4. Зміст договору позики. Виконання договору позики.

Права позикодавця:

1) на повернення предмету позики у такій самій сумі, а щодо речей визначених родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем;

2) на отримання розписки від позичальника про отримання предмету позики;

3) на одержання від позичальника процентів.

Права позичальника:

1) не надавати позикодавцеві винагороди за отриману позику, якщо вона є безпроцентною;

2) на пільговий 30 денний строк на повернення позики;

3) дострокове повернення позики, якщо вона була безпроцентною;

4) оспорювання договору позики.

Обов’язки позичальника - повернути позику.

Стаття 1050. Наслідки порушення договору позичальником

1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК:

1) суму боргу;

2) встановлений індекс інфляції;

3) три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

2. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позику, надану за договором безпроцентної позики, може бути повернено позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Оскільки в разі дострокового повернення позики, що надано за договором процентної позики, позичальник втрачає відсотки, що мали б бути сплачені йому відповідно до домовленості, досягнутої з позичальником під час укладення договору, то за загальним правилом таке дострокове повернення є недопустимим.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У разі порушення договору позичальником настають певні наслідки, які залежать від того, що було предметом позики:

1) якщо предметом позики були грошові кошти, то позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Позичальник, який прострочив виконання зобов'язання з повернення позики, на вимогу позикодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом;

2) якщо предметом позики є речі, що визначені родовими ознаками, то незалежно від того, процентною чи безпроцентною була така позика, позичальник, що прострочив виконання свого зобов'язання, зобов'язаний також виплатити позикодавцеві неустойку.

Специфікою укладення договору позики є можливість його оспорювання позичальником за так званою "безгрошевістю". Причинами такого оспорювання можуть бути неодержання коштів від позикодавця або одержання їх у меншій кількості, ніж це встановлено договором. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді він від позикодавця не одержав або одержав у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Можливість дострокового повернення позики залежить від того оплатний чи безоплатний характер має договір позики. За загальним правилом, безоплатна позика може бути повернена позичальником достроково (ч. 2 ст. 1049 ЦК), про інше слід домовитися безпосередньо договором. І, навпаки, позика надана під проценти, може бути повернена достроково тільки зі згоди позикодавця. Це прямо не визначається ЦК, однак випливає із змісту статей 531, 1049 ЦК. Дострокове повернення процентної позики суперечить суті оплатних позикових відносин, бо у такому випадку позичальник залишиться без частини прибутку, який він планував отримати за користування його грошовими коштами.

Проценти за оплатним договором позики можуть виплачуватися одноразово або через певні проміжки часу. Однак за відсутності іншої домовленості вони повинні сплачуватися кожного місяця до дня фактичного повернення позики (а не до визначеного договором строку повернення).

Якщо сторони договором позики не встановили місце виконання зобов'язання, то виконання проводиться за місцем проживання кредитора (позикодавця), а якщо позикодавцем є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання (ст. 532 ЦК).

Договір позики припиняється на підставах, визначених гл. 50 ЦК. Найпоширенішою підставою припинення зобов'язання є його належне виконання. Виконання договору позики пов'язується з моментом фактичного передання позикодавцеві грошей або речей, визначених родовими ознаками, або моментом зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позичальника (ч. 3 ст. 1049 ЦК).

Оскільки гроші та речі, визначені родовими ознаками, переходять у власність позичальника, їх подальша доля ніяким чином не впливає на існування відносин позики. Випадкове знищення речей або грошей, їх крадіжка не призведе до припинення договору, оскільки об'єкти, визначені родовими ознаками, є замінними, тобто виконання такого договору юридично завжди можливе. Середньовічними юристами це правило було сформульоване наступним чином - genus поп pent - рід не гине.

Досить часто позикодавець, надаючи позику, вимагає встановлення забезпечення її повернення. Зазвичай виконання за договором позики забезпечується шляхом укладення договору застави або поруки.

Договір позики може супроводжуватися акцесорним щодо основного договором сторін про забезпечення виконання зобов'язання за основним договором позики, наприклад, забезпечення виконання позичальником зобов'язання за договором позики може бути здійснено шляхом укладення сторонами договору застави певного майна або майнових прав.

