2. Основні функції міждержавних організацій

Міжнародні міждержавні організації виконують певні функції, тобто сукупність дій і процесів діяльності, спрямованих на здійс­нення завдань організації. Основною функцією будь-якої між­державної організації є пошук та виявлення сфери спільних ін­тересів країн-членів, а також досягнення їхньої згоди щодо спільних завдань і дій. Крім того, кожна міжнародна організація виконує певні спеціальні функції — регулювальну, оперативну, контрольну, інформативну, консультативну, які саме і розкрива­ють її сутність, форми її роботи, особливості діяльності та пріо­ритетні завдання.

Регулювальна функція — встановлення для держав, міжна­родних організацій або їхнього персоналу певних стандартів, норм, правил поведінки, які мають морально-політичне чи юри­дичне значення.

Оперативна функція — це реалізація персоналом організації за допомогою засобів, якими вона володіє, прийнятих рішень ви­конавчого характеру. Різновидом оперативної функції є контро­льна — виявлення фактичного стану справ у сферах діяльності організації і зіставлення з еталонами, які відображені в установ­чих документах або актах органів самої організації. Стосовно країн—членів організації контрольна функція може здійснювати­ся двома способами: 1) збір та опрацювання інформації («м'я­кий» міжнародний контроль); 2) інспекція на місці.

Інформаційна функція пов'язана з наданням членам органі­зації обумовленої раніше інформації у вигляді статистичних зве­день, коментарів, тематичних або галузевих оглядів, щорічних звітів та ін. Збір, переопрацювання, систематизація, збереження і надання інформації є однією з найважливіших сфер діяльності будь-якої організації.

Консультативна функція передбачає створення механізму надання членам організації консультативних послуг з питань дія­льності організації (наприклад, система щорічних, спеціальних та періодичних консультацій Міжнародного валютного фонду).

У реалізації регулювальної та контрольної функції безпосере­дню участь беруть держави — члени міжнародної організації, а в реалізації оперативної — сама міжнародна організація.

Названі вище функції міжнародних міждержавних організацій взаємозалежні і взаємопов'язані. Вони повинні здійснюватися в суворій відповідності із статутними принципами діяльності орга­нізації, а також компетенцією її структурних підрозділів.

3. Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій

Міжнародна міждержавна організація створюється на основі узгодженого волевиявлення держав, зафіксованого або в міжна­родному договорі (угоді), або в рішенні вже існуючої організації. Процедура створення міжнародної організації складається з:

1) прийняття установчого документа; 2) формування структури організації; 3) скликання головного органу.

Існування міжнародної організації найчастіше починається з укладання угоди і прийняття установчого документа, який у різ­них організаціях має різну назву, наприклад Статут (ООН), Конвенція (ВОІВ) тощо. Як правило, для цього скликається міжнародна конференція, на якій виробляється і приймається текст установчого документа організації. Датою створення ор­ганізації вважається дата, коли цей документ набрав чинності. Другий спосіб утворення міжнародної організації, в основу яко­го покладено прийняття рішення іншої міжнародної організації, передбачає узгоджене волевиявлення держав через голосування за установчу резолюцію, яка набирає чинності з моменту її при­йняття. Цей спосіб використовується ООН, зокрема під час створення автономних організацій із статусом допоміжного ор­гану Генеральної Асамблеї (ЮНКТАД — 1964 р., ПРООН — 1965 р.).

Установчі документи міжнародних організацій визначають їх­ню компетенцію, тобто об'єкт або сферу діяльності, та повнова­ження, необхідні для виконання завдань.

Формування структури міжнародної організації здійснюється спеціально утвореними підготовчими органами на основі окремої міжнародної угоди або додатка до статуту організації, що ство­рюється, або на основі резолюції іншої міжнародної організації. Ці документи визначають склад підготовчого органу, його ком­петенцію і функції, які полягають у розробці проектів правил процедури майбутніх органів організації, створенні штаб-квар­тири, складанні порядку денного для головних органів, підготов­ці документів і рекомендацій, що стосуються порядку денного, тощо. Саме так створювались ЮНЕСКО, ФАО, МАГАТЕ та інші міжнародні організації.

Скликання головних органів і початок функціонування завер­шують процес створення міжнародної організації.

Держави, що не є членами міжнародної організації, можуть надсилати своїх спостерігачів для участі в роботі органів організації, якщо це допускається її правилами, і створювати місії постійних спостерігачів.

Припинення існування організації відбувається також шляхом узгодженого волевиявлення держав-членів, яке здійснюється на основі підписання протоколу про розпуск (Варшавський дого­вір— протокол про розпуск від 1 червня 1991 р., РЕВ — прото­кол про розформування організації від 28 червня 1991 р.).

Фінансові кошти міжнародної організації складаються пере­важно з внесків держав-членів і витрачаються на спільні потреби.

Сукупність органів міжнародної організації, з якої складається її організаційна структура, створюється на основі установчого документа міжнародної організації і наділяється відповідною компетенцією, повноваженнями і функціями. Для кожного орга­ну визначається відповідна внутрішня структура, склад, порядок прийняття рішень, в установчих документах визначається його правовий статус.

Міжурядові органи складаються з представників держав-членів, які мають повноваження діяти від імені своїх урядів. Міжпарламентські органи складаються з учасників, які або оби­раються населенням країн-членів шляхом загальних прямих ви­борів (Європейський парламент), або призначаються національ­ними парламентами (Парламентська асамблея Ради Європи). Адміністративні органи складаються з посадових осіб, що пере­бувають на службі в міжнародній організації і підпорядковані тільки їй. Арбітражні, судові органи і комітети експертів склада­ються з осіб — спеціалістів, яким надані певні повноваження.