11 Фінанси 321

Розділ 11

надавати позику або кредит за рахунок активів інституту; розміщувати цінні

папери інших емітентів, крім цінних паперів інституту, активами яких вона

управляє; придбавати векселі, похідні цінні папери, цінні папери інституту

відкритого типу; укладати договори купівлі-продажу, позики або кредиту з

пов'язаними особами, крім договорів з торговцями цінними паперами щодо

розміщення та викупу цінних паперів інституту; продавати цінні папери ін-

ституту зберігачу, реєстратору, незалежному оцінювачу майна та аудитору

(аудиторській фірмі) цього інституту, а також органам державної влади та ор-

ганам місцевого самоврядування; набувати у власність нерухоме майно, що

становить активи відповідного інституту тощо.

Винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління

активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чис-

тих активів інституту спільного інвестування. Винагорода компанії з управ-

ління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вар-

тості розміщуваної емісії інвестиційних сертифікатів за їх номінальною

вартістю та різниці між витратами на придбання активів фонду та доходами

від їх реалізації. Винагорода компанії з управління активами сплачується гро-

шовими коштами.

Компанія з управління активами несе майнову відповідальність за збитки,

завдані інституту спільного інвестування її діями (бездіяльністю). Вона від-

шкодовує втрати, понесені інститутом спільного інвестування, якщо протягом

року вартість чистих активів інституту в розрахунку на один цінний папір ін-

ституту зменшилася нижче від його номінальної вартості більше ніж на 20 %.

Відшкодування здійснюється за рахунок резервного фонду цієї компанії, який

формують за рахунок прибутку компанії з управління активами, а в разі його

недостатності — за рахунок додаткових внесків її засновників.

У випадку залучення інститутом спільного інвестування коштів фізичних

осіб — інвесторів компанія з управління активами формує резервний фонд, який

зберігається на окремому депозитному банківському рахунку, відкритому ком-

панією з управління активами, або розміщується в державні цінні папери.

Незалежний оцінювач майна інституту спільного інвестування — суб'єкт

підприємницької діяльності, який здійснює визначення вартості нерухомого

майна інституту під час його придбання або відчуження. Оцінювачем майна ін-

ституту спільного інвестування не можуть бути пов'язані особи, компанія з

управління активами, зберігач, аудитор (аудиторська фірма), їх пов'язані особи.

Діяльність незалежного оцінювача майна інституту спільного інвестування

провадиться відповідно до договору, що укладається між ним та компанією з

управління активами інституту. Винагорода незалежному оцінювачу майна

інституту спільного інвестування виплачується за рахунок активів інституту

спільного інвестування.

Зберігач цінних паперів інституту спільного інвестування може бути юри-

дичною особою. Зберігачем цінних паперів інституту не можуть бути компанія

з управління активами інституту спільного інвестування та незалежний опі-

322

фінанси суб'єктів господарювання

нювач майна інституту, а також їх пов'язані особи. Кожен інвестиційний фонд

повинен мати тільки одного зберігача.

Зберігачу заборонено використовувати активи інституту спільного інвесту-

вання для здійснення власних операцій.

Зберігач здійснює контроль за відповідністю операцій з випуску, продажу,

викупу та анулювання цінних паперів інституту регламенту, проспекту емісії

цінних паперів, чинному законодавству, а також контролює діяльність ком-

панії з управління активами стосовно порядку розрахунку вартості чистих ак-

тивів інституту, розміщення та викупу цінних паперів інституту, напрямів

використання прибутків, отриманих на активи інституту.

Зберігач виконує функції обслуговування грошових коштів інституту спіль-

ного інвестування. Банк зобов'язаний зараховувати грошові кошти, що надхо-

дять на рахунок корпоративного інвестиційного фонду або компанії з управ-

ління активами пайового інвестиційного фонду, зберігати їх та перераховувати

(видавати) згідно з вимогами законодавства України та договором про обслуго-

вування інституту спільного інвестування. Банк, який виконує функцію збері-

гача, може здійснювати операції з поточного обслуговування рахунків фонду

та збереження активів фонду в грошовій формі.

