Міні-лексикон

Базовий період (base period) — період, який приймається за основу при обчисленні індексів цін за інші періоди.

Валова додана вартість (gross value added) — різниця між вартістю виробленої продукції і вартістю проміжної продукції, яка була закуплена у постачальників.

Валовий внутрішній продукт (gross domestic product) — ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період.

Валовий національний дохід (gross national income) — дохід країни, який складається з доходу, отриманого в результаті розподілу ВВП, та чистих первинних доходів, отриманих, резидентами країни від зовнішньоекономічної діяльності.

Валовий національний наявний дохід (gross national disposable income) — дохід країни, що охоплює валовий національний дохід і чисті поточні трансферти, отримані резидентами країни від зовнішньоекономічних відносин.

Валовий прибуток (gross profit) — прибуток, що характеризує перевищення доходів від економічної діяльності над всіма витратами, пов’язаними з виробництвом продукції.

Валові інвестиції (gross investment) — сукупний обсяг інвестицій в економіку, який спрямовується на заміщення капіталу, що вибуває, та приріст основного капіталу.

Випуск (output) — сукупна ринкова вартість товарів і послуг, вироблених резидентами країни за відповідний період.

Виробнича функція (production function) — функція, що показує залежність обсягів виробництва продукції від факторів виробництва.

Дефлятор ВВП (GDP deflator) — індекс цін, який показує темп зростання цін за певний період на всі товари і послуги, що охоплює ВВП; відношення номінального та реального ВВП.

Дефляція (deflation) — зниження загального рівня цін.

Імпорт (imports) — сукупність товарів і послуг, які країна купує в інших країн.

Індекс споживчих цін (consumer price index) — індекс, який відбиває темп зростання ціни фіксованого ринкового кошика споживчих товарів і послуг (індекс Цін Ласпейреса).

Індекс цін (price index) — співвідношення між ціною певного кошика товарів і послуг (ринкового кошика) в даному періоді і ціною ідентичного або подібного ринкового кошика в попередньому періоді.

Індекс цін Пааше (Paascha price index) — індекс, який відбиває темп зростання ціни змінного ринкового кошика.

Номінальний ВВП (nominal GDP) — ВВП, що визначається у фактичних (поточних) цінах, що діяли на момент його обчислення.

Особистий дохід (personal income) — дохід домогосподарств, який складається з заробленого доходу та отриманих соціальних трансфертів.

Особистий наявний дохід (personal disposable income) — 1) та частина доходу домогосподарств, яка залишається після сплати особистих податків; 2) у спрощеній економіці, в якій немає податків, різниця між доходом і валовим прибутком підприємств.

Реальний ВВП (real GDP) — ВВП, обчислений у порівнянних (постійних) цінах, тобто номінальний ВВП, скоригований на індекс цін.

Чистий ВВП (net GDP) — ВВП за мінусом амортизації.

Чисті інвестицій (net investment) — валові інвестиції за мінусом амортизації.

Тема 3. Ринок праці

1. Зайнятість і безробіття є основними категоріями, які характеризують ринок праці. Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15—70 років до всього населення. Рівень безробіття визначається як відношення кількості безробітних віком 15—70 років до робочої сили (економічно активного населення). Роль населення як джерела робочої сили визначається через коефіцієнт участі в робочій силі, який відображає процент робочої сили в чисельності дорослого населення.

2. Визначення повної та неповної зайнятості передбачає необхідність розрізняти три види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Фрикційне безробіття охоплює таких безробітних, які змінюють місце роботи з метою кращого працевлаштування. Структурне безробіття виникає тоді, коли між попитом і пропозицією робочої сили виникає невідповідність за професіями, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Циклічне безробіття з’являється в умовах економічного спаду, внаслідок чого на ринку праці виникає нерівновага — пропозиція перевищує попит. Особливість фрикційного і структурного безробіття полягає в тому, що вони викликаються не дефіцитом робочих місць, а втратами часу, пов’язаного з їх зміною. Натомість циклічне безробіття зумовлюється виникненням дефіциту робочих місць.

