Інтелектуальна власність у праві Світової організації торгівлі (сот)

У 1994 р. внаслідок Уругвайського раунду переговорів було підписано Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угоду ТРІПС). Ця угода мала сприяти стандартизації системи захисту прав інтелектуальної власності і системі її дотримання в різних країнах світу. Угода ТРІПС – досить незвичне та нове явище у міжнародному та європейському праві. Вона є першою угодою, яка встановлює правові стандарти для правової системи держави, для її процесуального права, судової та адміністративної систем. Найголовнішим досягненням у сфері міжнародного захисту прав інтелектуальної власності вважають Частину ІІІ Угоди ТРІПС, яка вимагає, щоб існували ефективні засоби захисту прав інтелектуальної власності, наявність яких є обов’язковою. Угода ТРІПС була укладена із врахуванням існуючих угод у сфері інтелектуальної власності та підпорядковує зобов’язання у сфері інтелектуальної власності обов’язковому механізму врегулювання суперечок Світової організації торгівлі (СОТ).

Перед укладанням Угоди ТРІПС існували певні проблеми, пов’язані з міжнародним режимом прав інтелектуальної власності. У різних країнах світу наявний широкий спектр стандартизації у системі захисту та втілення в життя прав інтелектуальної власності. З іншого боку, багато країн, що розвиваються, та нових індустріальних країн не працювали в міжнародному режимі прав інтелектуальної власності у рамках ВОІВ. Окрім того, не було жодних механізмів, які б змушували країни виконувати свої зобов’язання в сфері прав інтелектуальної власності. Тому Угода ТРІПС порівняно з усіма іншими багатосторонніми угодами у сфері інтелектуальної власності найповніше охоплює різні аспекти захисту прав інтелектуальної власності. Ця Угода не створює повністю новий режим, а вдосконалює та розширює режим, створений угодами у сфері прав інтелектуальної власності, укладеними в рамках ВОІВ, і вдосконалює його за рахунок введення додаткових положень.

Угода ТРІПС посилює захист прав інтелектуальної власності за рахунок: встановлення мінімальних стандартів захисту; передбачення процедур і засобів забезпечення прав інтелектуальної власності на національному рівні; зобов’язання членів СОТ у разі виникнення суперечок з приводу порушення положень угоди врегульовувати їх у встановленому порядку. Передусім, Угода ТРІПС вимагає, щоб члени СОТ дотримувались своїх зобов’язань, викладених у прийнятих раніше угодах про права інтелектуальної власності в рамках ВОІВ.

На основі та на додачу до вже існуючих домовленостей, Угода ТРІПС встановлює детальні правила для країн-членів СОТ, дотримання яких забезпечить захист і виконання прав інтелектуальної власності. Всі члени СОТ повинні суворо дотримуватися нових правил захисту прав інтелектуальної власності і вносити їх до свого національного законодавства. Угода ТРІПС є спробою зменшити розходження на шляху захисту прав інтелектуальної власності в усьому світі та приведення їх у відповідність із загальними міжнародними правилами. Угода встановлює також процедури консультацій між членами СОТ у випадках, коли певний член СОТ вважає, що практика ліцензування або умови підприємництва в іншій країні-члені СОТ порушують Угоду ТРІПС або негативно впливають на добросовісну конкуренцію. Угода ТРІПС має додатковий важливий принцип: інтелектуальна власність повинна сприяти технічному нововведенню та передачі технологій.

За своєю структурою Угода ТРІПС охоплює такі головні елементи, як: застосування базових принципів ГАТТ і міжнародних угод у сфері прав інтелектуальної власності; мінімальний прийнятий стандарт захисту щодо кожного виду прав інтелектуальної власності; узгодження національного законодавства зі стандартами Угоди ТРІПС; врегулювання суперечок у сфері прав інтелектуальної власності стосовно введення звичайних стандартів захисту між країнами-членами СОТ; спеціальні перехідні норми впровадження нового багатостороннього режиму торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Подібно до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Генеральної угоди про торгівлю послугами Угода ТРІПС містить основні принципи національного режиму (умови однакові як для національного виробника, так і для іноземного) і режиму найбільшого сприяння (однакові умови для всіх торговельних партнерів, які є членами СОТ). Хоча Угода ТРІПС накладає істотні зобов’язання на уряди, Угодою визнано право країн-членів СОТ вживати заходів, спрямованих на охорону здоров’я та інші соціальні потреби, а також не допускати зловживання прав інтелектуальної власності за умови, що такі дії відповідають нормам угоди.

