15 Та зо %. Застосування неоподатковуваного мінімуму при цьому не передба-

чено.

Доходи, отримані фізичною особою як відсотки на депозит у банку або не-

банківській фінансовій установі, обкладатимуться податком з доходів фізич-

них осіб за ставкою 5 % від об'єкта оподаткування з 1 січня 2010 р.

Оподаткування доходів фізичних осіб, включно з відрахуваннями із заробіт-

ної плати у державні цільові фонди (Пенсійний фонд. Фонд соціального страху-

вання з тимчасової втрати працездатності. Фонд соціального страхування на ви-

падок безробіття), справляє істотний вплив на структуру доходів і витрат

населення. Беручи до уваги явище "перекладання" непрямих податків з підпри-

ємств на споживачів їхньої продукції, можна стверджувати, що рівень фактич-

ного податкового навантаження на доходи населення в Україні є досить високим.

Тому цілком природним бачиться бажання кожної людини, якою керує могутній

власницький інстинкт, у міру можливості мінімізувати свої податкові зобо-

в'язання (звичайно, не порушуючи при цьому норм чинного законодавства).

На Заході розібратися у власних фінансових справах людині допомагають

спеціальні фінансові консультанти (аналітики), які надають кваліфіковані по-

367

Розділ 12

ради стосовно того, як громадянину скористатися тими чи іншими нормами за-

конодавства, щоб за можливості зменшити сплату своїх податкових зобов'язань,

як ефективно розпорядитися власними доходами, у якій формі найвигідніше

здійснювати заощадження, які перспективні види страхування обрати для себе,

як найвигідніше оформити нерухомість та ін. В Україні, на жаль, спеціальні фі-

нансові служби, які б консультували громадян з питань ефективного ведення

їхніх фінансових справ, на сьогодні не набули належного рівня розвитку. Це по-

яснюється тим, що, по-перше, особисті (персональні) фінанси — досить новий,

хоча й доволі перспективний, напрямок вітчизняної фінансової науки, який має

великий потенціал розвитку саме в умовах ринку; по-друге, в Україні, незважа-

ючи на декларативні заклики деяких політичних сил щодо необхідності станов-

лення потужного середнього класу як основи фінансової стабільності суспіль-

ства, не створено реальних передумов для його формування і розвитку.

ПРАКТИКУМ

Базові терміни і поняття

Домогосподарство, фінанси домогосподарств, функції фінансів домогоспо-

дарств, фінансові ресурси домогосподарств, грошові потоки домогосподарств,

бюджет домогосподарства, сукупні ресурси домогосподарств, сукупні витрати

домогосподарств, персональні (особисті) фінанси, фінансова безпека людини.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення фінансів домогосподарств.

2. Обґрунтуйте роль домогосподарств у соціально-економічному розвитку

суспільства.

3. Розгляньте основні функції фінансів домогосподарств. Наведіть кон-

кретні приклади їх реалізації.

4. Що означає термін "бюджет домогосподарства"?

5. Якою є структура доходів і витрат домогосподарств в Україні?

6. Чим зумовлена необхідність управління грошовими потоками домогос-

подарств?

7. Охарактеризуйте стратегії адаптації домогосподарств до умов ринкового

середовища.

368

фінанси домогосподарств

8. Наведіть приклади мотивованих і немотивованих заощаджень домогос-

подарств.

9. Які чинники впливають на ощадну активність домогосподарств у сучас-

них умовах?

10. Якими ви бачите перспективи розвитку персональних (особистих) фі-

нансів в Україні? Обґрунтуйте свою відповідь.

Рекомендована література

1. Гладун О.М. Домогосподарства: функції та проблеми дослідження // Де-

мографія та соціальна економіка. — 2005. — № 1.

2. Горбачик А. Сприйняття економічних змін і стратегії виживання домо-

господарств // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2001. — № 4.

3. Кізима Т. Суспільний добробут та прагматика його оцінки в Україні //

Світ фінансів. — 2006. — № 3.

4. Кізима Т. Фінансова стабільність держави і середній клас: критеріальна

ідентифікація та феноменологія взаємодії // Світ фінансів. — 2007. — № 3.

5. Ковалюк О.М., Лех Г«А., Реверчук С.К. Сімейні господарства України:

принципи, механізми, перспективи: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук,

проф. С.К. Реверчука. — К.: Атіка, 2000. — 173 с.

