VI

1616 рік. Зал у Римі, де засідає «Колегіум Романум» — дослід­ницький інститут Ватикану. Ніч. У залі верховне духовенство, мо­нахи, вчені. Осторонь стоїть Галілей. Атмосфера невимушена, ще до початку сцени чується веселий сміх. Товстий прелат, учений, монах сміються і блазнюють з теорії Галілея. З’являються два астрономи монах весело запитує, невже вони ще досі досліджують, на що один з астрономів гнівно відповів, що досліджують не вони, а головний астроном Клавій, який сидить перед телескопом. Всі приголомше­ні цією звісткою, монахи цитують Біблію і запитують: хіба ж святе письмо говорить неправду? Старий кардинал обурюється, каже, що з такою дрібницею нічого довго розбиратися, Земля — нерухома, і він, кардинал, твердо ступає по твердій Землі. Не скінчивши своєї промови, кардинал непритомніє. Цієї миті розчиняються двері, і ви­ходить у супроводі астрономів великий Клавій. У гробовій тиші він проходить через залу і вже виходячи говорить одному монахові, що все правильно. Всі розгублено виходять. Маленький монах пошепки передає Галілею слова Клавія: хай тепер богослови думають, як ви­правити вивихи на небесах. Отже, Галілей переміг. Галілей виправ­ляє монаха ні, це перемога розуму. Галілей прямує до виходу, на­зустріч йому — кардинал-інквізитор, який іде до телескопа.

VII

V 5бер®зня 1616р- Дім кардинала Белларміна у Римі. Бал урозпалі.

У вестибюлі двоє монахів-секретарів сидять за шахами і ведуть запи­си про гостей. Входить Галілей у супроводі Вірджинії та її наречено­го Лодовіко Марсілі, їх зустрічають оплесками. Галілей залиша­ється у вестибюлі чекати кардинала. Входять кардинал Беллармін і кардинал Барбеї ні, що прикривають свої обличчя масками ягняти та голуба. Вони заводять з Галілеєм, за словами Барберіні, наукову бесіду друзів (навіть секретарям звеліли не записувати її), в ході якої з ясовується, що, якщо зоряні карти, складені на основі нової теорії полегшують морякам плавання, то хай вони користуються ними, але теорії, які суперечать Святому Письму, не подобаються церкві. Кар­динали намагаються переконати Галілея, що церква сприяє розвит­кові доброчинності, а він хоче піймати Бога на хибах в астрономії.

І алілеи відповідає, що людина може помилятися в міркуваннях не тільки про рух зірок, а й про Біблію. Беллармін говорить, що краще залишити тлумачення Біблії богословам, потім робить знак секрета­рям і говорить, що Святійша канцелярія ухвалила вважати вчення Коперника безглуздим і єретичним, тому йому пропонують відмови-

56

тися від цих поглядів. Галілея турбує доля його подальших наукових досліджень, та кардинал запевняє, що ніхто йому не заважатиме, йому надається право користуватися своїм вченням як математич­ною гіпотезою. Кардинали знову надягають маски і ведуть Галілея до Пильної зали. Входить кардинал-інквізитор, бере у секретарів прото­кол і проглядає його. Потім з’являється Вірджинія. Кардинал лагід­но починає розмовляти з нею про її заручини, про те, що дуже добре, що вона завжди поруч з батьком, якому вона буде дуже потрібна.

VIII

Палац флорентійського посла в Римі. Галілей розмовляє з малень­ким монахом, який після засідання «Колегіуму» пошепки сповістив йому висновки папського астронома. Він теж займався астрономією, пле, осягнувши мудрість папського декрету, вирішив залишити ці за­няття. Маленький монах розповідає про своїх батьків, які все життя тяжко працювали, страждали, але вважали, що в такому житті є висо­кий зміст. Але теорія Галілея спростовує Святе Письмо, яке пояснює необхідність покірності у земному житті, і вони не матимуть навіть на­дії на Божу нагороду після смерті. Ось чому маленький монах вбачає у рішенні Святійшої конгрегації благородне материнське співчуття. І’алілей обурений таким поглядом. Він говорить, що церква ставить у центрі будови Всесвіту Землю, щоб у центрі Землі завжди стояв престол святого Петра, щоб виснажені селяни і далі гнули спини на полях. Га­лілей відкидає таку доброчинність, невже він повинен брехати людям? Маленький монах запитує: може, істина прокладе собі дорогу і без них. Але Галілей впевнений, що істини у світ виходить рівно стільки, скіль­ки її виводять, а перемога розуму може бути тільки перемогою розумних людей. Галілей вказує маленькому монахові на свої рукописи, в яких розкриті причини морських припливів і відпливів, монах не повинен цього знати, але фізик... Маленький монах заглиблюється у рукопис.

IX

Вісім років по тому. Дім Галілея у Флоренції. Учні Галілея Фе- дерцоні, маленький монах, Андреа — зібрались на експерименталь­ні заняття. Вірджинія і пані Сарті шиють білизну для посагу. Галілей уже вісім років не пише свої книги. Йому приходить багато листів, у яких запитують його думку щодо сонячних плям, які відкрили гол­ландські вчені, але він нікому не відповідає і стоїть осторонь дискусії з їх приводу. Учні Галілея теж розмірковують над їх природою, та Галі­лей не бере участі навіть у цій дружній розмові. Він проводить досліди з плаваючими тілами. Ці досліди, у яких Галілей та його учні спира-

57

^ються на авторитет Арістотеля, переконливо доводять, що цей авто­ритет не непохитний: Арістотель не зміг навіть правильно пояснити, чому голка тоне у воді, а лід ні. Входить Лодовіко Марсілі, якого Га- лілей не одразу впізнав. Вірджинія радісно кидається нареченому на шию, потім біжить одягнути вінчальний наряд, щоб показати його Ло­довіко. Він привіз звістку про тяжку хворобу Папи Римського; якщо він помре, то його місце посяде кардинал Барберіні, який сам колись займався математикою і астрономією. Вісім років батьки не дозволя­ли Лодовіко одружитися з Вірджинією, бо Галілей був на підозрі в інк­візиції, але тепер все може змінитися. Лодовіко передає Галілею слова своєї матері, що вона задоволена поведінкою Галілея, який не втруча­ється у суперечки щодо сонячних плям. Але Галілей, який сподіваєть­ся, що новий Папа не буде чинити перешкод науці, негайно поверта­ється до своїх досліджень. Проте він вже давно таємно займався ними і від цих дослідів почав втрачати зір, тому і не впізнав одразу Лодовіко. Марсілі, впевнившись у тому, що Галілей збирається порушити свою підписку про невтручання у суперечки щодо обертання Землі навколо Сонця, наказує своєму слузі віднести речі у карету: він повертається додому. У розмову втручається пані Сарті і говорить Галілею, що вона мовчала, бачачи, як в’язне у гріхах дослідів її син, як він сам, незва­жаючи на застереження, потайки проводить дослідження, але він не має права розтоптати щастя своєї дочки. Але Галілей нічого не хоче слухати, він повертається до дослідів. Коли на екрані з’являється па­лаюче відображення сонця, вбігає Вірджинія у вінчальному вбранні і, зрозумівши, що батько прогнав нареченого, падає непритомною. Анд­реа і маленький монах кидаються до неї, а Галілей дивиться на екран і твердить: «Я повинен, повинен дізнатися!»

X

У наступному десятиріччі вчення Галілея поширюється у народі. Памфлетисти і співаки, що виконують балади, підхоплюють нові ідеї. Під час карнавалу 1632 р. багато міст Італії обирають астрономію те­мою для карнавальних процесій. Напівголодне подружжя бродячих співців з п’ятирічною дівчинкою і немовлям виходить на ринкову площу до натовпу, який чекає на карнавальну ходу, і починає співати пісню, яка називається «Страхітне вчення придворного фізика Галі- лео Галілея, або Провісник майбутнього». Зміст пісні такий: коли Бог утворив світила, він велів Сонцю ходити навколо Землі, як ходять слу­ги коло панів, на землі теж склалися такі порядки, але прийшов Галі­лей, взяв підзорну трубу і звелів Сонцю зупинитися, щоб тепер все було навпаки, щоб панич сам крутився, але яке ж майбутнє чекає тоді — всі

58

працюватимуть самі на себе. Потім за допомогою грубого зображення І^онця та гарбуза, що зображує Землю, жінка і дівчинка демонстру­ють, як Земля обертається навколо Сонця. Починається карнавальна хода, яка також обігрує тему Галілея та його супротивників.

XI

1633 рік. Передпокій і сходи палацу Медичі у Флоренції. Галілей

і його дочка чекають прийому у великого герцога. Вірджинія помічає чоловіка, який вже кілька днів всюди ходить за ними, і говорить про це батькові, але той заспокоює дочку, що вони серед корсиканських Іюзбійників. Проходить ректор Тафоне, він ледве киває головою, вї- тпючи їх. Підходить виливальник Ванні, якому Галілей зробив крес­лення плавильної печі. Він попереджає Галілея, що його вважають нинним за ті памфлети проти Біблії, які виконувалися під час карна- налу, і пропонує свою допомогу в разі небезпеки, він готовий зараз же відвезти Галілея у Венецію, де менше монахів. Але Галілей і слуха­ти не хоче, він сподівається на підтримку великого герцога, який був його учнем, та Папи. Сходами спускається кардинал-інквізитор, він ввічливо кланяється Галілею та його дочці. Слідом за ним спускається Казімо Медичі. Він зніяковів, коли Галілей підійшов до нього і, зро­бивши вигляд, що не помічає, як вчений подає йому свою нову кни­гу, пройшов мимо. Галілей говорить переляканій дочці, що зараз вони підуть не додому, а до скляра Вольпі, який у порожніх бочках з-під вина вивезе їх з міста. Але пізно: спускається ще один чиновник і ви­голошує наказ святої інквізиції доставити Галілея для допиту в Рим.

XII

Покої у Ватикані. Папа Урбан VIII (колишній кардинал Барберіні) приймає кардинала-інквізитора. Зовні чути шаркання багатьох ніг це зібралися професори всіх факультетів, представники всіх святих орденів і духовенства. Інквізитор говорить, що всі, хто зібрався за две­рима, чекають від Папи підтвердження того, що Святе Письмо є істин­ним. Він намагається переконати Папу, що жахлива смута, яка все більше охоплює суспільство, породжена інтересом навіть простих лю­дей до наукових відкриттів. Вся Італія під впливом цього флорентій­ця базікає про фази Венери. Поки що ніхто з них не замислюється про те, що їх чимало обтяжує в житті, чимало такого, що освячене церк­вою. Цей негідник знає, що робить, коли пише свої астрономічні праці не латиною, а мовою торговців рибою. Всі міста північної Італії вима­гають нових зоряних карт, але тут інквізитор ладен поступитися — це ділові інтереси. Папа зауважує, що ці карти якраз і побудовані на

59

противній Богу теорії, бо неможливо проклинати вчення, але корис­туватися тими картами. Чому не можна, дивується інквізитор, нічо­го іншого не залишається. Папа майже у відчаї говорить, що ця люди­^на найвидатніший фізик їхнього часу, до того ж у Галілея є друзі: версальський двір і віденський двір, які скажуть, що свята церква ста­ла вигрібною ямою для гнилих забобонів. Інквізитор говорить, що да­леко заходити не доведеться, достатньо буде показати Галілею знаряд­дя катування — у знаряддях він розбирається добре.

XIII

22. червня 1633 р. У палаці флорентійського посла у Римі учні Га­лілея чекають новин. У кутку Вірджинія, стоячи навколішках, читає молитву. Учні Галілея впевнені, що їхній учитель не зречеться своїх поглядів. Входить дехто, що переслідував Галілея у Флоренції. Він повідомляє, що, як очікується, о п’ятій годині Галілей виступить на засіданні інквізиції зі зреченням, великий дзвін собору Святого Мар­ка сповістить про це і текст зречення буде прочитано привселюдно. Андреа несподівано починає говорити про всі відкриття учителя. Всі дивляться на сонячний годинник у саду, Андреа і маленький монах затуляють вуха. Годинник показує п’яту, але дзвону не чути. Учні ра­діють, обнімаються. Вони впевнені, що тепер почнеться нова доба — доба науки. І цієї миті лунає дзвін. Всі приголомшені, тільки Вірджи­нія рада її батько не проклятий. На сцені стає темно, коли сцену освітлюють, учні Галілея ще тут. Андреа говорить, що нещасна та кра­їна, яка не має своїх героїв. Входить Галілей, його важко впізнати, так він змінився за час перебування на допитах. Учні відступають від ньо­го. Андреа звинувачує Галілея у зраді, потім падає на стілець, йому по­гано. Галілей спокійно просить дати Андреа води. Учні йдуть до две­рей. Галілей промовляє: «Нещасна та країна, яка потребує героїв*.

XIV

З 1633 до 1642 року Галілей живе в передмісті Флоренції під на­глядом інквізиції. Велика кімната. Напівсліпий Галілей експери­ментує з дерев’яною кулею у кривому жолобі, сидячи за столом.

У передпокої сидить монах на варті. Галілей продовжує у вигнанні працювати над своєю книгою «Бесіди про дві нові галузі науки: меха­ніка і падіння тіл », та писати самостійно він не має права, Вірджинія записує все під його диктовку, а потім віддає монахам. А ще він дик­тує дочці щотижневого листа до архієпископа, у якому дає відповіді на поставлені йому питання. Несподівано приходить Андреа Сарті. Він від’їздить до Голландії, щоб там займатися наукою, і прийшов

60

побачити Галілея, аби розповісти про нього в Амстердамі. Вірджинія гі.'Ж залишається у кімнаті, бо хоче почути, що розповідатиме гість. Лидреа стримано розпитує Галілея про справи, та той не хоче гово­рити про себе, а розпитує, яке враження на науковий світ справило його зречення. Андреа говорить, що воно відкинуло науку на кілька кроків назад, з того часу, як Галілей скорився, в Італії не було опуб- и і ковано жодної роботи з новими твердженнями, а Декарт у Пари­жі сховав свій трактат про природу світла. Галілей відсилає дочку пм кухню. Андреа збирається йти, але Галілей затримує його і спо- иііцає, що він працює над своїми «Бесідами» і все віддає монахам. Лидреа жахається: «Бесіди» в руках монахів в той час, як на них так чекають в Амстердамі, Лондоні, Празі. Проте Галілей, ризикуючи тратити останні зручності, використовував протягом багатьох мі­сяців кожну світлу ніч і знімав копію зі своєї праці й готовий відда­ти їх Андреа. Той у захваті і починає дорікати собі, що не зрозумів шідуму Галілея: він зберіг собі життя, щоб дописати книгу, яку міг створити лише він. Та Галілей сумно заперечує: він просто злякав- « II катувань. Далі Галілей сказав, що він багато думав над тим, що з

11. им сталося, і дійшов певних висновків щодо себе і світу науки взага- и: наукова діяльність потребує особливої мужності. Єдина мета на­уки — полегшити людині її існування. І якщо вчені, залякані корис- толюбивою владою, будуть задовольнятися знаннями заради самих

• тань, то наука стане калікою і прогрес в науці лише віддалятиме її під людей. Галілей усвідомлює, що він мав неповторну можливість: ні обставин того часу стійкість однієї людини могла б викликати по­трясіння. Якби він тоді вистояв, то вчені могли б давати клятву на іразок Гіппократової — застосовувати свої знання на користь люд­ству. До того ж він переконався, що по-справжньому йому нічого не тгрожувало — він мав таку саму силу, що і влада, але він віддав їй свої знання, щоб вона використала їх у власних інтересах. Входить Иірджинія, Андреа прощається і виходить.

XV

1637 рік. Світанок в італійському прикордонному містечку. Біля шлагбаума граються діти. Андреа і візниця чекають, поки вартовий перевірить документи. Андреа сидить на скрині і читає рукопис Га­лілея. Вартовий запитує Андреа, чому той від’їздить з Італії, Андреа коротко відповідає, що він вчений. Починають перевіряти багаж. Вартовий запитує, що він читає. Андреа запевняє, що це книга Аріс- тотеля. Писар перевіряє, чи немає там чогось про релігію, і повертає рукопис. Потім запрошують Андреа у дім, де той повинен розписати -

61

ся, що все перевірено. Повертаючись, він бере скриню і хоче йти, та прикордонник помічає скриню і запитує, що в ній. Андреа відпові­дає, що книги. Побачивши, що їх там багато, прикордонник з писа­рем вирішують, що великої біди від них не буде, а вони не встигнуть поснідати, якщо будуть всі їх перевіряти. Андреа перетинає кордон.

З того боку кордону Андреа дає відповідь хлопчикам, які все нама­гались розпитати його про відьму, що на помелі у повітрі літати не можна, треба до нього приладнати машину. Але такої машини ще не­має і, можливо, ніколи не буде. Люди ще мало що знають. У них все ще попереду.

Цього поета називають сучасним класиком. Він мешкав у Ленінграді, коли 1964 року йому влаштували показовий процес, звинувативши за дармоїдство й засудивши на п'ять років. Зу- силлями друзів за рік його звільнили, і він по- вернувся до Ленінграда. На той час за кордо- ном було видано першу збірку його поезій. У наступні двадцять років його друкували тіль- ки там. 1972 року його самого вислали з краї- ни. Він оселився у СІЛА. 1987 року Бродського було нагороджено Нобелівською премією. Зав- дяки цьому вірші Бродського були надруковані у радянських журналах. Та в Росію поет так і не повернувся.

Особливістю поезії Бродського є те, що вона позбавлена видимих прикмет часу: він вільний у виборі часу — то Давній Рим, ХУНТ, XIX чи XX століття, чи взагалі поза часом. Так само вільно він чинить з простором, з вибором літера­турного жанру тощо.

У СІ1ІА вийшли друком такі збірники поезій: «Частина мови» (1977), «Нові станси до Августи» (1983), «Уранія» (1987).

Перебуваючи в еміграції, Бродський викладав російську літературу, а та­кож писав прозу англійською. Відтак його вірш набув такої особливості, як монументалізм, що спирається на традиції «латинства». Бродський знаходить новий жанр — великий вірш («Велика елегія Джону Донну», «Пагорби», «Іса- як та Авраам»). Ще однією особливістю його поезії є численні цитати та алюзії (натяки на відому історичну подію чи літературний твір), асоціації, приховані посилання на великих попередників тощо.

• * *

Повернешся у рідний край. То що ж. Дивись навкруг, кому ти ще потрібний, кому тепер ти в друзі попадеш? Повернешся, купи собі до хліба

якого-небудь доброго вина, дивися у вікно та міркуй потроху: у всім твоя, лише твоя вина, і добре так. Спасибі. Слава Богу.

Як добре, всіх провин не вести лік, як добре, що ні з ким ти не пов’язаний, як добре, що кохати цілий вік тебе ніде ніхто не зобов’язаний.

Як добре, що в пітьму із свого дому чиясь рука тебе не проводжала, як добре в світі цім тобі самому крізь галас пішки рушити з вокзалу.

Як добре, до вітчизни поспішати й себе спіймати у нещирім слові і раптом зрозуміти, що душа турбується про переміни нові.

ДІДОНА ТА ЕНЕЙ

Великий муж дивився у вікно, для неї ж цілий світ кінчався краєм його простої грецької туніки, що складками скидалася на море, раптово скам’яніле.

Він же

дивився у вікно і зір його тепер такий далекий був, що губи застигли наче мушля, де на дні ховається гудіння, й виднокруг в бокалі був нерухомий.

А її кохання

це тільки риба — може навіть здатна поплисти морем кораблю услід

64

і розсікати хвилі тілом гнучко, і навіть може обігнати його, — однак в думках він вже ступив на берег.

І море обернулось морем сліз.

Та, як відомо, саме в мить зневіри здіймається та дме погожий зітер.

І славний муж покинув Карфаген.

Вона стояла

перед багаттям, що його вояки під мурами міськими розпалили, і бачила, як в мареві багаття, що тріпотить між полум’ям і димом, безгучно розпадався Карфаген Задовго до Катонова пророцтва.

ІЗ «ЛИСТІВ ДО РИМСЬКОГО ДРУГА»

В Марціала (Фрагменти)

Нині вітер дме і хвилі з перехльостом.

Скоро осінь, все міняється в окрузі.

Зміна фарб зворушливіша, Постуме, ніж обнова найгарніша на подрузі.

Лиш до певної межі нам діва мила — далі ліктя чи колін немає ради.

Яка ж радісна краса, що поза тілом: ні обійми неможливі, ані зрада!

Надсилаю тобі, Постуме, ці книги.

Що в столиці? М’яко стелять? Спати жорстко? Що там Цезар поробляє? Все інтриги?

Все інтриги, ймовірно, та обжерство.

Я сиджу в своїм саду, горить світильник.

Ні коханки, ні дітей, ані дорослих.

Замість слабих світу цього або сильних — лиш комах дзижчання суголосне.

Тут купець лежить із Азії. З тямкових був купець цей — діловий та невідвертий.

Від пропасниці помер. В торгових справах з Азії приплив, а не за смертю.

Поруч з ним легіонер під грубим кварцем.

65

В грізних битвах він Імперію уславив.

Скільки раз могли убити! Вмер він старцем. Навіть в цьому не існує жодних правил.

Справді, Постуме, хай курка — це не птиця, та з курячими мізками буде горе.

Якщо випало в Імперії родитись, краще жити у провінції, де море.

І від Цезаря далеко, й від наруги.

Лабузнитися не треба, і не лають.

Кажеш ти, що всі намісники — злодюги?

По мені, хай радше крадуть, ніж вбивають. Прожили життя ми більшу половину.

Як сказав старенький раб біля таверни: «Озираючись ми бачим лиш руїни».

Погляд, звісно, дуже варварський, та вірний. Був у горах, зараз пораюсь з букетом.

Вазу гарную знайду, і води наллю у неї...

Як там в Лівії, мій Постуме, — чи де там?

Та невже ми й досі там воюєм?

Пам’ятаєш у намісника сестриця?

Худорлява, але з повними ногами.

З нею спав ти... Віднедавна стала жриця.

Жриця, Постуме, — спілкується з богами. Приїжджай, вина хильнемо з свіжим хлібом.

Або з сливами. Новини перекажеш.

Постелю тобі в саду під чистим небом, всі сузір’я назову тобі й покажу.

Скоро, Постуме, твій друг, що любить додавання, відніманню давній борг свій сплатить.

Візьмеш гроші з-під подушки без вагання, там негусто, хоч на похорон і стачить.

Заверни на вороній своїй кобилі в дім гетер понад міськую нашу стіну.

Дай ціну їм, за яку вони любили, щоб за ту ж мене оплакували ціну.

Зелень лавра, небувалого заввишки,

Двері навстіж, запорошене віконце.

І стілець полишений, і ліжко з покривалом, що ввібрало промінь сонця.

Понт шумить за огорожею із піній.

І суденце б’ється з вітром біля мису.

66

На розсохлій лаві — Старший Пліній.

Дрозд теркоче в шевелюрі кипарису.

Переклад К. Шахової

• * *

В пору зимну, в місцевості, звиклій радше до спеки, ніж до холоду, до площини більше, ніж до гірських підніж, немовля народилось в печері, щоб світ спасти;

мело, як тільки може в пустелі взимку мести.

Йому видавалось таким невимовно великим все: груди матері, в парі жовтій віл та осел;

Валтасар, Гаспар, Мельхіор — волхви, і їхні дари.

Він був лише крапкою. Крапкою теж — зоря згори.

Уважно, без мерехтіння, не блимнувши, віддаля, крізь хмарки рідкі, на спеленане в яслах маля з вселенської глибини, з тамтого її кінця зоря дивилася в печеру. І то був погляд Отця.

Переклад І. Лучука

Російський прозаїк і драматург. Перше опові- дання написав 1919 року. У 1921 р. співпрацю- вав з різними московськими видавництвами. Тоді ж були написані роман «Біла гвардія», п'є- си «Дні Турбіних», «Зойчина квартира», у ЗО-ті роки — «Адам і Єва», «Іван Васильович», «Олек- сандр Пушкін», «Кабала святош», «Біг».

У «Дияволіаді» осмислено тему «маленької, людини». Повість «Фатальні яйця» — антиуто- пія, яка змальовує епоху «перетворення дій- сності». Фантастичне дійство марного перетво- рення собаки на людську істоту — тема повісті «Собаче серце».

Булгаков не сприймав насильницьких ме- тодів більшовицької влади, антигуманною вва- жав і громадянську війну. Письменника цьку-

вали протягом усього його творчого шляху, для нього були зачинені двері всіх редакцій, багато його п'єс було заборонено.

Останні роки життя були присвячені створенню роману «Майстер і Мар­гарита» (1928—1937), у якому сплелися минуле і майбутнє, реальне і фан­тастичне. У романі застосовано композиційний прийом «тексту в тексті». До складу книги увійшли роман про Майстра і Маргариту та роман про Понтія Пілата і Ієшуа.

Творчість Булгакова має велике значення для світової літератури. Він роз­вивав філософсько-психологічний напрям у реалізмі, викривав вади держав­ної системи, висловлював протест проти насильства.

МАЙСТЕР І МАРГАРИТА¹

«Ну, добре, хто ж ти є? - Я — тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого...»

Гете. «Фауст*²

Частина перша

Розділ 1

НІКОЛИ НЕ РОЗМОВЛЯЙТЕ З НЕВІДОМИМИ

У пору спекотливого весняного заходу сонця на Патріарших став- кпх з’явилося двоє громадян. Перший — сорокарічний, у сіренькій пітній парі, малого зросту, темноволосий, вгодований, з лисиною, в чорних рогових окулярах — Михайло Олександрович Берліоз, редак­тор товстого журналу і голова правління однієї з московських літера­турних асоціацій — МАСОЛІТу. Другий — плечистий, рудий, чубас- і ий молодик у збитій на потилицю картатій кепці — був у ковбойці, жмаканих білих штанях і чорних тапочках — поет Іван Миколайо- иич Понир’єв, що писав під псевдонімом Бездомний.

Вони поспішали до ятки «Пиво і води». Навкруги не було нікого. У ятці була тільки тепла абрикосова. Напившись, літератори сіли на лаві. Щось навкруги було не так. Берліоза чомусь охопив безпричин­ний страх, йому захотілося втекти. То ж він подумав, що пора на від­починок, до Кисловодська.

Тієї миті повітря згусло і з нього з’явився прозорий громадянин — жокейський картузик, картатий куценький піджачок, на зріст у са­жень, але в плечах вузький, худий, фізіономія глумлива. Берліоза инову охопив жах, він вирішив, що це галюцинація. Руки його трем­тіли.

Розмовляли Беиліоз і Бездомний про Ісуса Христа і велику анти­релігійну поему, яку Іван Миколайович писав. На думку редактора, поему треба було переробити, бо сенс її був не в тому, був Ісус лихим чи добрим, а в тому, що Ісуса, як особи, взагалі ніколи не існувало!

Тут в алеї з’явився перший перехожий. Пізніше хтось казав, що чоловік був низький на зріст, зуби мав золоті і накульгував на праву погу, а інші — що він був на зріст височезний, коронки мав платинові, накульгував на ліву ногу, треті зовсім описати перехожого не змогли.

1. За вид.: Булгаков М. О. Майстер і Маргарита: Роман / Пер. з рос. М. А. Білоруса;

Передм. і прим. Н. П. Євстаф’євої.— X.: Фоліо, 2006.— 415 с.— (Б-ка світ. літ.).

* Перекл. М. Лукаша.

69

Перехожий був схожий на чужоземця: високий, з лівого боку були платинові коронки, з правого — золоті, років сорока з гаком, криво­ротий, чисто виголений брюнет у дорогому сірому костюмі, в закор­донних, під колір костюма, черевиках. Сірий берет він заломив на вухо, мав тростину з чорним руків’ям у формі голови пуделя. Праве око чорне, ліве зелене. Брови чорні, але одна вища за другу. Берліоз прийняв його за німця, Бездомний — за англійця.

Обидва продовжували розмову про Христа — був він чи ні. їх пе­рервав чужоземець. Він запитав, чи справді вони думають, що Ісуса не було на світі? І до всього іншого не вірять в Бога? Берліоз і Бездом­ний відповіли, що це справді так і у Росії всі перестали вірити в каз­ки про Бога.

Незнайомець спитав, як же бути з доказами існування Божого, що їх є рівно п’ять? Берліоз відповів, що не вірить у жодний з них. Не­знайомець завважив, що філософ Кант дощенту поруйнував усі п’ять доказів та створив власний шостий доказ. Берліоз відповів, що цей доказ також непереконливий, а не дуже освічений Бездомний поду­мав, що цього Канта треба арештувати та відправити на Соловки. Не­знайомець сказав, що про недоладність його доказу він говорив Кан­тові за сніданком, чим дуже збентежив співбесідників.

Берліоз витріщив очі, не розуміючи, що верзе незнайомець — бо філософ Кант вже давно помер! Іноземець відповів, що Кант перебу- : ває набагато далі, ніж Соловки, і запитав, хто ж керує життям, якщо ^! Бога немає. На думку Бездомного ■— життям керує сама людина. Не­знайомець слушно зауважив, що людина не може планувати навіть завтрашній день, бо замість відпочинку в Кисловодську може втра­пити під трамвай. Невже це вона сама собою так покерувала? Тут Берліоз зрозумів, що незнайомець відповідає на його, Берліозові, думки — так, людина смертна, раптово смертна! Навіть не може зна­ти напевне, що робитиме сьогоднішнього вечора.

Тут вже Берліоз заперечив: він був певен, що сьогодні ввечері буде керувати засіданням МАСОЛІТу. Незнайомець передрік Берліозо­ві інше: засідання не буде, бо Берліозові відріже голову... російська жінка, комсомолка. І це буде обов’язково, бо Аннушка вже купила олію і вже встигла її розлити...

Бездомний зрозумів, що незнайомець — пацієнт з лікарні для ду­шевнохворих. Та той тільки сміявся: «Шкода тільки, що я не спро­мігся запитати у професора, що таке шизофренія! То ви вже самі до­відайтесь про це в нього, Іване Миколайовичу!»

Незнайомець звідкись знав, як його звуть! Тут обидва вирішили, що ця людина — шпигун, а той ніби почув їхні думки і показав якусь

70

кСіижечку в темно-сірій палітурці, цупкий конверт з доброго паперу ні и і питну картку. Приятелі встигли угледіти в документах друкова- ііі' латиною слово «професор» і початкову літеру прізвища подвій­ні' • В» — ».

«Ви — німець?» — запитував Бездомний. Незнайомець відпові- ііп н, що так, але невпевнено, мовляв, він — фахівець з чорної магії.

І пояснив: у державній бібліотеці виявлено рукописи — оригінали чорнокнижника Герберта Аврилакського, написані у десятому сто­річчі, він їх розбиратиме, бо він єдиний на весь світ фахівець.

Бездомний і Берліоз полегшено зітхнули: зрозуміло, їх співбесід­ник — історик. Та тут незнайомець прошепотів: «Майте на увазі, що Ігус таки існував...»

Друзі не погодилися і зажадали доказів. Фахівець був непохитний: модних доказів не потрібно... І акцент його чомусь зник: «...Усе просто: у оілому плащі з кривавим підбоєм, по-кавалерійському шаркаючи но­гами, рано-вранці чотирнадцятого числа весняного місяця нісана...»

Розділ 2 ПОНТІЙ ПІЛАТ

«У білому плащі з кривавим підбоєм, по-кавалерійському шарка­ючи ногами, рано-вранці чотирнадцятого числа весняного місяця ні- пі на в криту колонаду між двома половинами палацу Ірода Великого нийшов прокуратор Іудеї Понтій Пілат».