Податкове законодавство у сфері фондового ринку базується на таких прин-

ципах стабілізації та розвитку інвестиційного процесу:

1) емітенти отримують у своє розпорядження певні суми коштів, залучених

ними шляхом випуску цінних паперів для здійснення господарської діяль-

ності, як у власний капітал, так і на умовах позики;

2) інвестори мають право повертати інвестовані ними кошти шляхом прода-

жу належних їм цінних паперів на фондовому ринку, що знижує рівень інвес-

тиційних ризиків інвестора та стабілізує господарську діяльність підприєм-

ства-емітента;

3) оподаткуванню підлягають тільки реальні доходи від володіння цінними

паперами або операцій з ними, при цьому не повинно виникати подвійного

оподаткування доходів інвесторів від здійснення опосередкованих інвестицій

у цінні папери через інститути спільного інвестування;

4) інвестори зацікавлені у реінвестуванні отриманих ними за цінними папе-

рами доходів.

Пайові цінні папери засвідчують пайову участь їх власника у власному ка-

піталі емітента. Особа, яка набуває такі цінні папери, стає співвласником усіх

активів емітента і має право на отримання своєї частки у випадку ліквідації

підприємства-емітента незалежно від фактичних витрат на придбання цих

цінних паперів. Емітент, що випускає пайові цінні папери, формує власний

капітал для здійснення своєї господарської діяльності й несе зобов'язання пе-

ред власником цінних паперів, які не обмежені лише номінальною вартістю

таких цінних паперів. Відповідно до цього передбачається звільнення від опо-

даткування усіх коштів, отриманих емітентом від випуску пайових цінних

паперів.

323

Розділ 11

Формування власних коштів емітента відбувається не тільки за їх первин-

ного розміщення, а й за розміщення пайових цінних паперів власного випус-

ку, які вилучені ним раніше з обігу (наприклад, викуп та повторне розміщення

акцій акціонерним товариством або продаж-викуп інвестиційних сертифіка-

тів інвестиційним фондом). При здійсненні такої операції емітент фактично

відновлює частину власного капіталу, вилучену попереднім інвестором під

час викупу емітентом власних пайових цінних паперів. Зазначена умова є

невід'ємною складовою діяльності окремих інститутів спільного інвестування

(інвестиційних фондів та інвестиційних компаній), емісія цінних паперів яких

збігається з їхнім обігом, оскільки такі цінні папери за законодавством і про-

даються, і викуповуються самим емітентом в обов'язковому порядку, тобто

обертаються лише на первинному (емісійному) ринку.

При здійсненні наведених операцій дохід виникає лише у власника цих цін-

них паперів, а не в їх емітента. Проте, відповідно до норм закону про оподатку-

вання прибутку підприємств неоподатковуваними доходами визнаються над-

ходження тільки від операцій з продажу (розміщення) цінних паперів

первинного випуску та операцій з їх кінцевого погашення.

Залежно від поточної інвестиційної привабливості емітента його пайові цін-

ні папери первинного випуску можуть розміщуватися вище або нижче їхньої

номінальної вартості. Перевищення отриманих емітентом коштів над номі-

нальною вартістю випущених в обіг пайових цінних паперів (емісійний дохід)

свідчить про високу інвестиційну привабливість пайової участі в капіталі цьо-

го емітента та є складовою цього капіталу. Розміщення пайових цінних папе-

рів нижче їхньої номінальної вартості свідчить про зниження інвестиційної

привабливості цього емітента. Отримані при цьому втрати не визнаються без-

посередніми збитками від поточної господарської діяльності. Єдиним джере-

лом покриття таких збитків є накопичений раніше (або можливий у подальшо-

му) емісійний дохід.

До оподатковуваних доходів за цінними паперами належать:

— дивіденди у вигляді неоподаткованих платежів на користь власників

(довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою

у зв'язку з розподілом частини її прибутку;

— відсотки за використання коштів, залучених у депозит;

— відсотки за облігаційними позиками;

— доходи від інвестицій у нерухомість тощо.

Оподаткуванню підлягають доходи, отримані від приросту активів фонду

внаслідок зростання курсової вартості цінних паперів, які є в активах фонду;

приросту номінальної вартості акцій (інших корпоративних прав) внаслідок

збільшення статутного фонду акціонерного (господарського) товариства у

зв'язку з індексацією основних засобів та нематеріальних активів; курсових

різниць, що виникають у звязку з перерахуванням у національну валюту ін-

вестицій (у тому числі в корпоративні права), які надходять в іноземній ва-

люті.

324

фінанси суб'єктів господарювання

Особливості організації фінансів страхових компаній. Основною діяльніс-

тю страхових компаній є надання страхових послуг як виду цивільно-право-

вих відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у

разі настання страхових випадків, визначених угодою страхування або зако-

нодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати гро-

мадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків,

страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхові ком-

панії для забезпечення власних потреб можуть проводити інші господарські

операції.