Відповідно до загальновизнаної класифікації прав інтелектуальної власності, Угода ТРІПС містить правила, що охоплюють: авторське право і суміжні права; товарний знак; патенти; промислові зразки; географічні зазначення; топографії інтегральних мікросхем; нерозголошувану інформацію та комерційні таємниці.

Авторське право та суміжні права. Принципово важливим є положення Угоди про те, що захист авторського права поширюється на вислови, а не на ідеї, процедури, способи дії або математичні концепції як такі (ст. 9). Головна перевага, яку надає авторське право – це виняткове право на відтворення і надання дозволу іншим відтворю­вати твір. Угода ТРІПС (ст.ст. 9-14) забезпечує захист авторських прав протягом життя автора і 50 років після його смерті. Особливий аспект – це моральні права. Вони дозволяють авторам, навіть після передачі своїх економічних прав, користуватися певними правами, у тому числі правом заявляти про авторство на свою роботу і заперечувати проти будь-яких дій, що спотворюють авторську роботу і завдають шкоди честі та репутації автора.

Комп'ютерні програми у системі ТРІПС захищені авторським правом як літературні твори. Компіляція даних вважається захищеною, якщо існує інноваційний підхід у їх відборі та упорядкуванні. Автори комп'ютерних програм і фонограм повинні мати право забороняти комерційний прокат своїх робіт широкому за­галу. Виконавці мають право забороняти або дозволяти: запис, відтворення запису, ефірне мовлення чи пряму публічну трансляцію чи ретрансляцію виконань їх виступу, передачу телевізійними засобами. Виконавці захищені від незаконного запису, відтворення і передачі виступів телерадіокомпаніями не менше ніж на 50 років. Виробники звукозаписі повинні мати право не допускати незаконне відтворення записів протягом 50 роки Телерадіомовні компанії повинні мати право забороняти незаконний запис, відтворення або повторну передачу записів своїх програм протягом 20 років.

Товарні знаки. Відповідно до Угоди ТРІПС власники зареєстрованих товарних знаків, які вирізняють конкретні товари і послуги, повинні мати право забороняти іншим використовувати свої товарні знаки щодо таких самих чи подібних товарів або послуг, якщо таке використан­ня призводить до ймовірної плутанини. Товарні знаки повинні реєструватися на термін принаймні 7 років за відсутності обмежень щодо кількості продовжень. Загальновідомі товарні знаки товарів і послуг мають бути захищені, навіть якщо вони не використовуються. Вони мають бути захищені також від викорис­тання таких самих знаків стосовно товарів або послуг, що не подібні до тих, з якими вони, як правило, асоціюються.

Товарний знак можна анулювати тільки тоді, якщо його постійно не використовують понад 3 років. Урядам заборонено вимагати, щоб іноземні товарні знаки використовувались в поєднані з іншим знаком свого національного виробника. Обов’язкове ліцензування товарних знаків також заборонено. Обов’язкове ліцензування – це практика, яку застосовують компетентні державні органи, що вимагає від власників прав інтелектуальної власності на певний виріб, робити ці права доступними фірмам у межах країни або надавати їх урядові цієї держави.

Географічні зазначення. Відповідно до Угоди ТРІПС (ст.ст. 22-24), країни-члени СОТ повинні вжити заходів, щоб не допустити використання будь-якого гео­графічного зазначення, яке вводить в оману щодо справжнього місця виготов­лення товару, і будь-якого використання, яке б класифікувалося як недобросо­вісна конкуренція. Географічним зазначенням, які ідентифікують вина і алкогольні напої, надано вищий рівень захисту. Використання зазначень з такими уточненнями як "вид", "тип", "стиль заборонено. Переклади і омоніми також заборонені, за винятком тих, які використовували понад 10 років. Країни-члени СОТ повинні розробити багатосторонню систему повідомлення і реєстрації географічних зазначень для вин.

Промислові зразки. Держава зобов'язана забезпечувати захист нових або ори­гінальних зразків протягом 10 років. Власники захищених зразків повинні мати право забороняти виробництво, продаж або імпорт продукції, яка містить у собі зразок, який є копією захищеного зразка (ст.ст. 25-26 ТРІПС). Промисловий дизайн стосується характеристик, що відносяться до зовнішнього вигляду товару, наприклад, форми, орнаменту, зразку, конфігурації тощо. Він відрізняється від видів дизайну, що стосуються функціональної корисності виробів, наприклад, покращень в механізмі (конструктивних удосконалень).