В нього боліла голова і бентежив запах троянд, який прокуратор ионавидів більш за все. Пілат був хворий на гемікранію, від якої не пуло ліків.

Прокуратор сів у кріслі на мозаїчній підлозі біля водограю і почав розмову з секретарем про піддослідного з Галілеї. Треба було затвер­дити смертний вирок Синедріону, ради старійшин.

Привели звинуваченого — чоловіка років двадцяти семи, у син­цях, вдягненого у старенький роздертий блакитний хітон. Голова ііого була покрита білою пов’язкою з ремінцем округ лоба, а руки ив’язані за спиною.

Голова прокураторова боліла, та він запитав, чи не підбивав той народ зруйнувати єршалаїмський храм? У відповідь звинувачений тільки назвав прокуратора, якого весь Єршалаїм називав страховись­ком, — «Чоловіче добрий».

Прокуратор здивувався. Він наказав покликати кентуріона Марка ІЦуролупа, вивести дивака на хвильку і пояснити, як слід розмовляти ;і самим прокуратором. Вивівши чоловіка з-під колонади, Щуролуп ви­тяг з рук легіонера бича і, несильно розмахнувшись, вдарив арештан-

71

та по плечах... Той впав, як мішок. Чоловіку наказали римського про­куратора називати «ігемон», інших слів не говорити, стояти рівно...

Ув’язнений просив тільки не бити його. Виявилося, що його ім’я — Ієшуа Га-Ноцрі з міста Гамали, мандрує з міста у місто, бать­ко був сирієць. Одним словом, волоцюга — підсумував прокуратор. Та волоцюга виявився вельми дивним: знав крім арамейської грець­ку та, за звітом, збирався зруйнувати будівлю храму й закликав де цього народ... Дивак заперечував: ні, не збирався, не намовляв, доб­рі люди переплутали... Говорив лише те, що розпадеться храм старо] віри і постане новий храм істини і що Левій Матвій, збирач податків, мабуть, щось не так записав, наслухавшись Ієшуа. Прокуратор не ві­рив своїм вухам: збирач податків викинув гроші на дорогу і сказав, що піде з цим диваком у мандри!..

Пілат думав, що найпростіше було б вигнати з балкона цього чуд­ного харциза, промовивши лише два слова: «Повісити його», піти до палацу, впасти на ложе, жалісно покликати собаку Банга, поскар­житися йому на біль, а може, випити отрути...

І несподівано почув голос: «Істина у тому, що в тебе болить голова і болить так сильно, що ти думаєш про смерть, тобі навіть дивитися важко на мене і зараз я мимоволі завдаю тобі мук. Ти не можеш на­віть і думати про що-небудь і прагнеш, аби прийшов твій собака, єди-і на істота, до якої ти прихильний. Але муки твої зараз скінчаться, го-' ловний біль минеться...»

Прокуратор підвівся, на його обличчі проступив жах. Однак вів притлумив його своєю волею і знов опустився у крісло. Біль минув. І

«Гроза почнеться пізніше, надвечір... — сказав прокураторові Іє-І ^шУ^а- Прогулянка тобі була б вельми корисна, а я супроводив би тебе. Ти справляєш враження дуже розумного чоловіка...»

Секретар прокуратора зблід, як мрець, і впустив сувій на підлогу: ніхто не мав права так розмовляти з прокуратором.

Дивний чоловік продовжував: «Лихо в тому, що ти надто замкне- і ний і втратив віру в людей. Не можна віддавати всю свою прихиль- ] ність собаці. Твоє життя вбоге, ігемоне...»

Секретар вірив і не вірив своїм вухам. Доводилося вірити і чекати і гніву прокуратора на таке зухвальство. Та прокуратор почав розмов-1 ляти з чоловіком латиною: він вирішив, що той — лікар, роблячи ви- 1 сновок з того, що чоловік розуміє його, та дивуючись, як він дізнався ^ про собаку. «Це просто, — відповів ув’язнений також латиною. — Ти І водив рукою у повітрі, наче хотів погладити, і губи...»

Але прокураторові треба було дізнатися, чи правда, що дивний чоло­вік не закликав зруйнувати або в якийсь інший спосіб знищити храм,

72

МИХАЙЛО БУЛГАКОВ. Майстер і Маргарита

чи правда, що він з’явився в Єршалаїмі верхи на віслюку в супроводі і. і чодранців, що гукали вітання, наче якомусь пророкові? Але ув’язне­м п п ніякого віслюка не мав: він прийшов пішки, разом з Левієм Матві- „м. Прокуратор запитав, чи не знає чоловік таких собі Дісмаса, Теста­ми та Вар-раввана? «Цих добрих людей я не знаю...», — відповів Ієшуа.

Прокуратор здивувався: чоловік чомусь усіх називав «добрі іиоди», навіть злодіїв! Та Ієшуа був впевнений: лихих людей немає ми світі. Пілат засміявся: виходить, для Ієшуа і Щуролуп — також добрий чоловік?

Відповідь приголомшила: так, кат Щуролуп також добрий, але ■нчцасливий, бо добрі люди знівечили його. «Якби з ним поговори­ти, думаю, він перемінився б...» — додав Ієшуа. Пілат подумав, що цей філософ, мабуть, не сповна розуму, і хотів просто вислати його ні межі Єршалаїму — і все. Але секретар подав йому записи, з яких (іуло видно, що цей чоловік промовляв крамолу проти великого кеса­ри. Це було дуже погано, і Пілат запитав, що саме говорив Ієшуа і чи иіає він якогось Іуду з Киріафа? «Правду говорити так легко і приєм­но», — відповів арештований.

«Було це так. Іуда виявив зацікавлення моїми думками, пригостив мі-не, попросив мене викласти свій погляд на державну владу, відка- ;шв, що будь-яка влада — це насильство над людьми і що надійде час, коли не буде влади ні кесарів, ані жодної іншої влади, людина перейде н царство істини та справедливості, де взагалі не потрібна ніяка влада. Л потім прибігли люди і повели мене у в’язницю», — розповідав Ієшуа.

Пілат був розлючений: для нього на світі не було, немає і ніколи мі; буде величнішої й прекраснішої для людей влади над владу імпе­ратора Теверія. А цей безумний злочинець веде розмови про владу!

Пілат зажадав, щоб усі вийшли. Він хотів поговорити з дивним арештантом наодинці. Ієшуа подумав, що щось лихе скоїлося з Іудою :і Киріафа. Пілат дивувався ще більше: для Ієшуа розбійники Дісмас і Гестас, що забили чотирьох вояків, і паскудник-виказувач Іуда псі були добрими людьми! Чому ця людина проповідує настання яко­гось царства істини і зовсім не думає про своє власне життя? Чому нірить у якогось свого бога і відмовляється від інших богів? «Ти зло­чинець!» — заволав Пілат.

Ієшуа зрозумів, що, мабуть, його мають вбити, і попросив відпус­тити. Та римський прокуратор не міг відпустити людину, яка гово­рить таке. Сторожа відвела Ієшуа.

Тоді були викликані до палацу голова та два члени Синедріону і на­чальник храмової сторожі Єршалаїма. На верхній терасі саду Пілат зустрівся з первосвящеником іудейським Йосифом Каїфою. Говори-

73

ли грецькою про затвердження смертного вироку Ієшуа Га-Ноцрі. На страту, яка має відбутися сьогодні, було засуджено трьох розбійни­ків: Дісмаса, Гестаса, Вар-раввана та ще цього, Ієшуа. Перших двох, які підбивали народ на бунт проти кесаря, захоплено з боєм римськи­ми властями, тому про них мова не йтиме. Вар-раввана і Га-Ноцрі захопила місцева влада, і засудив їх Синедріон. Згідно з законом та звичаєм, одного з цих двох злочинців треба буде звільнити на честь великого свята Пасхи, яке настає сьогодні. Тож кого обрати — Вар- ’раввана чи Га-Ноцрі?

Каїфа обрав Вар-раввана. Прокуратор добре знав, якою буде від­повідь, та показав, що здивований нею, бо злочини Вар-раввана і Га- Ноцрі непорівнянні за тяжкістю. Ієшуа просто несповна розуму, ви­нен у виголошенні безглуздих промов, а Вар-равван — вбивця! Та Каїфа був непохитний: Синедріон звільнить Вар-раввана. Знову у цей день здивувався Пілат, який мав надію зберегти життя Ієшуа: за звичаєм, священик повторив тричі: ми звільняємо Вар-раввана. Пі­лат змушений був погодитися.

Усі присутні рушили на великий майдан і вийшли на поміст. У людському морі чутно було жіночі зойки. Коли стихло, прокура­тор викинув угору правицю, набрав гарячого повітря у груди і закри­чав: «Іменем кесаря імператора!.. Чотирьох злочинців, заарештова­них в Єршалаїмі за вбивства, підбурювання до заколоту й зневагу до законів та віри, засуджено до ганебної страти — вони висітимуть на стовпах! Страта буде зараз на Лисій Горі! Злочинці — Дісмас, Гестас, Вар-равван і Га-Ноцрі. Та стратять з них тільки трьох, бо за законом і звичаєм, на честь свята Пасхи одному із засуджених, за вибором Ма­лого Синедріону і підтвердженням римської влади, великодушний кесар-імператор повертає його нице життя!»

У юрбі на майдані запанувала велика тиша, і усі почули ім’я того, кого зараз Синедріон відпустить на волю, — Вар-равван!

Пілат обернувсь і рушив помостом назад до сходинок. Засуджених конвой повів до бокових сходинок, щоб спровадити їх на Лису Гору. Лише опинившись за помостом, Пілат розплющив очі, знаючи, що він тепер у безпеці бачити засуджених він вже не міг. Пілат рушив далі в напрямку брами палацового саду. Було близько десятої ранку.

Розділ З СЬОМИЙ ДОКАЗ

«Так, було близько десятої години ранку, вельмишановний Іване Миколайовичу», — повторив професор. На Патріарших настав вечір. Дивний професор розповідав, що особисто був присутній і на балконі

74

у ІІонтія Пілата, і в саду, коли він з Каїфою розмовляв, і на помості, иле таємно, інкогніто, це цілковитий секрет!

Берліоз зблід. Він зрозумів, що німець божевільний, з’ясувалися і дивовижний сніданок у покійного філософа Канта, й пророкування, що голову буде відрубано, і все інше. Він спитав, де зупинився профе­сор і де його речі. Нахабний професор відповів: «У вашій квартирі!», її потім поцікавився: «...А диявола також нема?»

Друзі вважали, що диявола також нема. Божевільний розрего­тався. Берліоз попросив професора посидіти, а сам мав намір добігти до найближчого телефону і сповістити в бюро чужоземців про те, що приїжджий закордонний консультант сидить на Патріарших у не­нормальному стані і необхідно вжити заходів. Професор ніби відчув ппміри друзів і промовив: «Зателефонувати? Ну що ж, телефонуйте. Ллє благаю вас на прощання, повірте хоч у те, що диявол існує! На це г. сьомий доказ. І вам його зараз буде надано! Я звелю зараз же зателе­фонувати вашому дядечкові в Київ...»

Берліоз здивувався: звідки той знає про існування київського дядька? Йому стало не по собі. Він кинувся бігти і знову на дорозі зу­стрівся той прозорий громадянин, але зараз він був з плоті, вусики в нього були немов куряче пір’я, очиці маленькі, іронічні і напівп’яні, штани картаті... Картатий запитав, чи не турнікет шукає громадя­нин, і показав, куди бігти. Берліоз не зупинився, підбіг до турніке­та, мав уже ступити на рейки, аж тут в обличчя йому бризнуло світ­ло: загорівся напис — «Стережись трамвая!» Трамвай, що повертав з Срмолаєвського на Бронну, вийшов на пряму, раптом засвітився зсе­редини і набрав швидкість. Берліозова рука ковзнула, нога поїхала по бруківці, другу ногу підкинуло, і Берліоза кинуло на колію. Він нстиг побачити підзолочений місяць і біле від жаху обличчя жінки- нодія та її червону пов’язку, які нестримно летіли на нього... Трам­вай накрив Берліоза, і в бік Патріаршої алеї викинуло круглу темну річ. Це була відрізана Берліозова голова.

Розділ 4 ГОНИТВА

Іван Миколайович упав на лаву — Бездомного ніби розбив параліч. Коло нього зіштовхнулись дві жінки, і одна з них загукала про якусь Лннушку, яка розлила олію. Почувши це, поет згадав, як дивний про­фесор сказав, що засідання не відбудеться, бо Аннушка розлила олію. Таємничий консультант точно знав наперед про жахливу смерть Бер­ліоза! Іван Миколайович миттю повернувся до лави, де сидів профе­сор. Іван зрозумів, що той дивний чоловік ніякий не німець і не профе-

75

сор, а вбивця і шпигун. І зажадав від нього документи. Але підозрілий професор пішов геть від Івана. Іван звернувся до картатого і раптом зрозумів, що вони у змові, — невдовзі обидва були вже біля виходу в Патріарший провулок. Третім до них приєднався величезний кіт з ка­валерійськими вусами. Іван побіг навздогін трійці, яка проскочила Спиридонівку та Нікітські ворота, де кинулася врозсип. Картатий сів у автобус, кіт у моторний вагон «А», тримаючи гривеник на кви­ток. Кондукторка заволала: «Котам не можна! З котами не можна!» Було дивно, що нікого не вразила сутність факту: кіт ліз у трамвай, і ще збирався платити! Кота виштовхнули з переповненого трамвая, але після того, як він рушив, кіт скочив на задню дугу і поїхав, заощадив­ши гривеника. Через кота Іван загубив професора, який біг із надпри­родною швидкістю у якомусь бридкому провулку.

Іван зупинився і, віддихавшись, оглянув провулок. Чомусь він подумав, що професор міг бути неодмінно в будинку №13 і обов’яз­ково у квартирі №47.

...У коридорі було темно. Іван смикнув якийсь гачок. Йому пота­ланило — але не так як треба! Він опинився у ванній кімнаті, де ми­лася якась громадянка, що заверещала, побачивши поруч незнайом­ця. Іван вискочив, опинився у кухні, де в пилюці й павутинні висіла забута ікона, з-за кіота висовувалися кінчики двох вінчальних сві­чок. Під великою іконою висіла маленька, паперова.

Іван схопив паперову ікону і свічки й вибіг з невідомої квартири.

Розділ 5

БУЛА КОЛОТНЕЧА В ГРИБОЄДОВІ

Старовинний двоповерховий будинок кремового кольору розта­шувався на бульварному кільці в глибині миршавого саду. Його на­звано «Будинок Грибоєдова» на підставі того, що колись він був у власності тітки письменника Грибоєдова. Тепер тут розташувалася організація літераторів МАСОЛІТ, яку очолював нещасний Берліоз. На дверях у коридорах були написи: «Каса», «Редакційна колегія», «Голова МАСОЛІТу», «Більярдна».

Літератори чекали на Берліоза і сердилися, казали, що голова міг би й зателефонувати. Та Берліоз нікуди телефонувати.не міг, бо в цей час у величезній залі на трьох цинкових столах лежало те, що недав­но було ним — голе, в засохлій крові, тіло з перебитою рукою і роз­чавленою грудною кліткою, голова з вибитими передніми зубами і розплющеними очима і купа ганчірок.

Коло позбавленого голови стояли: професор судової медицини, па­тологоанатом і його прозектор, представники слідства і заступник

76

Верліоза по МАСОЛІТу — літератор Желдибін. Радилися, як краще пчинити: чи пришити відрізану голову до шиї, чи виставити тіло в гри- боєдовській залі, закривши мерця до підборіддя чорним покровом?

Опівночі дванадцятеро літераторів, які так і не дочекалися свого і-олови в «Грибоєдові», пішли в ресторан. Ударив славетний грибоє- довський джаз. Всі танцювали, офіціанти несли над головами кухлі ;і пивом. Брязкав посуд, гримали тарілки у джазі — пекло! Невдовзі усі побачили видіння: на веранду вийшов чорноокий красень з гост­рою бородою, у фраці, з царственним поглядом...

Раптом за столиками промайнуло: «Берліоз!» Стих джаз, пішли іюйки, хтось метушився, горлав, що необхідно ось зараз, тут же, не сходячи з місця, скласти якусь колективну телеграму і негайно ві­діслати її. Але яку телеграму і куди? Навіщо здалася будь-яка теле­грама тому, чия розплющена потилиця затиснута цієї миті в гумових руках прозектора? Хвиля горя піднеслася, потрималася і почала спа­дати. Хтось першим випив горілочки, хтось закусив... Так, загинув Верліоз... Але ж ми живі!., і ресторан зажив своїм звичайним жит­тям. Не пропадати ж курячим котлетам де-воляй?

Невдовзі сталося зовсім незрозуміле: ^сі побачили відомого поета Івана Бездомного — босого, у розірваній толстовці, до якої була при­шпилена паперова іконка. У руці Бездомний ніс запалену свічку. Лі­тератори вирішили, що в нього біла гарячка.

Іван звернувся до них з проханням спіймати іноземного консуль­танта, який тільки-но на Патріарших вбив Мішу Берліоза! Ловити треба було мерщій, а то консультант накоїть лиха-біди! Ніхто не зби­рався нікуди бігти.

Його запитали про прізвище того, кого треба ловити. Та Іван не пам’ятав — тільки першу літеру «Ве»! Вагнер? Вайнер? Він вимагав дзвонити негайно у міліцію, щоб вислали п’ять мотоциклетів з куле­метами професора ловити, а з ним ще двох: довготелесого картатого у надтріснутому пенсне і товстого чорного котяру... З ресторану таки зателефонували, але не до міліції, а до клініки. Приїхала машина з санітарами, з ресторану винесли сповитого, як лялька, Бездомного, і вантажівка повезла нещасного Івана Миколайовича...

Розділ 6

ШИЗОФРЕНІЯ, ЯК І БУЛО СКАЗАНО

О другій ночі в приймальню психіатричної лікарні увійшов чоло­вік з гострою борідкою і в білому халаті. Троє санітарів не зводили очей з Івана Миколайовича, котрий сидів на дивані. Тут же був за­смучений поет Рюхін.

77

Лікар запитував, чи не пив пацієнт, тарганів, пацюків, чортиків або вертких собак не ловив? Рюхін відповів, що ще вчора Бездомний був цілком здоровий, але отак, у кальсонах, прийшов сьогодні у рес-і торан...

Лікар почав розпитувати пацієнта. Іван відповідав на запитання: йому двадцять три, у білизні він тому, що поспішав, вдяг, що було, бо треба консультанта ловити. Це він Берліоза під трамвай спрова­див! Консультант... з нечистою силою водиться... Він особисто з Пон- тієм Пілатом розмовляв... Іван стверджував, що каже чисту правду і просив дати вказівку, щоб вислали п’ять мотоциклістів з кулемета­ми ловити іноземного консультанта... Ви слухаєте? Алло!..

Підбігли санітари, шприц зблиснув у пальцях лікаря. Запахло ефіром, Іван ослаб, затиснутий чотирма чоловіками, і спритний лі­кар уштрикнув голку в Іванову руку... «Ув’язнили, — заспокоївся Іван і ліг. Ну й гаразд... Я попередив, а там як знаєте! Мене ж зараз найбільше цікавить Понтій Пілат... Пілат...»

Івана переклали на кушетку на коліщатках і вивезли у коридор. Лікар сказав, що в Івана рухове і мовне збудження... Мабуть, шизоф­ренія, ще й алкоголізм. Можливо це була галюцинація...

Розділ 7 НЕДОБРА КВАРТИРА

Наступного ранку Стьопа силувався щось пригадати, але пригаду­валося лише одне — здається, вчора він намагався поцілувати якусь даму. Ні хто була ця дама, ні котра зараз година, ні яке число і яко­го місяця Стьопа не знав і не міг дібрати, де перебуває. В напів­темряві щось відсвічувало. Нарешті він впізнав трюмо і зрозумів, що лежить горілиць у себе у спальні на тій квартирі, у якій він мешкав разом з Берліозом у великому шестиповерховому будинку, розта­шованому літерою «П* на Садовій вулиці.

Квартира №50 давно вже мала славу якщо не погану, то принай­мні дивну. Ще два роки тому власницею її була вдова ювеліра де Фу­жере, Анна Францівна. Три кімнати з п’яти вона здавала кварти­рантам... Та два роки тому почалося щось незбагненне: люди почали безслідно зникати. Якось у вихідний день з’явився в квартирі міліці­онер, викликав у передпокій одного пожильця, сказав, що його про­сять зайти в чомусь розписатися. Пожилець сказав хатній робітниці Анфісі, що повернеться за десять хвилин, і не повернувся — не лише за десять хвилин, а взагалі ніколи. Зник і міліціонер.

Другий пожилець зник у понеділок, а в середу третій квартирант, Бєломут. Уранці за ним заїхала машина, щоб відвезти його на служ- 78

йу, і відвезла, але назад нікого не привезла і сама не повернулася. І’оре й жах мадам Бєломут не описати. Тієї ж ночі Анна Францівна не застала вже громадянки Бєломут у квартирі, а двері обох кімнат ииявилися запечатаними.

Пройшло два дні, а на третій Анна Францівна, яку весь цей час мучило безсоння, поїхала на дачу... І вона не повернулася! Анфіса, за лишившись сама, наплакалася досхочу і лягла спати о другій годині ночі. Що з нею було далі — невідомо, мешканці чули було якісь сту­ки, і до ранку горіло світло. Вранці виявилося, що й Анфіси не стало!

Про зниклих і про трикляту квартиру довго розповідали легенди,

І Іотім в неї вселилися покійний Берліоз із дружиною і Стьопа, також :і дружиною. І в них почалося казна-що! Протягом місяця зникли обидві дружини. Дружину Берліоза бачили ніби в Харкові з якимось балетмейстером, дружина Стьопи наче знайшлася на Божедомці...

Стьопа застогнав. Він хотів покликати домашню робітницю Гру­ню і попросити пігулку. Роблячи спробу викликати на допомогу Бер­ліоза, двічі простогнав: «Міша... Міша...», але відповіді не дістав. Зате побачив своє відбиття в трюмо: зі скуйовдженим волоссям, з по­рослою чорною щетиною фізіономією, з каламутними очима, в бруд­ній сорочці з комірцем і краваткою, в кальсонах та в шкарпетках. Поруч із дзеркалом він побачив невідомого чоловіка, зодягнутого в чорне й у чорному береті.

Незнайомець приязно посміхнувся і привітався, витяг великий золотий годинник з діамантовим трикутником на кришці, який про­дзвонив одинадцять разів і сказав: «Одинадцята! І рівно годину я очі­кую на ваше пробудження, ви призначили мені бути у вас о десятій. Ось він — я!»

Стьопа нікого не чекав, та чоловік сказав, що Стьопа просто забув його прізвище і жодна таблетка від цієї хвороби не допоможе... «Лі­куйте подібне подібним. Єдине, що поверне вас до життя, це дві чар­ки горілки з гострою і гарячою закускою!»

Стьопа побачив перед собою білий хліб, паюсну ікру у вазочці, білі мариновані гриби на тарілочці, щось у каструльці й горілку в караф­ці. Особливо вразило Стьопу те, що карафка запітніла від холоду. Не­відомий спритно налив півчарки.

Невідомий назвався професором чорної магії Воландом і пояснив, що вчора вдень він приїхав з-за кордону в Москву, негайно з’явився до Стьопи і запропонував свої гастролі у Вар’єте. Стьопа почув, що він особисто подзвонив у Московську видовищну комісію і підписав з професором Воландом контракт на сім виступів, призначивши при­йти о десятій ранку сьогодні... Оце ж Воланд і прийшов!

79

Стьопа зажадав проглянути контракт. Побачивши аркуш, він по­холов — усе було на місці: власноручний Стьопин підпис, навскіс­ний напис збоку рукою фіндиректора Римського з дозволом видати артистові Воланду в рахунок належних йому за сім виступів тридця­ти п яти тисяч рублів десять тисяч рублів. І тут же розписка Во- ланда про те, що він ці десять тисяч уже одержав!

Голова в Стьопи пішла обертом. Він набрав номер у кабінеті фінди­ректора вар’єте Римського. Почувши різкий, неприємний голос Григо­рія Даниловича, Лиходєєв запитав про Воланда. Римський запевнив, що все як слід і афіші зараз будуть. Це було погано, бо Стьопа нічо­го не пам ятав. Тут у дзеркалі передпокою він побачив якогось дивно­го суб’єкта — довгого, як жердина, і в пенсне. Той відбився і згинув. Потім у дзеркалі пройшов величезний чорний кіт і так само зник. Не встиг Стьопа здивуватися, чому цей кіт тут шастає, як почув голос гос­тя зі спальні: «Кіт це мій. А Груні немає, я відіслав її до Воронежа...»

Усе було несподіване і недоладне. Але гість був у спальні вже не сам: у другому кріслі сидів той суб’єкт, що привидівся у передпокої: на пуфі в нахабній позі розсівся жахливих розмірів чорний кіт із чаркою горілки в одній лапі й виделкою, на яку він встиг настромити марино­ваний гриб, у другій. «Ось як воно божеволіють... >> — подумав Стьопа.

Воланд ніби чув Степанові думки. Він пояснив, що це його почет, який також потребує місця, тому хтось із них у цій квартирі зайвий. «І мені здається, що цей зайвий — саме ви!»

Тут просто із дзеркала трюмо вийшов невеличкий чоловік, ши­рокоплечий, у котелку на голові і з іклом, що стирчало з рота, вог­ненно-рудий. «Я взагалі не збагну, як він вискочив у директори, — бубонів рудий. — Він такий же директор, як я архієрей. Дозвольте, мессіре, викинути його під сто чортів із Москви?»

Спальня пішла обертом, Стьопа ударився головою об одвірок і, не- . притомніючи, подумав: «Я вмираю...»

Але він не вмер. ...Коли Степан роздер очі, то збагнув, що шумить море і хвиля погойдується біля ніг, що над ним блакитне сяюче небо, а позаду — біле місто у горах. На запитання, де він, Стьопі відповіли, що це... ЯлтаІ Стьопа зітхнув, повалився на бік, вдарився об нагрітий камінь молу. Свідомість полишила його.

Розділ 8

ДВОБІЙ ПРОФЕСОРА З ПОЕТОМ

Саме тоді, коли свідомість полишила Стьопу в Ялті, вона поверну­лася до Івана Миколайовича Бездомного. Той прокинувся і побачив якусь кімнату з білими стінами. Голова вже не боліла, він пригадав,

80

що перебуває в лікарні, згадав про загибель Берліоза. Іван Миколайо- ііііч побачив ґудзик дзвоника і натис його, чекаючи дзеленчання. У но­гах його засвітився матовий циліндр з написом «Пити», потім циліндр мочав обертатися, висвічуючи написи: «Няня», «Викличте лікаря»,

• Фельдшерка». Іван натис ґудзика, і в кімнату увійшла симпатична жінка в білому халаті. Вона запропонувала йому прийняти ванну, яка краща, ніж у «Метрополі», її демонструють лікарям і інтуристам...

Про Понтія Пілата Іван більше не розповідав. Він вже зрозумів учо­ра, що його ніхто не слухатиме. Івана перевдягли, оглянули та записа­ли з його слів усе про його рідню, їхні хвороби, виміряли температуру, полічили пульс, стукали молоточками по колінах, брали кров, кололи її лікоть... Іван міркував, як по-дурному все обернулося, він же хотів настерегти всіх від небезпеки невідомого консультанта...

Несподівано у дверях з’явилася група людей у білих халатах. По­переду йшов чоловік з приємними, але пронизливими очима і ґреч­ними манерами. Весь почет виявляв йому пошану і повагу. «Як Пон- тій Пілат...» — подумав Іван.

Це був доктор Стравінський. Йому було подано списаний з обох боків аркуш Іванового огляду.

«Цілу справу зшили... і латиною, як Пілат говорить...», — подумав Іван, почувши слово, яке примусило його здригнутися, — «шизофре­нія». Іван почав розповідати лікарю про те, що його тут у божевільно­го пошили, про випадок з чужоземцем на Патріарших, який наперед знав про смерть Берліоза і особисто бачив Понтія Пілата... Стравін­ський зацікавився: це той, що жив за Ісуса Христа? І чи справді цей Берліоз загинув під трамваєм? Іван почав розповідати про Патріарші і про загадкового громадянина, який наперед сказав про те, що Ан­нушка розлила олію... І він послизнувся саме на тому місці!

Іван казав Стравінському, що його тут силоміць утримують, тиця­ють у очі лампу, купають у ванні! Він вимагав, щоб його якнайшвид­ше випустили. Доктор не заперечував. Він запропонував поміркувати логічно: у пошуках якогось чоловіка, відомого як Понтій Пілат, Іван повісив на груди іконку, зірвався з огорожі і пошкодив собі обличчя, прийшов в ресторан із запаленою свічкою у руці, в самій білизні, по­бив когось. Потім телефонував до міліції, просив прислати кулемети. Зробив спробу вистрибнути з вікна... «І куди ви підете, коли вас випус­тять?» — запитав Стравінський. Іван відповів: «У міліцію».

Доктор крикнув: «От і добре! Випишіть громадянина Бездомного, а цю кімнату лишіть вільною, постіль не міняйте. За дві години Без­домний буде тут знову...» Іван здивувався: «Чому» ? Стравінський по­яснив, що тільки-но Іван у кальсонах з’явиться у міліції і скаже, що

81

розмовляв з людиною, яка бачила Понтія Пілата, його знову негайно ПРИКДУТ" сюди , він _{аноау ОПІШИІ},_{ся у т кімнеті Іван}

но слухав. Стравінський наполягав на тому, що Іван — знервований

~о“^Л°^В1К’ ^ЩЛ^°^{М Природно}’ Щ° ^його тримають за боже- р унок його в цілковитому спокої. Для цього Іванові

то^Є_г°ГТ ^{Гре Залишитися} тут. у лікарні. А для того, щоб зловил я го професора, треба все докладно описати...

^ПОГОД«^{В( Голос} Стравінського, який обіцяв допомогу, зву­чав все далі. Очі Іванові почали склеплятися. Перед ним не було ні Стравінського, ані його почту... ^У

Розділ 9 ВИТІВКИ КОРОВ’ЄВА

по Г»^И™«^Н°^{Р ІВаН}°^{ВИЧ Босий}’ ^голова житлового товариства будинку по Садовій вулиці, де мешкав покійний Берліоз, зробив опечатуван­ня рукописів і речей покійного. опечатуван

_Ві ЛГ^{СТКа ПР}° ^{3аГибель Бе}Р^лі°за швидко поширилася по будинку і ' °^{МШ Ранку в четве}Р До Босого почали телефонувати і приход ти

пять лТ Т °^{РЄТЄНЗІЇ На ЖИТЛ0ВУ ПЛ0ЩУ ПОКІЙНОГ}°- а— «Ж трид цять дві - благання, погрози, кляузи, доноси. Серед іншого - вра­жаючий опис викрадення пельменів, які в квартирі №31 щезли з ки-

т^Ша^в~;°^{бІЦЯНКИ} —' - - ^РУКИ ‘ -е зізнанні

ли ?Л^КГ°^{Ра ІВаНОВИЧа} викликали у передпокій, нашіптували, бра- ру ава, Підморгували, обіцяли не залишитися в боргу. Муки ці

тириТне побГг^{РШОЇ ГОД}“^{НИ ДНЯ}’ ^{поки він П}Р°^СТ0 не втік зі своєї квар­тири і не побіг у шостии під’їзд у паскудну квартиру №50. '

”ГГ

• їм не міг забути, бо його там раніше не було. Коров’єв заспокоїв, що усе буває: заклопотаність, неуважність, перевтома, зависокий кров’я­нії (і тиск... Тут же Никанора Івановича запитали, чи можна винайня- 1 и всю квартиру, разом із кімнатою небіжчика Берліоза, якому тепер кииртира ні до чого. На гроші хазяїн не скупитиметься... Мільйонер! Никанор Іванович запропонував платити три з половиною тисячі на і иждень. Коров’єв сказав: «Хіба то гроші? Просіть п’ять, він дасть...»

