Визначення

Адаптація – пристосування організму до змінених умов існування. Астенія – підвищена стомленість зі зміною настрою, слабкістю, роздратуванням, порушенням сну і т.д. Гіпотонія – зниження АТ. Катаболізм – розпад клітинних структур, а також розчеплення вуглеводів, жирів, білків для енергетичного чи пластичного забезпечення процесів життєдіяльності. Реконвалесценція – відновлення нормальної життєдіяльності організму після хвороби.

VI. Засоби, що впливають на серцево – судинну систему Кардіотонічні засоби

Це препарати, посилюючі скоротливу здатність міокарда та усувають симптоми серцевої недостатності. Найбільш широко застосовують в терапії серцевої недостатності серцеві глікозиди.

Для розуміння дії кардіотонічних засобів необхідно знати, що серцева недостатність (СН) розвивається при несумісності між пред`являємим серцю навантаженням та його можливістю виконати роботу, що зв’язано зі зниженням, в першу чергу, скоротливої можливості міокарда. Розрізняють гостру та хронічну серцеву недостатність. В останній виділяють компенсуючи і декомпенсуючу форми. В першому випадку не здатність серця забезпечити нормальний кровообіг в організмі компенсується його гіпертрофією, особливо лівого шлуночка. При подальшому прогресуванні хвороби компенсаторний механізм виснажується і серцева недостатність переходить в стадію декомпенсації, яка характеризується тахікардією, підвищенням об’єму циркулюючої крові, підвищенням венозного тиску, застійними явищами в великому колі кровообігу, а також ціанозом та задишкою. Ціаноз являється наслідком гіпоксії.

Серцеві глікозиди (СГ) являються базовими засобами корекції серцевої недостатності – вони підвищують працездатність міокарда, забезпечують економну, але ефективну його роботу. СГ входять до складу різних видів наперстянок, в строфанті, адонісі (горицвіту), конвалії та в інших лікарських рослинах.

Класифікація препаратів

Препарати
наперстянок	строфанту	Конвалії, горицвіту*
Дигоксин Ланатозид Дигітоксин	Строфантин G	Корглікон Адонізид*

Механізм дії

Рівень вільного кальцію в кардіоміциті грає важливу роль при забезпеченні скоротливої можливості серцевого м`язу. Кальцій зв’язується в клітині з білком тропоніном, який при цьому змінює свою просторову конфігурацію та вивільняє скоротливі білки (актин та міозин), які взаємодіють між собою з утворенням актоміозину, що веде до приводить до скорочення м’язових волокон.

Механізм позитивної ізотропної дії СГ зв’язаний з їхньою можливістю підвищувати вміст іонів кальцію в кардіоміоцитах в основному за рахунок SH – групи фeрмента Na⁺, Ka⁺-АТФ- ази. Підвищення концентрації іонів кальцію призводить до збільшення активності скоротливих білків і, як наслідок, до збільшення сили серцевих скорочень. Більш сильні скорочення серця повніше виштовхують кров з його порожнин, зменшується остаточний об’єм крові, розтягнення міокарда, а в зв’язку з цим, і затрати енергії на його скоротливість. Ці ж механізми дії СГ на серце лежать в основі зниження провідності в серце – негативної дромотропної дії та підвищення збудження серцевого м’яза – позитивної батмотропної дії.

Негативна хронотропна (видовження діастоли) дія проводиться завдяки уповільненню зміни функціональних станів клітинної мембрани кардіоміоцита (гальмування процесів поляризації та деполяризації мембран клітин атриовентрикулярного вузла та утруднення повернення калію в клітину). Збільшення часу діастоли сприяє доставці до сердечного м`язу кисню та необхідних їй поживних речовин.

Біологічний механізм дії СГ при СН обумовлений їх трофічним впливом: нормалізуються показники енергетичного, вуглеводного, білкового, ліпідного, електролітного обміну. Діуретична дія СГ розглядається як наслідок нормалізації кровообігу в великому колі кровообігу, та в нирках.