Н.Е. 2.2. Конституційно - правовий статус Верховної Ради України План:

1. Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні.

2. Конституційний склад і структура парламенту.

• Голова Верховної Ради України та його заступники: порядок обрання та функції.

• Правовий статус комітетів Верховної Ради України.

• Тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України (порядок утворення, завдання, компетенція).

• Правове регулювання депутатських об’єднань в парламенті.

3. Організаційні форми роботи Верховної Ради України.

4. Статус народного депутата України та гарантії його діяльності.

5. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

6. Правовий статус Рахункової палати України.

1.Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні.

Законодавча влада в демократичній державі переважно здійснюється загальнодержавним представницьким органом, оскільки народна законотворчість - прийняття законів референдумом явище, яке трапляється в законодавчій практиці надзвичайно рідко, а в Україні законодавчі референдуми взагалі ще не проводилися. Це положення має принципове вихідне значення в аналізі місця та ролі Верховної Ради України в системі органів державної влади. Так, згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України парламент є єдиним органом законодавчої влади в Україні. 

Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Верховна Рада України займає високе місце в системі органів державної влади, має особливий характер, єдиний представницький орган. Це забезпечується тим, що джерелом парламентської влади є народ; способом обрання парламенту: Верховна Рада згідно Конституції України (ст. 76) обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Представницький характер парламенту забезпечується складом державного органу. Він – не одноособовий державний орган і не колегіальний орган виконавчої влади. Парламент складається з десятків і сотен депутатів, які представляють основні верстви населення і повинні виражати його волю та інтереси. Верховна Рада України конституційно складається з 450 народних депутатів. Як загальнонаціональний орган, що легітимується народом, парламент повинен відігравати роль форуму, де гласно, публічно обговорюються важливі питання суспільнго і державного життя, здійснюється контроль за виконавчою владою, щоб не допустити її свавілля. Парламент соціально захищає населення (заборона стягувати пеню за несвоєчасне внесення плати за житлово – комунальні послуги). Здійснює функції, які не притаманні Президенту України.

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України обумовлений визначеною Конституцією України змішаною (президентсько-парламентською або квазіпрезидентською) формою правління і характеризується такими суттєвими рисами:

1)  підзвітністю і підконтрольністю уряду (Кабінету Міністрів України) парламенту;

2)  наявністю у глави держави (Президента України) досить широких повноважень, пов'язаних з діяльністю парламенту (законодавча ініціатива, право розпуску Верховної Ради України, право вето тощо).

Це дозволяє віднести Верховну Раду України до парламентів змішаного типу.

Конституційно – правовий статус Верховної Ради України включає в себе такі елементи:

• Правові норми, що визначають порядок проведення виборів та припинення повноважень Верховної Ради України. Це, зокрема, норми, що містяться в Конституції України та Законі України „Про вибори народних депутатів в Україні”, Рішеннях Конституційного Суду України.

• Правові норми, які встановлюють компетенцію Верховної Ради України.

• Правові норми, що регулюють внутрішню будову та порядок роботи Верховної Ради України.

Таким чином, конституційно – правовий статус Верховної Ради України визначається Конституцією України (розділ ІV), Законами України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 р., «Про комітети Верховної Ради України» в редакції від 22.12.2005 р., «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» від 23.12.1997 р., «Про Рахункову палату України» від 11.07.1996 р. в редакції від 30.07.2010 р та іншими джерелами конституційного права.

Функції Верховної Ради України пов'язані з особливостями її конституційно-правового статусу як парламенту змішаного типу. Відповідно можна виділити такі її основні функції: законодавчу, установчу та контрольну.

Законодавча функція Верховної Ради України - це найважливіший напрямок її діяльності. У системі поділу влади парламент має прерогативу в галузі правотворчості. Верховна Рада України в рамках своєї компетенції приймає закони з питань, що потребують законодавчого регулювання, не втручаючись при цьому у сферу компетенції інших органів, які здійснюють нормотворчу підзаконну діяльність (Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства тощо). Здійснюючи законодавчу функцію, Верховна Рада України за допомогою закону (за умови відповідності його Конституції України) надає своєму рішенню вищої юридичної сили, пов'язуючи ним виконавчу і судову владу.

Установча функція Верховної Ради України пов'язана з її участю у формуванні інших органів державної влади і місцевого самоврядування та визначенні правових основ їхньої діяльності. Зокрема, Верховна Рада України призначає вибори Президента України та місцеві вибори, дає згоду на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України тощо.

Контрольна функція Верховної Ради України полягає у здійсненні парламентського контролю, передусім за діяльністю Кабінету Міністрів України.

