13.2. Економічна природа і сутність страхування

Страхування є однією з найбільш давніх історичних і складних економіч-

них категорій, невід'ємною частиною людського життя. Страхові відносини

виникли у суспільстві в процесі його історичного розвитку. Людство завжди

прагнуло захистити себе від різного роду ризиків та було змушене вживати за-

побіжні заходи для забезпечення достатніх умов життєдіяльності та виробни-

чого процесу.

Термін "страхування" походить від лат. "аесигиз" і "віпе сига", що означа-

ють "безтурботний". Поняття "страхування" досить часто пов'язують зі сло-

вом "страх", а тому вживають у значеннях "підтримка", "гарантія успіху",

"захист".

Зародження страхових відносин відбулося ще за тисячі років до нашої ери.

Так, окремі елементи страхування простежувалися в законах царя Хаммурапі

уВавилоні (близько 1800 р. до н. е.): розподіл між зацікавленими особами ри-

зику можливих втрат (збитків), захист їх інтересів у разі настання певних

подій. Найдавнішою формою страхового захисту було взаємне страхування. У

XIII ст. воно поступово поширювалося в Італії, Англії, Німеччині, де значного

розвитку набули торгівля, грошові розрахунки, морське судноплавство.

У XVII ст. у Західній Європі, а у XVIII ст. і на теренах сучасної України

особливо активно розвивається класичне страхування за всіма видами ризи-

373

Страхування та страховий ринок

ковому середовищі особливої ваги набувають страхові фонди, що формуються

спеціалізованими установами — страховими компаніями. У таких умовах

найбільш пріоритетною, економною, ефективною формою страхового захисту

суспільства є страхування, яке забезпечує можливість за відносно незначну

плату страхових премій отримати страхове відшкодування за широким колом

ризиків.

Страховий фонд страховика організовується в кожній страховій компанії

у вигляді страхових резервів у грошовій формі за рахунок внесків страхуваль-

ників. Джерелом формування страхового фонду є також доходи від інвестицій-

ної діяльності страховика, в управлінні якого перебувають тимчасово вільні

кошти. Цільове призначення фонду — відшкодування збитків у разі настання

страхових випадків. Збитки розкладаються серед усіх учасників страхового

процесу, виникає перерозподіл коштів страхового фонду в просторі і часі та

відбувається значне маневрування ними. Разом з тим, мобілізовані ресурси у

страховому фонді страховика е суттєвим джерелом інвестицій в економіку.

Організація відносин між учасниками страхового фонду здійснюється страхо-

вими компаніями. Страховий захист підприємницьких структур і окремої лю-

дини шляхом створення страхового фонду страховика забезпечується спе-

цифічними страховими відносинами.

13.2. Економічна природа і сутність страхування

Страхування є однією з найбільш давніх історичних і складних економіч-

них категорій, невід'ємною частиною людського життя. Страхові відносини

виникли у суспільстві в процесі його історичного розвитку. Людство завжди

прагнуло захистити себе від різного роду ризиків та було змушене вживати за-

побіжні заходи для забезпечення достатніх умов життєдіяльності та виробни-

чого процесу.

Термін "страхування" походить від лат. "аесигиз" і "віпе сига", що означа-

ють "безтурботний". Поняття "страхування" досить часто пов'язують зі сло-

вом "страх", а тому вживають у значеннях "підтримка", "гарантія успіху",

"захист".

Зародження страхових відносин відбулося ще за тисячі років до нашої ери.

Так, окремі елементи страхування простежувалися в законах царя Хаммурапі

уВавилоні (близько 1800 р. до н. е.): розподіл між зацікавленими особами ри-

зику можливих втрат (збитків), захист їх інтересів у разі настання певних

подій. Найдавнішою формою страхового захисту було взаємне страхування. У

XIII ст. воно поступово поширювалося в Італії, Англії, Німеччині, де значного

розвитку набули торгівля, грошові розрахунки, морське судноплавство.

У XVII ст. у Західній Європі, а у XVIII ст. і на теренах сучасної України

особливо активно розвивається класичне страхування за всіма видами ризи-

373

Страхування та страховий ринок

— відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди застрахованій

особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування

відповідальності).

До суб'єктів страхування належать:

— страховики;

— страхувальники;

— застраховані;

— вигодонабувачі.

Страховики — фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних,

командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із

Законом України "Про господарські товариства" та Господарським кодексом

України з урахуванням особливостей, передбачених цими законодавчими ак-

тами, а також які одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення

страхової діяльності. Тобто страховики — спеціалізовані організації, які за

певну плату (страхову премію) беруть на себе зобов'язання відшкодувати збит-

ки, завдані страховою подією, або виплатити страхову суму страхувальникам

чи особам, яких вони зазначили у договорі страхування.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховика-

ми визнаються державні організації (з використанням слів "державна", "на-

ціональна"), що створені та діють відповідно до чинного законодавства, єди-

,ним власником яких є держава. Слова "страховик", "страхова компанія",

і "страхова організація" та похідні від них можуть використовувати лише ті

І юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності. Стра-

I хова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидента-

^ ми У країни.