Патенти. Термін захисту винаходу (продукту чи процесу) повинен становити 20 років. Патенти на винаходи у всіх технологічних галузях без дискримі­нації повинні надавати за місцем його створення. Для того, щоб винахід можна було зареєструвати як патент, він повинен бути новим, інновацій­ним і з практичним застосуванням. Патент на виріб має надавати власникові виняткове право виробляти, використовувати, продавати та експортувати зазначений продукт. Па­тент на процес мусить надавати права не тільки на використання проце­су, але й на продукти, отримані безпосередньо від цього процесу. Власни­ки патентів також мають право надавати або передавати свої патенти та укладати ліцензійні угоди.

Уряди можуть відмовляти в патентуванні, аргументуючи це необхідніс­тю захисту громадського порядку або суспільної моралі, в тому числі охорони життя або здоров'я людей, тварин чи рослин, або щоб запобіг­ти завданню значної шкоди навколишньому середовищу. Окрім того, вони можуть не дозволяти патентування діагностичних, терапевтичних і хірургічних методів; рослин і тварин (крім мікроорганізмів), важливих біологічних процесів для продукування рослин або тварин.

Сорти рослин повинні бути захищені патентами або якоюсь іншою спеці­альною і ефективною системою (на зразок прав селекціонерів) або по­єднанням обох. Обов'язкове ліцензування патентів дозволено тільки в разі наявності однієї з умов, спрямованої на забезпечення захисту інтересів власника патенту. Серед них: обмеження обов'язкового ліцензування конкретною метою; недискримінація; компенсація; обмеження внутрішнім ринком; судовий перегляд рішень про надання обов'язкового ліцензування тощо. Обов’язкове ліцензування було дуже поширеним у фармацевтичній галузі, тому що деякі уряди протиставляють зацікавленість громадськості в наявності запатентованих препаратів за низькими цінами (монополістичним) правам власників патентів.

Нерозголошувана інформація. Угода ТРІПС (ст. 39) регулює захист нерозголошуваної інформації, що було зроблено вперше на рівні багатосторонньої угоди. На практиці поняття "нерозголошувана інформація" охоплює торговельні секрети, списки клієнтів, конфіденційні експериментальні дані тощо. Захист надається тоді, коли інформація є засекреченою і тому має комерційну цінність, а людина, яка нею володіє, повинна поводитися обачно, щоб гаранту­вати її нерозголошення. Нерозголошувана інформація повинна бути захищена від порушення таємності й інших дій, що суперечать чесному веденню комер­ційної діяльності. Експериментальні дані, надані урядові, щоб отримати дозвіл на продаж фармацевтичних препаратів або сільськогосподарської хімії також мають бути захищені проти нечесного використання в комерційній діяльності.

Інтегральні мікросхеми. Відповідно до ТРІПС (ст.ст. 35-38), стандарти за­хисту встановлюються відповідно до Вашинг­тонської угоди про інтелектуальну власність стосовно інтегральних мікро­схем, а саме: компонування інтегральної мікросхеми або її топографію необхідно охо­роняти протягом 10 років. Захист охоплює право забороняти їх імпорт, продаж або розповсюдження в комерційних цілях. Компонування інтегральної мікросхеми захищене від незаконного копію­вання та використання в інших приладах. Обов'язкове ліцензування і використання урядом принципу компонуван­ня мікросхеми регулюють такі ж суворі норми, як патенти. Ненавмисне порушення застережного права на компонування інтеграль­них мікросхем не вважається незаконною дією, проте є підставою для сплати певної розумної суми роялті.

Стандарти захисту прав інтелектуальної власності. Дуже важливо, щоб власники авторського права, патентів тощо в рамках як національного, так і міжнародного законодавства мали змогу захистити свої права, та щоб споживачі прав інтелектуальної власності могли скористатися чіткими та справедливими процедурами вирішення спірних питань, що вини­кають у процесі доступу до захищених товарів і послуг. Брак ефективних методів захисту прав інтелектуальної власності є першочерговим питанням, яке стоїть перед розвиненими країнами, і для розв’язання якого проводяться переговори у рамках Угоди ТРІПС. Головне завдання Угоди ТРІПС – це забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, тому ця Угода вимагає захисту цих прав національним законодавством і досить суворих покарань за порушення цих прав для того, щоб уникнути їх у майбутньому.

В Угоді ТРІПС (ст.ст. 41-61) положення, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності дуже детальні та імперативні. Вони ставлять такі головні цілі: забезпечити ефективними механізмами захисту власників прав інтелектуальної власності і не перешкоджати легальній торгівлі та запобігати будь-яким імовірним перешкодам.