Никанор Іванович і сам не зрозумів, як швидко і вправно виписав у двох примірниках контракт. Йому було видано п’ять нових банків­ських пачок. Тут спантеличений голова попросив контрамарочку на дві особи у першому ряду. Її перекладач лівою рукою всучив Никанору Іва­ні тичу, а другою поклав у другу руку голови грубий хрусткий пакунок. Зиркнувши на нього, Никанор Іванович почервонів і став відштовхува­ні пакунок від себе. Та сталося диво: пакунок сам собою вповз до нього в портфель. А голова, розслаблений і розбитий, опинився на сходах...

Тільки-но голова пішов, зі спальні пролунав низький голос: «Мені днй Никанор Іванович не сподобався. Він пройда і шахрай. Якби так

• робити, щоб він тут більше не з’являвся!..» Коров’єв одразу зате- пі’фонував у міліцію: «Алло! Вважаю обов’язком дати до відома, що ції ні голова житлового товариства будинку №302-біс на Садовій, Ни- шшор Іванович Босий спекулює валютою. Саме зараз у нього у квар­тирі №35 у вентиляції, в убиральні, в газеті — чотириста доларів...»

Невдовзі у квартирі Никанора Івановича, який саме сів обідати,

• 'явилися двоє й наказали показати, де вбиральня. Один із них хутко шсунув руку до вентиляційного хідника і дістав пакунок. В очах Ни- кпнора Івановича потьмарилося: там були невідомі гроші — чи сині, чи зелені, з портретом якогось дідугана... В Никанора Івановича за­питали, чи то його долари у вентиляції? Той відповів, що їх підкину­ті вороги. «Що ж, таке трапляється... Треба і решту віддавати!» — і казали йому. Никанор Іванович відповідав, що в нього нічого немає, хотів показати контракт... але нічого в портфелі не знайшов.

...За п’ять хвилин мешканці будинку бачили, як голова, супрово­джуваний двома особами, сам не свій, йшов до воріт і похитувався, як п’яний...

Розділ 10 ВІСТІ З ЯЛТИ

У той час, коли трапилося лихо з Никанором Івановичем, у кабі­неті фінансового директора Вар’єте Римського були двоє: сам Рим­ський та адміністратор Варенуха.

Римський, який сидів за письмовим столом, з ранку був у кеп-

83

^{1 л}—•^т™ «Кого? Варенуху? Нема й го Вийшов.... °^ЛухавкУ^{1 б}Рехав У неї:

чорними літерам/бХГдрукТвГно:^{113 ЗЄЛЄНИХ арКушах} великим^

СЬОГОДНІ І ЩОДНЯ В ТЕАТРІ ВАР’ЄТЕ ПОНАД ПРОГРАМУ

тівка, бо ма Д ник^н^хто його ^{1 3}°^{ВСШ НЄ Д}° ^{Вподоби б}У^ла Ця ви| не Тільки не ^{ГЬОПИ Л}~> -»*

ву^гХСГвкТ Ш^{ІНЄТУ П0ШТаРКа}- ^{В0На Принесла те}Рмі=о- Римському. Там було ^уков^о^!^{Передав} “ Ні половині дванадцятої коиміня ггьний розшуЛїГ^{У СьОГОД}’ сорочці брюках без чобіт психопат назвався ІТ™ ^{ШаТ8Н НІЧНІЙ}

Вар’єте. Блискавкуйте ялтинський _рп,_Шук _де директоп ТТ ^{ДИректором}

йміть^ВІермїову ГисГавкТТялт™ ^{У СЛУХаВКу:} ^^еграфТпри- -.»7_Г мос_МІ р?—^{,тй роаш}--■*~-

— «п.

Римський опанував себе і замовив термінову розмову з Ялтою. Ллє, як навмисне, лінія зіпсувалася. Тоді він продиктував блискавку п Ялту: «Ялта. Кримінальний розшук. Сьогодні приблизно половину дванадцятої Лиходєєв говорив мною телефоном Москві. Після цього ма службу не з явився. Розшукати не можемо. Руку підтверджую. За­ходи стеження вказаним артистом роблю. Фіндиректор Римський».

Потім Варенуха накрутив на телефоні номер Стьопиної кварти­ри — чи не вдома Степан Богданович Лиходєєв? Йому радісно відпо- ііів Коров'єв: Лиходєєва нема. Поїхав. За місто. Кататися на машині. Наиенуха Наказав передати мосьє Воланду, що виступ його сьогодні в третьому відділенні... А про Лиходєєва подумав, що, мабуть, Лиходє- '■II сп’янів у новій чебуречній з назвою «Ялта». Зрозуміло!

Однак відчинилися двері. Знову принесли телеграму: «Спасибі підтвердження терміново п’ятсот карний розшук мені завтра вилі­таю Москву Лиходєєв».

Римський відлічив п’ятсот карбованців і передав кур’єру, послав­ши на телеграф. Варенуха узяв усі телеграми і вибіг з кабінету Рим­' і.кого. Зайшов до себе за кепкою. Цієї миті дзеленькнув телефон: у слухавці наказали нікуди не йти і телеграми нікому не показувати.

Варенуха розлютився і вибіг у сад. Там дув вітер, очі засипало піс ком. Потемніло. Десь загурчало. Варенуха забіг в літню вбиральню. У ній він побачив товстуна з котячою мармизою. На дерев’яний дах ринула злива. «Що в тебе в портфелі, паразит? Телеграми? А тебе по­переджали? А ти все-таки побіг? Дай сюди портфеля, гад!»

Схожий на кота і другий, маленький, підхопили адміністратора і по­мчали з ним Садовою. Скачучи в каламутних річках, бандити за секун­ду доволокли адміністратора до будинку №302-біс, на п’ятий поверх, у передпокій квартири Стьопи Лиходєєва. Потім вони зникли, та замість них з явилася голісінька руда дівуля. Вона підійшла до адміністрато­ра і поклала йому на плечі крижані холодні руки: «Дай-но я тебе поці- чую!» Варенуха зрозумів, що це і є найстрашніше. Він знепритомнів.

Розділ 11 ІВАНОВЕ РОЗДВОЄННЯ

Іван тихо плакав, сидячи на ліжкові і дивлячись на каламутну річку. Списані ним аркушики були розкидані по підлозі. Початок нін написав скоро:

^ «В міліцію. Члена МАСОЛІТу Івана Миколайовича Бездомного. Маява. Вчора увечері я прийшов з покійним М. О. Берліозом до Пат­ріарших ставків...» Думки плуталися. Як це з покійним можна ку­дись прийти? Мерці не ходять! Він виправив: «З М. О. Берліозом, піз-

85

ніше покійним...», потім виправив на «Берліозом, котрий по^раш» під трамвай...» Для переконливості усе оповідання про Понтія Піла та він вирішив викласти повністю з того моменту, як той у білому плащі з кривавим підбоєм вийшов у колонаду Іродового палацу...

Лагідна фельдшерка навідалася до Івана під нас грози, закриля штору. Прийшов лікар, зробив укол і запевнив Івана, що він більші не плакатиме, все забудеться. Невдовзі туга почала відступати. Поеі лежав тихо...

Увечері, напившись теплого молока, він перемінився. Не лякав проклятий кіт, не лякала відрізана голова... Чому це він так розхви­лювався через те, що Берліоз втрапив під трамвай? Хай йому грець! За що він розлютився на загадкового консультанта? До чого безглуз­да гонитва за ним у спідніх штанях і веремія у ресторані? Консуль тант особа надзвичайно таємнича, особисто знайомий з Понтієм Пілатом. Чи не мудріше було розпитати, що сталося з цим Га-Ноц рі? І хто ж він сам такий? — Іван новий чи Іван старий? «Дурень!» — озвався десь бас, схожий на бас консультанта.

Іван чомусь не образився. Він всміхнувся і в напівсні затих... Рап­том ґрати розсунулися і на балконі постала фігура чоловіка. Він при­клав палець до вуст і прошепотів: «Цссс!..»

Розділ 12 ЧОРНА МАГІЯ ТА її ВИКРИТТЯ

Маленький чоловічок у жовтому котелку та з малиновим носом, в картатих штанях та лакованих черевиках виїхав на сцену Вар’єте на двоколісному велосипеді. Під звуки фокстроту він зробив коло, про­їхав на задньому колесі... На високій металевій жердині з одним ко­лесом виїхала блондинка в трико і в спідничці з срібними зорями. На­решті прикотився малюк зі старечим обличчям і зашугав між ними на крихітному велосипеді. Уся компанія підкотила так близько до краю сцени, що публіці здалося: уся трійця от-от звалиться в оркестр...

Єдиною людиною, яку не цікавили дива, був Римський. Він ду­мав про зникнення Варенухи. Римський намагався зателефонувати, але всі телефони в будинку зіпсувалися. Ввійшов кур’єр і повідомив» що прибув чужоземний гастролер. Він вразив усіх своїм небаченим за довжиною фраком чудного фасону і чорною напівмаскою. Але най- дивовижніші були супутники мага: довготелесий картатий у надтріс­нутому пенсне і чорний гладкий кіт, який увійшов на задніх лапах...

За хвилину в глядацькій залі згасли кулі, спалахнула рампа і пе­ред публікою виник повний, веселий конферансьє Жорж Бенгаль­ський, який представив публіці славетного чужоземного артиста мо-

86

г1.1 Воланда із сеансом чорної магії! Бенгальський висловив сумнів щодо магії: її зовсім не існує на світі і вона не що інше, як забобон, її просто маестро Воланд володіє технікою фокуса, що й виявиться у ті »цікавішій частині, тобто викритті цієї техніки... Воланд був за­прошений вийти до глядачів...

«Крісло мені, — неголосно наказав Воланд, і воно невідомо звідки и’ и вилося. — Скажи мені, любий Фаготе, — запитав Воланд, — чи московське народонаселення значно перемінилося?» «Саме так, мес- иіре», — відповів Фагот-Коров’єв. «Ти маєш рацію. Городяни дуже мгпемінилися... Про костюми нічого говорити, і з’явилися ці... трам- наї. автомобілі...» «Автобуси...» — підказав Фагот.

Публіка уважно слухала... Воланд наказав Фаготові показати пуб- іц ці щось простеньке. Фагот клацнув пальцями, гукнув: «Три, чоти­ри!» — упіймав з повітря колоду карт, потасував її та й пустив стріч­кою котові. Кіт стрічку перехопив і пустив її назад, потім роззявив рота і, карта за картою, заковтнув.

Фагот тицьнув пальцем у партер і оголосив: «Колода ця тепер міс­титься у сьомому ряду в громадянина Парчевського, якраз між Тро­цком і повісткою з викликом до суду у справі про виплату аліментів громадянці Зельковій!» Парчевський із подивом видобув із портмоне колоду. Фагот залишив її громадянину на згадку і продовжив: «Не­дарма ж ви казали за вечерею, що якби не покер, життя ваше в Москві Оуло б зовсім нестерпне...» 3 галереї загукали, що це стара штука, а цей у партері з цієї ж компанії. Фагот заперечив: «Ви гадаєте? У такому разі ви разом з нами, бо колода у вашій кишені!» Усі зажадали зігра­ні у колоду з червінцями, і Фагот тричі вистрелив з пістолета... Поміж трапеціями почали падати у залу білі папірці. Усюди було чутно сло­ті «червінці», лунали вигуки і сміх. Загальне збудження наростало, і невідомо у що це переросло б, якби Фагот не припинив грошовий дощ.

«Оце, громадянство, ми з вами бачили зразок масового гіпнозу. І !уто науковий дослід... Попросимо ж маестро Воланда викрити його ііпм. Зараз ці грошові аркушики зникнуть так само несподівано, як і «’явилися...» — промовив Бенгальський. Публіці це не сподобалася.

«А це випадок так званої брехні, — сповістив Фагот. — Папірці, громадяни, справжнісінькі! Між іншим, цей, — він показав на Бен­гальського, — мені обрид. Щоб нам таке з ним зробити?» Натовп глу- нував: «Голову відірвати!..» І сталася несподіванка: шерсть на котові »:тала дибки, він нявкнув і метнувся просто на груди Бенгальському І, дико ревнувши, зірвав йому голову з товстої шиї. Дві з половиною тисячі людей у театрі скрикнули. Кров текла з розірваних вен, зали- ііп манішку і фрак. Безголове тіло сіло на підлогу. В залі залунали зой-

87

ки, а голова розпачливо гукнула: «Лікаря!» Фагот запитав у залу і Во' ланда, чи треба простити Бенгальського. Публіка волала: «Простити простити!» Мессір Воланд відповів: «Що ж, вони — люди. Люблягт гроші, але це завжди було. Людство любить гроші, хоч би з чого ті не були зроблені. Легковажні... Та милосердя інколи достукується до їх| ніх сердець... Так, звичайні люди... загалом нагадують колишніх... їх зіпсувало квартирне питання...» — і наказав: «Начепи голову!»

Кіт насадив голову Бенгальському на шию, обтрусив його фрак,! підвів Бенгальського на ноги і випровадив з пачкою червінців і сло­вами: «Котіться звідси! Без вас веселіше!»

Тоді Фагот запропонував відкрити дамську крамницю, і підлога сцени вкрилася перськими килимами, постали величезні люстра і вітрини. Глядачі побачили багато суконь, капелюшків, черевичків, сумочок, парфумів, футлярчиків з губною помадою. Фагот оголо­сив, що фірма обмінює старі сукні та черевики на нові паризькі мо­делі. Руда спокуслива дівуля солодко заспівала малозрозумілі слова: «Герлен, Шанель, Міцуко, Нарсис Нуар...» Фагот запросив глядачок йти на сцену без церемоній. Одна зважилася і пішла на сцену. ВонаІ зняла стару туфлю і приміряла нову, бузкову... Старі черевики було кинуто за штору, туди ж пішла і вона сама, а за секунду повернулася в такій сукні, що увесь партер завмер. Публіку прорвало, звідусіль на сцену посунуло жіноцтво. Жінки ховалися за штору, вдягали нові сукні, викидали старі, розбирали панчохи, черевики... Та ось Фагот оголосив, що крамниця закривається через пізню годину. Гримнуї пістолетний постріл, дзеркала зникли, зникла височенна гора ста рих суконь і взуття, сцена стала порожньою і голою. і

Тут з ложі №2 пролунав баритон голови Акустичної комісії мос­ковських театрів Аркадія Аполлоновича Семпелярова: «Все ж таки бажано, щоб ви відкрили техніку ваших фокусів, особливо з паперо­вими грішми...»

Фагот розсердився, але погодився на це, коли Семпеляров відпо­вість, де був учора ввечері поважний Аркадій Аполлонович? Цим Фагот дуже засмутив Семпелярова. Відповіла його дружина: «Арка­дій Аполлонович ввечері був на засіданні Акустичної комісії...» Фа­гот заперечив: мадам в омані! Згаданого засідання вчора не було, Ар­кадій Аполлонович їздив на Євлохівську вулицю до акторки Мілиш Андріївни Покобатько і пробув у неї близько чотирьох годин...

Дружина Семпелярова закричала, що давно це підозрювала і те­пер їй все зрозуміло! Вона розмахнулася рожевою парасолькою і вда- | рила чоловіка по голові. «Оце викриття!» — закричав кіт. Він підско­чив до рампи і ревнув: «Сеанс закінчено! Маестро, марш!»

88

Диригент, сам не знаючи, що робить, махнув паличкою, і оркестр ндприв неймовірний, ні на що не схожий у своїй розв’язності марш, і 'цнна раптом спорожніла, і Фагот, і Бегемот розчинилися в повітрі...

Розділ 13 ПОЯВА ГЕРОЯ

Невідомий погрозив Іванові пальцем і прошепотів: «Цссс!» З бал- іиніа заглядав чоловік з бентежними очима, років тридцяти восьми, у білизні і черевиках на босу ногу, на плечах — лікарняний халат.

І шиї здивувався, як той пройшов крізь балконні ґрати із замками. Гість сказав, що поцупив в’язку ключів і може виходити на балкон і іііиндувати сусіда. Іван зацікавився: гість має ключі й не тікає? Той підповів, що не може втекти звідси не тому, що високо, а тому, що т|кати нікуди. Вони сіли розмовляти. Гість спитав, хто є Іван і яка його професія. Іван зізнався: «Поет Бездомний». Почувши це, гість чимусь сказав: «Ох, і не щастить мені!», але тут же вибачився. Іван ппрішив, що незнайомцю не подобаються його вірші. Вони не подоба- /іися тому, що він зовсім ніяких віршів ніколи не читав. Коли незна­йомець почув, що Іван потрапив у лікарню через Понтія Пілата, він попросив Івана розповісти про все.

Іван розповідав і дійшов до того моменту, коли Понтій Пілат у бі- >і ій мантії з кривавим підбоєм вийшов на балкон. Чоловік прошепо­тів: «О, як я вгадав!», а слухаючи опис жахливої смерті Берліоза, чо- іювік вимовив: «Дуже жаль, що на місці Берліоза не було критика Литунського або літератора Лавровича!..» Про Іванове жахливе ста­новище гість сказав: «Ви самі винні. Не можна було так поводити себе її ним. Ви й поплатилися...» Іван запитав, хто це — Він? Гість всміх­нувся: «Учора на Патріарших ставках ви спіткалися з сатаною...»

Іван мало не впав. Цього не могло бути, бо він не існує! «Ви тільки почали його змальовувати, я вже став здогадуватись, із ким ви вчора мили бесіду. Дивуюсь Берліозові! Ну, ви — людина зовсім незайма­нії, але той усе-таки щось читав! Перші ж слова цього професора роз- иіяли усі мої сумніви. Втім, ви... людина неосвічена? Може, й опери

• Фауст» не чули?..»

Іван зніяковів, почав белькотати про якусь подорож до санаторію в Нлту. Виявилося, що гість сидить у лікарні також через Понтія Пілата І |)ік тому написав про Пілата роман! «Я — майстер», — гість зробив­ся суворим і вийняв з кишені халата чорну шапочку з вишитою на ній жовтим шовком літерою «М». — Вона своїми руками пошила її мені, — тіісмничо докинув він. Гість не назвав своє прізвище, бо відмовився І під нього, і від усього іншого в житті. Але розповів про свій роман:

89

«Життя моє склалося не зовсім звичайно... Історик за освітою, я ще два роки тому працював у одному з московських музеїв, а крім того, займався перекладами... Я знаю п’ять мов, окрім рідної — ангі лійську, французьку, німецьку, латину та грецьку. Ну, трохи ще чи] таю по-італійському...»

Жив історик самотньо, не маючи ні рідні, ні знайомих у Москві. І от якось виграв сто тисяч рублів. Він накупив книжок, покинув свою кімнату на М’ясницькій... і винайняв у забудовника в провулку^ поблизу Арбата дві кімнати в підвалі невеликого будиночка в садку.1 Службу в музеї облишив і почав писати роман про Понтія Пілата.

Оповідач продовжував, сяючи очима: «Яка була золота пора! Окре-І ма квартирка, передпокій, і в ньому раковина з водою, маленькі ві­конця... Навпроти, під парканом, бузок, липа і клен. І в грубці в мене завжди палав вогонь! Настала весна, крізь брудне скло побачив я мо­лоде листя на кущах бузку. Одного разу я відчинив віконця і сидів у другій, зовсім крихітній кімнатці: канапа, а навпроти друга канапа, поміж ними столик, на ньому гарна нічна лампа. А до віконця ближт че книжки, тут маленький письмовий столик, а в першій кімнаті — величезна кімната, чотирнадцять метрів, — книги, книги і грубка.

О, яка в мене була обстанова! Надзвичайні пахощі бузку! І голова моя ставала легкою від утоми, і Пілат летів до кінця...»

«Біла мантія, чорний підбій!» — вигукнув Іван. «Саме так! Пілаті летів до кінця, до кінця,- і я вже знав, що останніми словами будуть:! «П’ятий прокуратор Іудеї вершник Понтій Пілат». Я виходив на про-] гулянки або обідав в дешевому ресторані на Арбаті...»

Тут очі гостя широко розплющилися. Він зашепотів, дивлячись на місяць: «Вона несла в руках бридкі, тривожні жовті квіти. Біс йогої знає, як їх називають, але вони перші чомусь з’являються в Москві.' Квіти дуже чітко виглядали на чорному її весняному пальті. Вона нес-І ла жовті квіти! Недобрий колір. Тверською йшли тисячі людей, але побачила вона лише мене одного і подивилася не те що бентежно, а якось навіть болісно. І мене вразила не так її врода, як надзвичайна,« ніким не бачена самотність в очах!

Корячись цьому жовтому гаслу, я пішов її слідами. Ми йшли кри-І вим, брудним провулком безмовно, я з одного боку, вона — з другого. І Мені здавалося, що з нею необхідно говорити, і думав, що не вимов-1 лю й слова, й вона піде, і ніколи більше я її не побачу.

Несподівано заговорила вона: «Подобаються вам мої квіти?» Я за-1 пам ятав її голос, низький, але зі зривами... «Ні...» Виявилося, що не-1 знайомка любить квіти, але не ці. Вона любила троянди... Всміхнув-1 шись якось провинно, вона кинула квіти у рів. Та я все-таки підняв їх і І 90

и І юстяг їй, але вона з осміхом відштовхнула квіти, і я сам поніс їх у ру­ки х. Далі... Кохання вискочило перед нами, як вбивця в провулкові, й ■разило нас обох — як блискавка, як фінський ніж! Вона казала, що з ж<жтими квітами в руках вона вийшла в той день, для того щоб я її на­решті знайшов... Ми розмовляли так, неначе були знайомі сто років... І Ігндовзі вона стала моєю таємною дружиною. Вона приходила щоден­ні >, я чекав на неї з самого ранку — сідав до вікна і слухав, чи не стукне і шртка... Ми знали, що це доля зіштовхнула нас на розі Тверської та того провулка і що створені ми одне для одного навіки...»

Іван слухав свого гостя, який говорив і говорив...

...Коли скінчилися грози і настало літо, у вазі в кімнаті з’явили- і*п любі обом троянди. Той, хто називав себе майстром, працював над і'іішм романом, і цей роман поглинув і незнайомку.

...Вона без кінця перечитувала написане, аперечитавши, сідала шити шапочку для нього. Вона віщувала славу, підганяла його і саме тоді по- чплп називати майстром. Вона нетерпляче чекала обіцяних останніх і- Н і в про п’ятого прокуратора Іудеї, співуче і голосно повторювала окре- м і фрази, які їй подобалися, казала, що в цьому романі — її життя.

Роман було дописано в серпні. «І я вийшов у життя, тримаючи Пито в руках, і тоді моє життя дійшло до краю. Тепер, коли загибель мил довершена, згадую про нього з жахом! Так, він надзвичайно вра­нці* мене, ох, як вразив!» — шепотів гість.

«Хто?» — ледве чутно промовив Іван. «Редактор! Він прочитав, і їм питання його видалися мені божевільними: хто я такий та звідки ■-швея, чи давно пишу і чому про мене нічого не чув, навіть запитав, І то мене надоумив писати на таку дивну тему? Я спитав, чи буде він лрукувати роман? Редактор мимрив, що сам вирішити не може, що з піором повинні познайомитися інші члени редакційної колегії, кри­тики Латунський та Аріман і літератор Мстислав Лаврович. Він ска- ііпн прийти через два тижні.

... Мене зустріла якась дівчина зі скошеними до носа від брехні очи- мп. Вона сказала, що редакція забезпечена матеріалами на два роки

• ииред і що тому питання про публікацію мого роману «відпадає».

Після того пам’ятаю дуже мало. Опалі червоні пелюстки на руко­пису та очі моєї коханої...»

Розповідь Іванового гостя ставала дедалі плутанішою, наповнюва­лися недомовками. Він казав про навкісний дощ і відчай у підвалі...

Далі сталося щось несподіване і дивовижне. Якось герой розгор­нув газету і побачив статтю критика Арімана, яка називалася «Ви­писка ворогів», де Аріман попереджав усіх і кожного, що він, тоб- і*іі герой, зробив спробу надрукувати апологію Ісуса Христа... Через

91

день у іншій газеті за підписом Мстислава Лавровича вийшла дру­га стаття, де автор пропонував ударити, і добряче, по пілатчині і по тому богомазові, який намагався її надрукувати. У третій було дві статті: одна — Латунського, а друга — підписана літерами «М. 3.». Називалася стаття Латунського «Войовничий старообрядець».

Він так захопився читанням статей про себе, що не помітив, яв вона постала перед ним з мокрою парасолькою і газетами в руках Очі її палали, та руки були холодні. Вона кинулася цілувати май стра, потім хрипко сказала, що отруїть Латунського...

Настали безрадісні осінні дні, невдача з романом неначе вийняла з майстра частину душі. З ним щось сталося: було тоскно, з’явились якісь передчуття...

Статті не припинялися. Що більше їх з’являлося, то більше змі­нювалося ставлення до них. Другою стадією був подив. Він бачиь щось винятково фальшиве у кожному рядку... Настала третя ста­дія страху... перед іншими речами, що не стосувалися до рома­ну... Він почав боятися темряви. Це було вже психічне захворюван] ня. Коли він засинав, то відчував, що якийсь холодний спрут стискає серце. Спати доводилося зі світлом. Кохана його також змінилася — схудла і зблідла, перестала сміятися і все благала простити її за те! що порадила друкувати уривок. Вона хотіла, щоб він виїхав на пів­день, до Чорного моря... Він витяг усі свої гроші і віддав їй — ніби на квиток, сказав, що боїться злодіїв, просив зберегти гроші до від’їзду. Вона взяла їх, цілувала його, казала, що їй легше було б вмерти, ніж покинути його в такому стані, але на неї чекають...

...Це було надвечір, у середині жовтня. Вона пішла, майстер за снув. Прокинувся від того, що спрут близько... Він скрикнув, хоті> бігти... дістався до грубки й розпалив в ній дрова. ЗКар почав опалюї вати його обличчя та руки, він кликав кохану...

Але ніхто не йшов. У грубці палав вогонь, у вікна стукав дощ. Тод) дійшло до кінця. Майстер почав палити рукописи, але це важко роби ти, бо списаний папір горить неохоче... Слова тріпотіли перед очима і зникали, коли папір чорнів... У вікно хтось почав дряпатись. Це буль вона. Побачивши погорілі рукописи, вона стала вихоплювати з грубки

і кидати на підлогу останнє, що там залишалося, — останній стос...

«Я зненавидів цей роман, і я боюся. Я хворий. Мені страшно...» — казав майстер. Вона відповіла: «Боже, який ти хворий. Але я поря тую тебе, порятую...»

Він бачив її запухлі від сліз очі, відчував, як її холодні руки гла-І дять його по голові... «Я тебе вилікую... — казала вона, — ти відно­виш його. Чому, чому я не залишила у себе хоча б один примірник!..» 92

Ііішп збирала і розправляла обгорілі сторінки — якийсь розділ з се- Iшдини роману, акуратно склала аркуші, загорнула їх у папір, пе- рші’язала стрічкою. Потім вона пішла, сказавши: «Я гину разом з то- Оою. Вранці я буду в тебе... Не бійся. Потерпи кілька годин...»

І І,е й були останні її слова в житті майстра... За чверть години у ((иго вікно постукали... «Бідна жінка... — казав майстер.— Та у мене « мпдія, що вона забула мене... Я невиліковний. Коли Стравінський ям же, що поверне мене до життя, я йому не вірю... Четвертий місяць я і ут. І, знаєте, дійшов переконання, що тут дуже і дуже непогано...»

Іван слухав, як зачарований. А потім запитав: «Що ж сталося її ІІонтієм Пілатом?» Та гість відмовився відповідати, бо не міг без і*»• що згадувати свій роман... Потім він пішов.

І Іізніше за всіх стишився Іван, коли над річкою вже світало. Піс- м и ліків, які вгамували його тіло, настав спокій, голову обвивала теп- ііим вітерцем дрімота. Іван заснув, останнє, що він чув, було щебе­ні и іія птахів. Йому наснилося, що сонце вже хилилося над Лисою І орию, і було цю гору оточено у дві лави...

Розділ 14 СЛАВА ПІВНЕВІ!

И Римського не витримали нерви. Він сидів за столом і дивився на митові червінці. Публіка вже покидала Вар’єте. Раптом він почув трелі мі ліцейських свистків і зрозумів, що це пов’язане з сеансом магії. Він іиіґшчив на тротуарі внизу даму в сорочці і панталонах бузкового кольо­ру На голові в дами був капелюшок, у руках — парасолька. Дама пори- инлпся кудись бігти. Юрба реготала, а пан біля неї здирав із себе літнє мп и і,то, та від хвилювання не міг цього зробити. Інша дама в рожевій бі- •іП'іііі намагалася заховатися в під’їзді, бідна жертва паскудного Фаго­ти мріяла провалитися під землю! Веселі молодики в кепках реготали...

Римський відскочив від вікна, посидів за столом. За вікном стало І'ихо, треба було діяти, відповідати за те, що сталося, вигороджува-

1. и себе... Двічі директор клав руку на телефон і відсмикував її. Та от тім апарат задзеленчав. Тихий розпусливий голос у слухавці шеп­ну»: «Не дзвони, Римський, нікуди...»

Римський озирнувся. Крізь вікно він побачив місяць, від якого пройнявся страхом. Він підвівся і прислухався до тиші в театрі... і від- чу п непереборний страх від того, що зараз доведеться йти одному по­рі шсніми коридорами. Римський мало не закричав від страху... та две­рі иідчинилися і зайшов Варенуха. Римський впав у крісло. Варенуха р< і: і повів, що Лиходєєва знайшли в корчмі у Пушкіні! Він напоїв пуш-

2. Міського телеграфіста, і почали вони надсилати телеграми «з Ялти».

93

Зараз Лиходєєв у витверезнику! Варенуха розповів про цілий ланцюг лиходєєвих хамств і неподобств: танець в обіймах з телеграфістом, го нитву за якимись громадянками, розкидання цибулі і розбиття вісьмом пляшок вина у «Ялті»... Тут Римський зрозумів: для Стьопи це булЛ занадто... Варенуха брехав! Він не їздив у Пушкіно, і Стьопи у Пуп¹ кіно також не було! То до чого це все? Фіндиректор відчув небезпеку і Г натис на ґудзик дзвоника... але замість дзеленчання панувала тиша.Я У очах Варенухи спалахнув лихий вогонь... Римський побачив, що в І нього немає... тіні! Він зойкнув. «Додумався, проклятущий!» — Варен¹ ха злодійкувато озирнувся, підскочив до дверей і замкнув замок. Фіг директор глянув у вікно і зомлів: він побачив там обличчя голої дівулі яка намагалася влізти до кімнати... Рука її була вкрита трупною зелені ню. Покійниця ступила на підвіконня... Римський зрозумів, що це загі» бель. Та в цей час з саду долетів радісний крик півня. Із третім його крив ком руда покійниця зникла. Слідом за нею виплив у вікно Варенуха* Посивілий Римський вислизнув у двері. Він кинувся до машині з червоним вогником і поїхав на Ленінградський вокзал... За п’ятЛ хвилин з-під скляного шатра вокзалу зник кур’єрський поїзд, а ра| зом з ним і Римський.

