Бібліографічний список до практичного заняття

1; 5; 10; 11; 14; 17; 19; 20; 21; 22; 23

Практичне заняття № 2

Змістовий модуль І. Закономірності функціонування людського організму в процесі праці

Тема 5. Закономірності активізації психічних процесів людини у трудовій діяльності.

Тема 6.Психічні властивості особистості, їх розвиток і прояви в трудовій діяльності

Мета заняття: - формування практичних вмінь та навичок з:

вивчення психіки людини, її функцій та особливостей психічних процесів;

- вивчення психічних властивостей особистості (таких як темперамент, характер, здібності, мотивація) та їх проявів в трудовій діяльності.

План заняття

1. Властивості та функції психіки людини в процесі трудової діяльності.

2. Особливості процесів відчуття та сприймання.

3. Закономірності мислення в процесі праці.

4. Пам'ять, її види та функції.

5. Увага і воля в процесі праці.

6. Емоції і почуття людини.

7. Особистість та її структура.

8. Темперамент і характер, їх прояви в трудові діяльності.

9. Здібності людини в процесі праці.

10. Сутність мотивів та мотивації. Їх значення.

Обладнання

• навчально-методичний посібник з дисципліни;

• роздаткові матеріали;

• калькулятори.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Праця як доцільна свідома діяльність людини, крім зовнішньої (фізичної), включає і внутрішню (психічну) активність.

Психіка є властивістю, функцією мозку і являє собою відображення в ньому реальної дійсності. Змістом психіки є образи реальних предметів, явищ, подій, детерміновані індивідуальним досвідом, інтересами, почуттями і світоглядом людини. На основі і за допомогою цих образів здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини. Саме психічні процеси, емоційно-вольова сфера і властивості особистості формують психологічний потенціал працівника. Важливим є положення про те, що в сучасних умовах зростає значення психологічних факторів в організації праці, оскільки від реалізації творчого потенціалу працівників, підвищення їх соціальної активності, вдосконалення мотиваційного механізму залежать результати виробництва.

Вивчаючи роль відчуттів і сприймань в аспекті другого питання теми, слід виходити з того, що ці найпростіші психічні процеси є результатом роботи аналізаторних систем і представляють різноманітну інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище людини.

Особливу увагу під час вивчення цієї теми слід приділити проблемі мислення як процесу опосередкованого, узагальненого відображення людиною дійсності в найбільш істотних взаємозв'язках і відношеннях. Необхідно запам'ятати, що мислення соціально обумовлене, пов'язане з мовою, розвивається в процесі активної пізнавальної діяльності і спрямовується на розв'язання конкретних актуальних завдань. Необхідно розібратися в суті і значенні таких компонентів мис­лення, як аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення, конк­ретизація, класифікація, систематизація.

Ефективна трудова діяльність неможлива без використання набутих знань, трудових навичок, досвіду, закріплених у пам'яті працівника, а мислення в процесі праці взагалі неможливе без збереження у пам'яті понять та уявлень. Тому пам'ять визначається як система складних психічних процесів, за допомогою яких людина зберігає і накопичує у свідомості інформацію та відтворює її залежно від потреби. Такими процесами є запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування. Ці процеси тісно пов’язані між собою, формуються і виявляються в діяльності та залежать від неї.

Важливою і необхідною умовою ефективної діяльності людини є увага і воля. Саме увага супроводжує, спрямовує і доцільно організовує психічну діяльність людини. Професійно важливими властивостями уваги є концентрація, інтенсивність, стійкість, об'єм, розподіл і переключення. Всі вони в процесі праці динамічно змінюються і використовуються для оцінки працездатності і втоми працівників. Свідоме регулювання дій і вчинків людини, спрямоване на досягнення поставлених цілей і переборення труднощів, здійснюється за допомогою волі.

Важливою стороною психічної діяльності людини є емоції та почуття як своєрідне ставлення до навколишнього світу і самого себе, що виявляється у вигляді переживань. Крім регулятивної, емоційні стани виконують оцінну та енергетичну функції.

Вивчаючи психічні властивості особистості, слід виходити з методологічного положення про те, що розвиток особистості є важливою умовою економічного і соціального прогресу суспільства. Необхідно пам'ятати, що особистість розглядається як інтегральна цілісність біогенних, соціогенних та психогенних елементів. Разом з тим особистість — це людина як носій свідомості, а основним її атрибутом є соціальна сутність, комунікативна природа. Для особистості характерний певний зв'язок і взаємодія відносно стійких компонентів (сторін), які формують її структуру. До таких компонентів (підструктур властивостей) належать: біологічно зумовлені властивості; психічні процеси; знання, навички і вміння; соціально обумовлені властивості.

Індивідуальні особливості моторики, емоційних станів, діяль­ності і спілкування зумовлюються темпераментом людини, який залежить від типу вищої нервової діяльності.

Характер утворюють такі риси, як воля, розум і почуття. У трудовій діяльності риси характеру є спонукальною, мотивуючою силою. Однак в одних людей вони спрямовуються на досягнення успіху, в інших — на уникнення невдачі. В залежності від співвідношення вольових якостей, вміння підпорядковувати собі обставини або підпорядковуватися їм, люди поводять себе як інтернали (направленість на самого себе) або екстернали (направленість на оточуючий світ).

Ще однією індивідуально-психологічною особливістю людини, від якої залежить успішне оволодіння знаннями, навичками та ефективна трудова діяльність, є здібності. В структурі конкретних здібностей виокремлюються провідні і допоміжні здібності, які і забезпечують успішність діяльності та її індивідуалізацію. Слід розібратися в суті таких понять, як загальні та спеціальні здібності, репродуктивний і творчий рівень здібностей, потенційні та актуальні здібності.

Важливе практичне значення в організації праці має мотива­ція. Мотивація – це система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки. Трудова поведінка спонукається не одним мотивом, а системою мотивів. При цьому мотивуючими факторами виступають потреби, причини вибору діяльності і суб'єктивні переживання, емоції як форми регуляції поведінки та діяльності. Мотивація може бути внутрішньою і зовнішньою. Система мотивів, які виконують функцію спонукання, спрямування і регулювання діяльності, утворює мотиваційну сферу особистості. Мотиваційна сфера представлена: актуальними мотивами, які фактично спонукають до діяльності; потенційними мотивами, які сформовані, але не виявляються в діяльності.

Слід звернути увагу на те, що мотиви формуються поетапно. Перший етап характеризується усвідомленням спонукання, другий етап – це прийняття мотиву, третій етап пов'язаний з реалізацією мотиву, на якому його спонукальна функція поєднується з функцією задоволення потреб.

В сучасному управління розвитком організації мотиваціям діяльності працівників надається величезне значення. На основі пізнання справжніх спонукань працівників до високопродуктивної праці розроблені і використовуються різні моделі мотивації.