшення кількості жінок дітородного віку. За 2001—2010 кількість народжень збільшилась на 36% і перевищила рівень 1995 року. На 34% збільшився і коефіцієнт фертильності, досягнувши у 2008 році майже 1.5 народжених дитини на 1 жінку дітородного віку. А)

Таблиця 4 В)

Кількість дітей, народжених жінками у віці 15-49 років в залежності від рівня освіти
Населення		Середня кількість народжених дітей		повна вища		базова вища		неповна вища		повна загальна середня	базова загальна середня		початкова загальна		без початкової освіти
Міське		1,7		1,5		1,4		1,7		1,7	2,0		2,2		2,4
Сільське		2,3		1,9		1,7		2,0		2,2	2,5		2,7		2,8
Все		1,9		1,6		1,4		1,7		1,9	2,2		2,5		2,6

Найвища народжуваність спостерігається у західних та південних областях, особливо у Волинській, Рівненській та Закарпатській, чий рівень народжуваності — 1.8—1.9 дітей на 1 жінку у 2008 р. близький до рівня відтворення населення. Найнижча народжуваність традиційно характерно для областей Донбасу. А)

У 2008—2009 роках сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні склав 1,46 дітей на 1 жінку. Традиційно він є вищим у сільського населення (1,8 дітей проти 1,3 у міського). Порівняно з 1988—1989 роками коефіцієнт фертильності скоротився більш ніж на 20% — з 1,9 дітей. Найбільше скорочення (близько 30%) було характерне для міського населення. У сільського населення сумарний коефіцієнт народжуваності скоротився приблизно на 20%. А)

Найвищий сумарний коефіцієнт народжуваності спостерігається у сільського населення Рівненської (2.5 дітей), Волинської (2.2), Одеської (2.0) областей. Найнижчий рівень народжуваності (1.2) характерний для міського населення Луганської, Сумської, Харківської, Полтавської, Черкаської, Чернівецької областей.

Середній коефіцієнт народжуваності в Україні склав у 2009 році 11.1 на 1000 осіб. Народжуваність у сільській місцевості є традиційно вищою — у 2008 році — 11.6 на 1000 проти 10.8 у міських поселеннях

Кількість народжень за адмістративними одиницями у 2009 році

Темпи зростання народжуваності у 2009 році суттєво скоротилися. У 2008 році народжуваність зросла на 8.0% порівняно з 2007 роком, а за 2009 — тільки на 0.03%, що пов'язано переважно з наслідками економічної кризи. За січень-лютий 2010 року кількість народжених зменшилась ще на 5.4%, порівняно з аналогічним періодом 2009 року. Найбільше вона скоротилась у східних областях — Луганській на 9%, Донецькій, Запорізькій на 8%, Сумській, Дніпропетровській на 7%. А)