Розділ 15 СОН НИКАНОРА ІВАНОВИЧА

Неважко здогадатися, що товстун з багряним обличчям, якого по містили у клініку, був Никанор Іванович Босий. Від того, що з ним) трапилося, залишилося мало чого. Пригадувалися якісь запитання.., Запитували: «Ви Никанор Іванович Босий, голова будкому номер триста два-біс по Садовій?» Він відповідав: «Я Никанор! Але який же й голова? Якби ж то я голова, то мусив зметикувати, що він нечиста силі?' Пенсне надтріснуте... весь у дранті. Це не перекладач для чужоземця Це Коров єв! У квартирі №50 засів! Його негайно треба виловити!..»

Потім запитали: «Звідки валюту взяв?» Никанор Іванович тільки хрестився, в руках ніколи не тримав! Нашими — брав! А валюти не брав! Він потроху втихомирився, тільки молився і схлипував.

З’їздили на Садову, в квартирі №50 побували, але нікого не знаі йшли. Ввечері хворого відправили до клініки Стравінського. Там йому щось вприснули, і опівночі Никанор Іванович заснув. На ньогсЦ найшло сновидіння: його ввели крізь лаковані двері під урочисті зву ки сурм. Бас з неба сказав: «Здайте валюту, Никаноре Івановичу!..» І Потім Босий опинився у театральній залі з завісою, усіяною зобрав женнями десяток. Усі сиділи просто на паркеті. Якийсь артист вий-|| шов назустріч. Він всміхався. «Невже вам цікаво і не обридло?..» —

94

им питав він у публіки і весело оголосив: «Отже, наступний номер програми Никанор Іванович Босий, голова будинкового комітету, "фідувач дієтичної їдальні. Просимо! Покажіть нам приклад, здай­те иплюту!» Стало тихо. Босий став Богом присягатися, та його пере­гнали крики обурення. Ведучий програми співчутливо сказав: «Але нідки взялися чотириста доларів у вашій квартирі, де мешкаєте і іліжи ви і ваша дружина?» Босий тільки руками розводив: «Нечис­ті сила, картатий перекладач підкинув!» Ні, відповіли йому: дитину, ініонімний лист, прокламацію, пекельну машину — можна підкину- і п... «Але немає ідіотів, які підкидали б чотириста доларів. Засмути- >п ни мене, Никаноре Івановичу! Ідіть на місце!» — артист покалатав ц;мюником і оголосив: «Антракт, негідники!»

Потім Никанору Івановичу знову наснилася ця зала, на стінах її червоним світлом горіли слова: «Здавайте валюту!» На сцену запро­сили якогось Сергія Герардовича Дунчиля. До нього звернулися з мпказом здати валюту і діаманти, навіть у дружини запитували: де пил юта? Та оскільки валюта була вже здана, Сергія Герардовича від­пустили з театру... Той вже полегшено зітхнув і пішов, та... «Одну к иилиночку!» зупинив Дунчиля конферансьє. «Дозвольте показа­ні ще один номер!» — і плеснув у долоні. З’явилася юна красуня у пильній сукні з золотою тацею у руках, на якій лежала пачка грошей І діамантове кольє.

«Вісімнадцять тисяч доларів і кольє на сорок тисяч золотом пере­копував Сергій Герардович у місті Харкові на квартирі своєї коханки Іди Геркуланівни Ворс, котру ми бачимо перед собою. Це вона допо­могла нам знайти такі неоціненні скарби!» — конферансьє звернувся ції Дунчиля: «А ви — прихований жадібний глитай, облудник і бре- к у и! В його особі перед вами виступив типовий осел! Зберігати в себе ішлюту — безглуздя, бо використати її ніхто не може! Чого бракувало цьому Дунчилю? В нього гарна платня, чудове помешкання... А на­жив собі таку халепу! Отож хто здає валюту? Нема охочих? У тако­му разі наступний номер програми артист Куролєсов Сава Потапович м и конає уривки зі “Скупого лицаря” поета Пушкіна...» .

Куролєсов розповів, що дуже любить гроші, навіть з бідолашної удови, яка стояла перед ним на колінах, узяв їх... Никанор Івано- мич віршів Пушкіна не читав, хоча по кілька разів на день повторю- ипн: «За квартиру Пушкін платитиме?», «Лампочку на сходах Пуш- і> ін викрутив? »... Слухаючи твір Пушкіна, він уявляв собі бідолашну жінку і думав, який гидкий тип цей Куролєсов! В кінці Куролєсов номер лихою смертю, прокричавши: «Ключі! Ключі мої!» Померши, \фОЛЄСОВ підвівся і пішов собі під оплески. Конферансьє супрово­

95

див його думками про згубну силу золота та попередженнями, що і в ним станеться щось подібне, якщо він не здасть валюти!...

«Я здам...» — на сцені опинився білявенький чоловічок на прізви-І ще Канавкін і зізнався, що переховує валюту в тітки, у її льоху, в ко­робці... «Нема в мене! Нема!» — кричав Никанор Іванович...

Розтанув сон, театр розпався. Він побачив свою кімнату в лікарніЯ двох людей у білих халатах... «Що ж це таке», — гірко казав Ника-Г нор Іванович, поки йому робили заштрик. «Нема в мене! Хай Пушкі- їм здає валюту!..»

...Збентежена лікарня засинала. Пізніше за всіх заснув Іван. Йом наснилося, що сонце вже хилилося над Лисою Горою, і було цю горш оточено у дві лави...

Розділ 16 СТРАТА

Сонце вже хилилося над Лисою Горою, і було цю гору оточено у дві лави.

Та кавалерійська колона, яку бачив прокуратор опівдні, вийшла де Хевронської брами. Шлях для неї вже було наготовано... Загін, йд\ риссю та збиваючи до неба білі стовпи куряви, вийшов на перепуття,, сходилися дві дороги: південна, що вела до Віфлеєма, і північно-захі, на — до Яффи. Вершники полетіли північно-західною дорогою, обігна ши другу когорту Блискавичного легіону і першими підійшли до підні> жя Лисої Гори. Спішилися. Солдати оперезали все підніжжя пагорба залишивши вільним лише один узвіз на нього з боку Яффської дороги!

Через деякий час до пагорба прийшла друга когорта, піднялас/ ярусом вище і обручем увінчала гору. Насамкінець підійшла когорта^ Марка Щуролупа — двома лавами вздовж дороги. Між ними, під охс роною таємної сторожі, їхали в повозі троє засуджених з білими доші ками на шиях, на кожній з яких був напис «розбійник і заколотник» двома мовами — арамейською та грецькою. За цим возом котилися! інші, з свіжостесаними стовпами з поперечинами, мотуззям, лопата« ми, відрами і сокирами. Тут було шестеро катів. За ними верхи їхад кентуріон Марк, командир храмової сторожі Єршалаїма, і той самі чоловік у каптурі, з яким Пілат мав побіжне побачення у палаці.

За процесію вже сунуло близько двох тисяч цікавих, які не побо­ялися пекельної спеки і прагли бути присутніми на захопливому ви­довищі... Під тонкі вигуки кликунів процесія заповзла на Лису Гору. Юрба могла бачити страту Крізь нещільну лаву піхотинців.

Сонце вже хилилося над Лисою Горою, спека ще була нестерпна,! і вояки в обох кордонах потерпали від неї, страшенно знудились і в ]

96

душі кляли трьох розбійників, щиро бажали їм якнайшвидшого ско­пу... Побоювання прокуратора, що під час страти можуть статися за­ворушення, не справдилися. І коли почалася четверта година страти, поміж двома кордонами, верхньою піхотою і кавалерією біля підніж­жя, не залишилося жодної людини. Сонце спалило юрбу і погнало її у Сршалаїм... Тільки один чоловік там був, його не всі могли бачити, іхі він був на північному схилі, під фіговим деревцем, — єдиний гля­дач, а не учасник страти... Він то зітхав, розкриваючи свій талліф, то ініодив до неба очі, він бачив трьох шулік у вишині, які прилетіли у передчутті близького бенкету, то безнадійно дивився у жовту землю І бачив на ній напівзотлілий собачий череп та метких ящірок. «Який м глупак! Безмізка баба, боягуз! Падло я, а не людина!», — бубонів пін і дряпав собі нігтями груди, змовкав, оживлювався, хапався то за ніж, захований під талліфом, то за сувій пергаменту, який лежав пе­ред ним на камені поряд з паличкою і пляшечкою туші.

На цьому пергаменті вже було накреслено записи: «Спливають хнилини, і я, Левій Матвій, перебуваю на Лисій Горі, а смерті все нема!..» І далі: «Сонце хилиться, а смерті немає». Потім Левій Мат- ііій записав гострою паличкою: «Боже! За що ти прогнівився на ньо­го? Пошли йому смерть...»

Левій був у відчаї, бо звинувачував себе у тому, що сталося з Іє- шуа, в тій важкій помилці, якої він, Левій, на його власну думку, припустився. Навіщо, навіщо він відпустив Ієшуа самого! Увечері Матвій не зміг йти до Єршалаїма — якась нагла й страшна хвороба нразила його. Його тіпало, нутро наповнилося вогнем, він цокотів зу- Гтми і щохвилини просив пити. Хворий прокачався до світанку п’ят­ниці, коли хвороба так само несподівано відпустила Левія. Занепоко- гний лихим передчуттям, він рушив до Єршалаїма і там, у натовпі, почув, як прокуратор оголошував вирок...

Коли приречених повезли на гору, Левій Матвій біг уздовж ше­ренги... Сяйнула проста й геніальна думка: можна було зловчитися, точно вивірити рухи, проскочити між двома легіонерами, добігти до поза і вискочити на нього. Тоді Ієшуа буде позбавлений від мук. Од­нієї миті досить, щоб ударити Ієшуа ножем у спину, гукнувши йому: Лєшуа! Я вивільняю тебе і відхожу разом з тобою! Я, Матвій, твій вір­ний і єдиний учень!»

Але в Левія не було з собою ножа і жодної монети грошей. Лю­туючи на самого себе, Левій виборсався із юрби і побіг до міської брами, ... побачив ліворуч розчинені дві крамнички, де продавали хліб. Левій повільно зайшов до однієї, привітав господиню, попро­сив її зняти з полиці горішній коровай, а коли та обернулася, мовчки

97

™^ДК° ^{схопив 3} прилавка вигостреного, як бритва, довгого хлібно­го ножа і одразу кинувся з крамнички геть...

На Яффській дорозі процесії не було видно. Він побіг. Час від часді йому доводилося падати просто в порох і лежати непорушно, щоб _від

Коли спливла четверта година страти, муки Левія досягли най більшої сили, і він знавіснів: він проклинав себе, викрикуючи бе глузді слова, гарчав і плювався, паплюжив своїх батька і матір як|| привели на світ глупака. Бачачи, що прокльони й лайка нічого н^З ь, він стис сухі кулаки, здійняв їх до неба і зажадав у Бога негай ого чуда. Він вимагав, щоби Бог тієї миті послав Ієшуа смерть.

. ^РозтУ^ли®піи очі, він пересвідчився, що на пагорбі нічого не пепе мінилося. Левій заволав: «Проклинаю тебе, Боже! Ти глухий! Якби ти не ув глухим, ти почув би мене і вбив його одразу ж¹ »

„ ^3амРЗ^/жившись, Левій чекав вогню, що впаде з неба і знищі його самого. Такого не сталося... Він кричав про свою цілковиту зне-1 РУ і про те, що є інші боги та інші релігії. «Я помилявся! Ти бог зла! і душаГ.7°^{ГУТН1И П}Р°^клинаю -бе, боже розбійників, їх патрон

Щось війнуло в обличчя колишньому збирачеві податків, щось за-

щГвсе7с⁰в^^{Ь0Г0 ПІД Н}°/^аМИ- ^ВІЙНУ^Д0 Р-. і ^ді Левій побачив. ГнилппГг ^Т° ^{В1Д И0Г0 П}Р°^{КЛЬ0НІВ}> ™ то від чого іншого, пере- чооГТьп ^{Є ЩЄЗЛ}°’ ^{НЄДІЙШОВШИ до М}°Р^Я> ^в якому тонуло щове- хмаоа КпяТ ^ ^3аХ°^{ДУ пі}Д^іймалася застрашливо і невпинно грозова хмара. Краї хмари вже скипали білою піною, чорне димне черево від- свічувале жовтим. Хмар. гур,ала, і , _чае від чвсу

вогненні шнури, летіли курні стовпи. ьалювалисн

Дивлячись на вогняні нитки, які краяли хмару, Левій почав про-

спі^Тши?з / ^{СТ0ВП ІЄШУа ВДаРИЛа блискавка}>¹ ДУ“^ав. Що безглуздо по­спішив з прокльонами: тепер Бог не послухає його.

Звернувши погляд на вершину пагорба, Левій прикипів очима до того місця, де стояв кавалерійський полк, і побачив значні змГни! Полк збирався рушати. Левій розгледів убрану в багряну військову хламиду постать, яка сходила угору до місця страти. Від передчутті радісного кінця а: їлося серце колишнього збирача податків. Щу- ролуп, гидливо косуючи на брудне ганчір’я, що лежало на землі біля стовпів 1 недавно було одягом злочинців, від якого відмовилися кати відкликав двох і наказав: «За мною!» ^Ка™’

Підвішений на стовпі Гестас під кінець третьої години катувань

втратив розум від мух та сонця і тепер тихо співав щось про вино-

98

град. Дісмас на другому стовпі мучився більше, він хитався часто й ипвпинно... Щасливішим за цих двох був Ієшуа. У першу ж годину пін почав втрачати притомність, а згодом поринув у забуття. Мухи та і'пдзі через це повністю обліпили його.

Один із катів узяв списа, другий приніс до стовпа відро і губку. Пер­тий кат підняв списа і вдарив ним спочатку по одній, а потім по другій руці Ієшуа, що були витягнуті і прикручені до поперечного бруса стов­пі», провів списом по животі і сказав: «Га-Ноцрі! Пий!» Просякнута подою губка на кінці списа піднеслася до губ Ієшуа. Радістю сяйнуло тому в очах, він припав до губки і жадібно почав усмоктувати вологу.

З сусіднього стовпа линув голос Дісмаса: «Несправедливо! Я та­кий самий розбійник, як він!» Ієшуа відірвався від губки і хрипко по­просив ката: «Дай попити йому...»

...Темнішало. Хмара затопила вже півнеба, прямуючи на Єршала- )м. Зблиснуло і загримало над самісіньким пагорбом. Кат зняв губку зі списа: «Слав великодушного ігемона!» —врочисто шепнув він і легень­ко штрикнув Ієшуа в серце. Той здригнувся, прошепотів: «Ігемон...»

Кров заструменіла в нього по животу, і голова його обвисла. Вдру- іч) ударив грім, кат уже напував Дісмаса і з такими самими словами «Слав ігемона!» забив його. Збожеволілий Гестас перелякано скрик­нув.... Через кілька секунд обвисло і його тіло...

Зайшла напівтемрява, блискавки пропорювали чорне небо. З ньо­го раптом пирснуло вогнем, і крик кентуріона: «Знімай кордон!» — потонув у гуркоті. Щасливі вояки кинулися бігти з пагорба, надяга- ючи шоломи.

Темрява вкрила Єршалаїм.

Злива почалася раптово. Вона ринула так страшно, що коли вояки бігли вниз, їм навздогін вже мчали вируючі потоки... За кілька хви­лин на пагорбі у паруючому вариві грози, води й вогню лишився тіль­ки один чоловік. Розмахуючи недарма вкраденим ножем, зриваючись нп слизьких виступах, часом повзучи навколішках, він поривався до стовпів. Діставшись до них, уже по литки в воді, він припав до ніг Іє- іпуа, перерізав мотузки на гомілках, піднявся на нижню переклади­ну, обняв Ієшуа і вивільнив руки від горішніх зав’язок. Голе мокре тіло Ієшуа впало на Левія і повалило його на землю. Левій перерізав мотуззя на інших стовпах, і ще два тіла обвалилися на землю.

Минуло кілька хвилин, і на вершині пагорба залишилися тільки ці два тіла і три спорожнілі стовпи. Вода била і повертала мерців... Ні Левія, ні тіла Ієшуа на пагорбі в той час вже не було.

99

Розділ 17 НЕСПОКІЙНИЙ ДЕНЬ

Уранці в п ятницю, наступного після проклятого сеансу дня, усі наявні службовці Вар’єте — бухгалтер Василь Степанович Ласточ- кш, два рахівники, три друкарки, обидві касирки, кур’єри, капель динери і прибиральниці не працювали, а сиділи на підвіконнях ві кон, які виходили на Садову, і дивилися на те, що діється під стіною Нар є те. Там тулилася багатотисячна черга, у якій обговорювали вчо­рашній небачений сеанс чорної магії. На десяту годину ранку черга охочих взяти квитки розбухла, тому швидко було вислано піші і ків ні загони міліції для її впорядкування.

Всередині Вар’єте теж було вельми негаразд. З ранку почали дзво­нити телефони в кабінетах Лиходєєва, Римського, в бухгалтерії, в касі, в кабінеті Варенухи. Спочатку щось відповідали, згодом зовсім перестали відповідати, бо ніхто не знав, де Лиходєєв, де Варенуха, де Римський, тож відповісти було нічого.

Десь після десятої увірвалася мадам Римська. Вона ридала і за­ламувала руки, не знаючи, куди зник її чоловік. О пів на одинадця­ту з явилася міліція. Довелося зізнаватися в тому, що адміністрація Вар єте, в особі директора, фіндиректора і адміністратора, зникла і невідомо де перебуває, що конферансьє після вчорашнього сеансу відвезли до психіатричної лікарні...

Мадам Римську відправили додому. В будинку Вар’єте з’явилися слідчі з собакою. Говорили, що цей пес - не хто інший, як славет­ний Бубновии Туз. Пес вбіг до кабінету фіндиректора, загарчав, ліг на живіт і з тужним і водночас лютим виразом очей поповз до розби­того вікна. Переборовши свій страх, він раптом скочив на підвіконня

і, задравши гостру морду догори, дико і люто завив...

Пса вивели з кабінету і пустили у вестибюль, звідти він вийшов

через параднии вхід і привів до таксомоторної стоянки. Коло неї він слід загубив.

Слідство розташувалося в кабінеті Варенухи, куди по черзі ви­кликали службовців. З’ясувалося, що зникли всі афіші, не знайшли жодних слідів угоди, не могли згадати навіть прізвища мага.

— Во... Наче Воланд... Можливо, Фаланд...

Виходило щось несусвітне: пропало усе керівництво адміністра­ції, вчора був дивацький скандальний сеанс, а за чиєю намовою — невідомо.

Бухгалтеру Василю Степановичу належало терміново виконати два завдання: здати звіт про вчорашні події та здати вчорашній виторг —

1. 711 рублів. Він попрямував до стоянки таксі. Тільки-но шофери 100

і рі.ох машин побачили пасажира, усі троє з-під носа від’їхали гіорож- ииком. Вражений, бухгалтер довго думав, що б то воно означало.

Хвилини за три прикотила порожня машина, і обличчя шофера одразу перекосилося, тільки-но він угледів клієнта. Василь Степано- тіч запитав, чи вільна машина: Шофер злостиво всміхнувся і попро- іні» показати гроші, мовляв, клієнти усі дають червінці, які пізніше перетворюються на папірці з нарзанової пляшки. Все тому, що вчора и цьому Вар’єте якийсь гадина-фокусник сеанс з червінцями зробив!

Приїхавши куди треба, розплатившись, бухгалтер попрямував до кабінету завідувача і зрозумів, що прийшов невчасно. «Нема, нема, нема, любі мої!» — кричала кур’єрша з виряченими очима. «Піджак і штани тут, а в піджаку нічого нема!»

Через зачинені двері кабінету долинав грізний голос голови ко­місії. Поруч у шкіряному кріслі, закинувши голову на його спинку, ридала особиста секретарка Прохора Петровича — красуня Анна Рі- чмрдівна. «Слава Богу! Знайшовся хоч один сміливець! Усі порозбіга­лись, усі відступились!» — сказала вона.

Опинившись у кабінеті, бухгалтер здивовано випустив з рук порт­фель, а всі його думки пішли шкереберть...

За величезним письмовим столом сидів порожній костюм і сухим пором водив по аркушу. Костюм був при краватці, але над коміром не було ні шиї, ні голови, так само, як з манжетів не виглядали кис­ті рук. Почувши, що хтось зайшов, костюм відкинувсь у кріслі, а над комірцем пролунав голос Прохора Петровича: «У чому справа? Адже на дверях написано, що я не приймаю...» Секретарка з відчаєм пока­зала на все це: «Ви бачите? Нема його! Нема! Я завжди, завжди зу­пиняла його, коли він сипав чортами! От і досипався! І пише, пише, пише! Збожеволіти можна! У телефон говорить! Костюм!»

Бухгалтер тілько стояв і трясся. Але доля тут його врятувала. До гекретарської ввійшли двоє міліціонерів. Бухгалтер миттю вискочив і;і секретарської і за хвилину опинився на чистому повітрі. Після того Ііасиль Степанович вирішив побувати у філії, що розташовувалася у Иаганьківському провулку в облупленій від часу віллі в глибині двору.

Декілька відвідувачів стояли, заціпенівши, і дивилися на дівчи­ну, що, плачучи, сиділа за столиком, заваленим літературою на про­даж. Поплакавши, дівчина раптом здригнулася, скрикнула: «От зно- ну!» — і несподівано заспівала тремтливим сопрано: «Море славетне священний Байкал...» Кур’єр заспівав негучним тьмяним барито­ном: «Славне судно, омулевая бочка!..» Сльози текли по обличчю ді- нчини, рот розкривався сам собою: «Молодець ось недалечко!..»

Парадні двері розчинились, в них з’явився громадянин у літньо-

101

" " " 1 му пальто, з-під якого стирчали поли білого халата, а за ним міліці

онер. Дівчина істерично просила захистити її від нестримного співу! Секретар філії припустив, що це випадок масового гіпнозу... і, не до­кінчивши фрази, раптом заспівав тенором: «Шилка і Нерчинськ...»

Лікар дав усім валер’янки, а Василь Степанович запитав, чи не за­ходив вчора до них чорний кіт?.. » Який там кіт? — з люттю закрича­ла дівиця. — Осел у нас у філії сидить, осел!»

...Через чверть години до ґратованої огорожі під’їхали три ванта-і жівки, і на них повантажився весь склад філії на чолі з завідувачем.' Усіх відвезли в клініку професора Стравінського.

Бухгалтер дістався до фінвидовищного сектора, сунув голову у ві ­конечко з написом: «Прийом сум» і ввічливо попросив прибутковий ордерок: «Хочу здати суму. Я з Вар’єте». Службовець запитав, чи ба­гато він здаватиме грошей. «Двадцять одна тисяча сімсот одинадцять рублів...» «Ого!» — іронічно відповів службовець і простягнув бухгал­терові зелений аркушик. Той заповнив форму і почав розв’язувати та- сьомку на пакунку. Перед очима зарябіли іноземні гроші — канадські долари, англійські фунти, голландські гульдени, латвійські лати, ес тонські крони... і почувсь крик: «Ось він, один з тих штукарів з Вар’єте!»

Василя Степановича заарештували.

Розділ 18 НЕВДАТНІ ВІЗИТЕРИ

У той самий час, коли бухгалтер нісся у таксі, щоб побачити са­мописний костюм, з вагона №9 київського потяга, який прибув де Москви, вийшов... дядечко покійного Берліоза, Максиміліан Андрі- І йович Поплавський. Він тільки-но отримав телеграму такого змісту: і «Мене щойно зарізало трамваєм на Патріарших. Похорон п’ятницю, ' три години дня. Приїзди. Берліоз».

Така телеграма здатна загнати в глухий кут. Раз людина телегра- : фує, що її зарізало, то, очевидно, що її зарізало не на смерть. Але до | чого ж тоді похорон?.. Слово «мене», без сумніву, потрапило сюди з іншої телеграми замість слова «Берліоз». З таким виправленням зміст ставав яснішим, але, безперечно, трагічним.

Йому було шкода жінчиного небожа, який загинув у розквіті літ. Але ) як людина практична, він розумів, що якоїсь особливої потреби в його і присутності на похороні немає. Та... квартира в Москві! Це серйозно.

Треба було зуміти успадкувати квартиру небожа на Садовій, це було ] складно, але необхідно було за всяку ціну перебороти складнощі.

У п ятницю серед дня Максиміліан Андрійович увійшов у двері і управління будинку №302-біс. «Чи можу я бачити голову правлін- ^

102

•ні? Він у себе на квартирі? А коли він буде?» Йому відповіли якось іичіиразно, нерозбірливо.

вибіг у двір. За кілька хвилин тролейбус мчав економіста-планув; ника у бік Київського вокзалу.

З маленьким же чоловічком сталася найнеприємніша історія. ЧА ловічок був буфетник з Вар’єте - Андрій Фокович Соков. Він йшой до мага. Коли він подзвонив у квартиру №50, йому негайно відчиші ли, але буфетник обімлів і увійшов не одразу: відчинила двері діві ля, на якій нічого не було, крім кокетливого мереживного фартушк^ і білої заколки на голові. На ногах, правда, були золоті черевички.¹ «Заходьте, коли добивалися», — сказала дівчина, оглядаючи буфеІ ника зеленими розпусними очима. 1

«Мені необхідно бачити громадянина артиста...» — сказав буфе ник. Покоївка пішла запитати: «Лицарю, тут з’явився маленький чо ловік, який говорить, що йому потрібен мессір...» Коров’єв дозволи увійти до вітальні... Та увійшовши, буфетник про справу свою забув І так вразила його обстава кімнати. Крізь кольорові шибки великих ві­кон лилося надзвичайне, немов церковне, світло. В старовинному вели) чезному комині палали дрова. Перед каміном на тигровій шкурі сид? і мружився на вогонь чорний котище... Коло каміна маленький ру­дий, з ножем за поясом, на довжелезній шпазі смажив шматки м’яса..,

Приголомшений буфетник несподівано почув густий бас: «Отож чим я вам міг би прислужитись?» Чорний маг був на якомусь нео сяжному дивані. На ньому була лише чорна білизна і чорні ж гострі] носі черевики.

«Азазелло! Табурет добродієві завідувачу буфету!» Буфетник ска­зав: «Вчора ви зволили фокуси робити на сеансі чорної магії...» МаїІ перервав його: «Я? Майте милосердя! Хіба таке мені личить! Відкрию^ вам таємницю: я зовсім не артист, а просто мені хотілося побачит москвичів у гурті, а найзручніше це було робити в театрі. Ось мій пф чет і влаштував цей сеанс, я ж тільки сидів і розглядав москвичів...»'

«Розумієте, продовжував буфетник, — серед іншого папірці на-' падали зі стелі, ну їх усі і похапали. Я усім давав решту. А сьогодні перевірив касу — там замість грошей різаний папір. На сто дев’яті рублів прогорів буфет!»

Артист розсердився: «Та невже вони думали, що це справжні гроі-і ші? Я не припускаю думки, щоб вони зробили це свідомо... Невже шахраї? Невже серед москвичів є шахраї?» У відповідь буфетник гір! ко посміхнувся. «Це низько! обурився Воланд.— Ви людина біді на... Адже ви — бідна людина? У вас скільки заощаджень?..»

Буфетник запнувся: «...Двісті сорок дев’ять тисяч рублів у п’ят ощадкасах, відгукнувся із сусідньої кімнати деренчливий голос, -ш і вдома, під підлогою, двісті золотих десяток...» Буфетник прикипіі

104

А

до свого табурета, а маг продовжував: «Ну, безперечно, це не гроші, коча, власне, вам вони і не потрібні. Ви коли маєте померти?» Буфет­ник відповів, що такого ніхто не знає... Паскудний голос з кабінету кмзав: «Помре він через дев’ять місяців, у лютому наступного року, під раку печінки в клініці Першого МДУ, в четвертій палаті...»

Вуфетник зжовк на обличчі.

• Дев’ять місяців... — задумливо рахував Воланд. - Двісті сорок дом’ять тисяч на місяць? Малувато. Але для скромного життя стане... і п ще десятки...» Проте голос заперечив: «Десяток реалізувати не по- щмстить, по смерті Андрія Фоковича дім негайно повалять і десятки Пуде передано в Держбанк...»

• І не радив би вам лягати в клініку, — вів далі артист, — який і ічіс помирати в палаті під стогін і хрипіння безнадійно хворих? Чи ні> краще влаштувати бенкет на ці двадцять сім тисяч і, заживши

3. рути, перейти в інший світ під звуки струн, в оточенні сп’янілих красунь і друзів?»

Буфетник не рухався і одразу постарів.

«Покажіть ваші папірці...» — наказав господар. Буфетник витяг ітку, розгорнув її і остовпів. У газеті були загорнуті червінці... «Ви справді недужий...», — сказав Воланд і запропонував, якщо знову трапиться подібне, знову прийти сюди... Буфетник пішов, як п’яний.

11. ройшовши трохи вниз, він зупинився, сів на сходинку, перевірив — червінці були на місці. Побачив, що забув капелюха, повернувся і по- дііііонив. Гелла простягнула йому капелюха та ще шпагу з темним ру- кім’ям, та буфетник відмовився: «Не моє...» Буфетник пішов униз. Голові його було чомусь незручно. Він тихо зойкнув: у руках у нього Пуп оксамитовий берет з півнячим обстріпаним пером. Потім берет її ивкнув, перетворився на чорне кошеня і, вискочивши на голову Ан­дрієві Фоковичу, кігтями впилося йому в лисину. Той закричав, ки­нувся бігти вниз, кошеня звалилося з голови і побігло сходами вгору.

Вирвавшись на повітря, буфетник назавжди облишив чортів бу­динок №302-біс...

Нам добре відомо, що з ним сталося далі. Буфетник прибіг до лі­каря Кузьміна і розповів, що йому сказали про те, що в лютому на-

• гупного року він помре від раку печінки, і благав зупинити хворо- Оу. Професор тільки знизував плечима: ніхто не може цього сказати, и кщо він не лікар, та й лікар також не може...

«У четвертій палаті...» — додав буфетник. Професор подивився на гіюго пацієнта і подумав: «Божевільний!» Спитав, чи не п’є пацієнт горілку? «Ніколи не торкався»,— відповів буфетник. Професор ре­тельно оглянув його і сказав, що жодних ознак раку немає. Буфет-

105

ник став тицяти гроші: «Скільки вам платити, професоре? Благані

зупиніть рак.» Йому було запропоновано здати аналізи і прийти нТ ступного разу. ^р

гтт„:'^{КИДаЮЧИ Халат}’ ^{Професор глян}Ув на те місце, де буфетник зали-| шив червінці, 1 побачив, що жодних червінців немає, замість них три етикетки з пляшок Абрау-Дюрсо...

Що діялося ще дивовижного в Москві тієї ночі, ми не знаємо і до щукуватись, певно, не будемо, бо надходить час нам братися за другу частину цієї правдивої оповіді. За мною, читачу!

Частина друга

Розділ 19 МАРГАРИТА

За мною, читачу! Хто сказав, що немає на світі справжнього, вірної о, вічного кохання? Хай відріжуть брехунові його мерзенний язикі а мною, читачу, тільки за мною, і я покажу тобі таке кохання! ] Ні. ...аистер помилявся, коли в лікарні о тій опівнічній порі з гір­котою казав, що вона забула його. Такого не могло бути

Кохану його звали Маргаритою Миколаївною. Все, що майстер ка-і зав про неї бідолашному поетові, було правдою. Вона була правдива -

Г_ЯхСГ‘?^ЗД1ТНа ™^{ЯТИрІЧНа} Маргарита була дружиною якогось фахівця. Чоловік її був молодий, вродливий, добрий, чесний і обожню

вав свою дружину. їй не бракувало грошей, вона могла купити все, що ж забаглося. Маргарита Миколаївна ніколи не торкалася примуса...