Якщо позичальник не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, що передбачено договором позики щодо забезпечення повернення позики, наприклад, не надає позикодавцеві передбачене в договорі позики забезпечення (предмет застави, поручительство третьої особи, банківську гарантію), то позикодавець може вимагати дострокового повернення позики. Аналогічне право виникає у позикодавця у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання (наприклад, загибелі предмета застави, який було залишено у позичальника в силу договору), а також погіршення його умов (наприклад, різкого падіння ринкових цін на предмет застави) за обставин, за виникнення яких позикодавець не несе відповідальності.

Особливістю договору позики також є те, що позиковим зобов'язанням за домовленістю сторін може бути замінено борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави (новація боргу). Проте така новація боргу не передбачає заміну зобов'язання з купівлі-продажу, найму майна, оренди, підряду тощо позикою; йдеться лише про новацію боргу, що виник із таких договорів, позикою. Зміст новації для продавця, орендодавця чи підрядника полягає в такому: перетворивши відносини з контрагентом в частині боргу на процентну позику, вони отримують можливість вимагати від нього сплати відсотків як у силу позикового зобов'язання, так і при простроченні повернення боргу на підставі ст. 625 ЦК. Заміна боргу договором позики не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. У разі заміни боргу договором позики зміст і форма позикового зобов'язання мають відповідати вимогам, що пред'являються до договору позики.

Відповідальність. Проценти за користування чужими грошовими коштами слід відрізняти від процентів як форми відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо предметом договору позики є гроші, позикове зобов'язання за своєю природою характеризується як грошове, а тому відповідальність за прострочення виконання договору настає згідно зі ст. 625 ЦК: позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, на вимогу позикодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі прострочення повернення грошового боргу за договором позики, на суму основного боргу нараховуються та стягуються кумулятивно (шляхом складання) два види процентів: проценти за користування чужими грошовими коштами (проценти-ціна позики) та проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання (проценти відповідальності). Нарахування процентів на проценти ЦК не встановлено, однак це може бути передбачено безпосередньо договором.

Слід пам'ятати, що у разі виконання грошового зобов'язання не в повному обсязі, основна сума боргу вважається сплаченою в останню чергу, після відшкодування витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання, а також сплати процентів та неустойки (ст. 534 ЦК). На неповернену суму проценти нараховуються до повного погашення позики.

Якщо предметом позики є речі, визначені родовими ознаками, то відповідальність за прострочення повернення боргу може наступати у формі сплати неустойки, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення¹, незалежно від одержання плати за позику (у разі укладення оплатного договору). Слід мати на увазі, що неустойка є спеціальною формою відповідальності, отже, вона може бути стягнена тільки в разі, коли це прямо передбачено договором аіо законом (ч. 1 ст, 546 ЦК); проценти на неустойку не нараховуються (ст. 550 ЦК), а сплата (передання) неустойки j нe звільняє позичальника від виконання свого обов'язку в натурі (ст. 552 ЦК).

Якщо договором позики передбачено повернення боргу частинами, то згідно зі ст. 1050 ЦК прострочення повернення відповідної частини боргу породжує для позикодавця право вимагати дострокового повернення всієї позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК. Недолік викладеного правила полягає в тому, що з його змісту незрозуміло, чи має позичальник повернути проценти за весь строк, встановлений договором, або лише за період, протягом якого він використовував чужі грошові кошти. Однак оскільки ст. 1050 ЦК має посилання на ст. 1048 ЦК, слід виходити з того, що за відсутності іншої домовленості проценти сплачуються до дня повернення позики. Отже, про інше слід домовлятися окремо.

Інколи трапляються ситуації здійснення так званої «безвалютної (або безгрошової) позики», коли оформляється договір, а гроші та речі насправді не передаються позичальнику, або передаються в меншій кількості, ніж це зазначено у договорі. Для захисту інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця ст. 1051 ЦК передбачена можливість оспорювання договору позики в зв'язку з його безгрошевістю. Оспорювання договору позики здійснюється у судовому порядку, при цьому позичальником можуть бути використані будь-які докази (письмові, аудіо-, відеозапис), крім свідчень свідків. Останні як доказ дозволяються лише в одному випадку, коли такий договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. У разі доведеності безгрошевості позики договір вважається неукладеним, а якщо реально передана сума виявиться меншою, ніж сума вказана в договорі, останній вважається укладеним на меншу суму.

