*■ обмеження сфери правового регулювання відносинами най­маної праці;

оптимальне поєднання централізованого і локального пра­вового регулювання;

• соціальне партнерство і договірне встановлення умов праці;

• забезпечення єдності та диференціації правового регулю­вання;

А- визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршу­ють правове становище працівників у трудових правовідносинах порівняно з умовами, встановленими в нормативно-правових актах.

Можна було б зазначити й інші закономірності, властиві цій галузі, але вони не є основними, а виступають лише як принципи окремих інсти­тутів трудового права. Наприклад, принцип договірного визначення тру­дової функції працівника можна розглядати як принцип тільки одного інституту - інституту трудового договору.

У юридичній літературі до трудового права іноді відносять й такий принцип, як безпека праці або принцип охорони праці, згідно з яким усе трудове право пронизане ідеєю забезпечення безпеки праці найма­них працівників. Однак важливо пам'ятати, що охорона праці, створен­ня безпечних і нешкідливих умов для працівників у трудових відносинах є головним завданням і призначенням трудового права, а ототожнюва­ти принципи права з його завданнями не можна.

Треба мати на увазі й те, що трудовому праву властиві і деякі загаль- ноправові принципи, зокрема ті, що визначають сферу соціально-право­вих відносин. До них можна віднести •=>принцип пріоритетності норм міжнародного права щодо норм національного права, &принцип забезпечення захисту законних інтересів учасників правовідносин та ін.

Розглянемо основні принципи трудового права.

Принцип обмеження сфери правового регулювання відноси­нами найманої праці. Цей принцип є визначальним для всієї галузі права. Трудове право виникло саме як інструмент захисту інтересів найманої праці. Зароджуючись у надрах цивільного приватного права, воно на ранніх етапах розвитку ринкових відносин забезпечувало юридичне оформлення купівлі-продажу робочої сили як товару. Однак робоча си­ла- це товар особливого порядку, невід’ємний від особи його власника, тому й регламентація відносин, пов’язаних з наймом робочої сили, не

18

Тема 1.

вписувалась у сферу цивільно-правових угод. У результаті виник трудо- вий договір як юридична форма використання найманої праці.

З усього розмаїття суспільно-трудових відносин трудове право оби- рає тільки відносини, які постають в результаті застосування найманої праці, тобто праці на когось, праці, що виникає на підставі укладення трудового договору у його різних формах і видах.

Принцип оптимального поєднання централізованого і ло- кального правового регулювання. Він визначає порядок та умови вста- новлення прав і обов'язків суб’єктів трудових та пов’язаних з ними пра- вовідносин. Його зміст зводиться до того, що основні гарантії захисту прав учасників трудових правовідносин встановлюються законами і підзаконними актами, а решту правил регулювання праці сторони виз- начають за погодженням між собою або в порядку, передбаченому цен-

тралізованими нормами, самостійно.

Увага!— При цьому локальне правовстановлення не

повинне виходити за межі і суперечити стандартам, які визначені

' ■— для нього централізовано.

Незважаючи на те, що в умовах ринкової економіки спостерігається тенденція до розширення сфери локального регулювання, не варто ду­мати, що з часом потреба у централізованому регулюванні праці цілком відпаде, тобто, що цей принцип трудового права не є перспективним. Держава продовжуватиме виконувати свою функцію гаранта основних трудових прав громадян, тому відповідний мінімум таких гарантій виз- начатимється як у Конституції, так і в Кодексі законів про працю та інших нормативних актах. Крім того, сфера локального регулювання - це, переважно, власне трудові відносини: Ф.трудовий договір, Фробо- чий час, Фчас відпочинку, Фтрудова дисципліна тощо. Інші ж інсти­тути трудового права - працевлаштування, нагляд і контроль за дотри­манням трудовог о законодавства, вирішення трудових спорів, традицій­но і справедливо вважаються ділянками централізованого правового за­безпечення.

Цей принцип дуже виразно виділяє трудове право з поміж інших галу­зей вітчизняного права.

Локальна нормотворчість є властивою для багатьох галузей права (адміністративного, земельного, аграрного, цивільного), однак вона там допускається як виняток і не впливає суттєво на загальний стан право­вого забезпечення відповідних суспільних відносин. У трудовому праві це фактично такий же напрям встановлення умов праці, як і централізо-

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА

19