Завдання до самостійної роботи

1. Складіть глосарій основних термінів і понять теми..

2. Складіть перелік ознак-характеристик внутрішньозмінних, тижневих та річних режимів праці і відпочинку.

3. Зробіть оцінку методів встановлення часу на відпочинок, відмітивши їх переваги, недоліки та сферу застосування у вигляді таблиці: - 2 бали.

Методи	Переваги (+)	Недоліки (-)	Сфера застосування
1.
2.

Питання для самоконтролю

1. Що таке режим праці та відпочинку та які критерії характеризують його раціональність?

2. Перерахуйте основні вимоги, врахування яких є обов'язковим при розробці режимів праці і відпочинку

3. Поясніть, чому ефективність відновлення працездатності при незмінній тривалості часу відпочинку вища за умови більшої кількості періодів відпочинку?

4. Назвіть фактори, які впливають на тривалість періодів роботи.

5. Що Ви розумієте під нестандартними і компенсаторними режи­мами праці і відпочинку? Наведіть приклади.

6. Що, на Вашу думку, лежить в основі розробки типових і частко­вих режимів праці і відпочинку? Виберіть правильні відповіді:

а) бажання звести всі роботи до певної кількості груп;

б) можливість створення однакових організаційних умов;

в) однакові функціональні зрушення в організмі працівників за різних умов праці і виробництва.

7. Чому недоцільно призначати перерви на відпочинок при перших ознаках втоми? Наведіть аргументи.

8. Поясність, чому працівникам-операторам доцільно надавати 10-хвилинні перерви для відпочинку через кожну годину, працівникам творчої праці — 15-хвилинні перерви через кожні 2 години, а на особ­ливо важких роботах — 15—20-хвилинні перерви через кожні 15—20 хвилин роботи?

Бібліографічний список

1; 2; 5; 12; 21; 23

Тема 14. Психофізіологічні основи профорієнтації і профвідбору.

Тема 15. Психофізіологічні основи виробничого навчання, формування трудових навичок і вмінь

Мета: - сформувати знання про сутність і завдання профорієнтації в ринкових умовах, профвідбір і адаптацію;

- сформувати знання про форми і методи виробничого навчання та формування трудових навичок і умінь.

План вивчення теми

1. Суть і завдання профорієнтації в ринкових умовах.

2. Професіографія і психодіагностика.

3. Професійний відбір і адаптація.

4. Завдання і форми організації виробничого навчання.

5. Психофізіологічні закономірності формування трудових навичок і умінь.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Приступаючи до вивчення першого питання теми, слід виходити з величезного практичного значення розв'язання проблеми профорієнтації як на рівні суспільства, так і на рівні кожної люди­ни. З одного боку, функціонування ринку праці, яке ґрунтується на динамічному урівноважуванні попиту і пропозиції робочої си­ли, вимагає підтримання її якісних характеристик на рівні вимог виробництва. З другого боку, активна позиція особистості щодо вибору професії і сфери праці відповідно з її якостями і мотивами вимагає широкої інформації про наявність робочих місць і про­фесій, можливості їх отримання і прогнозів відносно успішності освоєння та майбутньої діяльності. Основним принципом професійного самовизначення людини в демократичному суспільстві є вільний вибір професії і місця роботи, а мотивами — досягнення матеріального достатку і са­моутвердження у сфері професійної діяльності. Разом з тим, нау­ково обґрунтований вибір професії повинен враховувати як інди­відуальні особливості і здібності людини, так і ринковий попит на робочу силу відповідних професій і кваліфікацій.

Поєднанню інтересів людини і суспільства слугує профорієн­тація, метою якої є допомогти особі у виборі професії або виду діяльності з врахуванням індивідуальних здібностей, інтересів і характеру людини та можливостей розвивати їх в процесі роботи з метою підвищення кваліфікації і професійного рівня.

Необхідно бачити відмінності між профорієтацією і професій­ним відбором. Якщо профорієтація встановлює найбільш при­йнятний для людини вид праці, який вона може обрати, то метою профвідбору є встановлення придатності людини до конкретного виду праці, в тому числі і виявлення протипоказань.

Професійна орієнтація включає професійну інформацію, професійну консультацію і профвідбір. Необхідно розібратися в суті і завданнях профінформації, характері самої інформації і суб'єк­тах, для яких остання призначена.

Вся робота по профорієнтації і профвідбору грунтується на даних професіографії і психодіагностики. Ці поняття вивчає друге питання теми. Професіографія описує всі професії і спеціальності з точки зору вимог до людини. Система цих вимог по кожній професії називається професіограмою. Слід детально розібратися в структурі професіограми, виділивши в ній перелік вимог до психіки людини і необхідних здібностей, що складають психограму професії. При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на методику оцінки вимог до різних властивостей працівника залежно від їх важливості.