' У страхових відносинах може брати участь декілька страховиків. Страху-

вання об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками називаєть-

ся співстрахуванням. Страховик може страхувати ризики з виконання всіх або

частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика. Такі дії

страховиків називаються перестрахуванням. У таких відносинах виокремлю-

ються два суб'єкти: перестрахувальник — страховик, що передає другому

страховику договір страхування; перестраховик — страховик, який бере до-

I говір страхування і зобов'язання за ним.

| Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі

| страховиками договори страхування, сплачують страхові премії і мають право

І на отримання відшкодування у разі настання страхового випадку.

Застраховані — особи, що беруть участь в особистому страхуванні, об'єктом

страхового захисту яких є життя, здоров'я і працездатність. Застрахована осо-

ба, яка сплачує страхові внески, є одночасно страхувальником.

Вигодонабувачі — особи, зазначені страхувальником у договорі страхуван-

| ця для отримання страхового відшкодування або страхової виплати у разі,

якщо страхувальник чи застрахована особа не зможе скористатися належни-

ми сумами самостійно.

375

Розділ 13

Страхування як економічна категорія є системою економічних (пере-

розподільних) відносин, що охоплює:

— формування спеціального грошового фонду за рахунок внесків фізичних

та юридичних осіб;

— використання цього фонду для відшкодування збитків унаслідок неспри-

ятливих подій (ризиків).

З позиції цільового формування і використання страхового фонду страху-

вання можна вважати фінансовими відносинами. Водночас страхування охоп-

лює особливі фінансові відносини, які дають підстави відрізняти страхування

від інших економічних категорій. Тому доцільно виокремити ознаки, що ха-

рактеризують специфіку категорії страхування:

— перерозподільні відносини між учасниками формування страхового фонду;

— наявність страхового ризику, тобто страхуванню властивий імовірнісний

характер відносин;

— солідарне розкладення збитку між учасниками страхування;

— поворотність страхових платежів, мобілізованих у страховому фонді.

Наведені ознаки вказують на те, що страхування тісно взаємодіє з такими

економічними категоріями, як фінанси і кредит, проте має і принципові від-

мінності.

По-перше, страхування, як і фінанси, зумовлене рухом грошових коштів

під час формування та використання відповідних цільових фондів у процесі

розподілу та перерозподілу доходів і нагромаджень усіх суб'єктів господарю-

вання. З одного боку, наявність такої ознаки наближує страхування до кате-

горії фінансів, а з іншого — підкреслює його особливості.

По-друге, для страхування характерні економічні відносини, пов'язані

лише з перерозподілом доходів і коштів для нагромадження з метою відшкоду-

вання збитків. Перерозподіл між учасниками страхових відносин має замкне-

ний характер, пов'язаний із солідарним розкладенням нанесеного збитку.

Замкненість полягає у тому, що використання страхового фонду обмежується

суб'єктами, які брали участь у його формуванні. Тоді як однією з ознак фінан-

сових відносин є нееквівалентний характер перерозподілу.

По-третє, страхування базується на можливості настання страхового ви-

падку, тобто страхуванню притаманний імовірнісний характер відносин. Від-

повідно рух грошових коштів у страхуванні залежить від ступеня ймовірності

заподіяння збитку страховими подіями. Чим вищою є така ймовірність, тим

більшим є страховий внесок і розмір відшкодування. Фінансування має плано-

вий характер формування та використання грошових фондів.

По-четверте, замкнене розкладення збитків зумовлює таку специфічну

ознаку страхування, як поверненість страхових платежів, унесених до страхо-

вого фонду. Внески кожного учасника страхового фонду призначені для стра-

хових виплат, тобто повертаються у вигляді страхових сум або страхового від-

шкодування. Принцип повернення коштів характерний і для такої економічної

категорії, як кредит, однак не можна сказати, що страхувальник кредитує

376

Страхування та страховий ринок

страховика, оскільки він купує страховий захист. Проте необхідно зауважити,

що кредитний характер страхових відносин притаманний насамперед страху-

ванню життя, кошти за яким повертаються або платникові, або спадкоємцям,

тоді як для ризикових видів страхування цей принцип має місце лише у разі

настання страхових подій.

Отже, страхування як економічна категорія — сукупність перерозподіль-

них відносин, які виникають між двома суб'єктами — страховиком і страху-

вальником — з приводу формування грошових фондів за рахунок сплати остан-

нім страхових внесків з метою захисту майнових інтересів у разі настання

страхових випадків та поповнення цих фондів у процесі ефективного роз-

міщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку.

У ринковій економіці страхування здійснюється на комерційних засадах

(за винятком державного соціального страхування), виступаючи важливим

напрямом підприємницької діяльності. Так, страхові компанії шляхом реалі-

зації страхових послуг, з одного боку, забезпечують соціальний ефект у су-

спільстві — страховий захист добробуту людства, а з іншого — займаються ко-

мерційною діяльністю, яка дає прибуток. Джерелом прибутку страховика є

доходи від страхової діяльності, від розміщення тимчасово вільних коштів в

об'єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, банківські депозити, ак-

ції, облігації тощо. З цієї позиції страхування можна розглядати як вид діяль-