У сучасній літературі також звертається увага на освітню та ідеологічну функції парламенту.

За характером функцій, здійснюваних парламентами, їх поділяють на активні, реактивні, маргінальні, мінімальні .

До активних відносять парламенти, які відіграють значну роль як у прийнятті законів, так і у формуванні уряду та контролі за його діяльністю (наприклад, Конгрес США). На діяльність реактивних парламентів значний вплив мають уряди, хоча парламент зберігає значні повноваження з контролю за виконавчою владою (наприклад, парламенти Великої Британії, Канади, Австралії). Маргінальними є парламенти, які фактично повністю контролюються виконавчою владою, через що їхній внесок у формування політики досить незначний (наприклад, Марокко, Йорданія). Нарешті, мінімальні парламенти - це органи, які виконують лише декоративну функцію, утворюються з метою надання видимості легітимності існуючому режиму (наприклад, парламенти «радянського» типу).

Компетенція Верховної Ради – це закріплені Конституцією України предмети відання та повноваження, неохідні для реалізації функцій Верховної Ради України. Виходячи із аналізу Конституції України, інших нормативно – правових актів, Верховна Рада України виконує такі функції як законодавча, установча, контрольна.

Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Залежно від способу конституційного закріплення компетенції виділяють:

Парламенти з необмеженою компетенцією – існують у країнах з парламентарною формою правління, де „в чистому вигляді” реалізовано принцип парламентаризму, що передбачає верховенство парламенту. Конституції цих держав не містять переліку повноважень парламенту, з чого випливає юридична необмеженість його компетенції за предметом, тобто він може видавати закони з будь – яких питань.

Парламенти з відносно обмеженою компетенцією функціонують у федеративних, децентралізованих державах, де в основу організації державної влади покладено модель „жорсткого розподілу влад”. При цьому компетенція парламенту обмежується фундаментальними правами, питання, які згідно з конституцією віднесено до сфери компетенції виконавчої і судової гілок влади, до виключної компетенції суб‘єктів федерації чи до сфери компетенції місцевого самоврядування.

Парламенти з абсолютно обмеженою компетенцією характерні для країн, де реалізована французька конституційна модель. Конституції встановлюють чіткий і вичерпний перелік питань, з яких парламент має право приймати закони.

За цією класифікацією Верховна Рада України може бути віднесена до парламентів з абсолютно обмеженою компетенцією. Це випливає зі статей 85 та 92 Конституції України, які містять перелік питань, що належать до повноважень Верховною Радою України та визначаються чи встановлюються виключно Законами України.

Стаття 85 Конституції України визначає повноваження Верховної Ради України:

Конституційні повноваження Верховної Ради України можна систематизувати відповідно до її функцій за групами:

1. Законодавча компетенція.

2. Установчу компетенцію Верховної Ради України становлять її повноваження з формування органів державної влади і державних установ, призначення, звільнення або обрання посадових осіб.

3. Контрольну компетенцію становлять повноваження Верховної Ради України, що забезпечують реалізацію контрольних функцій парламенту. Згідно п. 33 статті 85 Конституції України, Верховна Рада України здійснює парламентський конроль у межах, визначених Конституцією України, об‘єктом якого є Президент України, виконавча влада, представницький орган, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування тощо.

2.Конституційний склад та структура парламенту.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України - 450 народних депутатів України.

Відповідно до статті 88 Конституції України, Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.

Голова Верховної Ради України обирається Верховною Радою на строк її повноважень з числа народних депутатів. Кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України пропонуються на пленарному засіданні Верховної Ради депутатськими фракціями, народними депутатами. Кандидати на посаду Голови Верховної Ради України виступають на пленарному засіданні в порядку внесення їх кандидатур з доповідями щодо програм своєї майбутньої діяльності. Після заслуховування доповідей кандидатів на посаду Голови Верховної Ради України проводиться обговорення цих кандидатур. Обраним Головою Верховної Ради України вважається кандидат на посаду, який отримав більшість голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, якщо бюлетені для таємного голосування одержали не менше двох третин народних депутатів від їх фактичної чисельності.

Голова Верховної Ради України:

1) веде засідання Верховної Ради України;

2)організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів;

3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

5)організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

Верховна Рада обирає на строк її повноважень Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України з числа народних депутатів, кандидатури яких вносяться в порядку, передбаченому для внесення кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України.

