4 Складання плану та програми аудиту

Найголовнішою вимогою до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне та ефективне виконання робіт.

У процесі планування складають два основних документи:

• загальний план;

• програму перевірки.

Під час планування використовується наступна інформація:

умови договору (терміни, звітування перед клієнтами, вартість оп­лати за послуги та інші);

нормативно-правові документи, що регулюють аудит;

наявність аудиторських доказів;

рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

облікова інформація підприємства;

визначений рівень ризику та суттєвості.

План розробляється таким чином, аби в ньому визначався час прове­дення кожної конкретної аудиторської процедури. У плані повинен відо­бражатись перелік і обсяг виконаних робіт, джерела інформації, строки виконання, процеду­ри, що здійснюються аудитором.

За розробку плану відповідає аудитор. Складений план аудиту переглядається керівником підприємства, що підвищує якість та ефективність аудиту.

Одним із найважливіших моментів виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту.

Програма аудиту - це документ, що містить завдання аудиту для кон­кретного об'єкта, процедури, необхідні для виконання поставлених зав­дань, обсяг і термін їх виконання.

Аудиторська програма включає:

• тестування операцій;

• аналітичні процедури;

• тестування статей балансу.

Тестування операцій необхідне для виявлення помилок і порушень, що впливають на правильне відображення показників фінансової звітності.

Аналітичні процедури є важливим засобом аудиторської перевірки. Це способи перевірки, що використовуються для:

• оцінки фінансової стабільності підприємства;

• виявлення помилок у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

• скорочення обсягу тестів.

Тестування статей балансу базується наданих Головної книги. Його ос­новними завданнями є підтвердження сум на рахунках бухгалтерського обліку та з'ясування причин відхилень, виявлених у результаті перевірки бухгалтерських даних.

У разі потреби програма коригується.

Зм 6 Наукова організація інформаційного забезпечення аудиту

1 Суть та класифікація інформаційного забезпечення аудиту

2 Нормативна база аудиту

3 Особливості формування інформаційної бази аудиту

1 Суть та класифікація інформаційного забезпечення аудиту

Інформаційне забезпечення аудиту – упорядкована сукупність інформації, яку формують і використовують на різних етапах процесу аудиту. Його основою є економічна інформація, що характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність суб’єктів контролю, законодавча, планово-нормативна та довідкова інформація.

Важливими факторами, які впливають на склад, структуру і обсяг інформаційного забезпечення є стадії розвитку аудиту. Так, підтверджувальний аудит передбачає доказовість достовірності фінансової звітності шляхом суцільної перевірки первинних документів, співставлення їх інформації з обліковими регістрами і фінансовою звітністю. Системно-орієнтований аудит крім даних бухгалтерського обліку, вивчає надійність інших інформаційних систем підприємства. Аудит, що ґрунтується на ризику, планується на підставі інформації про рівень властивого ризику, ризику системи внутрішнього контролю та ризику невиявлення.

Інформація, яка використовується в аудиті, класифікується за ознаками:

за змістом інформації: законодавча, планово-нормативна, договірна, технологічна (включає відомості про технологію виробництва, технічні та технологічні умови експлуатації обладнання тощо), організаційно-управлінська (включає установчі документи, накази і розпорядження керівника, посадові інструкції тощо), фактографічна (дані, відображені у первинних документах, облікових регістрах та звітності);

за характером оцінки об’єктів аудиту: пряма, непряма, опосередкована;

за суб’єктами аудиту: внутрішня і зовнішня;

за способом відображення: текстова, цифрова, текстово-цифрова, графічна;

за способом подання: директивна, розпорядча, звітна;

за ступеню деталізації: загальна (міститься у звітності і статистичних довідниках) і конкретна (міститься, як правило у первинних документах);

за ступенем перетворення інформації у процесі обробки: вхідна, проміжна, підсумкова;

за періодом формування: оперативна, поточна, звітна, прогнозна;

за джерелами одержання: бухгалтерського обліку і звітності, управлінського обліку, внутрішнього контролю, зовнішнього контролю та ін.;

за ступеню доказовості: доказова, недоказова;

за способом формування: сформована вручну, у напівавтоматичному режимі, в автоматичному режимі; та ін.