4.4. Збір, обробка інформації та її аналіз

Збір, обробка інформації та її аналіз - це підготовчий етап до написання курсової роботи.

Найважливішим є збір інформації у досить повному обся­зі, бо її нестача не дає можливості дослідити на належному рівні обрану тему курсової роботи, зробити обґрунтовані висновки та відповідні пропозиції.

Занадто значний обсяг інформації, неправильна методика її збору, відсутність чіткого взаємозв'язку між ціллю і задачами дослідження, з одного боку, та показниками зібраної інформації і другого, можуть також привести до негативних наслідків, до порушення передбачених термінів виконання курсової робо­ти, недостатньої глибини аналізу окремих питань, перевантаження рекомендацій первинним інформаційним матеріалом.

Курсова робота повинна ґрунтуватися на законодавчих, нормативно правових документах, які безпосередньо стосуються досліджуваної теми. Необхідно широко використовувати спеціальну літературу, періодичні видання, де висвітлюються проблеми комерційної діяльності, вітчизняний і зарубіжний досвід їх вирішення.

Дуже важливим є збір інформації безпосередньо на підприємстві, за матеріалами якого виконується робота.

Збирання та вивчення практичного матеріалу доцільно розпочинати після опрацювання теоретичних літературних джерел. Студент повинен визначити перелік показників і матеріалів, які необхідно зібрати на підприємстві. Джерелом інформації, яка б характеризувала практичне розв’язання проблеми, можуть бути відомості із бухгалтерської і статистичної звітності, інформація служби маркетингу, поточна оперативна інформація та показники, що характеризують стан та економічну ефективність діяльності підприємства (фірми) тощо.

У процесі підбору інформації студент повинен бути коректним і зважати на те, що певна частина інформації є комерційною таємницею підприємства (фірми) і не може бути розголошеною.

Для того щоб можна було дати об'єктивну оцінку діяль­ності підприємства, зробити обгрунтовані висновки та пропози­ції, необхідно проаналізувати відомості за 2-3 минулі роки.

Важливим елементом самостійної роботи студентів над темою с обробка зібраних матеріалів.

Перш за все слід упорядкувати зібраний матеріал:

• перечитати його;

• розкласти v порядку, відповідному плану курсової роботи;

• упорядкувати з точки зору можливості і доцільності використання під час проведення аналізу і розробки рекомендацій.

У процесі обробки зібраних матеріалів складаються таб­лиці, графіки, діаграми, розраховуються відносні і середні пока­зники, здійснюється групування, ранжирування показників та ін. Записи під час зібрання інформації слід робити на окремих сто­рінках.

4.5. Написання та оформлення курсової роботи

Виконується курсова робота після вивчення літературних джерел і обробки практичного матеріалу.

Записи з літературних джерел, практичний матеріал слід розкласти в послідовності відповідно до плану. Тим студентам, які вели записи на окремих аркушах, зробити це буде легко. Си­стематизовані таким чином матеріали ще раз необхідно переві­рити, внести необхідні поправки в раніше зроблені записи і пе­реписати чи виконати на комп'ютері начисто.

Курсова робота, яка подається керівнику, має бути акура­тно оформлена.

Якість оформлення роботи - це перше, що помічається при читанні і створює відповідне враження, яке може суттєво позначитися на загальній оцінці роботи.

Змістовна, але неохайно оформлена робота не може претендувати на високу оцінку.

Тексти курсової роботи можна виконувати від руки чіт­ким розбірливим почерком або з допомогою комп'ютерної тех­ніки на одному боці аркуша білого наперу формату А4, залиша­ючи поля з обох боків тексту таких розмірів:

• ліве - не менше 20 мм;

• праве - не менше 10 мм;

• верхнє та нижнє - не менше 20 мм;

та дотримуючись таких вимог:

• шрифт - Times New Roman;

• розмір - 14;

• відстань між рядками - 1,3 - 1,5 інтервалу;

• розташування - книжне;

• мінімальна висота друкованого шрифту - 1,8 мм.

Кожна сторінка друкованої курсової роботи має містити приблизно 1800 знаків (28 - 30 рядків по 62 - 65 знаків у кож­ному, враховуючи знаки пунктуації та пробіли між словами).

Якщо роботу друкують машинописним способом, шрифт має буги чітким, стрічка чорного кольору середньої жирності.

Між рядками рекомендується робити пропуски у два ін­тервали при друкуванні на друкарських машинках, а при вико­ристанні текстового редактора "Word" - розміру 14.

