Завдання до самостійної роботи

Студенти повинні підготувати:

1. Конспект з питання «Історія розвитку та сучасні проблеми фізіології і психології праці».

2. Глосарій основних понять з даної теми.

Питання для самоконтролю

1. Що таке діяльність і в яких формах та видах вона виявляється?

2. У чому сутність праці як діяльності і як процесу?

3. У чому виявляються аспекти праці?

4. Які чинники зумовлюють характер і зміст праці?

5. Що таке біологічний аспект праці?

6. Яких навантажень зазнає людина у процесі праці? Як Ви оцінює­те зрушення в їх структурі під впливом науково-технічного прогресу?

7. Чому праця є потребою здорової людини? Які потреби людини вона задовольняє?

8. Що є предметом фізіології і психології праці? На яких принципах вона базується?

9. Які теоретичні і практичні завдання вирішує фізіологія і психоло­гія праці? Який аспект важливіший: вивчення проблеми на мікро- чи макрорівні? Відповідь поясніть.

10. Назвіть і охарактеризуйте основні етапи розвитку фізіології і пси­хології праці? У чому полягають особливості кожного етапу?

11. Визначте 10 основних, на вашу думку, проблем в галузі фізіології і психології праці.

Бібліографічний список до теми

1; 2; 5; 17; 21; 24.

Тема 2. Центрально-нервова регуляція трудової діяльності.

Тема 3. Фізіологія рухового апарату людини і раціоналізація трудових процесів

Мета : - систематизувати, поглибити і розширити знання щодо будови нервової системи людини, принципів діяльності нервової системи, будови рухового апарату людини і його функції;

- з’ясувати функції нервової системи людини в процесі праці та їх значення;

- оволодіти знаннями щодо фізіологічних принципів раціоналізації трудових процесів.

План вивчення теми

1. Загальні відомості про будову нервової системи людини.

2. Особливості нервових процесів та їх динаміка.

3. Основні принципи діяльності нервової системи людини.

4. Функції центральної нервової системи в процесі праці.

5. Загальні відомості про будову рухового апарату людини та його функції.

6. Особливості м’язової сили та витривалості.

7. М’язова діяльність і робоча поза працівника.

8.  Фізіологічні принципи раціоналізації трудових процесів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Основне методологічне положення, на яке необхідно звернути особливу увагу, полягає в тому, що нервова система є фі­зіологічною системою, тобто сукупністю об'єднаних органі­зацією та управлінням живих структур і елементів, яким притаманні специфічні функції. Водночас нервова система є провідною в організмі і регулює рухову діяльність, роботу внутрішніх органів, тканинні процеси. Результатом фізіологіч­ної діяльності головного мозку є психічна діяльність людини, розумова робота.

Основними властивостями нервової тка­нини є збудливість — здатність до розвитку збудження у відповідь на подразнення і провідність — здатність до передавання збудження від одних клітин до інших. Структурною і функціональною одиницею нервової системи є спеціалізована нервова клітина — нейрон. Функціями нейронів є сприймання подразників та їх переробка, передавання імпульсів (інформації) і формування відповідної реакції. Відгалуження нейронів утворюють нервові волокна. По аферентних волокнах збудження передається від периферійних органів і тканин в центральну нервову систему, по еферентних — від центральної нервової системи до периферії.

При вивченні другого питання, слід звернути увагу на те, що основу нервової діяльності становлять процеси збудження і гальмування. Необхідно пам'ятати, що збудження завжди супроводжується витрачан­ням енергетичних ресурсів клітини, а гальмування забезпечує їх відновлення. Крім цього, слід також звернути увагу на зако­номірності взаємодії процесів збудження і гальмування — ір­радіацію та індукцію, прояви яких у трудовій діяльності позна­чаються на її ефективності. Гальмування у процесі праці виконує дві важливі функції: виключає непотрібні в даний мо­мент дії та охороняє нервову систему від надмірного напру­ження і виснаження. Особливу увагу необхідно звернути на вчення М. Є. Введенського про функціональну рухливість (лабільність) нервової (та м'язової) тканини. Лабільність — це здатність до відтворення потенціалів дії згідно з ритмом подразнення. Мірою лабільності є найбільша кількість імпульсів, що їх здатна відтворити тканина за 1 с відповідно до частоти дії подразника.

Вивчаючи питання «Основні принципи діяльності нервової системи людини», необхідно чітко усвідомити зв'язок цих теоретичних положень з практичними проблемами ефективної трудової діяльності. Так, принцип детермінізму, тобто причинної зумовленості реакцій людини, у трудовій діяль­ності втілюється у підвищенні продуктивності праці за умови відповідного стимулювання. Принципи детермінізму, аналізу, синтезу, структурності, системності лежать в основі діяльності нервової системи, яка виявляється в рефлекторній, інтеграти­вній та координаційній функціях.