І а вона не була щасливою жодної хвилини, їй потрібен був він, май­стер і аж ніяк не готична вілла, і не окремий сад, і не гроші... і Маргарита прийшла наступного дня в будиночок майстра і дізна­лася, що майстра вже немає. Вона часто плакала, довго й гірко: «На­віщо я тієї ночі пішла від нього? Яке безумство! Я повернулася на ступного дня, але було вже запізно. Як нещасний Левій Матвій »

Горо самого дня, коли відбувалася безглузда круговерть усіля­ких подій у Москві, Маргарита прокинулася опівдні в своїй спальні яка заскленою стелею виходила у башту вілли. Вона не заплакала, бо

прокинулася з передчуттям, що сьогодні, нарешті, щось станеться, бо мала вона віщі сни...

Сон був справді надзвичайний. Вона ніколи не бачила уві сні май­стра, а тут приснився. Приснилася невідома Маргариті місцина . кострубатим містком над каламутною весняною річечкою. Безрадіс- I ні миршавенькі дерева. Самотня осика, а далі - хижка... Пекельне І місце для живої людини! Але уві сні Маргарита побачила його він

106

подавав їй знаки й кликав... Маргарита по купинах побігла до нього і... прокинулася.

• Сон цей може означати лише щось одне з двох, — міркувала Мар­гарита, — якщо він мертвий і кликав мене, то я невдовзі помру. Це дуже добре, бо мукам тоді прийде край. Або він живий, тоді він дає про себе знати! Він хоче сказати, що ми ще побачимося. Так, ми по- Гіпчимося скоро!»

Чоловік її поїхав у відрядження, три доби вона сама собі господи­ня. Діставши свободу, Маргарита з усієї квартири обрала темну, без її ікон, кімнату, де у шафах зберігався усілякий мотлох. Вона висуну­ли нижню шухляду й дістала те єдине вартісне, що мала в житті, старий альбом з коричневої шкіри, в якому була фотографічна карт­ки майстра. Книжечка ощадкаси з внеском у десять тисяч на його ім’я, спресовані поміж аркушиками цигаркового паперу пелюстки насушеної троянди і частина зшитку в повний аркуш, списаного на друкарській машинці, з обгорілим нижнім краєм.

Повернувшись із цим скарбом до себе в спальню, Маргарита поси­діла близько години, тримаючи на колінах пошкоджений вогнем зо­шит, гортаючи його і перечитуючи те, в чому після паління не було пі початку, ні кінця: «Пітьма, що надійшла від Середземного моря, накрила ненависне прокураторові місто. Щезли висячі мости, які єд­нали храм зі страшною Антонієвою вежею, опустилася з неба хлань і залила крилатих богів над гіподромом, Хасмонейський палац з бій­ницями, базари, караван-сараї, провулки, ставки... Пропав Єршала- ім — велике місто, наче і не було його у світі...»

Маргариті хотілося читати далі, але далі нічого не було, крім не­рівних вугільних торочок. Вона залишила зошит і довго сиділа, не спускаючи очей з фотографії майстра. Потім сльози висохли. Мар­гарита акуратно склала своє майно, і вже за кілька хвилин одягла иильто, щоб іти гуляти. Наташа, хатня робітниця, запитала, яку страву готувати на друге і почала розповідати казна-що про фокусни­ка в театрі, який усім роздав по два флакони закордонних парфумів і панчохи безплатно, а коли публіка вийшла на вулицю - - усі були голісінькі! Громадянки у самих панталонах бігли Тверською! Мар­гарита Миколаївна зробила їй зауваження: «Ну як вам не соромно, ни письменна, розумна дівчина, в чергах патякають чортзна-що, а ви повторюєте!»

Смішна розмова закінчилася приємним сюрпризом для Наташі. Маргарита Миколаївна подарувала їй панчохи і пляшечку одеколо­ну і просила лише про одне — не бігати в самих панчохах Тверською і нікого не слухати.

107

"^{Иоші сиділа під} Кремлівською стіною на одній із лав позтаттт

сиділа я ^У““ ’ ™^И“ ° ^ГЩИН»'- “ «ж. лаві во.

сиділа поруч з ним... «Якщо тебе заслали, то чому ти не даєш знати гт"

себе? Ти ІЮМкВ мене? Ні. , чомусь на вірю в це

п«(СГ 1 ^ШСЬКИИ гамір усе вираивгіше, близячись, чулися удари Я рвбана і фальшуваті г^тсу тгшЯ ІТл»; тт удари ов

біль з музиками.

всяувічт „пл ’ ^шдкРИта похоронна машина, на ній труні кшиого, _6ул„ _{якісь дивно}

б я запродала душу, аби дізнатися, чи живий він? Кого по ховають з) такими дивовижними обличчями?..» 1

МАСОЛІтТ тГГ^а: :^{БёрлЬза} Михайла Олександровича, голову

прГт™'п1ліГсТ ^{В НИХ НаСТРІЙ! ВЄЗУТЬ МЄРЦЯ}’ ^{а д}»ь лише

іро ге, куди поділася його голова...»

го грХ7янин_а^МИЯ^{ОЛаїВНа} °®^{ернулась 1} побачила поруч невіломо-

• громадянина. «Яка голова?..» Той, хто говорив, був невисокий на

ріст вогненно рудий, з іклом, у накрохмаленій білизні, в смугасто-

бГя^Кск^ТЮМ; ’ ^{В ЛаК}°^{ВаНИХ ЧЄРЄВИКаХ 13 К}°^ТЄЛК- 1

гТпг ^{Р а}’ ^{а 3 кишені} стирчала обгризена куряча кістка )

труни...» -^Н^Тнив^^Він^РИб0Н^Дй^{ВСЬК0МУ}--^{Д0МІ Г}°^{ЛОВУ МЄРЦЯ ВКраЛИ 3} трібна ця голова" ~ ^Ней™вірнии скандал! Кому й навіщо по

Маргарита подумала, що, мабуть, за труною йдуть літератоюи «Так, так, вони самісінькі,» - сказав незнайомець ШрГр_ИТаза^

:™?Г^{ЄР€ДНИХНЄМаЄКРИТИКаЛаТу}™о? *Як же його Тоже не УТИ? Он він з краю в четвертій шерензі. Попелястий... А ви я бачу

в,Т_я М^{ИДИТЄ ЦЬОГ}° ^{Латунського}- * *Яще декого ненавиджу - відпо­віла Маргарита, — але про це нецікаво говорити...» I

« І ак, звісно, що тут цікавого, Маргарито Миколаївно»» - о™«™

незнайомець. Маргарита вразилася: звідки він її знаТтой яідпЗ

що послании до неї у справі: щоб сьогодні ввечері запросити в гесті до

одного дуже значного іноземця ^сті Дч

ска^аТоГ ^Р?™‘^ВаГ^Я: *7“ ^{ВИ ВУЛИ}™”^{Й 3}™“' Ы™ -отві. - сказала вона. «Дурепа!» - образився рудий і тієї ж миті промовив-

₁₀₈‘‘ ^Ш ’ ^Щ° ^{надшшла В1}Д Середземного моря, накрила ненависне

прокураторові місто. Щезли висячі мости, які єднали храм зі страш­ною Антонієвою вежею, опустилася з неба хлань і залила крилатих бо- I^і І її над гіподромом, Хасмонейський палац з бійницями, базари, кара- міш-сараї, провулки, ставки... Пропав Єршалаїм — велике місто, начеі но було його у світі... Так пропадіть же ви пропадом з вашим обгорілим інчитком і сушеною трояндою! Сидіть тут на лаві сама і благайте його, щоб відпустив вас на волю, дав дихати повітрям, пішов би з пам’яті!..»

Побілівши обличчям, Маргарита повернулася до лави: «Я нічого м»> збагну, — тихо заговорила Маргарита. — Як ви могли дізнатися про мої думки?..» Чужинець назвався Азазелло, але більше нічого иі> хотів говорити. Маргарита благала хоч щось розповісти про май­стра, чи живий він.

Азазелло заспокоїв: так, її коханий живий... А запрошено її до чу­жоземця цілковито безпечного і жодна душа не знатиме про ці від­мілини. Про мету вона дізнається пізніше... Маргарита запитала, яка

3. користь йти до незнайомця? «...Ви скористаєтесь нагодою...» Мар- гприта зрозуміла, що дізнається про нього, і одразу вирішила: «Піду!

11. іду куди завгодно!»

Тоді Азазелло дістав з кишені круглий золотий футлярчик: «Сьо­годні увечері, якраз о пів на десяту, завдайте собі труда, роздягнув­шись догола, натерти цією маззю обличчя і все тіло. Далі робіть як ииаєте, але не відходьте від телефону. О десятій я вам зателефоную...»

«Я йду на все заради нього, бо ні на що у світі більше не маю надії. Коли ви мене занапастите, вам буде ганьба! Я згодна доконати цю ко- мпдію з натиранням, згодна йти навіть до чорта в зуби!..» — сказала Мітгарита.

Раптом Азазелло щось побачив позаду Маргарити. Вона обернула- ■III. але нічого не угледіла. Тоді вона повернулася, але пояснень дава­ти не було вже кому: співбесідник зник. Маргарита поспіхом побігла « Ллександрівського саду геть.

Розділ 20 КРЕМ АЗАЗЕЛЛО

Місяць у вечірньому чистому небі висів повний, проглядаючи крізь п 1-і тя клена. Липи та акації помережили землю в саду складним візе- I іунком плям. Трійчасте вікно в башті, розчинене, але завішене шторою, гнітилося шаленим електричним світлом. У спальні горіли всі вогні.

Маргарита Миколаївна сиділа перед трюмо в самому купальному х нлаті і в чорних черевичках, не зводячи очей з годинника. Нарешті донга стрілка впала на двадцять дев’яту хвилину десятої. Серце Мар­ні рити стріпнулося, так що вона не змогла навіть відразу взятися за

109

футлярчик. Опанувавши себе, Маргарита відкрила його й побачил маснии жовтуватий крем. Від нього тхнуло болотом. Кінчиком паль, ця Маргарита поклала невелику грудочку крему на долоню і почад втирати крем у лоб і щоки. Крем легко мастився і, як здавалося, о; разу ж й випаровувався.

Повискубувані пінцетом брови погустішали і чорними рівними дугами пролягли над позеленілими очима. Тонка зморшка на лоб зникла без сліду. Зникли і жовтенькі тіні коло скронь, і дві ледве по мітні павутинки довкола зовнішніх кутиків очей. Шкіра налилася рівною рожевою барвою, чоло стало біле й чисте... На тридцятиріч] ну Маргариту з люстра дивилася від природи кучерява, чорноволоса жінка років двадцяти, яка нестримно реготала, показуючи зуби.

Насміявшись, Маргарита вискочила з халата одним скоком, за черпнула легкии масний крем і сильними рухами почала втирати його в шкіру тіла. Воно одразу порожевіло й загорілося. Потім умить м’я] зи рук і ніг стали пружними, а потім тіло Маргаритине втратило вагу,

«Ну и крем! Ну ж і крем!» — закричала Маргарита. Вона пере мінилася не тільки зовні. Тепер у ній у всій, у кожній часточці тіла збулькувала радість, і вона відчувала, як ці бульки поколюють і лос­кочуть усе її тіло. Маргарита відчула себе вільною від усього і збаг­нула, що сталося саме те, про що їй вранці говорило передчуття. І що вона покидає віллу і своє дотеперішнє життя назавжди.

І вона, оголена, стала підлітати час від часу в повітря, потім пере- оігла до чоловікового кабінету. На вирваному з нотатника аркушик* вона написала:

«Прости мене і якнайшвидше забудь. Я від тебе йду навіки. Ні шукай мене, це марна справа. Я стала відьмою від горя і біди, що впа ли на мене. Мені час. Прощавай.

Маргарита»

Потім Маргарита прилетіла в спальню. «Як ви це робите, Маргари-¹ то Миколаївно?* - здивувалася Наташа. «Це крем! Крем, крем!* - відповіла Маргарита.

... У цей час звідкисьіз іншого боку провулка, з відчиненого вікна, ви­рвався і полетів гучний віртуозний вальс, і почувся гуркіт машини, яка підкотилася до воріт. Маргарита нетерпляче чекала дзвоника Азазел- ло... А коли він зателефонував, відповіла: «Любий, любий Азазелло!*

«Вже час. Вилітайте. Коли будете пролітати над ворітьми, прокри- ; чіть: «Невидима!» Потім політайте над містом, а там на південь геть з міста, і просто на річку. На вас чекають!» - сказали в слухавці.

Маргарита повісила слухавку, і тієї миті в сусідній кімнаті щось

110

дерев’яно застукало і почало битись у двері. Маргарита розчахнула їх, і щітка для підлоги, щетиною догори, танцюючи, влетіла в спаль- пк>. Маргарита верескнула від захвату і вискочила на щітку верхи. Гут тільки у вершниці промайнула думка, що вона в цій метушні за­була одягтися. Вона скоком дісталася до ліжка і схопила якусь бла­китну сорочку. Змахнувши нею, як штандартом, вона вилетіла у ві­к но. І вальс над садом загримів ще гучніше.

«Прощавайте назавжди! Я відлітаю!» — гукала Маргарита. Тут попа усвідомила, що сорочка їй ні до чого і залишилася голою...

• Прощавай, Наташо!» — прокричала Маргарита і смикнула щітку.

• 11 евидима! Невидима!» — ще гучніше крикнула вона і поміж віттям к пена, яке вдарило її по обличчю, понад ворітьми вилетіла у прову ііок. І слідом за нею полетів неймовірно шалений вальс.

Розділ 21 ПОЛІТ

Невидима і вільна! Невидима і вільна! Пролетівши своїм провул­ком, Маргарита потрапила у наступний... Третій провулок вів просто до Арбату.... Вона трохи промахнулася і плечем вдарилася об якийсь світляний диск... У кінці провулка її увагу привернуло пишне гро- мпддя восьмиповерхового будинку. «Дім Драмліту». Узявши щіт­ку під пахву, Маргарита увійшла у двері і побачила поряд із ліфтом чорну велику дошку, а на ній номери квартир і прізвища мешканців.

І однявшись у повітря вище, вона нетерпляче почала читати прізви­ща: Хустов, Двобратський, Квант, Бескудніков, Латунський...

«Та це ж він занапастив майстра! Латунський — вісімдесят чоти­ри...» — сказала собі Маргарита. І почала шукати, де живе Латун­ський. Ось наліво — 82, направо — 83, ще вище, наліво 84! Ось І картка “О. Латунський”».

Маргарита зіскочила зі щітки, подзвонила раз, другий, третій. Ніхто не відчиняв. Тоді Маргарита повернулася назад, визначаючи піїсна квартири саме Латунського. Впевнившись, вона піднеслася у повітря і за кілька секунд вже входила в розчинене вікно до неосвіт- леної кімнати... Кажуть, що й досі критик Латунський блідне, згаду­ючи той жахливий вечір і святобливо вимовляє ім’я Берліоза...

...Коли Маргарита повернулася з кухні, у неї у руках був важкий молоток. Гола й невидима Маргарита стримувала себе, руки її труси­лися від нетерплячки. Старанно націлившись, Маргарита вдарила по клавішах рояля, і по всій квартирі загучав перший жалібний зойк. Надривно лунав ні в чому не винний беккерівський кабінетний ін­струмент. Клавіші в ньому провалювалися, кістяні накладки відска-

111

кували... Інструмент гув, хрипів, дзвенів, вив. Зі звуком револьвег

ого пострілу тріснула під ударом молотка верхня полірована дек

Важко дихаючи, Маргарита рвала і м’яла молотком сгруни

у . „ , ' *- щ иі иуии...

паючГбог'Г ^{ВЖЄ бІГЛа В}°^Да' ^{3 КУХНІ В К}°Р^ИД°Р У^же мчав потік. ІПльі ючи босими ногами у воді, Маргарита відрами носила воду з кухЛ

в кабінет критика і виливала її в шухляди письмового столу Роз ^'

мавши молотком дверцята шафи в кабінеті, витягла у спальні із дзеї.

човнилі“ ^К°^{СТЮМ КРИ}™^{Ка 1 ВТ}°^{ПИЛа Й0Г0} У ^ванні- Повну чорнилі

ня ^{Ю ВИЛИЛа В ПИШН}° ^{ПІДбИТЄ двоспаль}не ліжко. Руйнув

ня, які вона вчиняла, давали їй гостру насолоду...

них'у^е^Л1^бГ^{ИНКУ ВИРУВаЛ}°- ^{БІГали 1 щось} вигукували люди. Серед, их уже мелькали міліціонери... Але подальше вже не цікавило Мар-і

ршу. ..римірявшись, щоб не зачепитися за якийсь дріт, вона міп-

Го Г^{ИСЛа Щ1ТКУ1 ВМИТЬ опинилась} вище нефортунного будинку. ппшпТ^{К П1Д НЄЮ П0ХИЛИВСЯ набік} і провалився вниз. Маргарита ще пришвидшила щітку, і все скупчення дахів кануло під землю а Та

сть нього з явилося озеро тремтливих електричних вогнів За се-

““ — “ яки» лей.

ипдила її після повітряної гонитви. Легке її тіло, як стріла, розкрая­ло поду, а стовп води викинуло мало не до самого місяця...

Тільки-но Маргарита торкнулася вологої трави, музика під вер­ни ми зазвучала дужче і веселіше спалахнули іскри над вогнищем. Під гіллям верб, усипаних ніжними пухнастими сережками, сиді- пи жаби і грали на дерев’яних дудах бравурний марш на пошануван­ні! Маргарита. Прозорі русалки зупинили свій танок над річкою і за­микали Маргариті водоростями. Голі відьми вишикувалися і почали присідати та вклонятися придворними поклонами. Хтось козлоно­гий підлетів і припав до руки, розкинув на траві шовк, поцікавився, чи добре купалося королеві, запросив прилягти й відпочити.

Потім їй подали машину. На острів впала булана відкрита маши­ни, на шоферському місці сидів чорний довгоносий грак у фуражці і и рукавицях з відлогами. Маргарита опустилася на широке заднє си- шння. Острів зник, зникла річка, Маргарита помчала в Москву.

Розділ 22 ПРИ СВІЧКАХ

Рівне гудіння машини, яка високо летіла над землею, заколисува­но Маргариту. Стуливши повіки, вона віддала обличчя вітру і думала Іи сумом про покинутий нею невідомий берег річки... Після всіх див І чпклунств вона вже здогадувалася, до кого саме її везуть, але це не

• и кликало в ній страху. Надія на те, що там їй поталанить повернути гпоє щастя, робила її безстрашною.

Висадивши Маргариту, яка ні про що не питала, коло одного з над­гробків безлюдного кладовища в районі Дорогомилова, грак запустив мпіиину, спрямувавши її просто в яр, де вона з гуркотом і згинула.

Тієї ж миті від одного з пам’ятників відокремилася чорна тінь — Літзелло. Він рухом запросив Маргариту сісти на щітку, сам скочив нм довгу рапіру, вони стрімко злетіли і за кілька секунд, не побачені жодною живою душею, опустилися коло будинку №302-біс на Садо-

• Ій вулиці. Маргарита зі своїм проводирем була біля дверей кварти­ри №50. Дзвонити не стали, Азазелло безгучно відкрив двері своїм и иючем.

Перше, що вразило Маргариту, це та пітьма, в яку вона потрапи­ли . Тієї ж миті попереду заблищав вогник якоїсь лампадки... Почали підніматися якимись широкими приступками, і Маргариті здалося, що їм не буде кінця... Вогник наблизився впритул, і Маргарита поба­чила освітлене обличчя Коров’єва-Фагота.

Щоправда, зовнішня подоба його змінилася. Вогник відбився не її ипдтріснутому пенсне, а в моноклі, щоправда, також надтріснуто-

113

му. Вусики на нахабній мармизі були підкручені і намащені, він б убраний у фрак.

Маг, регент, чародій, перекладач чи біс його зна хто — словом, К1 ров’єв — уклонився і, широко повівши лампадкою в повітрі, запр сив Маргариту йти слідом за ним. Азазелло зник. І

Маргарита збагнула, що вона перебуває в просто неосяжній зал та ще й з колонадою, темною і, з першого враження, безкінечною. У Коло якоїсь канапки Коров’єв зупинився, поставив свою лампаг ку на якусь тумбу, рухом запропонував Маргариті сісти, а сам примо тився поруч. Він відрекомендувався: «Коров’єв. Вас дивує, що нем/ світла? Просто мессір не любить електричного світла, і ми вдамося д| нього в найостанніший момент. І тоді його не бракуватиме...»

Та Маргариту найбільше цікавило, де усе це вміщається. «Найпро тіше зі всього! відповів Коров’єв. — Тому, хто знається на п’ятому вимірові, нічого не варто розсунути приміщення до бажаних розмі рів, до чорт знає яких меж! ...Але вертаймося до справи, Маргарит Миколаївно. Ви жінка вельми розумна і, безперечно, вже здогадали ся про те, хто наш хазяїн... Щорік мессір дає один бал. Він зветьс^ весняним балом повні, або балом ста королів... так ось: мессір паруб^ кує, як ви, певно, розумієте й самі. Але потрібна господиня... Уста лилася традиція — господиня балу має неодмінно називатися Марга ритою, по-перше, а по-друге, вона має бути з місцевих. Сто двадця одну Маргариту знайшли ми в Москві, а, чи вірите, — жодна не при датна. Ви не відмовитесь перебрати на себе цей обов’язок?»

Маргарита погодилася. Вони пішли між колонами і нарешті дісі тались якоїсь іншої зали, в котрій чомусь пахло лимонами. Коров’єв| порадив їй ніколи нічого не боятися і сказав, що бал буде бучний Приїдуть особи, влада яких колись була дуже велика, але усі вони! дуже малі у порівнянні з мессіром. До того ж він сказав, що Маргари­та й сама — королівської крові.

«О королево, питання крові — найскладніші питання у світі! — ска­зав Коров’єв. — І якби розговорити декотрих прабабусь, а особливо тих,і що мали репутацію скромниць, предивні таємниці розкрилися б. Я ані трохи не схиблю, якщо, кажучи про це, нагадаю примхи тасованої ко­лоди карт. Є речі, у яких цілковито неспроможні ані бар’єри між стана-1 ми, ані кордони між державами. Вгадайте: одна з французьких коро лев, що жила в шістнадцятому сторіччі, напевно, страшенно вразиласі б, якби хтось сказав їй, що її премилу прапрапраправнучку я через багаі то літ вестиму під руку в Москві бальними залами... Але ми прийшли!* Коров єв задув свою лампадку, і вона зникла в нього з рук... Две­рі розчинилися. Кімната була дуже невелика. Маргарита побачила

114

дубове ліжко з брудними простирадлами і подушкою. Перед ліжком нтонв дубовий на різьблених ніжках стіл, на якому містився канде- пнОр із гніздами у вигляді пташиних лап із кігтями. У цих семи золо­тих лапах горіли товсті воскові свічі. На столику була велика шахів­ниця з фігурками, надзвичайно мистецьки виробленими... У кімнаті і к нуло сіркою та смолою.

Серед присутніх Маргарита одразу впізнала Азазелло, який те- ШЧ> був зодягнутий у фрак і стояв коло спинки ліжка. Гола відьма, Гилла, котра так збентежила буфетника Вар’єте, сиділа на килимку иіміо ліжка, мішаючи щось в каструлі.

Окрім них у кімнаті був ще величезний чорний котяра, який сидів її її писокому табуреті перед шаховим столиком і тримав у правій лапі ■■■и хового коня. Гелла підвелася і вклонилася Маргариті. Те саме зро- Пи її і кіт, зіскочивши з табурета, ... шаркаючи правою задньою ла- о. Він упустив коня і поліз за ним під ліжко.

На ліжку сидів той, кого ще зовсім недавно бідолашний Іван на Патріарших переконував у тому, що диявола не існує.

Два ока уп’ялися Маргариті в обличчя. Праве із золотою іскрою ІІІІ дні, ліве — порожнє і чорне, як вузьке вушко голки, ніби вихід у Придонну криницю. Воландове обличчя було скошене набік, правий и уі ик рота відтягнуто донизу, на великому лобі були зморшки. Шкі­ру ніби навічно спалила смага.

Воланд був у самій нічній довгій сорочці, брудній і залатаній н» лівому плечі. Одну ногу він підібгав під себе, другу витягнув на <м лінчик. Коліно цієї темної ноги Гелла натирала якоюсь маззю. Ще |иіііі’леділа Маргарита на розкритих безволосих грудях Воланда ви- іііішііого з чорного каменя жука на золотому ланцюжку і з якимись мік'і.менами на спинці. Коло Воланда на ліжку стояв дивовижний,

• пче живий і освітлений з одного боку сонцем, глобус.

«Вітаю вас, королево, і прошу дарувати мені оцей домашній yfllp...» — голос Воланда був низький і хрипкий. Він узяв з ліжка діиігу шпагу. Нахилився, поворушив під ліжком і сказав: «Вилізай! ііііртія відміняється. Прибула гостя!*

Маргарита заперечила: не треба переривати гру. Шахові журнали »«і і лати ли б добрячі гроші, аби тільки дістати змогу її надрукувати. ІІи іпінд сказав до себе: «Так, має рацію Коров’єв! Як примхливо тасу- •ті.си колодаї Кров!»

Нін простягнув руку і поманив до себе Маргариту, посадив на ліж- ші поруч з собою: «Ну, якщо ви так чарівливо люб’язні, а я нічого ін- Іііпго не чекав, так будьмо без церемоній... — Він нахилився до краю ііжіса і крикнув: — І довго буде тривати оце блазенство під ліжком?

115

Ні, я бачити не можу цього блазня. Подивіться, що він там, під лі> ком, зробив із собою!» — Викачаний у пилюці кіт, стоячи на задні лапах, тим часом вклонявся Маргариті. Тепер на шиї кота опинил ся біла краватка-метелик, а на грудях перламутровий дамський нокль на ремінці. Окрім того, вуса кота було визолочено...

«Шах королю», сказав Воланд. «Будь ласка...» — кіт почав ди­витися на дошку у бінокль.

Воланд представив Маргариті свій почет: оцей, що клеїть д^ ня, кіт Бегемот, з Азазелло та Коров’євим Маргарита вже бу.;^^ знайома, слугиня Гелла — метка і кмітлива. «Оце й усі — товариство! невелике, розмаїте і нелукаве...» Воланд замовк і почав повертати перед собою свій глобус, вироблений так майстерно, що сині океану на ньому ворушилися, а шапка на полюсі лежала, неначе справжні крижана і сніжна.

На шахівниці тим часом живі фігури змішалися: знервований ко-І роль у білій мантії тупцював на клітинці, здіймаючи у відчаї руки, І троє білих пішаків з алебардами розгублено дивилися на офіцера, ще розмахував шпагою і вказував уперед, де у суміжних клітинах буле видно чорних вершників Воланда.

Бегемот програвав. Він почав корчити гримаси і підморгувати своєму королю, роблячи усілякі витівки. «Нічого не допомагає* докинув Коров’єв. «Ну, і довго це триватиме? Шах королю. Король на клітинці Г-два», — не дивлячись на дошку, сказав Воланд. Він ба-| чив, що кіт махлює...

«Підлотник... ти здаєшся чи ні?» — гукнув пронизливим голосом Воланд. Кіт поклав лікті на стіл, уткнув вуха в лапи і почав думатиТ Нарешті він сказав: «Здаюсь. Але виключно тому, що не можу грати в атмосфері цькування з боку зловмисників!» — він підвівся, і шахо^Г ві фігурки полізли в скриньку.

Потім Маргарита втирала у хворе Воландове коліно якесь гарячі вариво, яке палило руки... Воланд запитав, чи є в неї якась печаль! яка труїть душу? «Ні, мессіре, нічого цього немає», — відповіла ро­зумниця Маргарита.

«Кров великий чинник», — невідомо чому весело сказав Во-І ланд і показав їй свій глобус: «Ось берег океану... Він наливається вогнем... Там почалася війна. Якщо ви наблизите очі, ви побачите й| подробиці...»

Тут Азазелло примітив сторонніх — кнура та Наташу. Воланд дозволив їй залишитися коло Маргарити, а кнура наказав відпра-" вити на кухню. «Тут непорозуміння, вона, бачите, мазнула його| кремом...» заступилася Маргарита. «Хто його різатиме? Хай поси-

116

диті. разом із кухарями, оце й усе! Не можна ж пустити його у бальну ним у!» — відповів Воланд.

Лзазелло нагадав, що надходить північ. Воланд запросив: «Про­шу мис... Наперед вдячний вам. Не розгублюйтесь і нічого не бійтеся. Нічого не пийте, окрім води...»

Маргарита піднялася з килимка, і тоді в дверях виник Коров’єв.

Розділ 23 ВЕЛИКИЙ БАЛ У САТАНИ

Надходила північ, доводилося поспішати. Маргарита невиразно ба­ні іш довколишнє. Запам’яталися свічки і самоцвітний якийсь басейн. Коли Маргарита стала на дно басейну, Гелла і Наташа, що допомагали ІII, обдали Маргариту якоюсь гарячою, густою і червоною рідиною. Мар­і «рита відчула солоний смак на губах і зрозуміла, що її миють кров’ю. Кривава мантія змінилася густою трояндовою олією. Потім Маргариту И и пули на кришталеве ложе і стали до блиску розтирати якимось вели­ким зеленим листям. Тут з’явився кіт і заходився допомагати.

Маргарита не пам’ятає, хто пошив їй із пелюсток білої троянди че- [ішіички і як ці черевички самі собою позастібалися золотими пряж­і' йми. Якась сила підкинула Маргариту і поставила перед дзеркалом,

• II волоссі сяйнула королівська діамантова корона. Звідкілясь узяв­ші ІСоров’єв і повісив на груди Маргариті важке, в овальній оправі зоб- рпжоння чорного пуделя на ланцюгу...

• Нічого, нічого! — вимовляв Коров’єв. — Дозвольте, королево, лп ш вам останню пораду. Гості будуть різні, але жодному, королево Мирто, ані тіні переваги! Помітить, помітить у ту ж мить! Треба по- пнібити його, полюбити, королево! Сторицею буде винагороджена за І(п господиня балу. І ще: не проминіть жодного! Хоча б усмішечку, як мп стане часу кинути слово, хоча б легесенький порух голови. Все, що іііпігодно, аби не брак уваги. Від цього вони захиріють...»

Тієї ж миті Маргарита в супроводі Коров’єва і Бегемота ступила в п і п ковиту темряву...

• Вал!» — пронизливо верескнув кіт, Маргарита скрикнула. Бал вибухнув світлом, а водночас звуком і запахом. Маргарита побачила і иГн> в тропічному лісі.

І Іотім невисока стіна білих тюльпанів виросла перед Маргаритою, ап нею вона побачила незліченні вогники і перед ними білі груди й чорні плечі людей, зодягнутих у фраки. Оркестр у добрих півтори сот­ії І музик грав полонез.

Чоловік у фракові, який вивищувався над оркестром, побачив­ши Маргариту, зблід, заусміхався і враз помахом руки підвів весь

117

оркестр. Він вклонився низько, широко розкинувши руки, і Марг#- рита помахала йому рукою. «Гукніть йому: “Вітаю вас, королю валі сів!”», — прошепотів Коров’єв.

