14.4. Суб'єкти фінансового ринку

На фінансовому ринку діють різні суб'єкти (учасники ринку), функції яких

визначаються метою їх діяльності та участю у здійсненні угод. Суб'єктами

фінансового ринку можуть бути: фізичні особи, не обмежені законом у

правосуб'єктності та дієздатності, групи громадян (партнерів), трудові колек-

тиви, юридичні особи усіх форм власності, держава.

Класифікація суб'єктів фінансового ринку є досить складною і не завжди

точно визначеною. Вона ускладнюється в міру деталізації й розгляду в різних

аспектах, зважаючи на різноманітність операцій з фінансовими активами і ба-

гатогранність функцій, які можуть виконувати різні учасники фінансового

ринку.

400

фінансовий ринок

Найбільш узагальнено суб'єктів фінансового ринку можна класифікувати

за формою:

— домогосподарства (населення);

— суб'єкти господарювання (інститути позафінансової сфери);

— держава.

Домогосподарство є одним із надзвичайно важливих суб'єктів фінансового

ринку, тому що частина доходу, що не використовується домогосподарством

упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і за наявності

відповідного фінансового механізму може бути потужним джерелом економіч-

ного зростання країни.

Найбільш поширеною формою заощаджень населення є використання час-

тини доходу для створення накопичень у вигляді готівкових грошей чи вкладів

в ощадних банках або для придбання цінних паперів.

Проте варто зазначити, що не всі домашні господарства належать до кате-

горії заощаджуючих. Наприклад, молоді сім'ї в основному витрачають набага-

то більше, ніж заробляють, щоб придбати деякі дорогі товари і послуги (напри-

клад, житло, транспортні засоби, оплата навчання у вищих навчальних

закладах тощо). Ці покупки здійснюються за рахунок позик. Люди похилого

віку, перебуваючи на пенсії, теж схильні витрачати більше коштів, але за ра-

хунок їх вилучення з накопичених у минулому заощаджень. Однак від'ємна

величина заощаджень домогосподарств такого типу перекривається позитив-

ною величиною заощаджень сімей, що складаються з осіб з високими дохода-

ми і стабільною кар'єрою.

У країнах з розвиненою ринковою економікою до 70 % населення вклада-

ють кошти у різноманітні фінансові активи. Значна частина населення отри-

мує довгострокові кредити на придбання житла та інші цілі. В Україні тільки

близько 5 % населення займається інвестуванням у цінні папери; практично

немає довгострокового кредитування населення банківськими установами, що

е наслідком тривалого перехідного періоду з нестабільним та недостатньо роз-

виненим фінансовим ринком.

Інститути позафінансової сфери (суб'єкти господарювання) — юридичні

особи, резиденти певної держави, які займаються виробництвом товарів та на-

данням послуг. До інститутів позафінансової сфери належать промислові та

сільськогосподарські підприємства, кооперативи, орендні підприємства, фер-

мерські господарства, малі підприємства, корпорації, асоціації, консорціуми,

' спільні (змішані) підприємства, установи, організації тощо. Разом з іноземни-

і ми учасниками ринку вони або є інвесторами, або емітують і розміщують на

^: ринку власні фінансові активи.

? Основним джерелом фінансування для нефінансових інститутів, як прави-

( ло, є банківські кредити, інші види позик, облігації та акції. Корпорації з ви-

| соким кредитним рейтингом залучають кошти як на внутрішньому, так і на

І зовнішньому фінансових ринках, надаючи перевагу ринку, де вартість капіта-

лу менша. Вітчизняні підприємницькі структури мають обмежені можливості

^! 401