- •Тема 1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту
- •1. Сутність категорій “управління” та “менеджмент”
- •2. Менеджмент як система наукових знань
- •3. Менеджмент як мистецтво управління
- •1. Менеджмент і підприємництво
- •2. Особливості управлінської праці
- •Напрями поділу управлінської праці та їх характеристика
- •3. Сфери менеджменту
- •4. Методи досліджень
- •Закономірності менеджменту.
- •Відповідальність Влада
- •2. Принципи управління
- •1. Характеристика наукових шкіл в менеджменті
- •1. Наукове управління (1885 - 1920)
- •2 Класична або адміністративна школа в управлінні (1920 - 1950)
- •3. Школа людських відносин (1930 - 1950)
- •4. Поведінкові науки (1950 - дотепер)
- •5. Кількісний підхід (1950 – дотепер)
- •2. Сучасні концепції менеджменту
- •3. Розвиток управлінської науки в Україні
- •1. Основні закони організації.
- •2. Класифікація організацій.
- •Етапи життєвого циклу організації
- •3. Загальні риси організацій
- •4. Типи організацій в Україні
- •Види господарських товариств в україні
- •До малих підприємств належать новостворювані і діючі підприємства:
- •1. Організація як відкрита система
- •2. Загальні характеристики зовнішнього середовища організації
- •Функціональні сфери зовнішнього середовища такі:
- •3. Культура організації
- •1. Класифікація функцій менеджменту
- •Конкретні функції менеджменту класифікують за:
- •2. Загальні (основні) функції менеджменту
- •1. Функція планування
- •Планування в організації не є окремим одноразовим явищем через дві
- •2. Організація
- •3. Мотивація
- •4. Контроль
- •3. Конкретні (спеціальні) функції менеджменту
- •Приклади реалізації конкретних функцій менеджменту через загальні
- •1. Мета управлінського процесу
- •Формулювання місії повинно охоплювати наступне:
- •Види цілей і їх характеристика
- •2. Управлінський цикл
- •3. Управлінські процедури
- •3. Формалізація методів менеджменту в управлінські рішення.
- •Тести 3 курсу "основи менеджменту"
- •1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту
- •1. Що слід розуміти під терміном "управління" і де переважно він застосовується?
- •2. Історія розвитку менеджменту
- •3. Закони, закономірності та принципи менеджменту
- •4. Основи теорії організації
- •5. Функції та технологія менеджменту
2. Особливості управлінської праці
Ключові визначення:
Управлінська праця - це праця по визначенню, формулюванню й аналізу проблем, що виникають у процесі управління підприємством, розроблення програм, постановки конкретних завдань, прийняття правильних рішень.
Кооперація праці - об'єднання поділених видів праці для виконання спільних завдань.
Робочий час - міра тривалості участі працівника в організованому трудовому процесі, протягом якого він повинен виконувати свої робочі обов'язки.
Хронометраж - спостереження та вимір витрат робочого часу на здійснення певних операцій, що повторюються.
Управляти - це означає
аналізувати внутрішній стан організаційної системи, що управляється, та її становище в навколишньому середовищі;
планувати, тобто намічати системі та кожному її елементу мету і шляхи її досягнення;
регулювати дію кожного члена колективу таким чином, щоб забезпечити запланований рух всієї системи.
Таблиця 1.1.
Напрями поділу управлінської праці та їх характеристика
Вид розподілу |
Характеристика дій керівника |
Функціональний |
Виділення та закріплення за окремими працівниками і підрозділами апарату управління функцій, необхідних для ефективного управління виробничими процесами. |
Технологічний
|
Спеціалізація працівників відповідно до трьох великих груп робіт: 1. Керівництво структурними підрозділами, прийняття рішень на основі інформації про здійснення робіт згідно з певною функцією. 2. Обробка інформації та створення комплексу документації, необхідної для здійснення функції. 3. Оформлення документації, її пересилання, зберігання, облік, сортування. Цим трьом видам робіт відповідають три категорії працівників: керівники, фахівці та ін. |
Кваліфікаційний |
Розподіл робіт між працівниками апарату управління залежно від кваліфікації, стажу роботи, здібностей працівника. |
Професійний |
Розподіл робіт залежно від професійної підготовки працівника. |
Посадовий |
Розподіл робіт залежно від компетенції працівника. |
Ієрархічний |
Розподіл робіт залежно від рівня ієрархії. |
Кооперація праці – об’єднання поділених видів праці для виконання спільних завдань.
В управлінні застосовують:
паралельну;
послідовну;
постійну;
епізодичну кооперацію праці управлінського апарату.
Поділ і кооперація управлінської праці є передумовою раціональної організації робочих місць в апараті управління.
3. Сфери менеджменту
Виділення особливої суспільної функції – управління і відповідно професії керівника, організатора, адміністратора (менеджера) зумовило і певні управлінські відносини.
У сфері управлінських відносин застосовується особливий вид праці людей, основною професійною діяльністю яких є управління.