3. Повна зайнятість не ототожнюється з нульовим безробіттям, а охоплює фрикційне і структурне безробіття, які не порушують рівновагу на ринку праці. Вважається, що наявність цих двох видів безробіття є природною потребою для нормального функціонування економіки. Тому фрикційне і структурне безробіття інтегруються в одну категорію — природне безробіття. Отже повна зайнятість узгоджується з природним безробіттям. Повна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття дорівнює природній нормі. Неповна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який спостерігається в умовах нерівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття перевищує природне на величину циклічного безробіття. Надмірна зайнятість, з’являється тоді, коли фактичне безробіття нижче природного.

4. В умовах повної зайнятості та природного рівня безробіття економіка виробляє максимальний обсяг виробництва. Такий обсяг виробництва вимірюється потенційним ВВП. Отже, природне безробіття є чинником кількісної визначеності потенційного ВВП. Тому обчислення природного безробіття має велике практичне значення. Економічна практика не володіє загальновизнаною методикою визначення рівня природного безробіття. Пропонується декілька методів: на базі обчислення середньорічного безробіття за тривалий період; на основі безробіття того, року в межах якого спостерігалася рівновага на ринку праці, а очікувана інфляція була близькою до фактичної; як фактичне безробіття в умовах стабільних темпів інфляції.

5. Згідно з класичною теорією попит на робочу силу є спадною функцією від реальної зарплати, а пропозиція праці — зростаючою функцією від реальної зарплати. За таких умов будь-яке порушення рівноваги на ринку праці усувається за допомогою коливань реальної зарплати. При цьому причиною нерівноваги на ринку праці, тобто циклічного безробіття є надмірна зарплата, яка перевищує рівноважну величину. На думку прихильників класичної теорії, таке безробіття швидко усувається, оскільки конкуренція між робітниками примушує їх погодитися на зниження заробітної плати до рівноважного рівня. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за зниженої зарплати, то таке безробіття вважається добровільним і тому не є безробіттям.

6.В кейнсіанській теорії попит на робочу силу залежить не від зарплати, а від сукупного попиту. Це означає, що сукупний попит обумовлює не лише обсяг реального ВВП, а й ту кількість праці, яка необхідна для його виробництва. Тому попит на працю є зростаючою функцією від сукупного попиту. На відміну від класиків, у прихильників кейнсіанської теорії пропозиція праці є зростаючою функцією не реальної, а номінальної зарплати. Проте вона не здатна викликати зменшення пропозиції праці, оскільки, на думку Кейнса, вона не може змінюватися в бік зниження. Отже, згідно з кейнсіанською теорією зарплата не є інструментом усунення безробіття. На думку кейнсіанців, проблема безробіття може вирішуватися за допомогою заходів держави, спрямованих на стимулювання сукупного попиту.

7. На рівень природного безробіття впливають чинники, від яких залежить тривалість періоду, протягом якого безробітні ведуть пошуки вільних робочих місць в умовах рівноважного ринку праці. До основних чинників, які впливають на тривалість цих пошуків, можна віднести: допомога по безробіттю, діяльність державних служб зайнятості, демографічні зміни у складі робочої сили.

8. Циклічне безробіття виникає в умовах нерівноваги на ринку праці. Це означає, що чинники, які володіють спроможністю спричиняти зменшення попиту на ринку праці відносно її пропозиції є одночасно чинниками циклічного безробіття. До першопричин циклічного безробіття відносяться несприятливі шоки на товарному ринку — скорочення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції. Одночасно слід враховувати, що несприятливі шоки на товарному ринку можуть викликати циклічне безробіття лише завдяки негнучкості зарплати в короткостроковому періоді. Отже, негнучкість зарплати є другою причиною циклічного безробіття. До основних причин негнучкості зарплати можна віднести: закони про мінімальну зарплату, вплив профспілок на зарплату, ефективна зарплата.