Створення макросів

При створенні макросів сама програма Excel записує команди, які необхідно виконати й генерує програмний код у вигляді процедури. Між макросом, що створюється в процесі запису, і VBA-програмою, код якої вводиться вручну, принципової різниці немає. Надалі процедуру макросу можна модифікувати, додаючи нові команди або видаляючи зайві.

Макрос – це послідовність команд і дій користувача, записана й збережена всередині документа так, що Excel виконує записані дії так само, як їх робив користувач. Послідовність дій користувачем виконується один раз при записі макросу, потім автоматично виконується Excel при кожному запуску макросу. Більшість команд, які можна виконати з використанням меню, клавіатури або миші, можна записати в макрос і виконати їх при необхідності. За допомогою макросу можна будувати числові ряди, копіювати таблиці, виконувати перехід на потрібні аркуші, зберігати інформацію, працювати в режимі уведення й т. д. Макрос записується у вигляді процедури із заданим ім’ям у модуль. Ім’я макросу може складатися з букв, цифр і символу підкреслення ( _ ).

Д ля запису макросу необхідно:

1. Виконати команду Сервис/Макрос/Начать запись.

2. У діалоговому вікні Запись макроса задати ім’я макросу й сполучення клавіш для швидкого виконання макросу (рис. 2).

3. Виконати потрібні дії.

4. Закінчити запис макросу по команді Сервис/Макрос/Остановить запись.

При записі макросу використаються команди меню, кнопки панелі інструментів, ярлички аркушів, клавіатура.

Макрос представляє процедуру, що починається із ключового слова Sub і завершується словом End Sub (див. рис. 5). Перші рядки процедури є коментарями, вони містять ім’я макросу, дату запису, автора й комбінацію клавіш. Далі знаходяться команди, записані за правилами VBA. Кожна команда відповідає виконаній дії.

Створений макрос необхідно виконати, щоб одержати результат його роботи. Для запуску макросу на виконання є кілька способів:

- використати комбінацію клавіші Ctrl і обраної букви;

- виконати команду меню Сервис/Макрос/Макросы. У діалоговому вікні Макрос вказати в списку ім’я потрібного макросу й клацнути на кнопці Выполнить.

- скористатися кнопкою на панелі інструментів або нажати клавішу F5.

Мова програмування vba

Програмний код (програма) VBA являє собою послідовність команд (операторів), записаних за правилами мови Basic. Кожний оператор записується в окремому рядку. Кількість пробілів і знаків табуляції між частинами оператора не має значення. Якщо в командному рядку порушені синтаксис або сама команда невірна, вона виділяється червоним кольором. Програма має таку структуру: заголовок програмного модуля (процедури, функції), опис змінних та констант, оператори тіла програми, завершення програми.

Sub Obmin_valut() ‘заголовок програми

Dim kurs_dol As Single, k As Integer ‘опис змінних та констант

Dim Suma_dol As Single

…

Suma_dol = k / kurs_dol ‘оператори тіла програми

Suma_euro = k / kurs_euro

…

End Sub ‘завершення програми

Для переносу частини команди на інший рядок наприкінці першого необхідно поставити пробіл, потім символ підкреслення ( _ ). Наприклад:

Іf х < 0 _

And в < 0 _

And z < 0 Then Р = х + у + z

Щоб розташувати декілька операторів в одному рядку, між ними ставиться символ двокрапки, наприклад: а = 1 : b = 2 : c=3

В програмі використовують коментарі. Коментарі записуються на початку програми для пояснення всієї програми, перед блоком операторів або праворуч від будь-якого оператора, для пояснення ідеї тієї або іншої виконуваної операції. Перед коментарем ставиться апостроф. Знак апостроф ( ‘ ) означає, що команда або повідомлення в рядку використається як коментар і ігнорується VBA (тобто не транслюється в машинні коди). Такі рядки в процедурі відзначені зеленим кольором.

Імена змінних, констант, процедур позначають за допомогою ідентифікаторів. Ідентифікатор – це ім’я будь-якого об’єкта (константи, змінної, процедури, функції, модуля). Ідентифікатор задається за правилами:

• складається з букв, цифр та знака підкреслення;

• повинен починатися тільки з латинської букви;

• кількість символів не більше 255;

• не містить крапки, пробілу, розділових символів,

• не можна використовувати зарезервовані слова в якості ідентифікаторів;

• ім’я повинно бути унікальним та змістовним;

Приклади неправильних ідентифікаторів: 2Week, Second.Week. Приклади правильних ідентифікаторів: strMyName, strфамилия.

Зарезервовані слова (ключові або службові) – це слова, призначення яких зафіксовано і в інших випадках вони використовуватися не можуть, наприклад оператори, типи даних, класи та ін (As, Public, Then, All і ін.). Виводяться синім кольором.