При аналізі соціально-економічної природи праці в сфері управління потрібно мати на увазі специфічні особливості цього виду трудової діяльності.
По-перше, результати праці працівників апарату управління не підлягають прямому вимірюванню, наприклад, на основі виробленої продукції, вартісним чи натуральним показником, подібно до того, як можна виміряти працю робітника. Поняття «продуктивність праці», «виробіток», тобто показники кількості продукції, виробленої за одиницю часу, можуть бути застосовані тільки до деяких видів праці, які можуть бути виміряні кількісно (праця друкарки, оператора обчислювальної машини та ін.). Праця ж організатора виробництва, економіста, інженера, які виконують різноманітні операції управління, має елементи творчості, неповторності, не може оцінюватися з погляду продуктивності. До такого виду праці слід застосовувати показник ефективності, результативності, який виражається в економічних показниках керованого або обслуговуваного працівником підрозділу, тобто побічно – в праці інших людей.
По-друге, у сфері управлінської праці маємо справу із специфічними предметами, знаряддями, продуктами праці. Предметом праці у сфері управління виступають не матеріально-предметні елементи виробництва, а люди та породжувана ними інформація. Збирання, передавання, обробка цієї інформації становлять значну частку в бюджеті робочого часу управлінців.
Знаряддями праці працівників управлінського апарату є організаційна та обчислювальна техніка, що використовується для обробки інформації. Продуктом праці в сфері управління виступає також інформація у формі документів, рішень, розпоряджень та ін., необхідних для функціонування системи управління та її розвитку.
По-третє, праця в сфері управління, особливо праця керівника, фахівця, висуває до працівника підвищені кваліфікаційні вимоги. Тільки період загальної та спеціальної освіти цієї категорії, не кажучи вже про період накопичення досвіду, навичок, умінь, становить 15 років.
По-четверте, в управлінській праці велике значення має показник якості її, оскільки низька якість управлінської праці може призвести до масштабних економічних витрат.
По-п'яте, праця працівників апарату управління має дуже мобільний характер та розгорнуті просторові межі. На відміну від працюючих на окремих дільницях виробництва керівники та фахівці переміщуються по підприємству, виїздять у відрядження, відвідують інші підприємства.
По-шосте, зміст праці працівника апарату управління складається з безлічі різноманітних операцій та процедур, що відрізняються за характером трудових процесів (робота з інформацією, прийняття рішень, організація виконання), за складністю та кваліфікаційними вимогами (творчі, логічні, технічні операції).
За посадовими ознаками усіх працівників апарату управління поділяють на керівників, фахівців, інших працівників.
Зміст праці зазначених категорій працівників різний і визначається процесами, операціями, прийомами праці, зв'язками в управляючій системі, які виникають при виконанні тих чи інших функцій. Наприклад, керівники підприємств та підрозділів їх здійснюють добір та розстановку кадрів, безпосереднє управління процесом виробництва, організацію праці основного та допоміжного персоналу, координують роботу різних виконавців, підрозділів, виконують виховні функції. Фахівці апарату управління здійснюють планування, нормування, готують інформацію для прийняття управлінських рішень, контролюють виконання рішень, ведуть облік та ін.
Службовці, яких відносять до категорії інших працівників апарату управління, зайняті первинним обліком, обробкою документів, передаванням, оформленням інформації, розрахунково-обчислювальними роботами.
Специфічні особливості праці в сфері управління визначають основні вимоги до організації та удосконалення її.
Управлінська праця повинна бути організована на наукових засадах. Наукова організація управлінської праці (НОУП) передбачає широке використання наукових методів різних галузей суспільних, природничих і технічних наук при організації трудових процесів керівників, фахівців та технічних виконавців, НОУП має ґрунтуватися на науковому аналізі та включати проектування, систематичну комплексну раціоналізацію праці управлінського персоналу на основі досягнень сучасної науки, техніки, технології управління та передового досвіду організації праці службовців.
У ході планування НОУП вирішуються такі основні завдання:
● зменшення (економія) витрат живої праці в сфері управління, скорочення трудомісткості управлінських операцій та процедур. Це завдання вирішується докладним організаційним аналізом причин втрат робочого часу працівників апарату управління та проектуванням комплексу заходів щодо усунення їх; раціоналізацією робочих місць співробітників, технології виконання управлінських операцій і процедур; централізацією функцій управління чи децентралізацією їх; вивільненням керівників та фахівців від виконання технічних та допоміжних операцій; підвищенням рівня механізації та автоматизації управлінської праці;
● інтенсифікація трудових процесів у апараті управління розширенням нормування праці фахівців та технічних виконавців, удосконаленням адміністративного регламентування, контролю виконання, поліпшенням ергономічних параметрів (умов праці);
● зростання ефективності та якості трудових процесів у апараті управління завдяки удосконаленню методів, прийомів виконання трудових процесів, підвищенню кваліфікації керівників, фахівців, технічних виконавців, культури ділових взаємовідносин у колективах служб, відділів, рівня задоволеності працівників своєю працею та морально-психологічним кліматом у колективі, усуненню конфліктних ситуацій.