Заходи держави у сфері прав інтелектуальної власності. Угода ТРІПС вимагає, щоб були створені дійові інституційні механізми, які б реально забезпечували захист прав інтелектуальної власності. Ці механізми, зокрема, повинні: а) надавати можливість вживати ефективних заходів проти порушників прав інтелектуальної власності; б) справедливо та однаково трактувати всіх учасників ринку, не бути безпідставно ускладненими і заплутаними, вартість їх проведення не має бути високою, також вони не можуть безпричинно обмежувати в часі та невиправдано затримувати реєстрацію прав інтелектуальної власності.; в) передбачати можливість судового перегляду адміністративного та первинного судового рішення; г) надавати фізичній чи юридичній особі можливість захисту своїх інтересів за допомогою адвоката; д) дозволяти стороні, яка звинувачує, чи стороні, яка відповідає, вимагати надання доказів протилежною стороною.

Угода ТРІПС вимагає, щоб були створені інституційні механізми, які б реально забезпечували захист прав інтелектуальної власності. Угода ТРІПС не вимагає ні створення якоїсь іншої судової систе­ми, крім загальної судової системи країни, ні використання якихось надзви­чайних заходів для захисту прав інтелектуальної власності, окрім тих, що використовуються для забезпе­чення дотримання загальних законів держави.

Засоби захисту від порушення прав інтелектуальної власності. Країни-члени СОТ зобов'язалися, що їхні національні суди "швидко та ефективно вживатимуть заходів" для розгляду справи про порушення прав інтелектуальної власності, а також запобігатимуть порушенням шляхом не­допущення на внутрішній ринок підроблених товарів (Частина III ТРІПС). Цивільно-правові процедури судового захисту повинні містити: а) можливість попереднього судового розгляду навіть за відсутності сторони, яку обвинувачують; б) право на судову заборону з метою запобігання поширення підроблених і піратських товарів; в) механізми знищення підроблених і піратських товарів, якщо це не суперечить національному законодавству; г) механізми відшкодування збитків навіть за неповідомлення про відомі порушення прав інтелектуальної власності.

У випадку використання прав інтелектуальної власності без дозволу власника цих прав урядами або третіми сторонами з дозволу уряду, члени СОТ можуть обмежити заходи судового захисту прав інтелектуальної власності, що існують проти такого використання виплатою відповідної компенсації (ст. 44.2). У випадку навмисної підробки товарного знаку чи порушення авторського права з метою одержання прибутку, має відбутися кримінальний процес, який визначить відповідне покарання. Власникам прав інтелектуальної власності повинна надаватися підтримка з боку митних органів у запобіганні імпорту підроблених і піратських товарів. Якщо є ознаки порушення, то протягом 10 днів має розпочатися судовий розгляд.

Запобігання виникненню суперечок та їх вирішення. Відповідно до ТРІПС (ст.ст. 63-64) з метою запобігання появі суперечок уряди повинні забезпечити прозорі механізми регулювання у сфері прав інтелектуальної власності, а також стежити, щоб усі постано­ви та закони про захист цих прав були опубліковані та доступні широкій громадсь­кості. Окрім того, ті зобов'язання, які накладає Угода ТРІПС, слугують предметом багатосторонніх консультацій і підпорядковуються дії механізму СОТ з врегу­лювання суперечок. До нього можуть бути доведені лише ті суперечки, які припускають порушення Угоди ТРІПС.

Домовленості про перехідні періоди. Відповідно до ТРІПС (ст.ст. 65-67), ці специфічні положення стосуються країн, що розвиваються, та країн з пере­хідною економікою. Більшість зобов'язань, які накладають умови ТРІПС, не набули чинності до січня 1996 р. Країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою було надано п'ятирічний термін від дати набрання до­говором чинності (до 1 січня 2000 р.) для узгодження національного зако­нодавства, відповідно до вимог ТРІПС, і 11 років для наймеш розвинених країн (до 1 січня 2006 р.). Для країн, що розвиваються, які ще не мають ме­ханізмів захисту запатентованих виробів у сфері технологій, було надано років для його запровадження.