Завдання

Розписка – це письмовий документ з підписом, який засвідчує, що особа, котра його написала, отримала товари, гроші, матеріальні цінності тощо і бере на себе певні зобов’язання щодо них.

Відповідно до ст. 1051 ЦКУ позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Доречно згадати судову практику із цього приводу. Так, Верховний Суд України в ухвалі від 15.07.2009 р. зазначив

“Частина 2 ст. 1047 ЦКУ допускає пред’явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦКУ).

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦКУ, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошевість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПКУ).

На порушення ст. 214 ЦПКУ суд зазначених вимог закону до уваги не взяв, при вирішенні спору належним чином не перевірив доводи, викладені Особою 1 у її позові, не врахував, що відповідно до вимог ЦКУ розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики”.

Дуже цікавою є позиція ВСУ із приводу показань свідків як доказів у справі про стягнення боргу на підставі розписки:

“Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою було надано суду оригінал розписки, яка свідчить про те, що вона 1 червня 2006 р. передала відповідачці 9 900 грн. строком до 1 серпня 2006 р.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. 213 ЦПКУ, керуючись ч. 2 ст. 1051 ЦКУ та обґрунтовуючи своє рішення показами свідка Л., яка не була присутня при підписанні розписки, знає про обставини зі слів сторін, належним чином не з’ясував і в рішенні не зазначив, під впливом яких саме обставин був укладений договір позики (обман, насильство, зловмисна домовленість представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини)” (ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 15.08.2007 р.).

Враховуючи судову практику, яка склалася, розписка є належним доказом того, що договір позики був укладений між сторонами та кошти були отримані, а показання свідків в цих справах мають братися до уваги у виняткових випадках.

Проаналізувавши існуючу практику, слід зазначити, що є випадки доведення безгрошовості виданої розписки та укладеного договору, але для цього потрібні надати письмові докази, що не завжди можливо (наприклад, ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 22.04.2009 р.).

Стосовно боргових цінних паперів, то згідно з п.2 ч.1 ст.195 ЦК в Україні в цивільному обороті можуть бути боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

До боргових цінних паперів належать облігації всіх видів, векселі, казначейські зобовязання, ощадні депозитні сертифікати.

Облігації:

• емітент держава (облігації внутрішніх державних і зовнішніх державних позик)

• емітент ОМС (муніципальні облігації)

• емітенти субєкти господарювання (корпоративні облігації)

Ознаки:

• розміщуються на добровільних засадах

• є погашувальними цінними паперами (зі спливом строку емітент зобовязаний повернути власнику облігації суму коштів потрачених на придбання облігацій (сума боргу) та проценти, на які має право власник (дохід як позикодавця)

• є цінними паперами на предявника (може отримати суму особа, яка предявить облігацію)

Казначейські зобовязання – цінний папір, який засвідчує відносини позики, але на відміну від облігацій кошти від розміщення даного цінного паперу спрямовується на видатки державного бюджету. (ознаки ті ж, що й у облігацій)

Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (позичальника, боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя векселедержателю (кредитору). 

• Простий вексель – цінний папір, який засвідчує грошове зобовязання векселедавця перед векселедержателем погасити суму векселя у певний строк. Визначальна специфіка: 2 сторони.

• Переказний вексель(тратта) – цінний папір, який засвідчує пропозицію для платника заплатити суму зазначену у векселі замість векселедержателя векселедавцеві. (на практиці векселедержатель за це виконує певні роботи, надає послуги платнику тощо)

Ощадні депозитні сертифікати – цінні папери, які мають у своїй специфіці банк як сторону, а тому більше відносяться до кредиту.

Задачі

1. У зв’язку з необхідністю проведення лікування за кордоном громадянин Н. позичив у громадянина О. 2 тис. доларів США строком на 6 місяців. У розписці було зазначено, що на момент повернення боргу сума може бути повернута у гривнях по курсу Національного банку, за користування грішми Н. зобов’язується сплатити 20% річних від суми позики.

Дайте правовий аналіз ситуації. В якій формі має бути укладений договір позики?

