МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Методичні вказівки до лабораторної роботи на тему

„Основи метрології. Визначення маси предметів та людей за допомогою ваг”

з курсу „ТЕОРЕТИЧНА І ПРИКЛАДНА МЕТРОЛОГІЯ”

для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання

СУМИ

Видавництво СумДУ

2008

Методичні вказівки до лабораторної роботи на тему „Основи метрології. Визначення маси предметів і людей за допомогою ваг” /Укладач В.М.Одноралов.-Суми: Видавництво СумДУ, 2008.-12 с.

Кафедра металорізальних верстатів та інструментів

Мета роботи

Ознайомитись із основними поняттями метрології, вивчити будову, сферу використання ваг механічних та тензометричних, набути навичок користування вагами та вивчити основні джерела похибок при зважуванні.

1. Основні терміни та визначення метрології

Метрологія – наука про вимірювання. Діяльність, пов'язана з вимірюваннями.

Вимірювання – відображення величин їх значеннями за допомогою експерименту та обчислень із застосуванням засобів вимірювальної техніки.

Засіб вимірювальної техніки (ЗВТ)– технічний засіб, що застосовується при вимірюваннях для одержання значення вимірюваної величини та має нормовані метрологічні характеристики.

Єдність вимірювань – стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в узаконених одиницях вимірювання, а характеристики похибок або невизначеностей вимірювання відомі.

Одиниця вимірювання – величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин.

Похибка результату вимірювання – відхилення результату вимірювання від істинного (дійсного) значення вимірюваної величини.

Невизначеність вимірювання – параметр, пов'язаний з результатом вимірювання, що характеризує розсіяння значень, які можна приписати вимірюваній величині.

Точність – якісна характеристика, що характеризує близькість до нуля похибки.

Діапазон вимірювання – інтервал значень вимірюваної величини, у межах якого нормовані похибки засобу вимірювальної техніки.

Повірка засобу вимірювальної техніки – визначення похибок засобів вимірювальної техніки і встановлення їх придатності до застосування.

Еталон - засіб вимірювальної техніки, що забезпечує відтворення та (або) зберігання розміру одиниці для передавання його іншим, менш точним засобам вимірювальної техніки при повірці.

Методика виконання вимірювань – сукупність процедур і правил, виконання яких забезпечує одержання результатів вимірювання з потрібною точністю.

Основна похибка ЗВТ - похибка ЗВТ у нормальних умовах експлуатації.

Додаткова похибка ЗВТ - похибка ЗВТ, яка виникає при відхиленнях умов проведення вимірювання від нормальних.

2.Вимірювання маси людини

Для того, щоб виміряти небо й землю, спершу маємо виміряти самих себе.

Г. С. Сковорода

Доброї людини повинно бути багато.

Народне прислів’я

Маса (вага) людини і, особливо, динаміка її зміни з часом є опосередкованим показником загального стану здоров’я. Тому періодичний контроль цього показника цікавить всіх, особливо жінок. Яка вага вважаєтьмя нормальною, залежить, по-перше, від будови тіла: астенічне (худорляве, з довгими кінцівками та вузькою грудною кліткою), нормостенічне (середня, з розвинутою мускулатурою) та гіперстенічне (ширококістна, з тенденцією до повноти). Також вага людини залежить від її віку, тип темпераменту, режиму харчування, стану здоров’я та ритму життя.

Деякі розповсюджені формули визначення нормальної ваги людини: 1. Формула Лоренца:

Норма ваги у кг = (зріст людини в см –100)–(зріст людини в см –150)/2.

2. Формула (індекс) Брока:

Норма ваги у кг = зріст людини в см –100.

3. Формула (індекс) Кетеле, який називають індексом маси тіла (ІМТ). Англійською мовою - Body Mass Index (BMI):

ІМТ = маса тіла в кг/ (зріст в м)²

ІМТ менш 19 – худорляві, виснажені;

ІМТ від 20 до 25 – нормальна вага;

ІМТ від 26 до 30 – надмірна вага;

ІМТ від 31 до 40 – помірне ожиріння;

ІМТ більше 41 – патологія.

Японські вчені дійшли до висновку, що люди врівноважені, дружелюбні, відкриті до спілкування частіше потерпають від надмірної ваги, ніж люди нервові, конфліктні.

Ожіріння, як і виснаженість представляють собою певні захворювання, пов’язані із порушенням обміну речовин, неправильним харчуванням, деякими фізіологічними та психічними хворобами. Надмірна комерціалізація виробництва продуктів харчування, конкуренція призводить до того, що виробники, в гонитві за прибутком, додають у продукти синтетичні харчові добавки, які штучно збуджують, підсилюють апетит та виховують синдром звички споживати надмірну кількість саме цього продукту, яку зовсім не потребує ваш організм для компенсації втрат життєвої енергії.

Протилежністю можна назвати анорексію (свідоме виснаження організму) – психічне захворювання, від якого потерпають жінки, особливо ті, що працюють моделями.