Бризантні вибухові речовини нормальної потужності

Тротил (тринітротолуол, тол, ТНТ) СН₂(NO₂)₃CH₃  кристалічна речовина жовтуватого кольору. Технічний тротил випускається у заводських умовах у вигляді тонких лусочок, а іноді  пресованих шматків (мал. 9).

а

б

Мал. 9 Тротил

а – лускований, б - шматкований

З

гідно із ДЕРЖСТ 411778 (1Х83) (2ІХ88) (3VIII90) лусочки можуть бути від світложовтого до жовтого кольору без механічних домішок, що помітні неозброєним оком, та без ознак зволоження. Допускається наявність окремих зліплених лусочок, що розминаються зусиллям руки. Прямокутні пресовані тротилові шашки випускаються згідно з ОСТ 84 136671 (мал. 10).

Тротил добре пресується до густини 1,6 _* 10³ кг/м³. Литий має густину 1,55 - 1,59 _* 10³ кг/м³. Температура плавлення  79-81 ⁰С.

Тротил мало гігроскопічний і практично не розчиняється у холодній воді. Добре розчиняється у спирті, бензолі, толуолі, ацетоні та подібних розчинниках. Особливо добре розчиняється в ацетоні.

С

Мал. 10 Прямокутна тротилова шашка 200 г

ірчана та азотна кислоти розчиняють тротил. Розчинність його у кислотах збільшується із збільшенням концентрації та температури кислот.

Азотна кислота при тривалому нагріванні окислює тротил.

Тротил реагує з лугами, утворюючи вибухові сполуки, більш чутливі, ніж сам тротил. Аміак при наявності вологи діє на тротил, утворюючи у перший період реакції дуже чутливі до механічних та теплових впливів вибухові речовини. З металами тротил не взаємодіє.

Під дією сонячного світла тротил буріє, але утворений поверхневий шар продуктів перетворення захищає від розповсюдження реакції у глибину.

Хімічна стійкість тротилу висока. Тривале нагрівання при температурі до 130 ⁰С майже не змінює його вибухові властивості. Помітний розклад наступає лише при температурах вище 150 ⁰С. Температура спалаху  близько 290 ⁰С. Спалахнувши на повітрі, тротил горить спокійно, дуже кіптявим полум'ям й не вибухає при горінні у кількості декількох сотень кілограмів. У замкненому ж об'ємі або у дуже великих кількостях горіння може перейти у вибух. Чутливість тротилу до механічних впливів низька. Простріл кулею, як правило, вибуху не викликає.

До детонації пресований тротил більш сприйнятливий, ніж литий.

Успішне поєднання ряду цінних властивостей (висока стійкість, незначна чутливість до зовнішніх впливів, відсутність взаємодії з металами, негігроскопічність й нерозчинність у воді, низька температура плавлення, достатня потужність) зробило тротил основною бризантною вибуховою речовиною.

Нині тротил широко застосовується для спорядження снарядів артилерії, мін, торпед, авіабомб, ручних та протитанкових гранат і різноманітних підривних засобів.

Для спорядження боєприпасів тротил застосовується як самостійно, так і у сплавах та сумішах з іншими вибуховими речовинами (гексогеном, октогеном, аміачною селітрою тощо).

П

ластичні ВР (ПВР, пластит). Пластичними називаються ВР, які легко деформуються під дією незначних зовнішніх зусиль і зберігають залишкові деформації після припинення дії ззовні. Дуже еластичні, завдяки чому легко деформуються у заряди будь якої геометричної форми (мал. 11).

Така властивість дуже цінна для вибухових робіт, бо дає можливість виготовляти заряди складної й різноманітної форми безпосередньо на місці підриву.

П

Мал. 11 Пластична ВР

ластичні ВР отримуються шляхом механічного змішування сипучої ВР з пластичними речовинами, або желатинізацією ВР. Пластичними речовинами в данному випадку виступають високов'язкі вуглеводні: вазелин, згущені мінеральні масла, згущене касторове масло тощо.

