4. Поняття, правові ознаки та види референдумів.

Відповідно до ст. 38 Конституції України та статті 1 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми”від 03.07.1991 р., з метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами в Україні проводяться референдуми.

Відповідно до статті 1 Закону України, референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Ознаками референдуму є:

• Референдум – це форма безпосереднього здійсненя народом своєї влади, що дозволяє виявляти волю народу в „чистому” вигляді, не опосередкованому представництвом депутатів;

• Це завжди голосування, тобто спосіб виявлення волі більшості населення;

• Законопроекти, прийняті шляхом реф-му, як правило, можуть змінюватись тільки шляхом прийняття нового рішення на референдумі;

• Рішення, прийняте на реф-мі, не потребує затвердження яким –небудь органом і вступає в силу з моменту офіційного оголошення результатів.

Види референдумів:

• В залежності від предмету референдумуму, тобто питань, що виносяться:

1. конституційний – щодо внесення змін до конституції або прийняття нового проекту конституції;

2. законодавчий – прийняття законопроекту, внесення змін в чинні закони, або скасування законів;

3. міжнародно-правовий – вирішує питання, що виникають в міждержавних відносинах. Предметом може бути вступ у міжнародні організації, ратифікація та денонсація міжнародних договорів, вирішення питання про міжнародну долю територій;

4. адміністративний – проводиться з питань, не пов‘язаних з прийняттям, зміною або скасуванням нормативно-правових актів, його предметом може бути зміна адміністративного поділу, дострокове припинення повноважень посадової особи, питання місцевого значення: будівництво споруд, прокладання доріг.

• За юридичною силою, розрізняють:

1. консультативний – проводиться для з‘сування думки населеня з якого-небудь питання, а остаточне рішення приймає орган, що ініціював проведення реф-му. Рішення не має обов‘язкової сили;

2. імперативний (обов‘язковий) – рішення обов‘зкове для виконання всіма органами та особами на території, в рамках якої було прийняте. Такі рішення не потребують додаткового затвердження. Різновидом імперативного референдуму є ратифікаційний референдум, на який виновиться закон, прийнятий Верховною РадоюУкраїни, який набуває чиності та вищої юридичної сили лише за результатами референдуму. Прикладом такого референдуму є конституційний референдум, який може проводитись відповідно до ст. 156 Конституції України.

• За підставами проведення:

1. обов‘язкові – проводяться у зв‘язку з необхідністю, встановленою в законі і є одним із способів прийняття державного рішення. Предбачає обов‘язкову санкцію громадян України на предмет референдуму. (ст.ст. 73, 156 КУ).

2. факультативні – проводяться для прийняття визначеного роду нормативно-правових актів на вимогу суб‘єктів, уповноважених ініціювання проведення референдуму.

   • За територією:

1. загальнодержавні;

2. регіональні;

3. місцеві.

• За змістом актів, що приймаються на референдумах:

1. Конституційні

2. Законодавчі

3. З питання зміни території (ст. 73)

4. Міжнародно-правові (ст. 5 ЗУ)

• В залежності від суб‘єктів, що наділені правом ініціювати проведення загальнодержавного референдуму:

1. Ініційовані укра. народом (ст. 72 КУ)

2. Ініційовані ВРУ (ст. 72 КУ, ст. 85 п.2 КУ)

3. Ініційовані ПУ (ст. 72 КУ, ст. 106 КУ)

Відповідно до ч.2 статті 1 Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми”, відповідно до Конституції України, проводяться всеукраїнські референдуми,референдуми Республіки Крим та місцеві (в межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.