За характером роботи страховиків (страхові компанії) поділяють на групи:

1) страхують життя; 2) здійснюють інші види страхування; 3) надають тільки

перестрахувальні послуги.

Капітал страхової компанії, незалежно від того, здійснює вона ризикове

страхування чи страхування життя, включає три елементи:

— статутний капітал, сплачений тільки у грошовій формі, у тому числі в

іноземній валюті. Дозволено формування статутного капіталу компанії цінни-

ми паперами, що випускає держава, за їх номінальною вартістю, але не більше

25 % його загального розміру;

— гарантійний фонд, до якого входять додатковий та резервний капітали, а

також сума нерозподіленого прибутку;

— страхові резерви, які до настання страхових випадків перебувають у роз-

порядженні компаній, які використовують для поповнення робочого капіталу.

Для фінансів страхових компаній характерне формування страхових резер-

вів для забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкоду-

вання залежно від видів страхування (перестрахування) у тих валютах, в яких

вони відповідають за зобов'язаннями.

Склад страхових резервів залежить від діяльності страхової компанії — ри-

зикове страхування чи страхування життя. Тому для одних компаній харак-

терним є формування технічних резервів, а для інших — резервів зі страхуван-

ня життя.

Страхові компанії формують і ведуть облік таких технічних резервів за ви-

дами страхування (крім страхування життя):

— незароблених премій (резерви премій), які включають частки від сум

надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що

відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

— збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми і страхові

відшкодування за відомими вимогами страхувальників, і з яких не прийнято

рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового від-

шкодування.

За необхідності компанії приймають рішення про запровадження з початку

календарного року формування таких резервів (за видами страхування інши-

ми, ніж страхування життя): вільний резерв (25 % статутного капіталу); цент-

ралізований страховий резервний фонд; резерв заявлених, але невиплачених

325

Розділ 11

збитків; резерв збитків, що виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв

коливань збитковості.

Страхові компанії зі страхування життя зобов'язані створювати і вести об-

лік таких резервів: довгострокових зобов'язань (математичні резерви), належ-

них виплат страхових сум.

Страховики за рахунок невикористаного прибутку додатково створюють

такі резерви: вільний резерв (25 % статутного капіталу), централізований

страховий резервний фонд.

Кошти страхових резервів розміщують з урахуванням безпечності, прибут-

ковості, ліквідності, диверсифікованості. Вони мають бути представлені акти-

вами таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські

вклади (депозити); валютні вклади згідно з валютою страхування; нерухоме

майно; акції, облігації; цінні папери, що емітує держава; інвестиції в економі-

ку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; креди-

ти страхувальникам-громадянам, які уклали договори страхування життя, в

межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми;

права вимоги до перестраховиків; банківські метали; готівка у касі в обсягах

лімітів залишків каси, які встановив Національний банк України.

Страхові організації займаються не лише страховою діяльністю, а й інвести-

ційно-фінансовою, використовуючи для цього тимчасово вільні кошти зі стра-

хових резервів та інших нагромаджень. Внаслідок цього страхові організації

отримують доходи: від страхової діяльності, які формуються з надходжень від

страхової і перестрахувальної діяльності; від інвестування і розміщення тимча-

сово вільних коштів як власних (статутний капітал, амортизація, прибуток) та

вільних коштів страхових резервів у державні й інші цінні папери, акції, бан-

ківські вклади, нерухомість, валютні цінності; інші доходи, що не мають стра-

хового або інвестиційного походження, але можуть бути в господарській діяль-

ності страховиків (плата за здані в оренду приміщення, транспортні засоби та

інші основні засоби, доходи від продажу комп'ютерних програм тощо).

Формування прибутку від звичайної діяльності компаніями з ризикового

страхування передбачає розрахунок:

— операційного прибутку, що вводять у тарифну ставку в складі наванта-

ження до нетто-ставки й обчислюють як різницю між доходами від страхової

діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг;

— фінансових (інвестиційних) прибутків, що отримала компанія від роз-

міщення власних коштів і страхових резервів у кредитних та інших установах,

які надходять у вигляді відсотків, дивідендів;

— інших прибутків компаній ризикового страхування — комісійних вина-

город за перестрахування, повернених сум технічних резервів інших, ніж ре-

зерв незароблених премій, страхових відшкодувань і страхових сум, сплаче-

них перестраховиками.