Ці речовини вводяться у склад ВР або у розплавленому стані, або у вигляді розчинника у кількості 5-20 %.

Другий спосіб пластифікації ВР грунтується на властивості ВР взаємодіяти з деякими речовинами, утворюючи пластичні системи (гелі). Таким чином пластичні ВР можуть виготовлятися на основі твердих ВР (гексоген, ТЕН, тротил), нітрогліцерину або змішаного типу.

Пластифікатором твердих ВР є колоксилін, желатинізований тротилом або динітротолуолом. Кількість пластифікатора коливається у межах 25-50%. Пластичні ВР на основі нітрогліцерина називають желатин-динамітами, а при наявності гліцерина більш як 90%  гримучим студнем.

Склад ПВР4 (ТУ 423863)  тістоподібна маса від світлокремового до світлокоричневого кольору. Негігроскопічний, не розчиняється у воді. З металами не взаємодіє. Від прострілу кулею не вибухає. Застосовується без оболонки як підривний заряд.

Склад ПВР5А (ТУ 16771)  пластиліноподібна ВР від білого до кремового кольору, має характерний запах індустріального масла. Виготовлена на основі гексогену, індустріального масла та поліізобутилену (ПІБ). Застосовується у м’якій оболонці як підривний заряд.

Склад ПВР7  зовнішній вигляд та якості аналогічні до ПВР5, колір сірий. Склад: гексоген, алюмінієва пудра, пластифікатор (індустріальне масло, ПІБ). Використовується для спорядження подовжених зарядів розмінування.

Склад ПВР12 має колір від коричнево-сірого до сіро-зеленого, специфічний запах  свіжої морської риби.

Вміщує гексоген та пластифікатор на основі синтетичного каучуку. Використовується для спорядження кювет для облицювання танків (система активної оборони АДО009  захист броні танка від кумулятивних снарядів).

Пікринова кислота СН₂(NO₂)₃OH (тринітрофенол, мелініт; ОСТ 3515 (2-Х-54), являє собою тверду кристалічну речовину світложовтого кольору (мал. 18) гірку на смак. Легко пресується до густини 1,63 _* 10³ кг/м³. Температура плавлення - 119-122 ⁰С.

Пікринова кислота мало гігроскопічна, але розчиняється у воді із забарвлюванням розчину в жовтий колір. Її добре розчиняють спирт і бензол. Більшість кислот не взаємодіють з пікриновою кислотою, а лише розчиняють її.

З металами, за винятком олова, взаємодіє, утворюючи солі - пікрати, які являються ВР у більшості випадків чутливішими, ніж сама пікринова кислота. Особливо чутливі пікрати заліза та свинцю.

Пікринова кислота - стійка ВР, яка добре витримує тривале нагрівання й плавиться без розкладу. Температура спалаху пікринової кислоти  близько 300 ⁰С. При запаленні на повітрі, навіть у великих кількостях, при відсутності пікратів горить спокійно кіптявим полум'ям.

Чутливість її до удару вища за чутливість тротилу. Від прострілу кулею пікринова кислота вибухає.

Чутливість до детонації вища порівняно із тротилом. Для пресованої пікринової кислоти граничний ініціюючий заряд дорівнює 0,3 г гримучої ртуті, а для литої - 3 г. За потужністю вона перевищує тротил. Вища, ніж у тротилу, чутливість до механічних дій, утворення пікратів при взаємодії з металами й розчинність у воді послужили причиною її обмеженого застосування.

У минулому пікринова кислота застосовувалася для спорядження боєприпасів як у чистому вигляді, так і в сумішах та сплавах з іншими ВР. Дуже поширеною була французька суміш, яка складалася із 80% пікринової кислоти та 20% динітронафталіна. Під час війни пікринову кислоту використовували у протитанкових мінах у дерев'яній оболонці.