У випадку фармацевтичної та сільськогосподарської хімічної продукції, країни, що розвиваються, які не мають механізму забезпечення патентного захисту такої продукції, повинні приймати заявки на патент з початку перехідного періоду. Але видавати патенти не обов'язково до кінця періоду. Якщо дозвіл на продаж фармацевтичних товарів або сільськогосподарської хімії отриманий про­тягом перехідного періоду, то країни, що розвиваються, зобов'язані за певних умов, надавати виняткові права на продаж такої продукції терміном на п'ять років, або поки не буде наданий патент, залежно від того, що швидше відбу­деться.

Суперечливі питання ТРІПС. Оскільки правила щодо прав інтелектуальної власності є порівняно новою сферою регу­лювання в рамках СОТ і йдеться про продукцію, яка є більш абстрактною, ніж звичайні товари та послуги, питання захисту цих прав протягом останніх років було дуже суперечливим. У жодній зі сфер регулюючої системи СОТ супереч­ності так очевидно не проявлялися, як у цій сфері. Два питання, які останнім часом набули особливої ваги – це розробки в галузі біотехнології та традицій­них знань.

Питання біотехнології. Постає питання, чи може захист прав інтелектуальної власності зашкодити біоло­гічному розмаїттю? Чи можна запатентувати форми життя? Стаття 27.3(6) уго­ди ТРІПС (про захист різноманітності рослин) виявилася дуже суперечливою на предмет її доречності для збереження біологічної варіативності та генетичних ресурсів. Проблема полягає в тому, що розвиток науково-дослідних розробок у галузі біотехнологій, які є предметом захисту прав інтелектуальної власності, призводить до заміни гене­тично різноманітного та локально адаптованого насіння на генетично уніфіковані сучасні сорти рослин. Захисники природного біологічного різноманіття висловлю­ють міркування про те, чи потрібно взагалі винаходити новий генетичний матеріал чи досліджувати та удосконалювати існуючий. З іншого боку, існує дискусія стосовно того, що таке генетичний матеріал, можливо – це джерело, яке необхідно використовувати в інтересах усього людства і не повинно патентуватися.

Питання про патентування нових форм живих організмів, еволюційно вищих за мікроорганізмів, викликало багато суперечок на переговорах про Угоду ТРІПС, які тривають досі. США та ЄС дозволяють патентувати живі форми (вищі за мікро­організми), але багато країн, особливо ті, що розвиваються, ні. Однак розвиток нових біотехнологій призводить до всезростаючого тиску з боку деяких розви­нених країн поширити межі сфери захисту прав інтелектуальної власності і на різноманітні форми життя.

Традиційні знання. Різні суспільні групи висловлюють незадоволення з приво­ду того, що Угода ТРІПС захищає права окремих осіб на шкоду прав суспільства загалом. Зокрема, вони стверджують, що під час надання патентів на нове насіння та інші продукти біотехнологій не враховано прав фермерів і суспіль­них груп. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) розро­била концепцію фермерських прав "таких, що походять з минулого, теперіш­нього та майбутнього внеску фермерів у збереження, покращання та сприяння доступу до рослинного генетичного матеріалу".

Неурядові організації стверджують, що хоча дослідження генетичних ресурсів проводять, як правило, на основі традиційних знань певної місцевої спільно­ти, проте така спільнота не отримує ніякої фінансової вигоди від патентуван­ня остаточних винаходів. Наприклад, багато сучасних ліків є результатом досліджень, проведених на основі народної медицини. Це питання обговорю­ють на різноманітних міжнародних форумах. Однак Конвенція з біологічного різноманіття визнає внесок тубільних (місцевих) спільнот у збереження та рівномірне використання біологічної варіативності. Крім того, ця конвенція вимагає, щоб ті, хто володіє традиційними знаннями, одержували прибуток від використання таких знань та їх застосування на практиці. Існують дум­ки, що Угода ТРІПС спрямована проти цілей, які висуває конвенція з біолог­ічного різноманіття.

Тубільні, громадські, традиційні права місцевих общин. Зростаюча комерційна зацікавленість щодо видів рослин і тварин в індустріальних країнах, а також щодо творів мистецтв і медичних засобів, призвела до появи питання про власність ресурсів, які раніше вважалися суспільною власністю. Існуючу систему прав інтелектуальної власності, з одного боку критикують за те, що вона дає право особам або групам людей привласнювати такі економічно цінні джерела, як сорти рослин, з іншого, ті, хто володіє цими ресурсами самі розпочали розробку концепції громадських прав інтелектуальної власності. Триває дискусія про те, наскільки існуючі права інтелектуальної власності можуть забезпечити на­лежну систему використання традиційних і біологічних ресурсів і чи потрібні нові види інтелектуальної власності.