1. Право міжнародної організації

Право міжнародної організації -- органічно взаємопов'яза­ний комплекс правових принципів і норм, які забезпечують існу­вання та діяльність організації.

Обов'язок членів організацій дотримуватись відповідних норм обумовлений фактом членства в організації. Невиконання окремих норм права організації передбачає застосування пев­них санкцій.

Джерелами права міжнародної організації е:

- статути або угоди про їх створення; домовленості щодо регламенту, правил процедури;

- окремі акти, які встановлюють статус персоналу;

- домовленості з урядами країн перебування; угоди з Іншими міжнародними організаціями.

2. Правові норми, пов’язані

Правові норми, пов'язані з діяльністю міжнародних організа­цій, умовно можна поділити на три групи:

1. «Внутрішнє право» («власне право») -- норми, які регла­ментують діяльність самих міжнародних організацій.

-- правила процедури (регулюють: умови та порядок вступу й виходу з організації: організаційну структуру; функції, права та обов'язки органів різного рівня; порядок, методи та технічні при­йоми прийняття рішень; документообіг та ін.)

-- статус персоналу (правовий стан персоналу, тру­дові відносини, умови життя, гарантії, привілеї та імунітети).

-- уго­ди з урядом країни перебування ( стосуються умов акредитації та статусу персоналу.)

-- фінансо­ва частина (джерела формування бюджету, методологія розрахунку роз­мірів внесків членів організації, напрями використання бюджету, порядок прийняття рішень з фінансових питань тощо )

2. «Зовнішнє право» — норми, які фіксують місце міжнарод­ної організації в загальній системі міжнародних відносин. Відносини з іншими міжнародними інститутами стосуються найрізноманітніших організаційних, фінансових, політичних, пра­вових питань, передбачених статутами міжнародних організацій та пізнішими угодами й домовленостями. Відносини з країною перебування (в частині зовнішнього права) стосуються режиму перебування, діяльності штаб-квартири, привілеїв та Імунітетів організації в цілому. 1 нарешті, питання міжнародного приватно­го права: придбання нерухомості (в тому числі землі) та рухомо­го майна, отримання власності і матеріальних цінностей від Ін­ших міжнародних організацій; укладання контрактів на здійс­нення робіт, оренду транспортних засобів тощо; відкриття та ви­користання рахунків у банках, отримання позичок; участь у су­дових справах, інші аспекти.

3. Норми, які за­безпечують участь деяких організацій у процесі міжнародної нормотворчості (це стосується передусім недержавних організа­цій та ООН).

Лекція 3. Сутність і види, основні функції та порядок створення міжнародних міждержавних організацій

План

1. Сутність і види, основні функції та порядок створення міжнародних міждержавних організацій.

2. Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій.

3. Усталені організаційні структури міжнародних міждержавних організацій.

1. Сутність і види міждержавних організацій

Сутність міжнародних міждержавних організацій визначає­ться офіційною участю в їхній діяльності держав та урядів, а та­кож важливістю завдань, що їх покликані вирішувати ці органі­зації. Держави сьогодні беруть участь у міжнародних організа­ціях з метою раціонального вирішення практичних проблем, які не можуть бути розв'язані зусиллями однієї країни, для ефектив­ного об'єднання потенціалів зацікавлених сторін. Однак, коли виникає певна проблема, першим кроком урядів є не створення організації, а спроба врегулювання ситуації за допомогою дого­ворів або неформальних ad hoc угод, що, як відомо, є значно дешевшим. Але якщо проблема виникатиме періодично або по­требуватиме постійного врегулювання, то виникає необхідність у створенні організації. При цьому слід зазначити, що міждер­жавні організації не завжди є інструментом співробітництва. Іноді вони являють собою форум для вирішення конфліктів та міждержавних незгод.

Уряди, як правило, розглядають членство в міжнародних ор­ганізаціях як один із головних засобів здійснення своєї зовніш­ньополітичної програми, оскільки:

— в структурі міністерств закордонних справ усіх країн є від­діли, які займаються питаннями співробітництва з міжнародними організаціями;

— членські внески в міжурядові організації становлять окрему (і дедалі більш відчутну) статтю державних витрат на зовнішню політику;

— при багатьох міжурядових організаціях створені спеціальні постійні представництва держав.

Участь у міжнародних організаціях, у свою чергу, накладає на держави визначені й офіційно зафіксовані обов'язки, а в деяких випадках робить для них обов'язковими рішення, що їх приймає організація. Вище були розглянуті різні типи міждержавних орга­нізацій (див. табл. 1.2). Крім того, можна виділити два види міждержавних економічних організацій залежно від широти їхньої компетенції — загальноекономічного та галузевого характеру.

Загальноекономічні організації орієнтовані на налагоджен­ня координації та співробітництва країн для вирішення широко­го кола іноді не тільки економічних, а й політичних, соціально-культурних, екологічних та інших проблем. Орієнтація галузе­вих організацій значно вужча — координація міжнародного економічного співробітництва в окремій галузі чи сфері діяль­ності. Як правило, держави більше схильні до співпраці з між­державними організаціями, що мають вузьку функціональну спрямованість і чітко визначені цілі, ніж з організаціями широ­кого профілю. Найвпливовішими серед міждержавних організа­цій загальноекономічного характеру є Європейський Союз (ЄС), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Ліга арабських держав (ЛАД), Економічна співдружність дер­жав Західної Африки (ЕКОВАС), Латиноамериканська економіч­на система (ЛАЕС), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітницт­во (А ТЕС) та ін.

Серед галузевих економічних організацій виокремлюють ті, що сприяють міжнародному співробітництву в галузі промисло­вого розвитку та будівництва, — Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Організація країн—експорте­рів нафти (ОПЕК), Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом), Європейське об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС), Міжнародна асоціація з бокситів (МАБ), Міжнародна рада з оло­ва (МРО); у галузі сільського господарства та переробної проми­словості — Продовольча та сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО), Міжнародний фонд сільськогосподар­ського розвитку (МФСР); у сфері транспорту і засобів зв'язку — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ММО), Організація співробітництва заліз­ниць (ОСЗ), Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ), Європейське космічне агентство (ЄКА), Всесвітній по­штовий союз (ВПС), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Арабська поштова спілка (АПС); у галузі фінансів та кредиту — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк рекон­струкції та розвитку (МБРР), Африканський банк розвитку (АФБР), Банк міжнародних розрахунків (БМР); у галузі міжнаро­дної торгівлі — Всесвітня торговельна організація (ВТО), Євро­пейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Генеральна угода з та­рифів та торгівлі (ГАТТ).