Маргарита вигукнула де і подивувалася тому, що голос її пері крив оркестр. Чоловік від щастя скинувся і ліву руку приклав дД грудей... Тут були лише світової слави музики. Ліворуч, за перши* пультом скрипок був В’єтан... «Диригент — Йоганн Штраус! — заі кричав кіт. — І хай мене повісять на ліані, якщо на якомусь бал будь-коли грав такий оркестр!..»

У наступній залі не було колон, замість них стояли стіни черво-1 них, рожевих, молочно-білих троянд — з одного боку, а з другого — стіна японських камелій. Поміж цих стін били, шумуючи, фонтанЛ і шампанське вирувало бульбашками в трьох басейнах, серед яких один був прозоро-бузковим, другий — рубіновим, третій — кришта­левим. У стіні проступив вилом і на ньому на естраді гарячкував чо-І ловік у червоному з ластів’ячим хвостом фраці. Перед ним нестерпні надсаджувався джаз. Угледівши Маргариту, диригент зігнувся пеі ред нею і верескнув: «Алілуя!»

Нарешті вилетіли у передпокій. Очі тут сліпли від світла, що ли-1 лося з кришталевих виногрон. Маргариту поставили на чільне місце.) Коров’єв і Азазелло стояли біля них в парадних позах. У спину віяло холодом — з мармурової стіни позад Маргарити било шумуюче вині і стікало у крижаний басейн. Коло лівої ноги вона чула щось тепле і* кошлате. Це був Бегемот.

Зі здоровенного каміна вискочила шибениця, на якій теліпався труп. Він зірвався з мотузки і з нього вискочив чорноволосий краї сень у фраку та в лакованих черевиках — пан Жак з дружиною. «Ре-І комендую вам, королево, це один з найцікавіших чоловіків! Фальшу! вальник грошей, державний зрадник, непоганий алхімік. УславивсЛ тим, що отруїв свою коханку!»

Маргарита подивилася вниз і побачила, як щезли у бічному ходів шибениця і труна. Потім з каміна з’явився безголовий, з відірваною! рукою, скелет і перетворився на чоловіка у фраку.

«Королева у захваті!» кричав Коров’єв. До них піднявся схода-1 ми одинак у фраку. «Граф Роберт, досі привабливий. Був коханцем! королеви і отруїв свою дружину», — шепнув Коров’єв.

З каміна повипадали, тріскаючись, три домовини, далі майже цілі ковито розкладений труп. Потім наблизилася сухенька скромна дама в І дерев яному чоботі на лівій нозі з широкою зеленою пов’язкою на шиї\И

• Найчарівніша і найповажніша пані Тофана. Зажила слави серед І молодих неаполітанок, які збайдужіли до своїх чоловіків... ТофанаИ

118

продавала їм якусь водичку, яку ті підливали у суп... і ставали віль­ними, як весняні квіти. На нозі в неї іспанський чобіток, а зелена інні’язка від того, що тюремники, дізнавшись про мало не п’ять со- ггпь зниклих з Неаполя і Палермо чоловіків, які заважали дружи­нам, зопалу придушили пані Тофану...» — проказував Коров’єв.

У повітрі вже стояв гомін, з бальних зал виплескувалася музика.

«А ця нудна жінка, Фріда, — шепотів Коров’єв — скаржиться на гною хусточку. Її камеристка тридцять років кладе їй на ніч на сто­пі к носовичок. Прокинеться — хусточка тут. Вона і в річці її топила, і налила ніщо не допомагає. Колись вона служила в кав’ярні, по- гіула з хазяїном у коморі і через дев’ять місяців народила хлопчика, им несла його у ліс і засунула йому в рот хусточку та й закопала дити­ну. На суді вона казала, що їй нічим годувати немовля...» Маргарита псизала, що намагатиметься припинити страждання Фріди, бо була идивована, чому не засудили хазяїна кав’ярні.

Коров’єв продовжував представляти гостей: ота маркіза отруїла Оіггька, двох братів і двох сестер через спадщину... А он імператор Ру­дольф, чарівник і алхімік... А он та дама — московська швачка, яка ■'Робила дві дірочки в своєму ательє, і всі її клієнтки знали про це і Пули у захваті від того! А той мрійливий юнак продав дівчину, яка мого покохала, в публічний дім... Та Маргариту не цікавили ні Калі- гула, ні Мессаліна, ні Малюта Скуратов.

Потік гостей порідшав, тепер Маргариті треба було облетіти зали, щоб гості не вважали себе покинутими. В кімнаті з басейном, де грав раніше оркестр короля вальсів, тепер був мавпячий джаз. Орангу­танги дули у блискучі сурми, два гамадрили грали на роялях, а живі оксамитні метелики пурхали над танцюристами, зі стелі сипалися квіти і замість свічок пливли в повітрі світлячки та болотяні вогні...

«Останній вихід, — прошепотів Коров’єв, — і ми вільні...»

На помості навпроти себе Маргарита побачила Воланда. На ньому була та сама брудна сорочка, ноги у стоптаних капцях. Він спирався замість тростини на шпагу. Азазелло підніс Воландові тацю з головою Берліоза.

Воланд звернувся до голови, в якої здригались повіки: «Михайле Олександровичу, все сповнилося, чи не так? Голову відтяла жінка, засідання не відбулося — це факт. А факт — найупертіша у світі річ! Та вас цікавить подальше. А ще ви були прихильником теорії, що після того, як голову відтято, людина відходить у небуття! Мені при- мно на цьому балі засвідчити через моїх гостей, що це не так. Втім, оскільки всі теорії варті одна одної, ви відійдете у небуття!..»

Воланд доторкнувся до Берліозової голови шпагою і перетворив її на чашу, з якої і випив за буття... Він пив яскраво-червону кров. І ста-

119

лася метаморфоза. Щезла латана сорочка та стоптані черевики. Во ланд з’явився в чорній хламиді зі шпагою. Він наказав випити і Ма^ гариті, в якої від того запаморочилося в голові...

«Не бійтеся, королево, — почула вона шепіт. Кров ця давно ві йшла в землю, і на тому місці росте виноград...» Маргарита зробилг ковток. їй здалося, що закричали півні. Гості у фраках розсипалися на порох. Зникли колони, фонтани, тюльпани та камелії. Залиши лося, що було, — вітальня, у яку з прочинених дверей випадала ему жечка світла. І в ці прочинені двері й увійшла Маргарита.

Розділ 24 ВИЛУЧЕННЯ МАЙСТРА

У спальні Воланда все було, як і до балу. Воланд у сорочці сидів на ліжку, Гелла наготувала вечерю. Воланд показав Маргариті, щоб вона сіла поруч, і запитав, чи не сильно вона втомилася. Кіт налив їй у склянку якоїсь прозорої рідини і обурився, коли Маргарита сплута ла чистий спирт з горілкою. Вони випили за святкову ніч повні. Живе! тепло потекло по нутрощах Маргарити, до неї повернулися сили.

Бегемот відрізав шмат ананаса, посолив його, поперчив, з’їв, після чого випив другу стопку, за що отримав аплодисменти. Кусаючи м’ясо Маргарита дивилася, як Бегемот намащував гірчицею устрицю. Вони розмовляли про чари і розмах балу, і Маргарита виказала сумнів, що зовні ніхто не чув звуків балу, їй здалося, що хтось стежив за ними

Заговорили про те, чи влучно стріляє Азазелло, й він відповів, що до­сить пристойно стріляє — дивлячись у що, бо це різні речі — розбити мо­лотком шибку критикові Латунському чи влучити йому ж у серце. Тут Во­ланд запитав, хто такий критик Латунський, і Маргарита зізналася, що вчора знівечила його квартиру з помсти за те, що він занапастив майстра...

Коров’єв дістав з шухляди винову сімку і попросив Маргариту на­значити те місце, куди треба стріляти. Азазелло витяг чорний авто­матичний пістолет і, не обертаючись, вистрелив. Визначене Марга­ритою місце було пробите! Коров’єв сказав, що не перейшов би дорогу Азезелло навіть тоді, коли в нього не було б жодного пістолета. Кіт насупився і вирішив перевершити рекорд Азазелло. Він узяв два ре­вольвери і вистрелив, і однією кулею влучив у руку Гелли та у сову на каміні й у розбитий годинник...

Час добігав шостої години ранку. Маргарита вирішила вже йти, їй раптом незручно стало бути голою. Воланд стягнув з ліжка свій халат, і Коров’єв накинув його Маргариті на плечі. Маргарита подя­кувала і одразу відчула себе ошуканою. Її не утримували і нічого не пропонували. Тож вона вирішила бігти звідси — і в річку головою.

120

І'іііітом Воланд зупинив її і запитав, чи не хоче вона чогось сказати на прощання. Та Маргарита відповіла, що була втішена балом і охоче пробить це ще раз... Воланд залишився задоволений.

«Так і треба! — сказав він. — Ми вас випробовували. Ніколи і ні­чого не просіть, особливо в тих, хто дужий за вас. Самі запропонують І самі все дадуть!.. Отже, які збитки від моїх гостей, кажіть! Тепер и нее без церемоній!»

Тоді Маргарита попросила... ні, не про себе... Вона сказала: «Я хочу... щоб Фріді більше не підносили ту хусточку, якою вона задушила свою дичину...» «Я вже не знаю, що маю чинити, — відповів Воланд. — Ли­шається тільки затикати ганчір’ям усі шпарини, щоб сюди не лізло ми- посердя! Ви, виходячи з усього, людина добра, високоморальна? »

«Ні, — відповідала Маргарита. — Я попросила вас за Фріду, бо не- і ібачно подала їй надію. Вона чекає, мессіре... Ви зробите це? » Воланд сказав, що це Маргарита зробить сама. «Фріда! — гукнула Маргари- тп і сказала голій жінці, що вбігла до кімнати, просто і велично: Тебе прощають...»

Фріда зойкнула і впала на долівку перед Маргаритою. Воланд мпхнув рукою, і Фріда щезла з очей. «Що ж, Бегемоте, — заговорив Иоланд. — Не будемо наживатися на вчинках непрактичної людини у святкову ніч! Що ви, Маргарито, хочете для себе?»

Маргарита зажадала, щоб їй зараз же, цієї миті, повернули кохан­ця, майстра. Тієї ж миті здійнявся вітер, штора на вікні розкрилася І під далекого місяця простягнулася стежка світла, і в ній був май­стер — у лікарняному халаті і капцях. Маргарита кинулася цілувати Іюго у лоб, губи, щоки, довго стримувані сльози бігли по її обличчю.

Майстер був відсторонений, хворий, він вирішив, що в нього почали­ся галюцинації. Коров’єв підсунув йому стілець, а на Маргариті якимось чином з’явився чорний плащ. Воланд наказав дати майстру випити. Не­дужий взяв склянку і випив. Склянка розбилася біля його ніг... тут він нпізнав Маргариту, а після другої склянки його очі ожили і проясніли.

«Хто ви такий і звідки?» — запитав Воланд. «Я тепер ніхто, нідповів майстер, — я душевнохворий, з дому скорботи...» Маргари­та заплакала і попросила Воланда вилікувати майстра.

...Воланда майстер одразу пізнав: про нього розповідав йому Іван Іїездомний... Він пояснив, що Маргарита називає його майстром тому, що вона високої думки про його роман про Понтія Пілата... Воланд іпбажав почитати роман, та Маргарита не могла його дати, бо май­стер спалив його. Воланд не повірив. «Рукописи не горять», ска­зав він і наказав Бегемоту подати собі роман. Кіт схопився зі стільця, і всі побачили, що сидів він на купі рукописів. Маргарита побачи-

121

ла примірник і скрикнула: .Всемогутній! Всемогутній'

спалении роман майстра.

*, бо це й буц

5уі|

на

ВІД

«айстр^Са^^,ІЛКЛ“

новіла: .Прошу знову номр^'ГЛ ^ПОТРіб"°⁷* ^ІМ<Ч»-»Р>п-в , щоб ламо, засвітшіасн, і ст^о Г'б™’' »"ЕГ* ^В° ^АР&ИІ'

навіщо слухати бідну жінку, взагалі не бувіГшобД ^ ^Р°^{ЗСМІЯВСЯ}‘ *^Не буває! Та ми спробуємо» — вілпмів и ^{ЯК буЛ}°^!

велло. Тут ві отелі на підлоту обв^ивоі гр„, - ^тоТші ’7“ ^ валізою у рука* і в кепді. Це був . ^Д"^{Ш б,ЛИ8н1}’³

Латунського написав скаргу з повідомленням ппп ^Ш“^{Я СТЙТТІ} рине нелегальну літературу. Все ,е він вообн,^”; ^“^а"_т^{СТврЗбе}‘

‘Т“

ЯИ додому: Маргарита в чорному плащі, майстер у лікарняному хала­ті Вони затрималися на сходах, бо Маргарита Миколаївна забула під­кову, повернулася і побачили ту саму Аннушку, що пролила масло.

Аннушка, яку всі у будинку прозивали чумою за здатність зчиня­ти скандали, із подивом дивилася, як згори, з квартири №50, бігли чо­лі тік у самій білизні, що вилетів у вікно догори ногами, чоловік з бо­рідкою і поросячим обличчям, потім третій, у толстовці, потім хтось промий у чорній шапочці, якого вела дамочка у чорній рясі та подер­тих черевиках. За ними йшли зовсім гола дамочка із валізою у руках, ПІля якої йшов здоровезний чорний котяра, та невисокий чужоземець

• кривим оком, який накульгував. «Оце так квартира!» — подумала Аннушка і тут почула, як щось впало на підлогу. Тільки-но компанія яІЙшла, вона почета нишпорити у напівтемряві і знайшла щось у сер­ветці. Та один з тих, хто проходив повз неї, повернувся і став вимагати підківку із серветкою. Аннушка віддала знайдене і почула: «Я вам як- ипйглибше вдячний, мадам. Мені ця підківка дорога як пам’ять. Ось нам двісті рублів за знахідку...» Іноземець миттю опинився внизу і гук- ііув звідти: «Як щось знайдеш, стара відьмо, здавай у міліцію, а не хо­вай за пазуху!» Аннушка виглянула у двір, але там вже нікого не було...

За годину у підвалі маленького будиночка у першій кімнаті все Пуло так само, як до тієї страшної ночі минулого року. На столі під ■іксамитовою скатертиною, під лампою з абажуром, стояли конвалії. Нп столом сиділа Маргарита і тихо плакала від пережитого. Рукопис, ниищений вогнем, був перед нею. У сусідній кімнаті спав майстер.

Маргарита знайшла місце, яке перечитувала перед побаченням з Азазелло. Майнула навіть думка, що все це чаклунство, що зараз усе щозне... Маргарита шелестіла аркушами, розгладжувала їх, цілувала...

«...Пітьма, що надійшла з Середземного моря, накрила ненависне прокураторові місто...»

Розділ 25

ЯК ПРОКУРАТОР НАМАГАВСЯ ВРЯТУВАТИ ІУДУ З КИРІАФА

Пітьма, що надійшла з Середземного моря, накрила ненависне прокураторові місто. Щезли висячі мости, опустилася з неба хлань

І залила крилатих богів над гіподромом, Хасмонейський палац, ка- рпван-сараї, провулки, ставки... Пропав Єршалаїм — велике місто, ипче його і не було на світі. Все пожерла пітьма... Дивовижну хмару мпигнало з моря чотирнадцятого дня весняного місяця нісана. Ме­рехтливі спалахи викликали з безодні палац Ірода Великого, стра­х Ітливі безокі золоті статуї шугали в чорне небо. Знову зникав небес­ний вогонь і важкі удари грому заганяли золотих ідолів у пітьму.

123

Злива хлинула несподівано, гроза перейшла в ураган, який шм тував сад, де розмовляли колись прокуратор і первосвященик. балкон під колони заносило зірвані троянди, листя магнолій... У ц час під колонами перебував лише прокуратор.

Він лежав на ложі біля низенького столу з наїдками і вином у к^ рафках. Коло ніг прокуратора була кривава калюжа з розбитої ка₍ рафки. Прокуратор сам наливав собі вино в чашу, пив довгими ковт ками, кришив хліб і глитав маленькими шматочками, висмоктува? устриць, жував лимон...

Минув якийсь час, завіса води почала тоншати. Ураган слабша~ Удари грому і блискавиці рідшали. Грозу відносило до Мертвого моря. До слуху прокуратора дійшли звуки сурм і цокіт копит — сол; дати поверталися з Лисої Гори. Почулися довгоочікувані кроки пе ред самим балконом. Чоловік у каптурі перейшов сад і ступив на мо­заїчну підлогу балкона.

«Прокураторові здоров’я і радості!» — почув прокуратор лати ною. Той, що прийшов, був геть мокрий. Йому висушили волосся, п ' ревдягнули у багряний військовий плащ і перевзули у сухі сандалії.

Сонце повернулося в Єршалаїм. Фонтан ожив, голуби вибралися] на пісок. Червону калюжу було витерто. Подали м’ясо. Пілат частуГ вав прибульця вином і наїдками. Чоловік був середнього віку, з при ємним округлим лицем, м’ясистим носом і маленькими очима. Він похвалив тридцятилітнє прокураторове вино. Пили за кесаря, батькаґ римлян — хай пошле йому бог довге життя. Прокуратор признався] що не любить Єршалаїм — найвідразніше місце на землі, не любить^ його свята, його магів, химерників, чарівників, зграї богомольців.* Страшенно нудно чекати якогось кровопролиття!

Потім прокуратор наказав звітувати про страту — чи не виказував хто непокору, чи переконався гість у тому, що смерть засуджених дійс­но настала? Гість відповів, що всім дали трунок, та Га-Ноцрі відмовив-1 ся його пити — подякував та сказав, що не звинувачує нікого за те що відібрано його життя. Поводився по-дивацькому: намагався зазирну­ти в очі то одному, то іншому, усміхався розгубленою посмішкою...

Прокуратор пожалкував, що не можна виявити прибічників Га- Ноцрі, і зажадав, щоб страченого поховали якнайшвидше і таємно. Розпитував про якогось Іуду з Киріафа, який начебто дістав гроші за те, що пригощав в себе божевільного страченого. Іуда — моло­дий і вродливий з великою хіттю до грошей... Прокуратор поділився з гостем своїм передбаченням: Іуду заріжуть цієї ночі! Нібито хтось з друзів Га-Ноцрі, обурений зрадництвом цього міняли з Киріафа, змовився забити зрадника сьогодні вночі, а гроші повернути перво- 124

і иященикові із написом: «Повертаю кляті гроші». Прокуратор нака­тів охороняти Іуду, якого, безумовно, заріжуть сьогодні. Пілат зга­дав навіть про гроші, які начебто взяв у свого гостя під час виїзду, щоб винагородити натовп. Він зажадав звіту про погребіння Га-Ноц- рі і вирішення справи Іуди з Киріафа...

Сонце вже сіло, настали сутінки.

Розділ 26 ПОХОВАННЯ

Можливо, сутінки були причиною того, що прокуратор круто пе­ремінився — ніби постарів, згорбився, занепокоївся. Наближалася і ияткова ніч. Вже вдруге найшла на нього туга. Від болю лишився пише спомин. Він прагнув оманути себе.

Свиснув собаці на ім’я Банга. Пес зіп’явся на задні лапи, перед­ні закинув на плечі хазяїну, лизнув йому щоку, влігся біля ніг. Пес міби збагнув, що хазяїна спіткала біда. Він втішав свого господаря, намагався всі нещастя зустрінути вкупі з ним...

Прокураторів гість, якого звали Афраній, попрямував у город і легко розшукав вуличку, яку називали Грецькою. Зайшов до крам­ниці, у якій торгували килимами, покликав жінку на ім’я Ніза. За п’ять хвилин він вже пішов, а Ніза хутко перевдяглася і крикнула служниці, що йде до Енанти.

У той час на подвір’я Каїфи йшов красень-молодик. Його обігнала тендітна жінка, яка йшла, ніби пританцьовуючи, обходячи молоди­ка, на мить відкинула покривало... Молодик кинувся наздоганяти її. ІНн запитав, куди Ніза так поспішає, на що вона відповіла, що йде за місто, послухати соловейків. Молодик напросився супроводжувати иродливицю. Вона, побоюючись, що їх побачать разом, прошепотіла, куди саме йде — в Гефсиманію. Домовилися зустрітися в гроті.

Забувши, куди йшов, молодик кинувся до Гефсиманської брами. Дорога попід садами була безлюдною. Він намагався почути тихий шепіт води у гроті і тихо покликав Нізу... та замість чарівної жінки на дорогу вистрибнула чоловіча постать. Іуда сіпнувся і скрикнув.

«Скільки дістав? Кажи!» — запитала постать. «Тридцять тетра­драхм! Ось гроші! Беріть усі, та лишіть живим!» За спиною Іуди блис­кавично злетів ніж і вдарив під лопатку. Тіло його вдарилося об зем­лю... Три тіні хитнулися і зникли. Вже за кілька секунд на дорозі нікого не було. Весь Гефсиманський сад гримів солов’їним співом. Куди поділися двоє Іудиних вбивць, не знає ніхто. А третій подав­ся на берег Кедрону, сів на коня, перевдяг свій плащ і через південну праму в’їхав до Єршалаїма.

125

Місто було залито святковими вогнями. Над храмом палали не чені п’ятисвіччя. В середині палацу Ірода Великого панували морок1 тиша. Прокуратор ліг, та сон не брав його. Десь опівночі сон зрештс змилувався над ігемоном. Банга скочив в постіль і ліг поруч...

Зі сходів до ґанку пролягла місячна смуга. Він рушив по світляв дорозі — разом з Бангою та мандрівним філософом. їхня суперечка бух цікава і нескінченна... Прокуратор навіть подумав, що страти не було]

«Ми тепер будемо завжди разом...» — казав уві сні дивний філ^ соф. Сон прокуратора перервав Марк Щуролуп, який сповістив пр прибуття очільника таємної охорони. Пілат наказав покликати йог і вийшов до саду. Місяць непокоїв його.

Афраній, а це був він, пересвідчившись, що на балконі нікого неі має, тихо доповів: «Віддайте мене під суд, прокураторе. Я не зумії вберегти Іуду з Киріафа. Його зарізали...»

Він витяг з-під плаща мішок з грішми, який підкинули у дім первс| священика, — тридцять тетрадрахм... Переконавшись, що справу зр лено, Пілат почав скаржитися, що погано спить, а уві сні гуляє місл ним променем. Потім запитав, де очільник шукатиме зарізаного Іуду з] Киріафа. У відповідь він почув, що шукатиме у Гефсиманському саду бо там темно, відлюдно, а в місті його точно немає. Зійшлися на тому| що це дуже загадковий випадок, мабуть, у ньому замішана жінка... А<| раній заперечував: жінок не було. Мабуть, Іуда хотів заховати свої гр ші саме там, у Гефсиманії, у захищеному і відлюдному місці... То ж тр ба починати негайно шукати вбивць. Афраній добре розумів натякі!

Насамкінець Пілат натякнув на чутки, які поповзуть містом..

Заговорили про поховання страчених. Афраній розповідав, що Л той час, коли він переймався справою Іуди, сторожа дісталася пагор'Г ба і... одного тіла не знайшла.

Пілат здригнувся, почувши це, і слухав дуже уважно. Афранії розповів про Левія Матвія, який відніс страченого Га-Ноцрі у печеру) і кричав, що хоче поховати його. Левія заспокоювали: тіло буде по-Г ховане. Погребом керував помічник Толмай. Тіла відвезли до глибо-І кої ущелини на північ від Єршалаїма, викопали яму і поховали всі» страчених. На пальці мерцям натягли каблучки: Ієшуа з одним кар-| бом, Дісмасові — з двома, Гестасові — з трьома...

Прокуратор зажадав побачити Левія Матвія і Толмая.

Левій — чоловік років під сорок, чорний, обірваний, дивився по-І вовчому Він був стомлений і хитався, відмовлявся сидіти, їсти...

Прокуратор зажадав побачити той ніж, який Левій Матвій украві аби розрізати мотуззя на Ієшуа, та хартію, у яку Левій записував сло-[ ва Ієшуа. Той розгорнув перед прокураторюм сувій з малорозбірли-] 126

• ими рядками. Дещо Пілат прочитав: «Смерті немає... Вчора ми їли голодкі весняні баккроти... Ми побачимо чисту ріку води життя... ,11 юдство буде дивитися на сонце крізь прозорий кристал...»

ІІілат запропонував Левію стати доглядачем його бібліотеки. Та ■Новій відмовився: «Тобі не так просто буде дивитися мені у вічі піс­ки того, як ти вбив його, — відповів Левій Матвій. — Та крові ще Пуде. — Я заріжу Іуду з Киріафа!»

«Не клопочися. Іуду вже зарізали прихильники...» — відповів Пі- лпт. Матвій захотів дізнатися, хто це зробив, і Пілат відповів: «Я».

...За годину в палаці вже нікого не було. Прокуратор спав і дихав

• покійно, поряд з ним спав Банга. Так зустрів світанок п'ятнадцято­го иісану п’ятий прокуратор Іудеї Понтій Пілат.

Розділ 27 КІНЕЦЬ КВАРТИРИ № 50

Коли Маргарита дійшла до останніх слів розділу «...Так зустрів «иітанок п’ятнадцятого нісану п’ятий прокуратор Іудеї Понтій Пі- нпт...*, настав ранок. Маргарита була спокійною. Її не хвилювала ппдприродно проведена ніч, згадки про бал у сатани і те, яким дивом III було повернено майстра, — все було наче так, як і мало бути. Вона пішла до сусідньої кімнати, подивилася на майстра, який спав спо­к ІІІним сном, і сама заснула навпроти, на канапці...

Але не спав цілий поверх у одній з московських установ, поглину­тий слідством у справі Воланда. Справа виглядала дивовижною, до- і і именною чортівщиною з домішкою гіпнотичних фокусів і відвертої і' і їй мінальщини.

Перший, кому довелося побувати на освітленому електрикою по­версі згаданої установи, був Аркадій Аполлонович Семпеляров, голо- пя Акустичної комісії. Відбулася найнеприємніша розмова про цей ппскудний сеанс і бійку в ложі й про багато ще речей, розповіді про икі завдавали йому невимовних страждань. Свідок тямущий і квалі- ціікований, інтелігентна і культурна людина, Аркадій Аполлонович чудово змалював таємничого мага і його помічників-негідників. По- |іі иняли його свідчення зі свідченнями інших, серед яких була і дама я Пузковій білизні, і кур’єр Карпов, з’ясували адресу — місце, де слід шукати винуватців прикрих подій. Все зійшлося на квартирі № 50.

У квартирі ретельно все обшукали, стіни вистукали, перевірили пішоходи, але так нічого і не знайшли. Не було згадок про Воланда ні

• програмках, ні в будь-яких інших паперах. Всі розводили руками!

Той самий Прохор Петрович, голова видовищної комісії, повер­ну ііся у свій костюм негайно після того, як міліція увійшла до кабі-

127

нету. Він цілком схвалив всі резолюції, які накладав костюм без йот відома. І він нічого не знав про жодного Воланда.

Щезлого Римського розшукали доволі швидко — в готелі «АстЛ рія» в Ленінграді, в шафі для одягу, куди він заховався. Там йогоИ допитали, виявили, що він у нестямі і на запитання путніх відпомЯ дей не дає. Врешті Римського під охороною доправили до Москви. І Знайшовся і Ліходєєв. З Ялти надійшла телеграма, що він перебу вав у Ялті, але вже вилетів аеропланом до Москви. Лише Варенухи ні знайшли. Відомий театральний адміністратор зник, як у воду впаї Дванадцятеро людей здійснювали слідство головокрутної справи, до­сліджували не тільки випадок у Вар’єте, а й інші випадки по всій МосЛ ві. У клініці Стравінського знайшли Івана Миколайовича, який дунВ перемінився після випадку з Берліозом. Він охоче відповідав на запитам ня слідчого, але був байдужий. Його більше не обходила доля Берліозя Він дрімав і бачив місто дивовижне, незбагненне, неіснуюче, а мармуром, колонадами, з чорною вежею, з палацом на пагорбі і брош зовими статуями, з крокуючими римськими кентуріями... Він бачш чоловіка у кріслі з вимученим пожовклим обличчям у білій мантії І червоним підбоєм, який з ненавистю дивився на пишний та чужил сад, і пагорб, на якому стояли пусті порожні стовпи з поперечинами Допитавши Івана Миколайовича, слідчий збагнув, що добрався до початку цієї дивовижної історії — убивства на Патріарших. Слідчий переконався, що Берліоз кинувся під трамвай, бо був загіпнотизовЛ ний. Впіймати нікого так і не змогли, хоча в тричі проклятій квартя рі №50 хтось таки був.

Повернувся Лиходєєв, який одразу був замкнений у камері, потім заарештували і Варенуху, який повернувся до своєї квартири після дводобової відсутності. Варенуха почав брехати, незважаючи на дана Азазелло обіцянку, але ж він обіцяв не робити це тільки по телефоні* Потім він розридався і сказав, що бреше тільки тому, що боїться помі сти Воландової зграї, і прагнув сидіти лише в броньованій камері! Після розмови з Варенухою з’ясувалося, що били його двоє — одий ікластий, а другий товстун, схожий на кота.

Заарештували Аннушку: вона намагалася всучити касирці в універ мазі на Арбаті десятидоларовий папірець. Аннушка розповіла про літуИ нів у будинку на Садовій і золоту підківку з діамантами. Вона не розумі­ла, як червінці могли перетворитися на долари, яких вона в очі не бачилі Допитали і Миколу Івановича, заарештованого через дурість дружл ни, яка повідомила міліцію про його зникнення. Він розповів якусь ня сенітницю про те, що возив у повітрі голу хатню робітницю Маргарш ти Миколаївни, Наташу, кудись до чортів купатися. Кинулися шукати 128

і іоох жінок — і не знайшли. Близько четвертої години великий гурт чо­ловіків у цивільному вискочив з трьох машин біля будинку № 302-біс, нони трьома різними групами стали підніматися до квартири № 50.

У цей час Коров’єв і Азазелло сиділи в їдальні квартири, закінчу- тіли снідати. Воланд перебував у спальні, де був кіт — невідомо.

«Що то за кроки на сходах?» — запитав Коров’єв, бавлячись ло­жечкою в чашці кави. «Це нас арештовувати йдуть...» — відповів Азазелло і відпив з чарочки.

Ті, що кралися по сходах, мали з собою маузер, відмички, тон­кі шовкові тенета і аркан, марлеві маски та ампули з хлороформом. Нідкрили парадні двері, інша група надійшла з чорного ходу. По всіх кімнатах розсипалися люди, та нікого не знайшли. Лише у вітальні па камінній полиці сидів величезний чорний кіт.

Кіт промовив: «Не бешкетую, нікого не чіпаю. Лагоджу примус. Попереджаю, що кіт — древня недоторкана тварина!» Його поча­ли ловити, а він миттю випустив з рук примуса і вихопив з-за спини браунінг і вистрілив. Від пострілу кіт бухнувся головою на долівку

1. сказав слабким голосом: «Дійшов я краю! Відійдіть від мене, дай- ■г»! попрощатися з землею! — очі кота почали згасати. Він говорив у напрямку дверей до їдальні: — Ти не прийшдв до мене з допомогою н час нерівного бою. Ти кинув бідолашного Бегемота, проміняв його

2. а склянку коньяку. Тож нехай моя смерть тяжіє над твоєю совістю! Гцине, що може порятувати пораненого, — це ковток бензину...»

Кіт скористався розгубленістю ловців і напився бензину, одразу підскочив живий і здоровий, схопив примус і скочив із ним на камін, шідти на металевий карниз, потім на люстру й почав стріляти. Поси- иалися друзки від люстри, розтріскалося зірками дзеркало над камі­ном... Дивно було, але ніхто від зчиненої стрілянини не постраждав.

Примостившись на горішній частині рами камінного дзеркала, кіт почав промову: «Я абсолютно не розумію причин такого грубого поводження зі мною...»

Несподівано залунав низький голос: «Що діється у квартирі? Мені заважають працювати...» Йому відповів низький гундосий го­лос: «Певно, це Бегемот, чорти б його взяли!» Третій голос продерен­чав: «Мессіре! Субота. Сонце заходить. Нам час...»

Кіт сказав: «Даруйте, нам час», — і, шпурнувши свій браунінг, иибив шибки, потім плеснув униз бензином і стовп вогню піднявся до стелі. Задиміли шпалери, паркет. Усі почали вибігати у коридор...

У той час, коли на Садовій залунали дзвони сполоху на червоних довгих машинах, натовп у дворі побачив, як разом із димом вилетіли три темні чоловічі силуети і один силует голої жінки.

129

Розділ 28

ОСТАННІ ВИТІВКИ КОРОВ’ЄВА І БЕГЕМОТА

Чи були ці силуети мешканцями будинку на Садовій, твердо ска зати не можна. Через чверть години після пожежі коло дзеркальний дверей торгсину на Смоленському ринку з’явився цибатий громад» нин у картатому костюмі, з ним чорний кіт. Швейцар заступив йому дорогу: з котами не можна! Та ніякого кота вже не побачив, лиш*» кепка чоловіка чимось нагадувала пику кота. Тоді швейцар сказав] що тут купують тільки за валюту. Громадянин у рванині відповів, щг не можна дивитися тільки на одяг, а товстун, схожий на кота, ска* зав, що в нього, може, повний примус валюти.

Незвичайна парочка попрямувала повз сувої ситцю, полички із взут тям та патефонами до гастрономічного і кондитерського відділу, де піра­мідами були викладені мандарини, і, довідавшись, що вони коштуют) тридцять копійок кіло, зітхнула: все кусається! Тут Коров’єв висмик­нув верхній мандарин з піраміди, ковтнув його, взявся за другий...

«їж, Бегемоте», — запросив він.

Бегемот сунув лапу у споруду з шоколадних плиток, висмикнув нижню з золотою обгорткою і заковтнув її, потім дістав оселедчики з бочки з написом «Оселедець керченський добірний», заковтнув і їх, виплюнувши хвости.

Продавці заволали: «Ви збожеволіли!», «Давайте чек!», «Що ти робиш, гадино?!» Біля них зібрався натовп, а Коров’єв, показавши на Бегемота, обурювався: «Що ж це діється? Бідна людина! — Ко­ров єв додав тремтіння до свого голосу, — весь день лагодить при­муси! Звідки йому взяти валюти? Він засмучений голодом і спрагою) Йому жарко! Ну взяв мандарин, йому ціна три копійки! А ось цей — він від лососини весь розбух, весь набитий валютою! Гірко! Гірко!»

Натовп почав гнівно здригатися, промова Коров’єва викликала спів­чуття...

...У натовпі промайнули два міліцейські шоломи. Підступний Бе­гемот облив з примуса кондитерський прилавок, і той спалахнув сам собою. Полум’я сягнуло вгору і побігло вздовж прилавка. Продавщи-1 ці з вереском пустилися в різні боки, публіка подалася з кондитер^­ського назад, видавила скло у дзеркальних дверях... А обидва негід­ники Коров’єв і Бегемот — кудись поділися. Дехто розповідав, що обидва злетіли під стелю і там луснули, як повітряні кульки!

Після цієї пригоди парочка не вгамувалася. Вони підлетіли до письменницького дому, розмірковуючи, що тут дозрівають таланти, як ананаси в оранжереї. Негідники попрямували до ресторану, який ' ще не відчував біди. Громадянка в білих шкарпеточках та в білому ж

130

Поретику не пустила негідників до ресторану без письменницьких по­. иідчень. Коров’єв сміявся: зовсім не посвідкою визначається пись­менник, а кількістю думок у голові! Тут якийсь письменник зробив помилку і запросив парочку з собою. Це був Арчибальд Арчибальдо- иич, у білому фраці, з флібустьєрською борідкою — найавторитетні­шії людина. Коров ’ єв назвався прізвищем « Панаєв », а кіт пропищав:

• Скабичевський». У книзі реєстрації відвідувачів Коров’єв навпро­ти запису «Панаєв» поставив підпис «Скабичевський», а Бегемот нав­проти запису «Скабичевський» написав «Панаєв».

Арчибальд Арчибальдович ураз зрозумів, хто ці двоє, щось про­шепотів офіціантам, і зі столу вмить зникла несвіжа скатертина, її ,іпмінила білісінька, крохмальна скатертина, з’явилися вази зі сві­жою ікрою, запітніле срібне відерце, філейчики з рябчиків... Тут до ресторану увійшли троє з револьверами, і обидві мішені стали розчи­нятися в повітрі. З примуса пихнув вогонь, зчинилася метушня...

Розділ 29

ДОЛЮ МАЙСТРА ІМАРГАРИТИ ВИЗНАЧЕНО

Під час заходу сонця високо над містом на терасі однієї будівлі в Москві були двоє: Воланд і Азазелло. Воланд сидів на складеному та- Оуреті у чорній киреї. Тінь шпаги, встромленої вертикально між пли­ти ми тераси, утворювала сонячний годинник і підповзала до чорних чпревиків сатани. Воланд невідривно дивився на скупчення палаців, ииличезних будинків і маленьких халуп. Вони розмовляли про Моск- иу, про пожежу у «Грибоєдові» та про те, що Коров’єв і Бегемот, без жодного сумніву, побували там. Око Воланда горіло так само, як ві- і. па на заході сонця. Зі стіни круглої вежі за спиною Воланда вийшов понурий чорнобородий чоловік у хітоні та сандаліях.

«Я до тебе, дух зла і володар тіней, — сказав збирач податків Ле­ні й Матвій. — Він прислав мене. Він прочитав твір майстра і просить гобе, щоб ти узяв майстра з собою та винагородив його спокоєм. Не- н же це важко зробити? » «Це неважко зробити, — відповів Воланд, — ти чому ж ви не берете його до себе, у світло?»

«Він не заслужив світла, він заслужив спокій, — печально відпо­їм ц Левій.— І ще, він просить, щоб ту, котра любила та страждала чнрез нього, ви взяли також...» Воланд погодився і наказав Азазел- ло усе влаштувати. Тут повернулися Коров’єв із Бегемотом, які із .ніхватом розповіли про свої пригоди і пожежу, на якій навіть допо­магали пожежникам. Вони чекали нових вказівок. Та Воланд нових послуг не потребував і відпустив обох блазнів відпочивати.

Починалася гроза. Чорна хмара піднялася на заході і відрізала

131

сонце. Стало темно. Щезли мости, палаци, через усе небо перебігл одна вогненна нитка. Все зникло, ніби ніколи не було на світі. Всі ланд перестав бути видимим у імлі.

Розділ ЗО ВЖЕ ЧАС! ВЖЕ ЧАС!

«Ти знаєш, — казала Маргарита, — саме як ти заснув вночі, я чиї тала про пітьму, яка прийшла з Середземного моря...»

Той, хто зазирнув би крізь відчинене вікно, побачив би, як по-чу дернацькому виглядають співбесідники. Маргарита була в чорному плащі на голому тілі, а майстер просто не хотів одягатися. Кімнаті також виглядала дивно: на килимі лежали рукописи і на дивані теж.'

Майстер запитував, чи переконана Маргарита, що саме в Сатанц вони були вчора? Маргарита тільки реготала: яка вона щаслива, щі пристала до Сатани у спілку! Доведеться тепер майстру жити з відь­мою! Вона почала обіймати і цілувати майстра: «Мій єдиний, мій лю­бий, не думай ні про що. Тобі довелося забагато думати, і тепер буді думати за тебе я!..»

Та ось у їхній затишній кімнаті з ’явився Азазелло. Майстер здриг нувся, бо ніколи його не бачив, а Маргарита радісно привіталася, на віть запросила випити коньяку, на що Азазелло із радістю погодився охоче підсів до стола, поставивши біля груби згорток у темній парчі! Він передав майстру з Маргаритою вітання від мессіра та запрошен­ня прибои на невелику прогулянку...

Маргарита не відмовлялася. «Мені до вподоби швидкість і голиз­на», — пояснила вона. Тоді Азазелло розгорнув згорток — дарунок від Воланда. Це було справжнє фалернське вино — те саме, яке пив прокуратор Іудеї. Вино розлили у склянки, і тут все забарвилося у колір крові. Маргарита і майстер випили за здоров’я Воланда... Світ-, ло почало гаснути в їхніх очах, смертельно пополотніла Маргарита, майстер відчув, що настає кінець...

Коли отруєні затихли, Азазелло пересвідчився, чи все виконано як слід. Він повернув тіло Маргарита, як ляльку, обличчям до себе, і дивився, як воно змінювалося: відьомські риси зійшли, обличчя про] світліло. Тоді Азазелло розціпив зуби Маргарита і влив у рот кілька крапель того вина, яким її отруїв. Потім те саме зробив із майстром.1

«Нам час. Вже гримить гроза, чуєте? Коні чекають, здригається маленький сад. Швидше прощайтеся з своїм підвалом!..» — говорив Азазелло. І

Маргарита хотіла взяти із собою роман, та майстер сказав, що те-І пер не забуде його довіку. Нічого не потрібно, усе є в його пам’яті...

132

• 'Годі вогонь! — гукнув Азазелло, — вогонь, з якого все почалося і нким усе ми закінчуємо!»

Азазелло засунув руку з кігтями у грубку, витяг димлячу голо- іи-шку і підпалив скатертину, стос старих газет, рукопис, фіранку на нікні... «Гори, старе життя! Гори, страждання!» — кричали майстер і Маргарита. Кімната вже горіла...

Троє чорних коней хропли поруч. Маргарита, майстер і Азазелло скочили на них і вже летіли над дахами Москви — над бульваром, де людські постаті розбігалися під першими краплинами дощу. Місто »же заливала темрява, спалахували блискавки. Вони опустилися на галявині, неподалік клініки Стравінського, зайшли попрощатися з І паном — невидимі і непомічені. Іван уже чекав їх і був задоволений, побачивши разом. Маргарита поцілувала його у чоло.

«Прощавай, учню...» — сказав майстер і почав танути в повітрі.

І Іотім щез разом з Маргаритою...

До Івана в клініці Стравінського підійшла Прасковія Федорівна, намагалася покликати до нього лікаря. Вона сказала, що ось зараз, іа стіною, упокоївся Іванів сусід, той, що називав себе майстром.

«Я так і знав! — сказав Іван. — Я запевняю вас, що зараз у місті ще упокоїлася одна людина. Я навіть знаю, хто, це жінка!..»

Розділ 31 НА ВОРОБЙОВИХ ГОРАХ

Грозу прогнало без останку, аркою стояла в небі барвиста веселка, набирала воду з Москви-ріки. На пагорбі видно було три постаті — Во­лан д, Коров’єв і Бегемот сиділи на чорних конях у сідлах... У повітрі зашуміло, за Азазелло підлетіли до гурту майстер і Маргарита. Вже на­став час вилітати, тому Воланд наказав попрощатися з містом. Марга­риту і майстра охопив смуток перед далекою дорогою. Бегемот свиснув на прощання, вклавши пальці в рот, і надув щоки. Коров’єв всміхався: сниснуто вельми середньо! — і визвався спробувати по старій пам’яті, винятково лише заради розваги... Він ураз витягнувся вгору, наче був гумовий, закрутився, наче гвинт, раптово розкрутився і свиснув. Мар­гариту разом з конем кинуло сажнів на десять убік. Дуб поряд із нею нирвало із коренем, земля вкрилася тріщинами. Вода у річці скипіла, на протилежний берег виплеснуло річковий трамвай з пасажирами...

Так відбувалося прощання.

«Вже час!!» — прокотився страшний, як трубний глас, голос Во- ланда. Коні рвонулись, вершники піднялися вгору і поскакали. Коли Маргарита обернулася, вона не побачила вже міста, яке увійшло у аемлю і валишило по собі самий туман.

133

Розділ 32

ПРОЩЕННЯ ТА ВІЧНИЙ ПРИТУЛОК

Боги, боги мої! Яка сумна вечірня земля! Які таємничі тумані над болотами. Хто блукав у цих туманах, хто багато страждав пере! смертю, хто летів над цією землею, тримаючи на собі непомірний тя­гар, той знає це. Знає це стомлений. І він без жалю покидає тумани землі, її болітця та ріки, він з легким серцем віддається в руки смел ті, знаючи, що лише вона єдина...

Чаклунські коні притомилися і несли своїх вершників повільно,

і невідворотна ніч почала наздоганяти їх. Притих навіть Бегемот і[ вчепившись у сідло кігтями, летів мовчазний та серйозний, розпуі шивши свій хвіст.

Ніч почала закривати чорною хусткою ліси та луги, ніч запалюваї ла сумні вогники десь далеко внизу, тепер уже непотрібні і нецікав: ані Маргариті, ані майстрові чужі вогники. Ніч випереджала каваль каду, сіялася на неї згори і викидала то там, то тут в журливому небі білі цятки зірок.

Коли Маргарита розтулила повіки, вона побачила, як змінюється вигляд усіх, хто летів з нею до мети. Коли ж назустріч їм з-за крав лісу почав викочуватися багряний і повний місяць, усі омани поще­зали, канули в болото, потонула в туманах чаклунська одіж.

На місці того, хто в драному цирковому одязі покинув Москву під ім’ям Коров’єва-Фагота, тепер скакав, тихо дзвонячи золотими лані цюгами поводів, темно-фіолетовий лицар з понурим обличчям, якого' ніколи не торкався усміх.

«Чому він так змінився?» — тихо запитала Маргарита у Воланда! «Лицар цей колись невдало пожартував...» — відказав Воланд, повер­таючи до Маргарити своє обличчя з тихо палаючим оком, — його ка] ламбур про світло й пітьму був не зовсім добрий. І лицарю довелося ще жартувати трохи більше і довше, аніж він передбачав. Але сьогодні такіЗ ніч, коли закінчуються рахунки. Лицар свій рахунок сплатив і закрив!

Ніч відірвала пухнастий хвіст у Бегемота. Той, хто був котом для забавок князеві тьми, тепер виявився худеньким юнаком, демоном! пажем, найкращим блазнем, який існував будь-коли не світі. Тепер притих і він і летів тихо-тихо, підставивши молоде своє обличчя ттітЗ місячне світло.

Збоку від усіх летів, сяючи крицею обладунків, Азазелло. Місяць! змінив його обличчя. Пропало без сліду недоладне огидне ікло, і зизо- окість виявилася фальшованою. Обидва ока Азазелло були однакові-] сінькі, порожні та чорні, а обличчя біле і холодне. Тепер Азазелло летів у своїй справжній подобі, як демон безводної пустелі, демон-убивця. І

134

Себе Маргарита не могла бачити, але їй добре було видно, як пере­мінився майстер. Волосся його біліло тепер при місяці й ззаду зібрало-

іі и п косу, яка летіла за вітром. Майстер летів, не відводячи очей від мі- ічіця, але усміхався йому, як комусь добре знайомому та дорогому...

І, нарешті, Воланд летів також у своїй справжній подобі. Марга­рит не могла сказати, з чого вироблено повіддя його коня, і міркува- ип, іцо це місячні промені, а сам кінь — тільки брила мороку, і грива ці.ого коня — хмаровище...

Так летіли в мовчанці довго, аж поки і сама місцевість унизу не мочила мінятися. Сумні ліси потонули в мороці і потягнули за собою и.мяні леза річок.

Ноланд зупинив свого коня на кам’янистій безрадісній пласкій першині. Місяць заливав площину зелено і яскраво, і Маргарита нев- доизі побачила в цій пустелі крісло і в ньому білу фігуру людини, що і иділа. Сидень, очі якого здавалися сліпими, короткими рухами по­тріпочи руки, тиснув їх до грудей, а своїми незрячими очима впи- рпіІСЯ в місячний диск. Пооуч лежав темний, величезний гострову­сий собака і так само бентежно дивився на місяць.

Вершники ЗУПИНИЛИ своїх коней.

«Ваш роман прочитали... — заговорив Воланд, обертаючись до мпйстра, — і сказали лише одне, що він, на жаль, незакінчений. Так її і., мені захотілося показати вам вашого героя. Близько двох тисяч років сидить він на цій площині й спить, але, коли сходить повен мі- і нць, як бачите, його мордує безсоння. Воно не дає спокою не лише Йому, але й вірному собаці. Якщо правда, що боягузтво — найгірша « ипд, то, мабуть, собака непричетний до цього. Єдине, чого боїться пробрий пес, це грози. Ну, що ж, той, хто любить, повинен поділяти ДоЛЮ того, кого він любить...»

«Що він проказує?» — спитала Маргарита. «Він каже, — відповів Ноланд, — що й при місяці йому нема спокою, що в нього препогана посада. Так говорить він завжди, коли не спить, а коли спить, то ба­чить одне й те саме — місячну дорогу, і поривається йти нею й роз- мпнляти з арештантом Га-Ноцрі, позаяк чогось не договорив тоді, дав­но, чотирнадцятого числа весняного місяця нісана. Та ба, на цю дорогу Иому вийти чомусь не стає снаги, і до нього ніхто не приходить. До сво- і І мови про місяць він додає, що найдужче за все на світі ненавидить лиос безсмертя і нечувану славу. Він твердить, що охоче проміняв би тою долю на долю лахмітника і волоцюги Левія Матвія».

♦Дванадцять тисяч місяців за один місяць колись-то, чи не заба- піто це?» — спитала

та так, як колись кричала, коли була відьмою, і від цього крику! рвався камінь у горах і полетів у безодню.

« Вам не треба просити за нього, Маргарито, бо за нього вже просив та з ким він прагне розмовляти... - Воланд знову повернувся до майсі і сказав. Ну, тепер ваш роман ви можете закінчити однією фразою Іаистер наче цього чекав, поки стояв нерушно і дивився на прокура¹ ра, що сидів. Він склав руки рупором і гукнув так, що луна пос акі безлюдними і безлісими горами: «Вільний! Вільний! Він чекає на '.е6<

Гори перетворили голос майстра на грім, і цей грім їх таки зру] нував. Прокляті скелясті стіни впали. Залишилася тільки площші з кам яним кріслом. Над чорною безоднею загорілося неозоре містс сяючими ідолами поверх розбуялого за багато тисяч цих місяців саД Просто до цього саду пролягла місячна дорога, що на неї так довго З кав прокуратор, і перший нею кинувся бігти гостровухий пес.

Чоловік у білому плащі з кривавим підбоєм підвівся з крісла] щось прокричав хрипким зірваним голосом. Не можна було зр >зу! ти, плаче він чи сміється і що він кричить.

«Мені туди, за ним?» — питав занепокоєний майстер, смикнуї ши повіддя. «Ні, — відповів Воланд, - нащо гнатися слідами тої що вже дійшло кінця?» «Отож туди?» — спитав майстер, оберну> ся і вказав назад, на місто з монастирськими цяцькованими вежал з розбитим на скалки сонцем у шибках. «Також ні, — відповів В ланд, - романтичний майстре! Той, кого так жадає побачити виї дании вами герой, котрого ви самі щойно відпустили, прочитав ваі] роман...» Тут Воланд повернувся до Маргарити: «Маргарито Микол, івно. Не можна не вірити в те, що ви прагли вимудрувати майстрові ] іикраще майбуття, але те, що я пропоную вам, і те, про що просД Ієшуа за вас же, — ще краще! Лишіть їх удвох, — говорив Воланд,15 не будемо їм заважати. І, може, вони до чогось домовляться...» Туї Боланд махнув рукою в бік Єршалаїма, і він згас.

«О, тричі романтичний майстре, - сказав Воланд, - невже ви Л хочете вдень гуляти зі своєю подругою під вишнями, що починаю зацвітати, а ввечері слухати музику Шуберта? Невже вам не будепрі ємно писати при свічках гусячим пером? Невже ви не хочете, як то Фауст, сидіти над ретортою, сподіваючись, що вам випаде виліпи* нового гомункула? Туди, туди! Там чекає вже на вас дім і старий слуЯ свічки вже горять, а незабаром вони згаснуть, бо ви негайно зустрін<Д світанок. Цією дорогою, майстре, цією! Прощавайте! Мені час!»

«Прощавайте!» — відповіли Воланду Маргарита і майстер. Чоь нии Воланд, не розбираючи дороги, кинувсь у провалля, і слідом аЛ ним з шумом ринув весь його почет. Ні скель, ні площини, ні місяі

136

• »і дороги, ні Єршалаїма не стало довкола. Пропали й чорні коні. Мміістер і Маргарита побачили обіцяний світанок. Він почався тієї ж Ьиті, одразу ж після опівнічного місяця...

«Слухай безгоміння, — говорила Маргарита майстрові, і пісок шурхотів під її босими ногами, — слухай і втішайся тим, чого тобі Мк давали в житті, — тишею. Дивись, он попереду твій вічний дім...

2. иже бачу венеційське вікно і завитий виноград, він піднісся до само­ті даху. Ось твій дім, твій вічний дім. Я знаю, що ввечері до тебе при­пнуть ті, кого ти любиш, до кого лежить твоя душа... вони будуть гра- і и і співати тобі, ти побачиш, яке світло в кімнаті, коли горять свічки. Ти будеш засинати, натягши свій затертий і вічний ковпак, ти будеш иигішати з усміхом на вустах. Сон зміцнить тебе, ти звикнеш мислити мудро. А прогнати мене ти вже не зумієш. Берегти твій сон буду я...»

’Гак говорила

137

літав, телеграм звідти не надсилав, а свідчення кримінального рог шуку Ялти у справі не виявили. У Вар’єте також нічого не відбувал ся, крім сеансу масового гіпнозу і фокусів! Балакучий кіт, відрива ня голови конферансьє, зникнення речей — усе дрібниці!

Це Коров єв погнав під трамвай Берліоза на певну смерть. Це він зви з глузду бідолаху-поета Івана Бездомного та змусив щезнути з Москь Маргариту Миколаївну та її хатню робітницю Наташу. Можливо, чі рез їхню красу. Але чому був викрадений чоловік з психіатричної клів ки, який називав себе майстром? Навіть прізвища його ніхто не згада] він так і залишився під «номером сто вісімнадцять з першого корпусу!

Майже все з’ясувалося, слідство скінчилося. Минуло кілька рс ків, усе забулося, але не всіма.

Щороку, тільки-но настане весняний святковий повний місяці* надвечір приходить на Патріарші рудуватий, зеленоокий, скромв, одягнений чоловік, співробітник Інституту історії та філософії, про фесор Іван Миколайович Понир’єв.

Прийшовши під липи, він сідає на ту саму лаву, на якій сидів І той вечір, коли давно забутий Берліоз востаннє у своєму житті бачи> розбитий на шматки місяць.

Тепер він цілий, на початку вечора білий, а потім золотавий з тем ним коником-драконом, пливе над колишнім поетом, Іваном Мико­лайовичем. Йому все відомо, усе він знає і розуміє. Він знає, що ста* жертвою злочинців-гіпнотизерів, лікувався. Але дещо він не можг перебороти — весняний повний місяць. При повному місяці чомусь він виходить і йде на Патріарші, сидить на лаві, розмовляє сам з со­бою, палить, дивиться то на місяць, то на той турнікет. Щось вабит> його до ґрат огорожі, за якою пишний сад і готична вілла у місячному сяйві. Він знає, що побачить на лаві одне й те саме: літнього чоловік» з борідкою, в пенсне і з дещо поросячими рисами обличчя, звернено го до місяця. Чоловік мимрить: «Венера! Венера! ...От я дурень!»

«Боги, боги! шепоче Іван Миколайович.— Ось ще одна жертв» місяця... як я сам...»

Так триває, поки не не пролунає неприємний жіночий голос: «Ми! коло Івановичу! Що за фантазії? Малярію хочете підчепити? ідіті чай пити!..» Тоді чоловік плентається в будинок. Іван Миколайович промовляє до себе: «Дорого б я заплатив, щоб промкнутись у його та їну, щоб знати, яку таку Венеру він утратив і тепер марно ловить її. хапаючи руками повітря?..»

Повертається професор недужим. Його дружина вдає, що не помі чає його стану, вкладає його в ліжко, сама не лягає і сидить з книж-І кою коло лампи. Вона знає, що на світанку Іван Миколайович проки- 138

■іггься з криком, плакатиме. Тому і наготовані в неї шприц у спирті пі пмпула з рідиною густого чайного кольору. Після уколу хворий і;митиме зі щасливим обличчям і бачитиме щасливі сни.

_§

Російський письменник, автор віршів, опові- дань, новел та романів про російську приро- ду, селянський та дворянський побут, трагічні

ЛЕГКЕ ДИХАННЯ

На кладовищі, над свіжим глиняним насипом стоїть новий хрест, ітжкий і гладкий. У сірі дні квітня вітер видзвонює порцеляновим шиком біля підніжжя хреста. У нього вправлений великий опуклий порцеляновий медальйон — портрет гімназистки з радісними живи­м н очима. Це Оля Мещерська.

Дівчинкою вона нічим не виділялася серед натовпу коричньових її мназичних сукеньок: гарненька, багата та щаслива дівчинка, кміт- пива, пустотлива та безтурботна до настанов класної дами. Та у чо­тирнадцять у неї вже була тонка талія, стрункі ніжки, у п’ятнадцять

11. усі вважали красунею. Вона нічого не боялася — ані чорнильних плям на пальцях, ані почервонілого обличчя, ані розпатланого во­лосся, ані заголеного у біготні коліна. Без усяких зусиль прийшли до мої витонченість, звабливість, блиск очей... Ніхто так не танцював на Гнілах, як Оля Мещерська, ніхто так не бігав на ковзанах, як вона, ні до кого так не залицялися, як до неї. Непомітно вона стала дівчиною, постала її гімназична слава, пішли чутки, що вона легковажна і не мооке жити без залицяльників, що у неї був безумно закоханий гім­назист Шеншин і навіть мало не вбив себе...

Останньою зимою Оля Мещерська зовсім збожеволіла від весело­щів. Зима була снігова, сонячна, морозна, сонце рано опускалося за

11. линки засніженого гімназичного саду і обіцяло на завтра гуляння на Соборній вулиці, ковзанку у міському саду, рожевий вечір і музи­ку, натовп на ковзанці, серед якого Оля Мещерська була найбезтур- гіотнішою, найщасливішою.

Одного разу на великій перерві, коли за нею ганялися пустотливі першокласниці, її запросили до начальниці. Оля з розбігу зупинила­ся, зробила глибокий вдих, швидко, звичним жіночим рухом попра- ііила волосся, смикнула кутки фартуха і побігла нагору. Моложава, иле сива начальниця спокійно сиділа із плетінням за столом, під ім­ператорським портретом.

• Доброго ранку, mademoiselle Мещерська, — промовила вона французькою. — Я вже не вперше викликаю вас сюди поговорити іюо вашу поведінку.

• Я слухаю, madame, — відповіла Мещерська і присіла так гра­ційно, як тільки вона одна вміла.

• Слухаєте ви мене погано, я вже переконалася в цьому, — ска­зала начальниця, підвівши на неї очі. — Не буду повторюватися, не говоритиму довго.

Мещерській подобався цей дуже чистий і великий кабінет, який так гарно дихав у морозні дні теплом блискучої голанки та свіжістю

141

конвалій на столі. Вона подивилася на молодого царя, написаного н„

весь зріст, на рівнии проділ акуратно гофрованого волосся начальна ці і мовчала. 1

• Ви вже не дівчинка, — багатозначно промовила начальниця починаючи дратуватися.

• Так, madame, — майже весело відповіла Мещерська.

• Але и не жінка, — із тиском сказала начальниця, її матове об личчя зажеврілося. — Що це за жіноча зачіска?!

• Я не винна, madame, що в мене гарне волосся, — відповіла Met щерська.

• То ж ви не винні! — повторила начальниця.— Не винні у зачіс Щ, У цих дорогих гребінцях, не винні, що розорюєте своїх батьків Ні туфельки у двадцять рублів! Але ж ви поки що гімназистка...

Тут Мещерська, не втративши простоти та спокію, перебила її:

• Вибачте, madame, ви припускаєтесь помилки: я жінка. І вин нии у цьому - знаєте хто? Друг і сусід мого батька, ваш брат Олексій Михайлович Малютін. Це сталося минулого літа у селі...

Через місяць після цієї розмови козачий офіцер, негарний, пле] бейського вигляду, зовсім не з кола Олі Мещерської, застрелив її на платформі вокзалу, серед натовпу. Усе підтвердилося: офіцер заявив слідчому, що Мещерська звабила його, була з ним близькою, покля­лася стати дружиною, та на вокзалі, проводжаючи до Новочеркаськ ка, мимохіть зауважила, що й не думала кохати його, що усі розмови про одруження - тільки знущання з нього і дала прочитати сторін«», з щоденника про Малютіна.

• Я перебіг ці рядки і прямо тут, на платформі, де вона гуляла, че­каючи, поки я скінчу читати, вистрелив у неї, - сказав офіцер. - Що денник ось він. Це було написано десятого липня минулого року. ]

У щоденнику було написано таке:

«Зараз друга ночі. Я міцно заснула, але одразу ж прокинулася... Сьогодні я стала жінкою! Усі поїхали до міста, я сама й така щасли­ва Зранку гуляла в садку, в полі, в лісі, я була сама в цілому сві і) Обідала одна, потім грала, під музику в мене виникло відчуття, що я житиму нескінченно і буду невимовно щасливою. Потім заснула у батьковому кабінеті. О четвертій мене розбудили - приїхав Олексій Михайлович. Мені було приємно його приймати. Він залишився, бо пішов дощ, жалкував, що не зустрів батька, ходив переді мною ка­валером, жартував, що давно у мене закоханий. Ми гуляли в садку, була знову чудова погода, він вів мене під руку й говорив, що він Фа­уст із Маргаритою. Йому п’ятдесят шість, він ще гарний і гарно вдяг­нений, очі молоді, чорні, борода зовсім срібна. За чаєм ми сиділи не

142

ккляній веранді, я почувала себе нездоровою й прилягла на тахті, а піп палив, потім пересів до мене, промовляв люб’язності, розглядав і цілував мою руку. Я закрила обличчя шовковою хусткою і він кіль­ки разів поцілував мене крізь неї... Не розумію, як це могло статися, п »божеволіла, я не думала, що я така! Тепер для мене тільки один ііііхід... Я відчуваю до себе таку відразу, що не зможу пережити цьо­го!..»

Місто у ці квітневі дні стало чистим, сухим, каміння побілішало, ЦІЇ ньому легко й приємно йти. Кожної неділі, після обідні, Соборною нулицею йде маленька жінка в жалобі, у чорних лайкових рукавич­них, з парасолькою з чорного дерева. Вона хреститься і звично йде головною алеєю кладовища. Дійшовши до лави біля хреста, вона сі­пне й залишається під вітром на весняному холоді годину, дві. Слу- шіючи пташок та видзвонювання вітру у порцеляновому вінку, вона д«має інколи, що віддала б півжиття, аби не було перед очима цього мертвого вінка. Як це можливо, що під ним та, чиї очі так безсмертно і нють з порцелянового медальйона! Як співставити з цим чистим по­пі ядом усе те жахливе, що поєднане тепер з ім’ям Олі Мещерської?