В рамках питання «Професійний відбір та адаптація» необхідно визначити сутність і види профвідбору. Професійний відбір включає такі види: медичний, соціально-психологічний, освітній і психофізіологічний. Медичний відбір полягає у виявленні тих осіб, стан здоров'я і рівень фізичного розвитку яких дозволяє успішно і в установлені терміни оволодіти професією (спеціальністю) та ефективно пра­цювати тривалий час без шкоди здоров'ю. Соціально-психологічний відбір проводиться з метою вияв­лення тих соціально зумовлених психологічних властивостей особистості, які необхідні для успішної роботи в колективі, відо­бражають готовність і намагання виконувати свої професійні обов'язки в будь-яких умовах, а також сприяють формуванню почуття задоволення працею. Освітній відбір має на меті виявлення у людини знань і нави­чок, необхідних для подальшого навчання. Психофізіологічний відбір займає особливе місце, оскільки має на меті виявлення тих професійно важливих психофізіоло­гічних властивостей, які необхідні для успішного оволодіння професійними знаннями, навичками, вміннями та ефективного виконання професійної діяльності.

Психофізіологічні та психологічні властивості особистості оцінюються в процесі профконсультації на основі психодіагнос­тики, тобто їх виявлення і вимірювання. Результатом цього вивчення є психологічний профіль особистості, графічне зобра­ження якого називається психограмою особистості. Психограма особистості враховує такі групи властивостей, як фізичні, психо­фізіологічні, психічні процеси, темперамент і характер. Вивчаю­чи це питання, необхідно засвоїти методику оцінки цих власти­востей — встановлення процентних рангів. Високий процентний ранг тих властивостей, які є найважливішими для певної профе­сії, разом з високим місцем останньої на шкалі професійних ін­тересів особистості є умовою успішного вибору професій.

Виходячи з надзвичайно важливого значення профвідбору йо­го продять в три етапи. На попередньому етапі проводиться від­бір за станом здоров'я; на другому етапі здійснюється психодіагностичне обстеження, а на третьому — прогнозування успіш­ності оволодіння професією та ефективної діяльності. Слід пам'я­тати, що професійний відбір персоналу і розподіл між працівни­ками функцій здійснюється за принципом індивідуального підхо­ду. Успішність діяльності працівника великою мірою залежить від його професійної і соціально-психологічної адаптації.

При вивченні питання «Завдання і форми організації виробничого навчання» слід звернути увагу на те, що в сучасних умовах ускладнюються завдання підготовки кваліфікованих робіт­ників, в зв'язку з чим виникає і діє розгалужена система навчаль­но-професійних закладів різного рівня і типів, форм і методів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

В загальному визначенні професійні знання — це сукупність сприйнятої і засвоєної людиною інформації в процесі професій­ного навчання і діяльності. Однак ефективність роботи залежить не тільки від знань, але і точності та швидкості виконання трудо­вих операцій і дій. Останні ж залежать від сформованих в процесі навчання і закріплених в діяльності трудових навичок (моторних, сенсорно-перцептивних, інтелектуальних).

Формування трудових навичок в рамках останнього питання включає положення про те, що навчання пов'язане із засвоєнням індивідом нормативно закріпленого способу діяль­ності, який повинен стати індивідуальним способом діяльності. Механізм такого засвоєння ґрунтується на формуванні інтеграль­ного образу робочих дій і реалізації відповідної програми дій щодо його відтворення.

Процес формування будь-яких трудових навичок має певні спі­льні риси. Основною особливістю цього процесу є утворення рухових структур, які об'єднують окремі трудові рухи в єдине ціле. Другою рисою процесу формування трудових навичок є виявлення людиною сигналів, які мають пряме відношення до виконуваних дій, що приводить до формування сенсомоторної структури навичок. Третя риса формування навичок — зміна спів­відношення між рівнями регуляції. Це означає, що на перших ета­пах навчання рухові дії регулюються процесами мислення і мо­вою. Пізніше регуляція переходить до сенсорно-перцептивного рівня, тобто відбувається автоматизація дій. Четвертою рисою формування навичок є засвоєння ритму виконуваних дій, що сприяє тривалому виконанню роботи без втоми. В зв'язку з цим, вивчаючи це питання, постарайтеся виявити і встановити зв'язок між рисами навичок та етапами їх формування.

Вивчаючи проблему формування трудових навичок, слід зважати на те, що трудові навички не існують ізольовано одна від одної. Вони вступають у взаємодію, сприяючи або гальмуючи утворення нових навичок. Слід подумати, чому в сучасних умовах проблема взаємодії трудових навичок набуває гостроти і як можна її вирішити.

Необхідно ознайомитися з методами виробничого навчання і вміти дати оцінку кожного з них з точки зору ефективності фор­мування трудових навичок, а також формами його організації на реальних робочих місцях.

Важливо також розібратися в суті трудових умінь, їх відміннос­тях від трудових навичок, умовах, етапах і методах формування.