35. Організація складського господарства і складського обліку.

Для правильної організації обліку виробничих запасів на підприємствах потрібні складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Матеріали в складах мають розміщуватися за секціями, а всередині останніх — за окремими групами і типосорторозмірами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність. У місцях зберігання на кожному виді виробничих запасів прикріплюють ярлик, на якому наведено дані про місцезнаходження відповідного матеріалу.

Щоб правильно організувати облік виробничих запасів, потрібно встановити осіб, відповідальних за прийняття і відвантаження матеріальних цінностей (завідуючих складами, комірників, експедиторів і т.ін.), за зберігання довірених їм матеріальних цінностей, правильне і своєчасне оформлення відповідних операцій щодо обліку матеріалів, а також скласти список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання і видачу зі складів матеріалів, давати дозвіл (пропуск) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей.

З трьох методів побудови обліку наявності виробничих запасів матеріалів — паралельно-карткового, оборотних відомостей і оперативно-бухгалтерського — найпоширенішим (включаючи й умови використання ЕОМ) є останній, тобто опера­тивно-бухгалтерський. Суть цього методу полягає в тому, що кількісно-ціновий облік провадиться на складах, а вартісний облік матеріальних цінностей — у бухгалтерії, в розрізі синтетичних рахунків — cубрахунків, груп, підгруп і матеріально відповідальних осіб.

Взаємозв’язок між складським і бухгалтерським обліком здійснюється за допомогою книги залишків або відомості. Вихідним моментом побудови обліку матеріалів оперативно-бухгалтерським методом є номенклатура.

На складах облік наявності та руху матеріалів здійснюється за картковою системою. На кожне найменування, тип, гатунок, розмір (тобто на кожний номенклатурний номер) відкривають окрему картку типової форми № М-17. Усі картки складського обліку до видачі їх зі складу реєструють у бухгалтерії в особливому реєстрі і видають матеріально відповідальним особам під розписку. Замість карток можуть застосовуватися книги гатункового обліку, пронумеровані і завірені під­писами.

35. Методи обліку запасів та їх застосування в сучасних умовах.

Одиницею бух обліку запасів є найменування запасів або однорідна група запасів.

При оприбуткуванні запасів та розрахунку їх первісної вартості можна транспортно-заготівельні витрати включати безпосередньо до собівартості придбаних запасів.

Якщо це неможливо, то згідно ПБО 9 підприємство може відображати транспортно-заготівельні витрати з доставки запасів на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, Наприкінці місяц сума по таких субрахунках розподіляється між сумою залишку запасвів на кінець місяця та сумою запасів, що вибули(використані, реалізовані) за звітний місяць.

При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9):

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

П(с)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються на виробництво або надання послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінювання запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінювання запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж або вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання запасів.

Оцінювання за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання