- •Тема : Поняття, походження держави. Функції та форми держави
- •4. Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямів діяльності (функцій) держави
- •Тема: Норми права та інші соціальні норми
- •Дія нормативних актів у просторі характеризується певною територією: держави в цілому, відповідного регіону, адміністративно-територіяльної одиниці, відповідного підприємства, организації.
- •Тема: Поняття та структура Конституції України 1996 року.
- •Тема: Основні права, свободи та обов’язки людини та громадянина
- •Тема: Конституційна система державних органів України
- •Тема: Цивільне законодавство України
- •Тема: Сімейне законодавство України
- •Тема: Трудове законодавство України
- •Тема: Адміністративне законодавство України
- •Тема: Кримінальне законодавство України
- •Тема: Екологічне законодавство України
- •Основні види природокористування
- •Тема: Земельне законодавство України
- •Тема: Фінансове законодавство України
Тема: Норми права та інші соціальні норми
1. Право – особливий засіб соціального регулювання
2. Структура норми права. Дія нормативних актів у часі,у просторі і по колу осіб
3. Закони та підзаконні нормативні акти
4. Правовідносини: поняття, суб’єкти, об’єкти, зміст. Юридичні факти
5. Поняття, склад та види правопорушень.
6. Поняття юридичної відповідальності: поняття, мета, види, підстави притягнення і звільнення
1. Соціальні норми – це загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об’єктивними закономірностями, є результатом свідомо-вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.
Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на: а) юридичні; б) моральні; в) корпоративні (громадських організацій, політичних партій, інших об’єднань громадян); г) звичаї чи традиції.
Юридичні (правові) норми – це загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, що встановлені (санкціоновані) державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею; вони визначені в нормативно-правових актах.
Моральні норми – правила поведінки, що грунтуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе і несправедливе, гуманне і негуманнета інше, що забезпечується насамперед внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.
Корпоративні норми – правила поведінки, що встановлюються та забезпечуються політичними партіями, громадськими организаціями та іншими об’єднаннями громадян.
Звичаї чи традиції – правила поведінки, які історично склались і увійшли (перетворились) у звичку людей.
Щоб показати, що право є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціальних норм.
Так, правові норми:
виникають разом з виникненням держави;
встановлюються чи санкціонуються державою;
виражають волю більшої частини суспільства;
утворюють внутрішьо-узгоджену цілісність, єдність;
формулюють правила поведінки у формі прав та обов’язків;
точно визначають межі дії;
забезпечуються державним примусом та іншими засобами.
Інші соціальні норми:
існують у будь-якому суспільстві;
встановлюються чи санкціонуються іншими суб’єктами;
виражають волю різноманітних частин населення;
виражаються не тільки через права та обов’язки, але і через загальні принципи, цілі, гасла тощо;
позбавлені, як правило, формальної визначеності;
можуть виражатися у будь-яких, не завжди фіксованих формах;
не завжди мають точно визначені межі дії;
забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом та іншими позадержавними засобами.
Таким чином, норми права відрізняються від соціальних норм їхнім взаємозв’язком з державою, напряму їхнього впливу на суспільні відносини.
2. Первинною ланкою системи права є нормативно-правовий припис (норма права). Це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки суб’єкта права, що містить в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання державних відносин.
Норма права має свою внутрішню структуру, яка виражається в її внутрішньому на окремі елементи, що зв’язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.
Гіпотеза - це частина норми права, що містить умови, обставини, при настанні яких можна чи необхідно виконувати правило, що міститься в диспозиції.
Диспозиція – частина норми, що містить суб’єктивні права і юридичні обов’язки, тобто саме правило поведінки.
Санкція – така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновлюючими чи заохочуючими (або позитивними).
Нормативні акти діють у часі, просторі і по колу осіб. При характеристиці дії нормативно-правових актів у часі слід розрізняти: а) введення в дію; б) припинення дії; в) зворотну силу дії.
У теорії права розглядають такі варіанти введення правового акта в дію:
після 10 днів з моменту його опублікування;
термін установлюється у самому нормативному акті;
якщо нормативний акт не публікується, то з моменту його одержання.
Припиняють свою дію нормативно-правові акти внаслідок:
закінчення терміну давності, на який видавався акт;
прямої відміни конкретного акта;
фактичної відміни акта іншим актом, прийнятим з того самого питання.
Зворотна дія – це така дія на правовідношення, де припускається, що новий нормативний акт існував у момент виникнення правовідношення. Загальне правило таке:”Норма права зворотньої сили не має”. Але винятки, наприклад у кримінальному, адміністративному законодавстві, мають місце. Так, якщо нормативний акт, прийнятий після скоєння правопорушення, пом’якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то акт має зворотну силу, а якщо установлює чи обтяжує – то така норма (чи акт) зворотньої сили не має.