Жінка — класна дама Олі, немолода дівчина, яка живе мріями, іціі замінюють їй справжнє життя. Спершу такою мрією був брат, з ним вона пов’язувала своє майбутнє, та його було вбито під Мукде­ном, потім вона переконувала себе, що вона — ідейна працівниця. (Імерть Олі Мещерської стала для неї новим предметом невідступних думок і почуттів. Вона ходить на могилу кожного свята, згадує лич­ко Олі Мещерської у труні, серед квітів, та підслухану її розмову із (Іиботіною:

• У одній із батькових книжок я прочитала, якою має бути жіно­ча краса... Там стільки написано, що одразу все не запам’ятаєш: чорне колосся, яке кипить смолою, їй-богу, так і є: кипить смолою! — чорні, нк ніч, вії, ніжний рум’янець, тонкий стан, довші за звичайні руки, мпленька ніжка, помірно великі груди, круглі литки, коліна кольору мушлі, похилі плечі — як це точно! Та головне, знаєш що? — Легке ди­хання! А воно в мене є, — ось, послухай, як я дихаю, — справді, є?

Тепер легке дихання знову розсіялося у світі, у цьому хмарному небі, у цьому холодному весняному вітрі.

Німецький прозаїк, новеліст, лауреат Нобелів- ської премії 1972 р. «за творчість, у якій сполу- чається широке охоплення дійсності з високим ■ мистецтвом створення характерів і яка стала! вагомим внеском у відродження німецької лі-І тератури».

Перша книжка — повість «Поїзд приходить. вчасно» (1949) відтворює життя таким, яким! воно видається людині з казарми (автор — | учасник Другої світової війни, тричі поране-1 ний, колишній військовополонений).

Значна частина творів має антинацистське, соціально-критичне спрямування. У ранніх! творах Г. Бьолль створює влучні портрети «ма- ленької людини», у пізніших — відображено

весь хаос війни й повоєнного періоду. У його романах й повістях гостра соці-' альна та етична проблематика поєднується із глибоким психологізмом обра- з . Основні твори: романи «Де ти був, Адаме?» (1951), «І не промовив жодного слова ..» (1953), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Груповий портрет з дамою» (1959), «Дбайлива облога» (1978), «Солдатська спадщина» (1985); повісті «По- їзд приходить вчасно» (1949), «Очима клоуна» (1963), «Втрачена честь Казарі- ни Блум» (1974); оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» (1950),¹ «Самовільна відлучка» (1964), «Кінець одного відрядження» (1966) та інші.

Мірило усіх вчинків своїх героїв на війні та в мирні дні для Бьолля — спра­ведливість. його творчості притаманна тонка іронія, почасти - дошкульна | сатира, спрямовані проти тупих можновладців. У своїх романах письменник намагався проаналізувати причини великої трагедії країни, які призвели до «маленької трагедії» кожної людини.

ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У СПА...

Машина зупинилася, але мотор ще гурчав; десь відчинилася вели­кії брама. По тому мотор замовк, і знадвору добувся чийсь голос:

• Мерців сюди, чув? А решту сходами нагору, до зали малюван­ні!, зрозумів?

• Так, так, зрозумів.

Та я не був ще мертвий, я належав до решти, і мене понесли схо­ди ми нагору.

Спочатку йшли довгим, тьмяно освітленим коридором, із зелени­м и, пофарбованими олійною фарбою стінами.

Ось з темряви коридору виринули двері з табличками 6-А і 6-Б, між тими дверима висіла Фейєрбахова «Медея». Далі пішли двері з іншими табличками, між ними — «Хлопчик, що виймає терня* — рожеве з червонястим полиском фото в брунатній рамі. А на сходовій клітці, на стіні, пофарбованій у жовтий колір, пишалися всі вони — під великого курфюрста до Гітлера...

Повз мене проплив портрет старого Фріца в небесно-блакитному мундирі, взірець арійської породи. Потім виринуло все інше: погруд­ді! Цезаря, Цицерона і Марка Аврелія, Гермесові колона з рогом, лі- иоруч у золотій рамі — вуса й кінчик носа Ніцше (решту портрета пуло заліплено написом «Легка хірургія»)... «І перш ніж санітари стали сходити на третій поверх, я встиг побачити і її — перевиту ка­мінним лавровим вінком таблицю з іменами полеглих, з великим зо-

потим Залізним хрестом угорі».

Якщо зараз, майнуло в мене в голові, якщо зараз... Та ось і він, я його вже побачив — краєвид Того, великий і яскравий, плаский, як ітаровинна гравюра... на першому плані змальована велика в язка Гшнанів, на середньому з них було щось надряпано; я розгледів той напис, бо, здається, сам його й надряпав...

Мене занесли в залу малювання, над дверима якої висіло зобра­ження Зевса, там тхнуло йодом, калом, марлею й тютюном і стояв гомін. Усе це, думалося мені, ще не доказ. Кінець кінцем, у кожній гімназії є зали малювання, коридори із зеленими й жовтими стіна­ми, кінець кінцем, те, що «Медея* висить межи 6-А й 6-Б, ще не доказ, що я у своїй школі. «...Жодне чуття не говорить тобі, що ти в рідній школі, яку всього три місяці тому покинув... Серце в мені не озивалося».

Я виплюнув сигарету й закричав; коли кричиш, легшає, треба тільки кричати дужче, кричати було так добре, я кричав, як навіже- ний. Я попросив пити і ще сигарету, у кишені, вгорі. Мені принесли

145

води, тільки тоді я розплющив очі й побачив старече втомлене облич­чя, пожежну форму, на мене війнуло духом цибулі і тютюну...

Де ми? — спитав я.

• У Бендорфі.

Дякую, — сказав я й затягся.

Мабуть, я таки в Бендорфі, себто вдома.

У Бендорфі три класичні гімназії: гімназія Фрідріха Великого, гімназія Альберта та (може, краще було б цього й не казати), але остання, третя, — гімназія Адольфа Гітлера.

Тепер я чув, як десь били важкі гармати. Гармати били впевнено й розмірено, наче врочиста органна музика. Достоту як у тій війні, про яку пишуть у книжках із малюнками... Раптом мені спало на думку, що й моє ім'я стоятиме на таблиці полеглих, укарбоване в камінь, а в шкільному календарі проти мого прізвища буде написано «Пішов зі школи на фронт і поліг за...» Та я ще не знав, за що, й не знав ще на­певне, чи я у своїй школі, я хотів тепер про це дізнатися будь-що.

Я виплюнув другу сигарету в прохід між солом’яниками й спробу­вав посовати руками, але відчув такий біль, що знову закричав

Нарешті переді мною виріс лікар, що мовчки дивився на мене, він дивився на мене аж так довго, що я відвів очі. Позад нього стояв по­жежник, що давав мені пити. Він щось зашепотів на вухо лікареві....

Хвилиночку, уже скоро ваша черга...

Я знов заплющив очі й подумав: ти мусиш, мусиш дізнатися, щ: в тебе за рана й чи ти справді у своїй школі. Усе тут було таке далеке мені та байдуже, неначе мене принесли до якогось музею міста мерт вих, у світ, глибоко чужий для мене й нецікавий. Ні, не могло бути що лише три місяці минуло, як я малював тут вази й писав шрифти’ а на перервах спроквола сходив униз - повз Ніцше, Гермеса, Того’ повз Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія і простував до сторожа Бірге лера пити молоко — в малу тьмяну комірчину.

Аж ось санітари підняли мене й понесли за дошку, і я нагледів ще одну прикмету, тут, над дверима, висів колись хрест, як гімназія звала­ся ще школою Святого Хоми; хреста потім зняли, але на стіні лишився свіжин темно-жовтий слід, такий виразний, що його було, мабуть, ще краще видно, ніж сам той старий, маленький, благенький хрест. Тоді спересердя вони перефарбували всю стіну, та маляр не зумів дібрати фарби, і хрест знов виступив. Вони лаялися, та нічого не зар_{й аил} Хреста було видно, було видно навіть слід від букової галузки, яку чіп ­ляв сторож Біргелер, коли ще дозволяли чіпляти по школах хрести...

Аж ось мене поклали на операційний стіл і я побачив своє відо­браження в світлі лампочки. Обважнілий пожежник стояв навпроти 148

/юшки й усміхався мені; він усміхався втомлено й скорботно. І рап­том за його плечима на нестертому другому боці дошки я побачив щось ти ке, від чого закалатало серце в мене в грудях — на дошці був напис моєю рукою. Усе інше не було ще доказом: ані «Медея», ні Ніцше, ні динарський профіль верховинця з кінофільму, ні банани з Того, ні на­міть слід хреста над дверима, усе це могло бути й по всіх інших шко- ипх. Та навряд щоб по інших школах писали на дошках моєю рукою. Он він, ще й досі там, той вислів, який нам звеліли тоді написати, у тому безнадійному житті, яке скінчилося лише три місяці тому: «По­дорожній, коли ти прийдеш у Спа...» О, я пам’ятаю, як взяв завеликі ттери і вчитель малювання розкричався. Сім разів було там написа­но — моїм письмом, латинським шрифтом, готичним, курсивом, рим­, і.ким, італійським і рондо «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»

Я сіпнувся, відчувши укол у ліве стегно, хотів був підвестися на мікті й не зміг, проте встиг поглянути на себе й побачив — мене вже розмотали, — що в мене немає обох рук, немає правої ноги, тим-то я одразу впав на спину, бо не мав тепер на що спертися; я закричав; та її кар тільки знизав плечима; я хотів ще раз подивитися на дошку, але пожежник стояв тепер зовсім близько біля мене й заступав її; він міцно тримав мене за плечі, і я чув лише дух смалятини й бруду, що йшов від його мундира, бачив тільки його втомлене, скорботне об­личчя; і раптом я його пізнав: то був Біргелер.

• Молока, — тихо сказав я...

Англо-ірландський поет, драматург, письмен- ник, есеїст, критик.

У 1881 р. вийшла друком перша збірка його поезій. Якийсь час займається журналістською працею. Естетизм Оскара Вайльда закладається з юнацьких років: атмосферу краси, що панува- ла в батьківському домі, він сприймав як єдине можливу атмосферу існування. Оскар Вайль* читав «естетські» лекції, пропагував «нове від! родження» в англійській літературі. Він шу- кав можливості зобразити світ в інший спосіб, окрім фактографічної літератури. Висновком _г ^иого мистецтвознавчих праць стало положен- ня про те, що мистецтво надихається сами»

_ИРППФ . , мистецтвом І ЩО Існує ВОНО лише ЛЛЯ гейі

не потрібні інші обґрунтування. Оскар Вайльд шиооко я.««™,™»,.

ра, користі та краси.

ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ

ПЕРЕДМОВА

«Художник — той, хто створює прекрасне.

І • • •

'Гой, хто в прекрасному бачить погане, — людина зіпсута і до того «і зіпсутість не робить її привабливою. Це великий гріх.

Той, хто здатний в прекрасному узріти його високе значення, — н юдина культурна. Вона не безнадійна.

Але обранець — той, хто в прекрасному бачить лише одне: Красу.

Немає книг моральних чи аморальних. Є книги добре написані ибо написані погано. От і все.

Художник не прагне чогось доводити. ... Художник не мораліст.

...По суті, Мистецтво — свічадо, яке віддзеркалює того, хто в ньо­го вдивляється, та аж ніяк не життя.

...Будь-яке мистецтво цілковито марне».

РОЗДІЛ І

Літнього сонячного дня талановитий художник Безіл Холлуорд у гиоїй майстерні завершує нове творіння. За роботою спостерігає його друг лорд Генрі Воттон, епікуреєць і гедоніст, людина часом цинічна, проте надзвичайно дотепна, із своєю власною філософією, «Принц Парадоксів». Безіл малює портрет юнака, з яким нещодавно позна- ІІомився. Він перебуває в цілковитому захопленні від свого нового ішпйомого, від його молодості, краси і чистоти його серця. Наразі Холлуорд створює найкращу свою картину, і його друг радо з цим по­годжується. Генрі радить відіслати цей шедевр на виставку, та Безіл иідмовляється: «Я вклав у нього надто багато себе... Я мимоволі ви- I жзив у цьому портреті ту незбагненну закоханість художника... В це полотно я вклав вельми багато душі...» — пояснює він. Художник оповідає лорду Генрі про своє знайомство з цим юнаком, про його не- іиювимий вплив, що допоміг Безілу «вперше побачити в звичайному лісовому пейзажі диво», яке той завжди шукав і не міг знайти. Аж ось лакей доповідає шзо прихід Доріана Грея — саме так звуть цього юнака. Лорд Генрі хоче будь-що познайомитись з цим незвичайним хлопцем, але Холлуорд застерігає його: «Доріан Грей — мій найкра­щий друг. У нього відкрита і світла душа... Дивися, Гаррі, не зіпсуй його! Твій вплив був би згубний для нього». Та лорд Генрі тільки за­сміявся і потяг Холлуорда в дім.

149

РОЗДІЛ II

Розповідаючи про красу Доріана Грея, Безіл не перебільшуваї Лорд Генр зауважив не тільки зовнішню красу Доріана, але й щі рість і чистоту юності. У короткій бесіді Воттон висловлює думі щодо шв< , на и го погляд, добродійності такого вродливого юнака! Дивлячись на Доріана, «легко було повірити, що життя ще нічим ні забруднило цієї молодої душі». Холлуорд виглядає стурбовано, хочрі якомога швидше закінчити портрет, навіть просить піти лорда Ген­рі, та на прохання Доріана (якому нудно довго мовчати під час робі ти) той лишається. Сказане лордом Воттоном якось збентежило Дорі-. ана. Безіл, малюючи його, навіть відзначає новий вираз обличчя, дЛ того юнакові не притаманний. Розмова триває. Воттон говорить пп те, що хвилює юнака, викликає заперечення, про спокуси, бажанні насолоду: «Єдиний спосіб позбутися спокуси — поступитися їй* між іншим розмірковує лорд Генрі. Та із найбільшим запалом він го| ворить про Красу: «...Краса — один із видів Генія, вона ще вища ві_ Генія бо не потребує розуміння». За словами лорда Генрі, ДоріановЦ дании справжній дар богів — краса і молодість, та з часом вони знші нуть, залишивши по собі тільки згадки про колишні перемоги, приІ

• асті 1 спокуси, яким не посміли поступитися. «Молодість! Моле дість. У світі нема нічого ціннішого!» - вигукує лорд Генрі, і його І слова глибоко западаються в душу Доріанові. Аж ось Холлуорд клні че подивитись на портрет, Доріан ніби вперше усвідомлює свою краї су. 1а йому здається, що роки тільки забиратимуть у нього вроду! формуючи душу, спотворюватимуть його тіло. І колись він стане ста­рим, жалюгідним та страшним. Ця думка вражає юнака, а очі його туманяться сльозами. «Ех, коли б могло бути навпаки! Коли б старів цей портрет, а я назавжди залишився молодим! За це... за це я від® би все на світі. ...Душу віддав би за це!» — вигукує Доріан.

На запрошення лорда Генрі Доріан погоджується піти із ним до

театру, хоча Безіл майже благає його залишитись. Коли гості пішли

художник важко опустився на диван. З його обличчя було видно як йому боляче.

РОЗДІЛ III

Другого дня лорд Генрі вийшов з дому, аби відвідати свого дядь­ка лорда Фермера. «До вас я прийшов не з приводу грошей, а по відо­мості. Зрозуміло, не по корисні: по некорисні», - сказав лорд Генрі! дядькові.. ін хотів дізнатися про Доріана Грея, його батьків, історію його родини... «Онук Келсо! — вигукнув старий лорд. — Як же як же, я добре знав його матір...» І він оповів лорду Генрі про матір До-

ріпна Грея — Маргарет Дівере, яка була незвичайною красунею, ви­кликала захоплення в усіх чоловіків вищого світу, але втекла з офі- цором піхотного полку, «нікчемою без гроша за душею». І її коханий Оув убитий за кілька місяців на дуелі, яку, за плітками, підлашту- іш в лорд Келсо. За рік по тому Маргарет померла, залишивши немов- и к — малого Доріана. Від дядька лорд Генрі попрямував на сніданок до тітоньки Агати, розмірковуючи по дорозі над усім почутим. Його і'хвилювала ця незвичайна і романтична історія, він думав про долю матері Доріана і про самого юнака: «Говорити з цим юнаком було все цдно, що грати на рідкісній скрипці. Він озивався на кожен дотик... Л як це захоплює — перевіряти силу свого впливу на іншу людину!»

І лорд Генрі, який обожнював «перевіряти силу свого впливу на іншу /іюдину», вирішив остаточно підкорити Доріана.

Вибачившись за запізнення на сніданок, Генрі Воттон приєднався до гостей, обвівши їх очима і зауваживши привітний погляд Доріана Грея. Разом з усіма він обговорював за столом нову «моду» одружу- іштись з американками, доброчинність, якою займалася його тітонь­ки... Він блискучо імпровізував, жонглював думками і фразами, ви­кладаючи свої незвичайні теорії, і всі гості залишилися в захваті від його дотепів. Після того він вирушив у парк, на прохання Доріана и:іявши його з собою.

РОЗДІЛ IV

Місяць по тому Доріан сидів в бібліотеці лорда Генрі, чекаючи на нього. Тим часом до кімнати увійшла дружина лорда Генрі, дивна жінка з високим і різким голосом. «Усе вбрання цієї дивної жінки мало такий вигляд, неначе воно було задумане в припадку безумства і надягнене під час бурі», крім того «вона нагадувала райського пта­ха, який всю ніч пробув під дощем». Аж ось повернувся і лорд Генрі. І Доріан розповів йому про свою закоханість, юнак покохав актри­су («Досить банальний початок», — зауважив на це лорд Генрі) на ім’я Сибіла Вейн. Доріан Грей із захопленням розповідав про актор­ський талант Сибіли, «Вона геній!» — вигукував юнак. «Мій хлоп­чику, жінки не бувають геніями. Вони — декоративна стать», — по­смішкою відповідав лорд Генрі, додаючи, що за роки своїх життєвих спостережень він дійшов висновку, що всі жінки поділяються на на­фарбованих і ненафарбованих. Та Доріан був сповнений почуттями і оповідав історію свого знайомства з Сибілою Вейн. Тижнів зо три тому юнак блукав Лондоном, не знаючи, чого шукає, і згадуючи сло­на лорда Генрі: «Справжній секрет щастя — в шуканні краси». До­ріан зайшов до жалюгідного театру, якого досі й не бачив. Перейма-

151

ючись недоладними декораціями та акторами, незручним кріслом, І він спостерігав за «Ромео і Джульеттою», аж поки не побачив Сибілу | Вейн в ролі Джульєтти. Юнак із захопленням оповідав другові пре їїголос і талант, про їхнє знайомство після виотави і про прізвисько «Прекрасний Принц», яке дівчина дала йому. На дотепи і кпини лор-1 да Генрі Доріан тільки спалахував і гарячкувато відповідав: «Гаррі! ' Сибіла Вейн для мене святиня!» Юнак умовив лорда Генрі поїхати за кілька днів разом з ним і Безілом до театру, щоб подивитись на гру Сибіли. Ще до вистави лорд Генрі отримав телеграму, в якій Доріая повідомляв про свої заручини з Сибілою Вейн.

РОЗДІЛ V

«Мамо, мамо, яка я щаслива!» — вигукувала Сибіла Вейн, при­тискаючись до матері. Матір Сибіли Вейн, жінка з втомленим та змарнілим обличчям, також була актрисою. Вона сиділа посеред вбо- . гої вітальні і, дивлячись на закохану дочку, говорила, що ліпше Си- ; білі думати зараз про театр й не слід забувати про розсудливість та обережність, втім якщо цей молодик багатий, можна подумати і про і шлюб... Проте Сибіла не чула слів матері, цілком поглинена своїми мріями. Тим часом до кімнати увійшов брат Сибіли — Джеймс, кре- і мезний і дещо недоладний хлопець, який цього дня відпливав до Ав- : стралії моряком. Він щиро сподівався, що більш не повернеться до осоружного йому Лондона, тож заповідав матері гарно дивитися за | Сибілою, занепокоєний її новим знайомством. У парку, куди вони | з сестрою вирушили погуляти на прощання, повз них промайнув екіпаж Доріана, та Джеймс не розгледів його: «...Шкода, — сказав він. — Тому що, коли він образить тебе, присягаюся Богом, я відшу­каю і вб’ю його». Джеймс вигукнув ці слова з таким почуттям, що Си­біла подивилась на брата з острахом, а люди навколо почали озирати- ! ся. У брудному занедбаному будинку, де вони жили, брат із сестрою попрощалися в кімнаті Сибіли, де та відпочивала перед виставою. Сівши поряд з матір’ю за злиденний обід, Джеймс поставив жінці пи­тання, яке довгий час мучило його, — чи була його мати одружена з батьком? Місіс Вейн глибоко зітхнула і відповіла: «Ні». «Зрештою мені все одно. Але ти дивися, щоб із Сибілою не сталося так само!» — вигукнув Джеймс. Жінка відчула принизливе відчуття сорому і ви­терла очі. Зворушений Джеймс вибачився перед матір’ю, обійняв її і повторив: «... якщо цей чоловік образить мою сестру, я дізнаюся, хто . він, розшукаю його і уб’ю як собаку. Присягаюся!» Драматичність сцени була до душі місіс Вейн, та Джеймс не став продовжувати роз- і мову. Валізи, ... візник та деякі вульгарні дрібниці — і місіс Вейн і

152

уже махала йому услід брудною мереживною хусточкою із подвоє­ним відчуттям розчарування.

РОЗДІЛ VI

Лорд Генрі зустрівся з Холлуордом в окремому кабінеті рестора­ну «Брістоль», де був сервірований обід на трьох (вони чекали на До­ріана Грея, аби потім поїхати на виставу). Тільки-но Безіл увійшов, лорд Генрі повідомив йому новину: Доріан Грей збирається одру­житись із якоюсь актрискою. Художник здригнувся і спохмурнів: «Щось мені не віриться. Доріан не такий нерозсудливий», — сказав пін. Та лорд Генрі з посмішкою відповів йому одним зі своїх влучних мфоризмів. Безіла лякав такий необачний та раптовий шлюб: «Хоч Г>и це виявилась хороша дівчина!» — зітхав він. «Чи хороша вона дів­чина? Вона — красуня, а це набагато важливіше, — відповідав лорд Генрі Воттон. — ...Сподіваюсь, що Доріан, одружившись із цією дів­чиною, буде півроку пристрасно обожнювати її, а потім зненацька за­кохається в іншу. Тоді буде вельми цікаво спостерігати за ним, —до­дав він». Безіл не поділяв думок друга. Аж ось з’явився і сам Доріан, пін розказав, якою дивовижною була його кохана у вчорашній виста- ні, як говорив з нею за кулісами і навіть отримав від неї незабутній поцілунок. Безіл щиро побажав Доріанові щастя, лорд Генрі ж, як :іавжди, говорив як невиправний цинік. «Коли Сибіла зі мною, я со­ромлюся всього того, чого ви, Гаррі, навчили мене, і стаю зовсім ін­шим. Так, від одного дотика її руки я забуваю вас і ваші захоплюючі, пле отруйливі і хибні теорії», — говорив Доріан, очі якого горіли від радості і захоплення, а сам він здавався навдивовижу красивим. Дру­зі вирушили до театру. Безіл, їдучи у кебі за екіпажем лорда Генрі, розумів, що вже ніколи Доріан Грей не буде для нього тим, ким був.

І художникові здавалось, що сам він постарів на багато років.

РОЗДІЛ VII

Театр, до якого прибули друзі, був переповнений, в партері голос­но і різко сміялися якісь жінки, в буфеті пили, на гальорці сиділа не надто культурна публіка. Заграв нікудишній оркестр. За чверть години на сцені з’явилася Сибіла Вейн в ролі Джульєтти. Публіка голосно аплодувала їй, Безіл був зачарований її красою, навіть лорд Генрі визнав, що не бачив чарівнішої дівчини, Доріан сидів, не зво­дячи очей з коханої. Аж ось вона вимовила перші слова Джульєт­ти до Ромео, її голос був чарівний, проте на диво байдужим, реплі­ки фальшивими і неживими. Доріан зблід, проте всі чекали сцени на балконі, за якою можна було б оцінити талант дівчини. Вона була

153

наД^{3 Ічаино} красивою, проте грала цього вечора жахливо Глядачі втратили інтерес до вистави, а лорд Гепрі звівся, збираючись піГ «ЇДЬМО 31 мною 1 Безілом до клубу. Ми питимемо за Сибілу Вейв Вона

™^{М ЩЄ?}* ^ ^ВІН‘ ^{Та СЄРЦЄ} *°^рІана Розривалое^Н_ь:

“ кГи Лоп °?

РОЗДІЛ VIII

Наступного дня Доріан прокинувся пізно. Переглядаючи ранко-

тГ_Ч;^У’ГГ^{М1ТИВ ЛИСТ ВІД Л0РДа ГЄНРІ}’ ^{Та ВІ}Д«^ЛаВ ЙОГО уб'Гне томТ тто? ^{РЄЖИТЄ ВЧОра 3}Д^{авалосл} йому далеким сном, аж рап­том він побачив екран, яким вчора власноруч затулив портрет. Він

здригнувся і, зачинившись у кімнаті, впевнився, що портрет справ­ді змінився. Юнак тремтів, але його втішало усвідомлення того, що ініртрет вказуватиме йому правильний шлях у житті і він вже дечо- і‘| його навчив. Зрештою він написав Сибілі Вейн палкого листа із

• иоаченнями та словами кохання. Аж ось у двері постукали, і увій­шов лорд Генрі, який повідомив, що Сибіла Вейн покінчила з собою: повертаючись з театру, вона зробила вигляд, наче щось забула, і по- міфнулась до вбиральні, де випила отруту, яку використовували для гриму. Доріан завмер від жаху, він мучився, звинувачуючи себе у гморті дівчини. «Напевно, буде слідство, і треба постаратися, щоб ви ми були замішані в цій історії. У Парижі подібні історії створюють >і юдині популярність, але в Лондоні у людей ще надто багато забобо- мііі» , говорив лорд Генрі про своє. Після тривалої розмови, піддав­шись впливу лорда Генрі, юнак, здавалося, заспокоївся. На портреті жодних змін не відбулося: напевне, звістка про самогубство Сибіли дісталася до нього раніше, ніж до самого Доріана. Тепер, після роз­мови з лордом Генрі, всі ці події здавалися юнаку тільки химерним илкінченням якоїсь п’єси. «Вічна молодість, невгамовна пристрасть, иитончена й заборонена насолода, безумство щастя і ще більш не- гпмовите безумство гріха — все буде йому дано, все він має звідати! А портрет нехай несе тягар його ганьби — оце й усе, — міркував Дорі- ян. — ...Чи не все одно, що станеться з його портретом? Самому йому ніщо не загрожує, а тільки це й важливо». За годину Доріан вже був

• опері разом із лордом Генрі.

РОЗДІЛ IX

Наступного дня прийшов Безіл Холлуорд. Дізнавшись з газет про ипі'ибель Сибіли Вейн, він вирішив підтримати Доріана, та вельми •дивувався з того, що юнак уже втішився і виглядав досить спокій­ним. Безіл навіть не одразу повірив, що Доріан був в опері минулого ■і’чора: «Доріане, це жахливо! Щось зробило вас абсолютно іншою нюдиною», говорив художник. Від звістки про самогубство Сибіли (пдже це був не просто нещасний випадок, як думав художник) Безіл мимоволі здригнувся. «Нічого в цьому немає страшного, — заперечу­ Доріан. Це лише одна з великих романтичних трагедій нашо­го часу». Юнак попросив Холлуорда намалювати для нього Сибілу, пмо на прохання художника позувати Доріан категорично відмовив­ши. Аж ось вкрай здивований Безіл побачив портрет своєї роботи, від­сунутий у кут кімнати і затулений екраном, і захотів принаймні по­ткнути на нього. Та Доріан грубо заборонив йому це робити: юнака охопив справжній жах, що його таємниця стане комусь відомою. 06­155

:

личчя Доріана зблідло від гніву, руки були стиснуті в кулаки, очі ме- тали сині блискавки. Намір Безіла послати картину на виставку Л Парижа викликав у Доріана божевільний страх. «Адже всього лиш! місяць тому ви говорили, що ні за що його не виставите! — намагав- ся вплинути на Безіла Доріан. — Чому ж ви передумали?» Тоді юна| попросив Безіла розказати, чому той від початку не хотів виставлятіі картину. Можливо, і в Безіла теж є своя таємниця, - думав Доріан! 1 Ьезіл відкрився другові: «З першої нашої зустрічі я був одержимий] вами. ...Я обожнював вас», — почав свою сповідь Безіл. Художник боявся, що, побачивши портрет, люди зрозуміють, наскільки захохЛ

лении митець цим юнаком. Він вклав у свій твір надто багато себеГ тому і вирішив не виставляти його ніколи. Але тепер Безілові здавЗ лось, що він помилявся, що почуття художника не відбиваються І його твої нні. Зрозумівши, що Безіл не знає про здатність портре-1 змінюватися, Доріан зітхнув з полегшенням. Йому вдалося відвер» нути митця від наміру виставляти портрет. Коли Безіл пішов, Доріа- нові навіть стало сумно: «Щось трагічне було в такій дружбі, забарві леній романтичною закоханістю», — думав він. І вирішив прибратЛ портрет, боячись, що якось розкриється таємниця.

РОЗДІЛ X

Схвильований Доріан узяв в економки місіс Ліф ключ від своєї ста- рої класної кімнати і викликав двох робітників, які мали перенести!!

туди портрет, не знімаючи з нього покривала. На якусь мить Доріан

навіть пошкодував, що не сказав Безілові правди: Безіл підтрим,

би його в боротьбі із впливом лорда Генрі і впливом його ж власної«

темпераменту. Безіл міг би врятувати його, та вже пізно — виріши] Доріан. Тільки коли внизу затихли кроки робітників, що переносні

портрет, а двері класної були замкнені, Доріан відчув себе у безпеці.

Повернувшись до бібліотеки, він побачив газету і книгу, які надіслав йому лорд Генрі. У газеті йому впала в очі замітка, підкреслена чер- воним олівцем; писали, що слідство у справі Сибіли Вейн встанови- ло смерть від нещасного випадку. Він розірвав газету і звернув увпі гу на жовту книгу, прислану лордом Генрі. Це була дивна книга, він ще ніколи такої не читав! То був психологічний етюд, роман без сю-L

жету. Це була отруйлива книга, здавалося, запах тютюну підіймавсі від сторінок і дурманив мозок. Доріанові здавалося, що всі гріхи свії ту проходять повз нього мовчазною чергою. Доріан був зачарований

цим твором. Пізніше, упродовж багатьох років Доріан не міг звіль нитися від впливу цієї книги.

І

ОСКАР ВАЙЛЬД. Портрет Доріана Грея

ан

то

_ИВ

156

РОЗДІЛ XI

Протягом наступних багатьох років Доріан мав різні захоплення

• •< заняття, проте дещо залишалось в ньому незмінним. Лондоном хо- піли непевні чутки про загадковий і підозрілий спосіб життя Доріа- нїї. Проте не багато хто наважувався в них вірити: варто було тільки поглянути на нього, і всі бачили зовнішність і красу людини, якої, »дпвалось, не торкнулись бруд і жорстокість цього світу. Ключ від колишньої дитячої кімнати, де зберігався портрет, Доріан завжди носив з собою. Повернувшись пізно вночі додому, він часто заходив туди і з цікавістю і зловтіхою роздивлявся картину, тримаючи в руці іщркало. Тепер з портрета на Доріана дивився немолодий чоловік,