Формування прибутку від звичайної діяльності компаніями зі страхування

життя передбачає три етапи.

326

фінанси суб'єктів господарювання

1. Формування прибутку від операцій зі страхування життя, який визнача-

ють як суму надлишку резервів довгострокових зобов'язань (математичних

резервів) понад обсяги страхових зобов'язань, яку використовують у звітному

періоді на власні потреби страховика.

Особливістю формування прибутку можна вважати й те, що страхові резер-

ви створюють індивідуалізовано за кожною окремою угодою страхування і їх

повністю використовують, оскільки вони завжди належать конкретному за-

страхованому. Тому в компаніях зі страхування життя основним джерелом

прибутку є інвестиційний дохід, що залишається у їх розпорядженні.

2. Формування фінансових (інвестиційних) прибутків, які отримує ком-

панія від розміщення власних коштів та вільних коштів математичних резер-

вів у кредитних й інших установах, що надходять у вигляді відсотків, дивіден-

дів тощо.

3. Формування інших прибутків компаній зі страхування життя.

Страхові компанії (страховики) сплачують такі самі податки й обов'язкові

збори, що й інші суб'єкти господарювання.

Із непрямих податків страховики сплачують, як правило, податок на дода-

ну вартість. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають

при виконанні господарських операцій: продажу основних засобів, нема-

теріальних активів тощо.

Страхові компанії є платниками прямих податків: податку на рухоме майно

(податок із власників транспортних засобів); плати за землю; податку на при-

буток (дохід). Ці податки компанії сплачують у загальному порядку і в розмі-

рах, визначених законодавством. Страхові компанії є платниками комуналь-

ного податку.

Оподаткування прибутку (доходу) страхових компанії відрізняється від

оподаткування інших суб'єктів підприємництва. Своєрідний порядок форму-

вання прибутків страховиками і звільнення від оподаткування прибутків від

окремих видів діяльності не дає змоги ефективно застосовувати загальноприй-

няту методику оподаткування прибутку: (валові доходи - валові витрати -

- амортизаційні відрахування) • ставка оподаткування. Тому для оподатку-

вання доходів (прибутків) страхових компаній приймають різні бази

оподаткування і ставки податку — у відсотках від: валового доходу, отримано-

го від страхової діяльності (крім страхування життя); доходів, що отримав

страховик у разі дострокового припинення угоди зі страхування життя, не

пов'язаного зі смертю застрахованої особи; доходів, що отримав страховик від

страхування і перестрахування життя; інвестиційних доходів і прибутків,

отриманих від інших видів діяльності; сум, сплачених на користь нерезиден-

тів, у тому числі податок на репатріацію доходів.

З метою оподаткування страхової діяльності валовий дохід від страхової

діяльності визначають як загальну сума валових внесків (страхових внесків,

страхових платежів і страхових премій), за винятком суми валових внесків,

переданих у перестрахування, що отримали (нарахували) страховики протя-

327

Розділ 11

гом звітного періоду за угодами страхування і перестрахування ризиків на те-

риторії України або за її межами.

Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя)

страховиків оподатковують за єдиною ставкою — 3 % від суми валового дохо-

ду, отриманого від страхової діяльності.

Операції зі страхування життя фізичних осіб страховики здійснюють окре-

мо. Доходи, отримані страховиками у вигляді сум страхових внесків, страхо-

вих платежів чи страхових премій, нагромаджених протягом звітного періоду

за угодами страхування і перестрахування життя, оподатковують за ставкою

З % . У випадку дострокового припинення угоди зі страхування життя, укладе-

ної на 10 і більше років, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи, доходи,

отримані страховиком, підлягають оподаткуванню за ставкою 6 %.

Інші доходи страхових компаній, пов'язані з перестрахуванням життя, ін-

вестиційною діяльністю та виконанням господарських операцій, оподаткову-

ють за базовою ставкою. Так, доходи, отримані страховиками від страхування

і перестрахування життя, та інвестиційні доходи, зменшені на видатки,

пов'язані з їх обслуговуванням, оподатковують податком за ставкою 25 %.

У випадку, коли страховик отримує доходи з інших джерел, ніж зазначені

вище, такі доходи оподатковують у загальному порядку. При цьому до кате-

горії валових витрат, пов'язаних з отриманням згаданих доходів, не долуча-

ють витрати страховика при операціях зі страхування (перестрахування).