План

Вступ

1. Економічна суть поняття зносу та амортизації основних засобів

2. Нормативно- правове забезпечення обліку зносу та амортизації основних засобів

3. Організаційно – економічна характеристика підприємства

4. Документальне оформлення зносу і амортизації основних засобів

5. Організація синтетичного і аналітичного обліку зносу і амортизації основних засобів на підприємстві

6. Шляхи вдосконалення обліку зносу і амортизації основних засобів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

1. Економічна суть поняття зносу і амортизації основних засобів

Щоб забезпечити своєчасне й повне оновлення основного капіталу, запроваджуються норми амортизації, що враховують фізичне і моральне зношування. Амортизація - це процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру зношування на вартість виробленого продукту і використання цієї вартості для подальшого відтворення (заміщення, відновлення) засобів праці. Вартісне зношування є грошовим вираженням фізичного і морального зношення.

Перенесена вартість являє собою частину собівартості продукції, яка після реалізації надходить підприємству у вигляді частини виторгу, що зараховується на спеціальний грошовий фонд (амортизаційний фонд). Амортизаційний фонд - це фонд грошових ресурсів, що утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для повного відновлення (реновації) основного капіталу. За натуральною формою відшкодування зношування основного капіталу здійснюють у процесі нового капітального будівництва та капітального ремонту.

Слід зазначити, що амортизація відшкодовує зношування основного капіталу лише у процесі виробництва. За рахунок амортизації не відшкодовуються засоби праці, зруйновані під час стихійного лиха, війни, невстановлене устаткування, а також засоби праці, які тривалий час перебувають у капітальному ремонті. Амортизація нараховується при введенні в дію нових цехів, дільниць, відділів.[5, 208 с.]

Оборот основного капіталу, завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально-речових елементів, відбувається у формі амортизації.

Р

Знос основного капіталу

озрізняють фізичний і моральний знос основного капіталу (рис.1.1) .

Моральний

Фізичний

Втарата споживчої вартості і вартості основних засобів під впливом сил природи

Втарата споживчої вартості і вартості основних засобів в результаті їх виробничного споживання

Втарата споживчої вартості при зберіганні їх фізичної придатності внаслідок появи більш дешевого і більш сучасного обладнання

Повна втрата вартості засобів виробництва при зберіганні їх фізичної придатності внаслідок обрання принципово нового обладнання

Рис. 1.1 Форми зносу основного капіталу

Фізичний знос основного капіталу відбувається в процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічними впливом навколишнього природного середовища. Розмір фізичного зносу залежить від тривалості та інтенсивності використання основного капіталу. Втрати від фізичного зносу машин та обладнання можуть бути скорочені за рахунок поточного та капітального ремонтів. Проте з часом можливості подальшої експлуатації засобів праці у зв'язку з погіршенням їх техніко-експлуатаційних властивостей поступово зникають.

Матеріально-речові елементи основного капіталу можуть піддаватися моральному зносу, обумовленого науково-технічним прогресом.

Моральний знос основного капіталу - техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їх подальшої експлуатації в результаті появи більш дешевих і більш досконалих засобів праці. Розрізняють моральний знос першого і другого видів.

Моральний знос першого виду обумовлений здешевленням елементів основного капіталу внаслідок підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють машини й устаткування, подібні тим, які використовується на діючих підприємствах. Цей вид зносу не викликає потреби в негайній заміні старої техніки новою, проте свідчить про необхідність більш активного використання існуючого обладнання.

Моральний знос другого виду обумовлений винаходом нових, більш ефективних засобів виробництва, застосування яких поліпшує якісні характеристики і здешевлює вироблену продукцію. Така форма морального зносу підриває конкурентоспроможність підприємств і викликає необхідність заміни діючого застарілого обладнання до закінчення терміну його фізичного зносу.

Амортизаційне відрахування - щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування є частиною валових витрат підприємства. Разом з тим вони виступають джерелом відшкодування зносу основних засобів, утворюючи фінансові передумови для інвестування. Саме тому система амортизаційних відрахувань - важливий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва.