6. Мірошниченко О.Ю. Оцінка рівня матеріальної забезпеченості й особис-

того споживання міських і сільських домогосподарств України // Формування

ринкових відносин в Україні. — 2007. — № 7.

7. Петренко Я.В. Чинники ощадної активності домогосподарств у довго-

строковому періоді // Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 12.

8. Янель ЮА.. Заощадження домогосподарств України та їх мотивація //

Економіка. Фінанси. Право. — 2006. — .№ 6.

369

Розділ 13

СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ РИНОК

13.1. Об'єктивна необхідність і сутність страхового захисту.

Страхові фонди як джерело забезпечення страхового

захисту

В умовах розвитку ринкової економіки, ускладнення взаємовідносин між

суб'єктами господарювання зростає ймовірність виникнення непередбачува-

них подій, підвищується ступінь ризику в усіх сферах життя та господарської

діяльності. Так, підприємницька сфера в ринковому середовищі пов'язана з

певним ризиком: банкрутства, катастрофи, недоотримання прибутку, втрати

капіталу. Крім того, життєдіяльність практично кожної людини також має

ризиковий характер (травматизм, непрацездатність, смерть), що потребує не-

передбачених витрат. Наявність елементів ризику, які неодмінно супроводжу-

ють суспільне виробництво, а також підприємницьку діяльність та життя ок-

ремих громадян, породжує необхідність їхнього попередження, відшкоду-

вання, зменшення збиткових наслідків. Взаємовідносини між людьми з

приводу забезпечення стійких гарантій захисту їх майнових інтересів форму-

ють зміст категорії "страховий захист".

Необхідність страхового захисту визначається кількома аспектами:

— з позиції природних інтересів людства страховий захист виник як засіб

збереження матеріального добробуту в разі настання непередбачуваних ситуа-

цій або випадків, які можна передбачити, але яких неможливо уникнути, з

метою розподілу збитків, завданих окремим громадянам, між багатьма члена-

ми суспільства, задля зменшення втрат потерпілих;

— економічний аспект страхового захисту пояснюється необхідністю ор-

ганізації суспільних відносин, які базуються на мобілізації та використанні

фінансових ресурсів на відшкодування збитків з метою забезпечення безпе-

рервного процесу суспільного відтворення;

370

Страхування та страховий ринок

— соціальна потреба страхового захисту зумовлена необхідністю вирішення

соціальних питань у суспільстві з метою захисту особистих інтересів громадян;

— в юридичному аспекті організація страхового захисту як цивільно-пра-

вових відносин здійснюється відповідно до чинного страхового законодавства

та договору страхування;

— міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усунення націо-

нальних відмінностей у законодавчих актах різних країн з метою забезпечен-

ня страховикам та страхувальникам достатніх фінансових гарантій.

Таким чином, страховий захист — сукупність економічних відносин, по-

в'язаних із попередженням, подоланням або зменшенням негативного впливу

несприятливих подій (ризиків) і відшкодуванням їх наслідків з метою забезпе-

чення безперервного і безперебійного суспільного виробництва, фінансової ста-

більності держави, її сталого економічного розвитку і загального добробуту.

Страховий захист як економічна категорія має такі ознаки:

— випадковий характер настання несприятливих подій;

— вираження збитку в натуральній і грошовій формах;

— нерівномірність нанесення збитку;

— проведення заходів для попередження і подолання наслідків конкретних

подій;

— об'єктивна необхідність відшкодування збитків.

Страховий захист може бути забезпечений лише за наявності ресурсів, які

зосереджуються для цих цілей у страховому фонді суспільства. Так, з'явля-

ється об'єктивна необхідність формування страхового фонду для збереження

збалансованості пропорційного розвитку суспільного виробництва, зменшен-

ня збитків унаслідок виникнення ризикових ситуацій.

Страховий фонд як сукупність натуральних та грошових резервів, фор-

мується за рахунок частини валового внутрішнього продукту (ВВП), який у

результаті розподілу та перерозподілу трансформується у фонди споживання і

нагромадження. Страхові фонди створюються для відшкодування збитків і на-

лежать до фондів нагромадження.

У суспільній практиці розрізняють три основні форми організації страхо-

вого фонду:

1) централізований резервний страховий фонд;

2) фонд самострахування;

3) страховий фонд страховика.

