Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тацій, Рогожин, Гончаренко - Історія держави і...doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
4.51 Mб
Скачать

4. Державний лад

§ 4. Державний лад

останні роки життя Сталіна здорові сили радянського сус­пільства дедалі більше усвідомлювали важкі наслідки йо-'~!іи^> го диктатури для країни, замислювалися над необхідніс-*.*! тю радикальних змін в економіці і державній владі

Реальна боротьба з культом Сталіна, демократиза­ція радянського суспільства і держави стали можливими внаслідок збігу низки передумов. Перша — смерть Сталіна 5 берез­ня 1953 р. Вона стала поштовхом до визволення країни від створе­ного деспотичного режиму правління, відкрила шлях до відновлен­ня суспільства. Смерть Сталіна неминуче викликала зміни насам­перед у складі керівництва держави, примусила замислитися про майбутнє країни. Але спочатку правлячі особи розгубилися, зляка­лися за власну долю. Вважаючії себе спадкоємцями Сталіна, вони обачливо намітили кадрові перестановки, намагаючись утриматися при владі. До речі, соратники Сталіна почали ділити владу і порт­фелі ввечері 5 березня 1953 р., ще до смерті вождя1, яка сталася о 21 годині 50 хвилин. Ці кадрові зміни були оформлені після смерті вождя на спільному засіданні пленуму ЦК КИРС, Ради Міністрів, Президії Верховної Ради Союзу РСР, а затим і на Верховній Раді Ь березня 1953 р. Вони пояснювалися необхідністю забезпечити безперебійне і правильне керівництво життям усієї країни, згурто­ваність цього керівництва, не допустити розброду та паніки. В ре-.таті цього найважливіші ключові посади були розподілені між з:рнмми соратниками Сталіна. Першим секретарем ЦК КПРС став '.аленков, якого ще за життя Сталіна розглядали як другу особу » партії. Він зайняв також посаду голови Ради Міністрів СРСР. Йо­го заступниками були призначені Л. Берія, М. Булганін, Л. Кагано-ь-ч Міністром закордонних справ став В. Молотов, військових — М Булганін. Головою Президії ВР СРСР було обрано К. Ворошило-и який замінив на цій посаді М. Шверніка. Ці кадрові призначення жали підтвердити непохитність адміністративно-командної систе­ми, створеної Сталіним, зберегти звичні політичні форми.

У рішеннях спільного засідання був один новий та багато-іцяючий нюанс — Г. Маленков проголосив перехід до колектив-керівництва і в партії, і в державі, оскільки соратники Сталіна

1 Ведомости Верховного Совета ссср. — 1957 — №і — Ст. 63, Хрестоматія з історії держави і права України. — т. 2. — с. 511.

412

' Шштогоно* Д. Сомь вожлей. Галерея лидеров СССР в 2-х книгах — Ки 1 — М. ІЯП. — С. 326—328.

413

Розділ 6. Держава і право України в період десталінізаціі

4. Державний лад

побоювалися не тільки народних мас, але й один одного. Але склад Президії ЦК КПРС і Президії Ради Міністрів СРСР було скорочено.

Друга передумова майбутніх змін — поява нового авторитет­ного лідера партії та держави. Ним став М. Хрущов. До 5 березня 1953 р. він був першим секретарем Московського комітету партії та секретарем ЦК КПРС. На спільному засіданні йому було доручено зосередитися на роботі секретаря ЦК партії, а у вересні 1953 р пленум ЦК КПРС обрав його першим секретарем партії. Це було визнанням зростання його авторитету. М. Хрущов став лідером то­му, що у той час виражав корінні інтереси суспільства. Він очолив боротьбу з культом особи, за демократизацію партійного і держав­ного керівництва. За безпосередньої, ініціативної участі Хрущова готувався XX з'їзд партії, документи про засудження культу і по­долання його наслідків. Хрущов був тверезо мислячою людиною, яка розуміла безвихідь ситуації, що склалася в країні, згубність для партії і держави збереження надалі сталінського режиму, со­ромився своєї участі в антинародних діяннях Сталіна. «Хрущов, який був звичайним пташеням сталінського гнізда, раніше інших став розуміти, наскільки понурим і зловісним воно було»1.

В Україні також відбувалися кадрові перестановки. 13 червня 1953 р. пленум ЦК КПУ усунув з посади першого секретаря КПУ Л. Мельникова, якого було звинувачено у російському шовінізмі. Замість нього був обраний О. Кириченко. 26 грудня 1957 р. його змінив М. Підгорний, а у 1963 р. секретарем Компартії України став П. Шелест. Всі ці керівники свого часу були висунуті М. Хру­щовим.

Ще однією передумовою боротьби з культом особи було усу­нення такої огидної фігури, вірної опори сталінського режиму, як Л. Берія. Він готувався сам стати диктатором. В Україні його спіль­ником був міністр МВС П. Мешик. 26 червня 1953 р. Берію було ви­ключено з партії, потім його судили, і 23 грудня 1953 р. він був роз­стріляний за антидержавні дії. Викриття Берії змусило вище керів­ництво партії та держави перейти до радикальних змін.

Державний апарат. З 1954 р. розгортається робота щодо де­мократизації партійного і державного життя. По суті, це вже була боротьба з культом особи Сталіна. Але тільки після XX з'їзду КПРС розпочинається широкий процес десталінізації у державно­му будівництві. У політичній сфері ставилося завдання усунення порушень демократії та законності, а також усіх шкідливих наслід­ків цих порушень. Відповідно до цього в основу процесу деста-