Загальна сума грошей, призначена для відшкодування вартості зношеного основного капіталу, утворює амортизаційний фонд. Амортизаційний фонд-грошовий фонд, призначений для відшкодування вартості спожитих елементів основного капіталу, які вибувають з виробничого процесу в міру свого фізичного та морального зносу.

Інтенсифікація виробництва в країнах з розвиненою економікою призводить до втрат амортизаційним фондом функцій фінансування відновлення основного капіталу в межах простого відтворення. В сучасних умовах амортизаційні відрахування перетворюються на один із найважливіших джерел накопичення, виконуючи функції, аналогічні тим, які притаманні капіталізованої частини прибутку.

Державна амортизаційна політика є важливим чинником активізації інвестиційної діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Практика свідчить, що уряди розвинених країн світу активно використовують прискорену амортизацію і амортизаційні пільги з метою регулювання швидкості обороту основного капіталу, інтенсифікації процесу його відтворення, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, стимулювання нововведень і зростання конкурентоспроможності національних підприємств. Так, в 1977 р. Міністерство міжнародної торгівлі і промисловості Японії скоротило терміни амортизації факсимільних апаратів (факс) з 10 до 5 років, спонукаючи користувачів купувати їх досконаліші моделі. Аналогічна ситуація виникла в 1978-1979 рр.. у сфері робототехніки, коли були скорочені терміни амортизації високопродуктивних апаратів і покупці могли протягом першого року експлуатації устаткування списати 25% його вартості.[4, 370].

На сьогоднішній українське законодавство трактує наступне визначення амортизації :

Амортизація - систематичний розподіл вартості ОЗ, інших необоротних та НА, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [6, п. 14.1.3 ].

Об’єктом амортизації є всі ОЗ (крім землі і незавершених капітальних інвестицій).

Згідно П(с)БО 7 основними засобами вважаються - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Податковим законодавством закріплені мінімальні строки використання для груп ОЗ.(Додаток 1)

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації здійснюється по різному залежно від обраного методу амортизації (Додаток 2).

Пояснимо деякі терміни, що використовуються при застосуванні методів амортизації ОЗ:

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість – первісна вартість за вирахування суми зносу.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1. прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2. зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3. прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4. кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5. виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації. [2]

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

• методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

• метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються підприємством самостійно. Залежно від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв’язку із використанням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації( додаток 3).

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Але на практиці ОЗ найінтенсивніше використовуються в перші роки експлуатації, і відповідно, в цей період вони найбільше зношуються. Тому виникла потреба застосовувати методу прискореної амортизації. Прискорена амортизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Завдяки цьому швидше накопичуються кошти для заміни вже амортизованих об’єктів основних засобів.

Кумулятивний метод амортизації, зменшення залишкової вартості і прискореного зменшення залишкової вартості – найбільш привабливі для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об’єктів ( коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об’єктів за допомогою амортизації, яка відноситься на собівартість продукції, виконаних робіт, послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об’єктів, коли збільшуються затрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких ОЗ. Щодо вигідності застосування методів прискореної амортизації то висновки кожне підприємство змушене робити самостійно, враховуючи багато чинників: калькулювання цін на продукцію, обсяг та термін власних капітальних вкладень тощо.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовірно визначити. Цей метод змушує підприємство дбати про те, щоб виробничі об’єкти постійно експлуатувалися, тим самим швидше «переносили» свою вартість на вартість готової продукції. Перевагами методу є відповідність величини нарахованої амортизації до обсягу продукції; недоліком – складність визначення виробітку окремих об’єктів ОЗ. [1, 176].

Отже проаналізувавши дану інформацію можна зробити наступні висновки:

• будь який об’єкт який використовується в господарській діяльності має здатність, до втрати своїх фізичних чи моральних властивостей – це явище в науці називається зносом;

• Амортизація - це процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру зношування на вартість виробленого продукту і використання цієї вартості для подальшого відтворення (заміщення, відновлення) засобів праці;

• в Україні законодавством передбачено використання п’ятьох методів нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний і виробничий;

• згідно чинного законодавства амортизація нараховується протягом строку корисного використання об’єкта основних засобів;

• Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

• Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).