У даному випадку сума договору позики становить $2 000, що за даним курсом становить 15 960 грн, а тому, у відповідності з ч.1 ст.1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (згідно з ПК застосовується 17 грн).

Отже, договір укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору видана розписка, яка служить доказом укладення договору та на практиці заміняє письмову форму договору.

Згідно з ст.533 ЦК грошове зобовязання має бути виконане у гривнях, але у ч.2 встановлюється, що якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

А отже, позичальник має сплатити суму позики лише у гривнях.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Отже, 20% - правомірні проценти.

2. Між громадянами Л. та М. був укладений договір позики на суму 500 грн. У розписці, виданій М. було зазначено, що він зобов’язується повернути суму боргу через 3 місяці із сплатою за кожен день прострочення 0,5% суми.

Фактично М. повернув позичену суму лише через 4,5 місяці. Л. звернувся до суду з позовною вимогою про сплату процентів за прострочення – 225% від суми. Чи підлягає задоволенню і в якому обсязі вимога Л.?

Мотивуйте рішення з посиланням на чинне законодавство.

У даному випадку має місце порушення договору позичальником, а саме несвоєчасне повернення суми позики. У такому випадку, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК він зобовязаний сплатити грошову суму у відповідності з ст.625 ЦК, в якій передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У цій ситуації ми маємо встановлену договором процентну ставку за кожен день просторочення 0,5% суми. Саме тому М. має повернути 500 грн з урахуванням індексу інфляції (квітень 2011 - 101,3) та по 0,5% за кожен день прострочки. Прострочка – 1,5 місяці, що становить 45 днів. А тому проценти будуть 22,5%, а не 225%.

3. За домовленістю по телефону К. (житель м. Львова) переслав поштовим переказом своєму племіннику Л. у м. Донецьк 2 500 грн., необхідних для оплати навчання. Племінник пообіцяв по телефону повернути позичену суму через 2 місяці. Проте ні через 2 місяці, ні за неодноразових нагадувань К. племінник гроші не повернув і почав ухилятися від зустрічей і контактів з К.

Через 6 місяців К. звернувся до суду з позовом до Л. про повернення суми боргу. Як доказ позики у суд був представлений корінець поштового переказу із зазначенням адресата, суми переказу та його підпису про одержання суми (переказ з повідомленням) .

Вирішіть спір.

У даному випадку сума договору позики становить 2500 грн, а тому даний договір має бути укладеним у письмовій формі, оскільки, згідно з ч.1 ст.1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (згідно з ПК застосовується 17 грн).

Згідно з абз.2 ч.1 ст.218 ЦК заперечення однією із сторін факту вчинення правчоину може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грнутуватися на показах свідків.

У даному випадку позикодавець, як доказ, представляє корінець поштового переказу. Згідно з ч.1 ст.64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Отже, можна вважати корінець поштового переказу доказом, але зрозуміло, що на підставі даного документу не можна постановити остаточне рішення, оскільки даного документу недостатньо.

4. У місцевий суд з вимогою звернувся гр.Б. Він оспорював факт позики грошей у гр.Н. Гр.Б. просив суд врахувати ту обставину, що рік тому він допомагав гр.Н. у будівництві гаража. За виконані роботи гр.Н. не розрахувався. Згодом гр.Б. звернувся до гр.Н. з проханням позичити йому 2000 грн. на лікування. Гр.Н. позичив гроші з умовою повернення їх через 6 місяців.

Гр.Б. посилався на скрутне матеріальне становище і просив суд оспорити договір позики і визнати, що 2000 грн. є фактично не боргом, а платою за раніше виконані роботи.

Чи можна оспорити договір позики, враховуючи те, що договір позики є реальним?

Які підстави оспорення договору позики?

Які особливості оспорювання?

Згідно з ст.1051 ЦК позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Підстави:

• грошові кошти або речі не були одержані від позикодавця;

• грошові кошти або речі були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором;

Особливості:

• Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

• Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Якщо брати до уваги дану ситуацію, то Б. немає жодних підстав для оспорення правочину, оскільки допомога у будівництві гаража немає жодного звязку з даним договором позики. (виняток: якщо у даному договорі була така умова).