За структурою парламенти поділяють на однопалатні (монокамерні) та двопалатні (бікамерні). Переважна більшість парламентів великих і середніх демократичних країн мають бікамерну структуру (наприклад, Велика Британія, Іспанія, Італія, Німеччина, Польща, Франція). Вибір тієї чи іншої структури парламенту обумовлений формою державного устрою (федерації найчастіше мають бікамерні парламенти: одна з палат представляє інтереси суб'єктів федерації), історичними традиціями, вимогами законодавчого процесу тощо. Проблема структури парламенту неоднозначно оцінюється в науковій літературі. Чимало вчених схиляються до думки про доцільність бікамерної структури парламенту.

Бікамерні парламенти, своєю чергою, поділяють на егалітарні та нерівноправні. Егалітарними є парламенти, обидві палати яких мають однакові повноваження в законодавчій галузі, а уряд підзвітний перед кожною з них (наприклад, парламенти Бельгії чи Італії). Більш поширеними є нерівноправні парламенти, палати яких не мають однакових повноважень, діяльність уряду визначається більшою мірою нижньою палатою, а верхня палата характеризується менш представницьким характером, що обумовлено особливостями порядку її формування (наприклад, парламенти Великої Британії, Іспанії, Франції).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 Конституції України Верховна Рада України має монокамерну структуру, тобто становить собою одну палату.

Верховна Рада України складається з комітетів, фракцій, апарату, Інституту законодавства, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Рахункової палати України, а також в разі потреби можуть утворюватись тимчасові спеціальні та слідчі комісії.

Комітет Верховної Ради України - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.

Верховна Рада створює комітети у складі голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів. Голови комітетів, перші заступники, заступники голів комітетів, секретарі, персональний склад членів комітетів обираються Верховною Радою більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу. Народний депутат може бути членом лише одного комітету.

Основними напрямками діяльності комітетів виступають:

1. Законопроектна функція:

– організація розробки за дорученням Верховної Ради України або за власною ініціативою проектів актів Верховної Ради;

– попередній розгляд і підготовка висновків і пропозицій по законопроектах, що внесені іншими суб’єктами законодавчої ініціативи;

– доробка і редагування законопроектів за результатами розгляду в першому і наступних читаннях;

– узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли в процесі всенародного обговорення законопроектів.

2. Контрольна функція:

– здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України, за відповідністю підзаконних актів Конституції, законам України, а також вивчення ефективності їх застосування;

– вивчення доцільності та ефективності дій Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компетенції комітетів, підготовка та подання відповідних висновків на розгляд Верховної Ради України;

– участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів.

3. Номінаційна функція:

– попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, що відповідно до Конституції обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України;

– заслуховування та підготовка для розгляду парламентом відповідних висновків щодо цих кандидатур;

– обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з комітетами; підготовка відповідних висновків щодо цих осіб.

4. Експертно-аналітична функція:

– попередній розгляд і підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації або денонсації міжнародних договорів, проектів програм соціально-економічного і культурного розвитку та інших питань, що розглядаються Верховною Радою України;

– збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань, в тому числі на засіданнях Верховної Ради України.

Верховна Рада може прийняти рішення про утворення тимчасової спеціальної комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Тимчасова спеціальна комісія утворюється з числа народних депутатів, які дали на це згоду. Кількісний склад тимчасової спеціальної комісії формується з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій. Пропозиції щодо кількісного та персонального складу тимчасової спеціальної комісії подаються у письмовій формі депутатськими фракціями у п'ятиденний строк з дня направлення до них письмового звернення ініціатора (ініціаторів) утворення тимчасової спеціальної комісії. У складі тимчасової спеціальної комісії може бути представлено не менш як по одному народному депутату від кожної депутатської фракції. Якщо депутатська фракція не запропонувала у встановлений строк представників для роботи в тимчасовій спеціальній комісії, то комісія створюється без участі представників цієї депутатської фракції.

Верховна Рада відповідно до частини третьої статті 89 Конституції України може утворювати тимчасові слідчі комісії.

Депутатські фракції формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. Політична партія (виборчий блок політичних партій) має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію. Мінімальна кількість народних депутатів для формування депутатської фракції має становити не менше ніж 15 народних депутатів. Народний депутат може входити до складу лише однієї депутатської фракції політичної партії Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не входять до складу депутатської фракції. Позафракційні народні депутати можуть об'єднуватися у депутатську групу народних депутатів

Консультативно-дорадчим органом для попередньої підготовки і розгляду організаційних питань роботи Верховної Ради є Погоджувальна рада депутатських груп і фракцій. складу Погоджувальної ради входять Голова Верховної Ради України, Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України, голови депутатських фракцій з правом ухвального голосу та голови комітетів з правом дорадчого голосу.