Основу діяльності нервової системи становить рефлекс, тобто реакція організму у відповідь на подразнення зовнішнього або внутрішнього середовища, яка відбувається з обов'язковою учас­тю центральної нервової системи. Слід особливо пам'ятати, що рефлекторна діяльність базується на принципах:

• зворотного зв'язку — надходження сигналів до центральної нервової системи відносно ефективності реакції;

• загального кінцевого шляху — рефлекторна реакція організму лише на найважливіші подразники;

• домінанти — переважання в кожний момент певного рефлексу.

Студентам необхідно розібратися у взаємодії кори головного мозку і ниж­чих утворень нервової системи. Особливо слід пам'ятати, що вища нервова діяльність людини базується на двох сигнальних системах. Якщо перша сигнальна система пов'язана з реакція­ми на матеріальні подразники, то друга сигнальна система за­безпечує формування і здійснення умовних рефлексів на сло­весні сигнали.

Питання функцій центральної нервової системи (ЦНС) є одним з найважливіших. Праця пов'язана з матері­альними і словесними подразниками. Будь-який трудовий про­цес або операція складається з комплексу прийомів і дій, впо­рядкованих за часом і послідовністю виконання. Тож кожну дію можна розглядати як рефлекс, а всю операцію — як систему ре­флексів, що дістала назву робочого динамічного стереотипу. Необхідно засвоїти закономірності його формування, відтво­рення і підтримання в процесі праці як умову високої продукти­вності останньої.

Стосовно трудової діяльності людини особливо важливе зна­чення має виконання центральною нервовою системою інтегра­тивної функції. Завдяки інтегративній функції забезпечується злагоджена діяльність всіх органів і систем організму та досягнення мети праці.

Під час роботи на працівника одночасно діють численні подразники як пов’язані з виконанням завдання, так і побічні. Вибір доцільної форми поведінки працівника, зосередження його на завданні забезпечується завдяки координаційній функ­ції центральної нервової системи, результатом якої є форму­вання домінанти.

При перегляді п’ятого питання необхідно чітко усвідомити, що вивчення закономірностей функціонування рухового апарату людини має важливе практич­не значення для проектування раціональних трудових процесів; планування і організації робочих місць; розробки науково об­грунтованих норм виробітку, часу і нормативів трудових рухів; організації виробничого навчання тощо.

Під час вивчення будови рухового апарату людини як склад­ної системи слід пам'ятати, що він є одночасно виконавчим орга­ном і джерелом енергії. Необхідно також розібратися у функціях елементів, які входять до складу рухового апарату (нервові клі­тини головного і спинного мозку, кістково-м'язова система), вла­стивостях м'язового волокна (збудливість, провідність і скорочуваність), особливостях будови та використання малих і великих рухових одиниць.

При вивченні шостого питання, слід пам’ятати, що важливим показником функціонального стану рухового апарату людини є м’язова сила, яка залежить від багатьох факторів. Однак працездатність людини характеризується не лише м’я­зовою силою, а і м’язовою витривалістю, тобто здатністю трива­лий час підтримувати м’язове зусилля на постійному рівні. Зале­жність між м’язовою силою і витривалістю обернено пропорцій­на — чим більше м’язове зусилля, тим коротший період його підтримання. А це означає, що при нормуванні трудових наван­тажень на працівника необхідно враховувати цю залежність.

Важливе значення для вирішення практичних проблем фізіології праці має вивчення особливостей статичної і динамічної м’язової роботи. Необхідно розібратися в сутності цих видів м’язової діяльності, їх проявах в процесі праці та вміти пояснити, чому більш втомливою є статична робота. У різних видах праці м’язові навантаження та співвідношення між динамічними і ста­тичними навантаженнями різко відрізняються. Механізація і ав­томатизація виробництва призводить до збільшення робіт з ло­кальними та регіональними м’язовими навантаженнями на пра­цівника, зростання статичних напружень, одноманітності рухів. Змен­шення негативних наслідків цих факторів забезпечується за ра­хунок раціоналізації робочої пози, робочого місця, трудового процесу і трудових рухів.

Особливу увагу необхідно приділити вивченню питання раціона­лізації трудового процесу, і дотримуватися наступних принципів:

• механічна робота має бути пропорційна до м’язової маси, яка бере участь у виконанні цієї роботи;

• робочі прийоми і рухи не повинні супроводжуватися вели­кими зусиллями окремих груп м’язів:

• робота має виконуватися у зручному положенні корпуса і кінцівок працівника;

• максимальна точність і швидкість рухів обернено пропор­ційна до навантаження;

• переносити вантажі слід на невелику відстань у горизон­тальній площині.

Проектування і раціоналізація трудових операцій ґрунтується не на механічному поєднанні елементарних робочих рухів і дій з ме­тою економії часу на їх виконання, а в злитті їх в єдину систему за законами виробничої доцільності і рефлекторної саморегуляції.