4.Поняття про сприймання та його рефлекторну природу та характерні особливості

Сприймання являє собою психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні предметів та явищ оточуючого світу у їх цілісності. На відміну від відчуттів. Які відображають окремі властивості предметів і явищ при сприйманні відображаються цілісні образи об’єктів оточуючого світу при безпосередньому впливі подразників на органи чуття. Сприймання не зводиться до суми окремих відчуттів, а являє собою більш складний, вищий рівень чуттєвого пізнання світу, проте сприймання завжди базується на відчуттях і являє собою узагальнення цих відчуттів.

Характерні особливості сприймання:

1. предметність;

2. цілісність;

3. структурність;

4. константність;

5. осмисленість.

Предметність сприймань виявляється в акті об’єктивації, тобто віднесенні інформації про оточуючий світ до цього світу.

Цілісність сприймання означає, що у людини в процесі сприймання відображаються предмети як цілісні образи в сукупності їх окремих властивостей і якостей.

Структурність сприймання означає, що людина сприймає не окремі властивості об’єктів, а їх узагальнену структуру.

Константність сприймання забезпечується здатністю перцептивної системи пристосуватись до постійно змінюваних умов оточуючого середовища і завдяки цьому відбувається сприймання об’єктів як відносно постійних за формою, розміром, кольором.

Перцептивна система – це система аналізаторів, яка забезпечує сприймання предметів оточуючого світу,

Осмисленість сприймання означає, що сприймання завжди тісно пов’язане з мисленням і сприйняти об’єкт – це значить зрозуміти його сутність і віднести цей об’єкт до певного вже відомого плану об’єктів, позначити його відповідним словом.

На особливості сприймання предметів впливають не лише подразники та стан перцептивної системи, але й особливості самої людини.

Вплив на сприймання предметів особливостей особистості самої людини (її досвіду, інтересів, поглядів) називається аперцепцією.

Сприймання як відчуття мають рефлекторну природу. В основі сприймань лежить функціонування системи аналізаторів, які діють на комплексні подразники. Для виникнення сприймань необхідно 2 види зв’язків:

1. внутрішньо-аналізаторні зв’язки, коли діє подразник однієї і тієї ж модальності.

2. між аналізаторні зв’язки, коли діють комплексні подразники, які впливають на рецептори різних аналізаторів.

5.Сприймання як дія. Спостереження і спостережливість

Сприймання – своєрідна дія, направлена на дослідження об’єкта, який сприймається, створення його копії, його подібного. Суттєвим компонентом сприймання є моторні процеси. До них відносяться рухи руки, яка торкається до предмета, рухи очей, які просліджують контур предмета, рухи гортані, яка створює звуки.

Велику роль відіграють моторні компоненти в акті дотику.

В роботі рук і очей є багато спільного. Око, як і рука послідовно обдивляється, «прощупує» контури малюнка і предмета. Рука «навчає» око своїм прийомам прощупування, «навчає» око своїм прийомам прощупування, «навчає» своєрідній стратегії і тактиці цього ощупування.

Аналіз функцій рухів руки і ока показав, що вони поділяються на 2 великих класи. В перший входять рухи пошукові, установчі і коректуючи. За їх допомогою здійснюється пошук зданого об’єкту сприймання, установка ока (чи руки) в «позицію» коректировка цієї позиції.

В другий клас входять рухи, які беруть участь у побудові образу, в вимірюванні просторових характеристик об’єкту, в пізнанні знайомих об’єктів. Це клас власне гностичних рухів, перцептивної діяльності.

Сприймання – це система перцептивної діяльності і оволодіння ними вимагає спеціального навчання і практики.

Важлива форма сприймання – спостереження передбачене планомірне сприймання предметів чи явищ оточуючого світу. В спостереженні сприймання виступає як мас остійна діяльність. Потрібно навчатись користуватись органами чуттів, навчитись бачити, чути і т.д. Ми часто не розрізняємо окремі звуки іноземної мови, не чуємо фальші у виконанні музичного твору. Спостереженню можна і потрібно вчитись. Успіх спостереження в значній мірі визначається чіткою постановкою задачі. Для успішного проведення спостереження велике значення має попередня підготовка до нього, колишній досвід, знання спостерігача. Чим більший досвід, тим більше у нього знання, тим багатше його сприймання. Щоб забезпечити успішне сприймання нового навчального матеріалу, вчитель повинен підготувати учнів, активізувати їх колишній досвід і допомогти пов’язати його з новим матеріалом, направити сприймання учнів, ставлячи перед ними нові завдання. Тій же меті – організації спостереження учнів і забезпеченню більш ефективного засвоєння нових знань слугує і розроблений в педагогіці принцип наглядності навчання, який досягається використанням спеціальних засобів в поєднанні їх з досвідом вчителя.