Заголовки структурних частин: зміст, вступ, розділи, ви­сновки, список використаних джерел, додатки друкуються вели­кими літерами симетрично до тексту без крайки.

Кожну структурну частину роботи потрібно розпочинати з нової сторінки, крім підрозділів та пунктів у межах розділу.

Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами "крім першої великої" з абзацного відступу без крапки в кінці.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами "крім першої великої" з абзацного відступу в розрядці в підбір до тек­сту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ста­виться крапка. До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елемен­тів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумсрацію сторінок, параграфів, рисунків, таблиць, фор­мул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторін­кою курсової роботи є титульна, яку включають до загальної нумерації сторінок, але її не нумерують, а на наступних сторінках номер без крапки в кінці проставляють у правому верхньому куті.

Титульна сторінка має бути оформлена за формою, наведеною у додатку 2. Схеми, графіки та інші рисунки і таблиці слід подавати у курсовій роботі безпосередньо після посилання на них у тексті, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Рисунки і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Графіки схеми, діаграми (додатки 12, 13) та ілюстративний матеріал позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно. Номер рисунка та його назву розміщують під рисунком (додаток 13). Таблиці оформляються відповідно до додатка 11. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, що відображає її зміст. Усі таблиці слід нумерувати. Справа над тематичним заголовком з великої літери пишуть слово "Таблиця", її порядковий номер. Знак "№" перед цифрою не ставиться. Якщо всі показники таб­лиці мають однакові одиниці виміру, їх виносять у заголовок, якщо вони різні, то ставлять збоку. Позначення одиниць виміру має відповідати вимогам стандарту. Якщо в курсовій роботі міс­тяться додатки (таблиці, схеми тощо), то їх слід нумерувати окремо з посиланням у тексті.

При оформленні додатків окремою частиною роботи пе­ред ними на окремому аркуші паперу друкують слово "Додат­ки". Кожен додаток починається з нової сторінки. По-середині сторінки вгорі пишуть слово "додаток" і цифру (наприклад, до­даток 2).

Потім друкують заголовок додатка малими літерами, по­чинаючи з першої великої симетрично до тексту. Додатки слід позначати послідовно цифрами.

Оформляти список використаних літературних джерел слід в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Відомості про джерела, включені до списку, слід подавати з вимогами державного стандарту з обов'язковим зазначенням назв праці. Обов ’язковим є також використання законодавчих документів з досліджуваної теми, які в списку літератури наводяться першими. У списку літературних джерел наукові праці подають мовою, якою їх видано. Приклад оформлення списку використаних літературних джерел наведено в додатку 14. До списку включають не менше 15 джерел, які студенти вивчали у процесі виконання курсової роботи.

Список використаних джерел і додатки до обсягу курсо­вої роботи не зараховуються, хоча вони повинні мати спільну нумерацію з рештою роботи.

Зброшуровану курсову роботу подають керівнику не піз­ніше ніж за два тижні до захисту.

Обґрунтування висновків і рекомендацій. Обміркува­вши результати аналізу одержаних матеріалів, студент може приступити до найбільш складного етапу дослідження - обґрун­тування висновків і рекомендацій. Перед тим як робити виснов­ки, тобто стисло викласти одержані результати, студенту потрі­бно ще раз перевірити завершеність кожної окремої частини роботи і доказовість аргументації у цілому по всій роботі. Лише після цього слід формулювати висновки по суті досліджуваної теми, з окремих питань, що мають практичне значення, і з використання одержаних результатів. Висновки потрібно формулю­вати лаконічно, точно, не перевантажуючи їх цифровими дани­ми і подробицями. Обґрунтування висновків повинне міститися у попередньому викладенні матеріалу у відповідних розділах курсової роботи.

Пропозиції або рекомендації щодо вирішення конкретних завдань, окремих питань виправдовують себе, як правило тільки тоді, коли вони перспективні. Тому в їх розробці слід врахувати не лише існуючі умови, а й ті зміни, які можуть відбуватися найближчим часом.

Висновки і рекомендації можуть бути спрямовані як на вирішення окремих теоретичних питань, так і проблем практич­ного значеним. Доцільним було б також визначення ефекту від запровадження пропозицій або рекомендацій у практичній діяльності підприємства. Для цього студенту потрібно розрахувати та порівняти можливий ефект і обсяг витрат (трудових, матеріальних, грошових) на впровадження запропонованих рекоменда­цій. Поряд з економічним ефектом слід визначати соціальний.