Централізований резервний страховий фонд формується в натуральній і

І грошовій формах за рахунок загальнодержавних ресурсів. Цей фонд призначе-

ний для відшкодування збитків та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

— великомасштабних катастроф. Централізований резервний страховий фонд

містить:

— стратегічні запаси держави у вигляді продукції, палива та інших ма-

теріальних ресурсів, які знаходяться в підпорядкуванні спеціалізованого ві-

домства Кабінету Міністрів — Державного матеріального резерву;

371

Розділ 1

— резервний фонд державного бюджету та оборотну касову готівку Держав-

ного бюджету України, які перебувають у розпорядженні уряду;

— резервні фонди місцевих бюджетів, оборотну касову готівку та вільні за-

лишки бюджетних коштів місцевих бюджетів, які перебувають у розпоря-

дженні органів місцевого самоврядування.

З метою державного фінансового забезпечення системи соціального захисту

як самостійної галузі страхування, досягнення соціальної стабільності держа-

ва формує грошові фонди цільового призначення. Такі страхові фонди орга-

нізовують шляхом мобілізації обов'язкових страхових внесків фізичних та

юридичних осіб з метою забезпечення їх у разі непрацездатності, старості, ма-

лозабезпеченості.

У період переходу до ринкових відносин принципових змін зазнали фонди

страхового захисту суспільства. Система суспільного виробництва, яка ба-

зується на приватній власності на засоби виробництва і ринковому механізмі

господарювання, передбачає певну майнову самостійність суб'єктів господа-

рювання. Відповідно в умовах розвинутих ринкових стосунків відокремлених

суб'єктів господарювання централізований метод формування страхового фон-

ду для захисту їх майнових інтересів практично не застосовується, за винят-

ком спеціальних програм державної допомоги, оскільки це призвело б до без-

підставного перерозподілу коштів одних підприємств і платників податків на

користь інших. Значний дефіцит державних фінансових ресурсів, зумовлений

фінансовими труднощами, забезпечує все меншу частку централізованих гро-

шових резервів держави в джерелах надання страхового захисту.

Ринкові умови господарювання розширюють межі самострахування, вима-

гають частішого прийняття рішень щодо подолання ризикових ситуацій на

рівні підприємства.

Фонд самострахування формується децентралізованим методом за рахунок

щорічних відрахувань чистого прибутку в розмірі, передбаченому в статутних

документах суб'єкта господарювання, і використовується для подолання

тимчасових труднощів, відшкодування втрат у процесі виробництва та забезпе-

чення його стійкого становища на ринку в разі настання страхових випадків.

Основними недоліками самострахування є:

— нераціональна і дорога форма страхового захисту, оскільки суб'єкт гос-

подарювання повинен витрачати кошти на створення фінансових резервів у

повному обсязі можливих збитків, що звужує його фінансові можливості; і

— відволікання значних фінансових ресурсів із виробничого процесу для|

формування страхового фонду, джерелом якого є чистий прибуток, що значно |

знижує рентабельність суб'єкта господарювання та суперечить основній мегії

ринкового виробництва; |

— самострахування вимагає кваліфікованого управління резервними фон-!

дами. |

Відповідно з обмеженими можливостями фінансового забезпечення страхо-і

вого захисту за рахунок централізованих та децентралізованих ресурсів у рин-

372

Страхування та страховий ринок

ковому середовищі особливої ваги набувають страхові фонди, що формуються

спеціалізованими установами — страховими компаніями. У таких умовах

найбільш пріоритетною, економною, ефективною формою страхового захисту

суспільства є страхування, яке забезпечує можливість за відносно незначну

плату страхових премій отримати страхове відшкодування за широким колом

ризиків.

Страховий фонд страховика організовується в кожній страховій компанії

у вигляді страхових резервів у грошовій формі за рахунок внесків страхуваль-

ників. Джерелом формування страхового фонду є також доходи від інвестицій-

ної діяльності страховика, в управлінні якого перебувають тимчасово вільні

кошти. Цільове призначення фонду — відшкодування збитків у разі настання

страхових випадків. Збитки розкладаються серед усіх учасників страхового

процесу, виникає перерозподіл коштів страхового фонду в просторі і часі та

відбувається значне маневрування ними. Разом з тим, мобілізовані ресурси у

страховому фонді страховика е суттєвим джерелом інвестицій в економіку.

Організація відносин між учасниками страхового фонду здійснюється страхо-

вими компаніями. Страховий захист підприємницьких структур і окремої лю-

дини шляхом створення страхового фонду страховика забезпечується спе-

цифічними страховими відносинами.